Постанова

від 05.09.2016 по справі 815/6704/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6704/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 року           Одеський окружний адміністративний суд у складі:

          головуючого – судді Андрухіва В.В.

          при секретарі Рижук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР-ТЕХНООПТ” до Одеської митниці ДФС, третя особа на стороні відповідача – Державна казначейська служба України, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР-ТЕХНООПТ” до Одеської митниці ДФС, в якому позивач, з урахуванням заяви від 11.05.2016 року про уточнення адміністративного позову, просить суд:

-          визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610202/2 від 10.11.2015 року;

-          скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00388 від 10.11.2015 року;

-          стягнути з Одеської митниці ДФС на користь ТОВ “ІНТЕР-ТЕХНООПТ” (ЄДРПОУ 39471830) кошти у розмірі 197700,24 грн. на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610202/2 від 10.11.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 березня 2015 року між Компанією «NORDFIELD EXPORT LIMITED» (Продавець) та ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНООПТ» (Покупець), укладено Договір купівлі-продажу товару №2203, відповідно до умов якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти у власність від Продавця і оплатити товари згідно специфікацій чи інвойсів, котрі являються додатками до даного Договору. На виконання умов контракту Продавець, товар зазначений в специфікації №WQ15018 від 16.09.2015 року та інвойсі №WQ15018 від 16.09.2015 року передав у власність Покупця, а Покупець прийняв у власність товар зазначений в специфікації №WQ15018 від 16.09.2015 року та інвойсі №WQ15018 від 16.09.2015 року. Як зазначає позивач, для розмитнення вищезазначеного товару в якості основних документів, на підтвердження митної вартості даного товару та відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України Покупцем, який виступав декларантом даного товару, надано до митного органу всі передбачені даною нормою документи. Оскільки в наданих позивачем документах зазначені недостовірні відомості та подані документи містять розбіжності, а саме: 1) згідно п.3.4. та п.6.2. зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу 2203 від 22.03.2015 року покупцем здійснюється переплата згідно інвойсу так і у вигляді відстрочки платежу. Проте ані в інвойсі від 16.09.2015 року №WQ15018, ні в проформі від 14.09.2015 №WQ15018 відомості про здійснення розрахунків не зазначені. 2) у специфікації від 16.09.2015 № №WQ15018, яка відповідно до п.1.1 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу 2203 від 22.03.2015 року відсутнє погодження (згода) покупця, митним органом посилаючись на п.3 ст.53 МК України у позивача витребувано додаткові документи. Посилаючись на те, що відповідачем було витребувано документи без жодних обґрунтувань вказаних розбіжностей, позивач вважає, що митним органом витребувано у декларанта за відсутності на те обґрунтованих підстав та без зазначення, які обставини ці документи повинні підтвердити, а тому рішення про коригування митної вартості прийнято незаконно. Також позивач зазначає, що зазначені відповідачем розбіжності не відповідають дійсності та вимогам п.3 ч.53 МК України, а перевірка сплати по зовнішньоекономічним контрактам не входить до компетенції митних органів та в даному випадку не впливає на процедуру розмитнення товару, а згода по специфікації, про відсутність якої зазначено митним органом, підтверджена фактом прийняття зазначеного в ній товару Покупцем. Крім того, як вказує позивач, консультація зводилася до того, що митним органом було обрано зазначений метод визначення митної вартості товару без обговорення з декларантом та без обґрунтування підстав визначення митної вартості товару саме за цим методом. Позивач стверджує, що ним до митного органу було надано весь пакет документів, визначений нормами Митного кодексу України, який підтверджує вартість ввезеного на митну територію України товару, і подані позивачем документи не містять розбіжностей, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, просив задовольнити позовні вимоги з наведених вище підстав.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях проти адміністративного позову, які обгрунтовані тим, що для підтвердження митної вартості товарів, зазначених у вказаній МД, позивачем разом з МД подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №2203 від 22.03.2016 року, інвойс від 16.09.2015 року № WQ15018 та інші документи. Під час митного контролю товарів за митною декларацією № 500060001/2015/0203350 від 09.11.2015 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які, у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною і шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Відповідач зазначає, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

-          згідно пунктів 3.4 та 6.2 зовнішньоекономічного договору від 22.03.2015 року № 2203 купівлі-продажу покупцем здійснюється передоплата згідно інвойсу, так і у вигляді відстрочення платежу, проте ані в інвойсі від 16.09.2015 року № WQ15018, ані в проформі від 14.09.2015 № WQ15018 відомості про здійснення розрахунків не зазначені;

-          у специфікації від 16.09.2015 року WQ15018, яка відповідно до п. 1.1 зовнішньоекономічного договору від 22.03.2015 року № 2203 купівлі-продажу є доповненням до даного контракту відсутнє погодження (згода) покупця.

Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписки з бухгалтерської документації; 4) каталогів, специфікації виробника товару; 5) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, 6) копію митної декларації країни відправлення. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним : митної вартості товарів. Листом від 10.11.2015 року б/н декларантом повідомлено про надання експортної декларації та про неможливість подання інших додаткових документів, які витренувались митницею. Додатково надісланими документами розбіжності усунені не були. Оскільки позивачем не надано до Одеської митниці ДФС додаткові документи, що запитувались митницею, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України виникли підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в митному органі, між декларантом та Одеською митницею ДФС були проведені консультації, про що наявні записи у рішенні про коригування митної вартості товарів від 10.11.2015 року № 500060001/2015/610202/2. Так, за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже було здійснено (МД від 29.07.2015 року № 500060001/2015/013940), є більшим по товару № 1, ніж заявлено позивачем, та становить 1,42 доларів США за кг нетто. Отже, у зв'язку з викладеним та у відповідності до положень ч.2 ст.55 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610202/2 від 10.11.2015 року. Оскільки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості, враховуючи вищевикладені причини, а також положення ч.6 ст.54 Митного кодексу України, Одеською митницею ДФС була видана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00388 від 10.11.2015 року та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

22 березня 2015 року між Компанією «NORDFIELD EXPORT LIMITED» (Продавець) та ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНООПТ» (Покупець), укладено Договір купівлі-продажу товару №2203 від 22.03.2015 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти у власність від Продавця і оплатити товари згідно специфікацій чи інвойсів, котрі являються додатками до даного Договору.

Відповідно до специфікації №WQ15018 від 16.09.2015 року до контракту та інвойсу №WQ15018 від 16.09.2015 року Компанія «NORDFIELD EXPORT LIMITED» на умовах поставки FOB-Qingdao поставила ТОВ “ІНТЕР-ТЕХНООПТ” наступний товар: імбир маринований, різаний з оцтом; вага брутто (кг) – 22500; вага нетто (кг) – 21750; кількість одиниць – 1500; чиста вага (кг) – 15000; країна походження – Китай; вага з розсолом (кг) - 16500.

На виконання умов контракту Продавець, товар зазначений в специфікації №WQ15018 від 16.09.2015 року та інвойсі №WQ15018 від 16.09.2015 року передав у власність Покупця, а Покупець прийняв у власність товар зазначений в специфікації №WQ15018 від 16.09.2015 року та інвойсі №WQ15018 від 16.09.2015 року.

09.11.2015 року декларантом ТОВ “ІНТЕР-ТЕХНООПТ” до митного поста "Одеса-Порт" Одеської митниці ДФС подана електронна митна декларація № 500060001/2015/020350, в якій визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньо - економічного Контракту №2203 від 22.03.2015 року, яка дорівнює 0,62 долари США за кг нетто.

Для підтвердження митної вартості товару декларант подав наступні документи:

-          міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 194 від 06.11.2015 року;

-          коносамент (Bill of Loading) QDWE065120 від 18.09.2015 року;

-          довідка про транспортні видатки ТОВ «Сипрайз» № 23-10/ОД від 29.10.2015 року;

-          рахунок фактура (інвойс) №WQ15018 від 16.09.2015 року;

-          рахунок-проформа №WQ15018 від 16.09.2015 року;

-          зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 2203 від 22.03.2015 року;

-          доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.04.2015 року;

-          доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.09.2015 року;

-          інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2761 від 18.09.2015 року;

-          інформація про позитивні результати здійснення ветеринарно-санітарного контролю (державного контролю) всіх харчових продуктів № 2761 від 18.09.2015 року;

-          сертифікат походження товару форми А № GI5372100091018 від 13.10.2015 року;

-          інші некласифіковані документи – акт № NWGTO73633 від 30.10.2015 року;

-          інші некласифіковані документи – акт фізичного огляду б/н від 06.11.2015 року;

-          інші некласифіковані документи – прас–лист № WQ15018 від 16.09.2015 року;

-          інші некласифіковані документи – специфікація № WQ15018 від 16.09.2015 року;

-          інші некласифіковані документи специфікація до контракту від 09.11.2015 року;

-          митна декларація № 500060001/2015/020350 від 09.11.2015 року.

Не погодившись із визначеною декларантом митною вартістю товару, митний орган витребував додаткові документи, а саме: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписки з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, 6) копія митної декларації країни відправлення.

На вимогу Одеської митниці ДФС декларантом листом від 10.11.2015 року було подано додатково експортна декларація, а також повідомлено про неможливість подання інших витребуваних документів.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) та баз даних ПІК «Інспектор-2006» встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже було здійснено (МД від 29.07.2015 року № 500060001/2015/013940), є більшим по товару № 1, ніж заявлено позивачем, та становить 1,42 доларів США за кг нетто.

За результатом проведеної шляхом електронного листування консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості – другорядний.

10.11.2015 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610202/2, яким митну вартість товару визначено за другорядним методом (застосовано метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), на рівні 1,42 доларів США за кг нетто. У зв'язку з цим Одеською митницею ДФС видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00388 від 10.11.2015 року.

Підставами для коригування у рішенні № 500060001/2015/610202/2 від 10.11.2015 року зазначені розбіжності у поданих документах, які не були усунуті декларантом, а саме:

-          згідно пунктів 3.4 та 6.2 зовнішньоекономічного договору від 22.03.2015 року № 2203 купівлі-продажу покупцем здійснюється передоплата згідно інвойсу, так і у вигляді відстрочення платежу, проте ані в інвойсі від 16.09.2015 року № WQ15018, ані в проформі від 14.09.2015 № WQ15018 відомості про здійснення розрахунків не зазначені;

-          у специфікації від 16.09.2015 року WQ15018, яка відповідно до п. 1.1 зовнішньоекономічного договору від 22.03.2015 року № 2203 купівлі-продажу є доповненням до даного контракту, відсутнє погодження (згода) покупця.

Відповідно до статті 49 Митного кодекса України (далі за текстом – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Згідно з ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як встановлено ч.ч.1-3 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У відповідності до вимог ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст.57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно ч.4 ст.57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Виходячи із змісту ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Аналіз наведених норм свідчить, що обов'язок доведення митної вартості товару, заявленого до декларування, лежить на декларанті. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Водночас, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд наголошує, що ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Судом встановлено, що ТОВ “ІНТЕР-ТЕХНООПТ” до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів, заявлених у МД № 500060001/2015/020350 від 09.11.2015 року, були надані усі передбачені ч.2 ст.53 МК України документи.

Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі-продажу товару № 2203 від 22.03.2016 року, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у власність від Продавця та сплатити на умовах CIP, CIF, DDU, DAF, CPT кордон України (відповідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010) товари у відповідності до специфікацій або інвойсів, які є додатками до цього Договору.

Пунктом 3.4 цього Договору встановлено, що у разі здійснення Покупцем передоплати за товар, Продавець зобов'язується передати Покупцю товар не пізніше 90 днів з моменту списання коштів з рахунку Покупця.

Згідно з п.6.2 вищевказаного Договору, оплата за товар може бути здійснена у вигляді передоплати, відповідно до інвойсів, так і у вигляді відстрочення платежу.

Відповідно до п.1 додаткової угоди від 16.09.2015 року до договору купівлі-продажу товару № 2203 від 22.03.2015 року, пункт 1.1 викладено у новій редакції, а саме: в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у власність від Продавця та сплатити на умовах CIP, CIF, DDU, DAF, CPT кордон України, FOB – порт відвантаження (відповідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010) товари у відповідності до специфікацій або інвойсів, які є додатками до цього Договору.

Так, вищевказаними пунктами Договору та п. 1 додаткової угоди від 16.09.2015 року встановлено, що оплата за товар може бути здійснена попередньо або з можливістю відстрочення сплати за товар.

Під час розгляду справи було з'ясовано, що сплата за товар здійснена позивачем 05.01.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 30.12.2015 року.

Виходячи з ч.3 ст.53 МК України, ані в інвойсі №WQ15018 від 16.09.2015 року, ані в проформі №WQ15018 від 16.09.2015 року відомості про розрахунки не могли бути зазначені, оскільки оплата здійснена позивачем з відстроченням платежу, що не суперечить умовам Договору.

Таким чином, оскільки позивач для розмитнення товару, зазначеного в МД №500060001/2015/020350 від 09.11.2015 року, звернувся до митного органу 10.11.2015 року, а оплатив придбаний товар 05.01.2016 року, що відповідає умовам зовнішньоекономічного контракту, тобто після проходження процедури митного оформлення товару, суд вважає безпідставними посилання відповідача, що в проформі №WQ15018 від 16.09.2015 року та інвойсі №WQ15018 від 16.09.2015 року відсутні відомості про розрахунки.

Також, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, що у специфікації від 16.09.2015 року WQ15018, яка відповідно до п. 1.1 зовнішньоекономічного договору від 22.03.2015 року № 2203 купівлі-продажу є доповненням до даного контракту, відсутнє погодження (згода) покупця, оскільки обов'язковість підпису Покупця у зазначеній специфікації ані договором від 22.03.2015 року № 2203, ані жодним нормативно-правовим актом не передбачена.

Суд приймає до уваги доводи позивача, що зазначені відповідачем розбіжності не відповідають дійсності та вимогам ч.3 ст.53 МК України, оскільки згода по специфікації, про відсутність якої зазначено митним органом, підтверджена фактом прийняття зазначеного в ній товару Покупцем.

Як вже встановлено судом, відповідач, з метою визначення вартості товару, з джерел ЄАІС отримав МД від 29.07.2015 року № 500060001/2015/013940.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “ІНТЕР-ТЕХНООПТ” вже ввозило на територію України такий самий товар, що було заявлено до митного оформлення у митній декларації № 500060001/2015/020350 від 09.11.2015 року, та виходячи з вартості партії товару та його ваги, митна вартість товару була такою ж самою, однак з метою найшвидшого його розмитнення позивач у вказаній митній декларації зазначив другорядний метод визначення митної вартості.

Тому, суд критично оцінює посилання відповідача на МД від 29.07.2015 року № 500060001/2015/013940, оскільки позивачем ідентичний товар розмитнювався не за ціною договору.

Згідно з положеннями ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку щодо відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610202/2 від 10.11.2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00388 від 10.11.2015 року, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача коштів у рахунок надмірно сплаченого мита, суд зазначає наступне.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Так, саме Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Таким чином, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014року (справа № 21-29а14), від 25 листопада 2014 року (справа № 21-338а14), від 07.07.2015 року (справа № 21-342а15).

За викладених обставин, позовна вимога щодо стягнення з Одеської митниці ДФС на користь позивача коштів у розмірі 197700,24 грн. на відшкодування шкоди, завданої рішенням Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610202/2 від 10.11.2015 року, задоволенню не підлягає.

Тому, адміністративний позов ТОВ “ІНТЕР-ТЕХНООПТ” підлягає частковому задоволенню.

Частково задовольняючи вимоги позивача, суд відповідно до ч.3 ст.94 КАС України розподіляє судові витрати між сторонами. Стягненню з відповідача підлягають судові витрати у сумі 4444,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6-9, 11, 71, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР-ТЕХНООПТ” - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610202/2 від 10.11.2015 року.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00388 від 10.11.2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути судові витрати у сумі 4444,50 грн. (чотири тисячі чотириста сорок чотири гривні 50 копійок) з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР-ТЕХНООПТ” (код ЄДРПОУ 39471830).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови суду виготовлено 05.09.2016 року.

Суддя: В.В.Андрухів