УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "05" вересня 2016 р. Справа № 906/716/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Прядко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довір. від 01.02.2016 вих. № 418/1;
від відповідача: ОСОБА_2 - довір. від 01.08.2016 вих. № 77-1
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (м. Житомир)
до відділу освіти Любарської райдержадміністрації (смт. Любар, Житомирська обл.)
про стягнення 156022,75 грн
У відповідності до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 04.08.2016 було оголошено перерву до 09:05 09.08.2016.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" подало до господарського суду позовну заяву про стягнення з відділу освіти Любарської райдержадміністрації 174751,74 грн заборгованості з постачання природного газу згідно з договором № 2015/ТП-БО-1000014 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 22.09.2015, з яких: 96789,20 грн основного боргу за квітень 2016 року, 67264,27 грн пені, 5050,95 грн 3% річних та 5650,32 грн інфляційних, нарахованих за неналежне виконання зобов'язання з оплати газу за січень - квітень 2016 року.
До початку розгляду справи на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 05.09.2016 про зменшення позовних вимог до 156022,75 грн, з яких: 96786,20 грн основного боргу, 55200,68 грн пені та 4035,87 3% річних. Відповідно до вказаного клопотання, позивач заперечує проти клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені та просить повернути з Державного бюджету України 280,94 грн зайво сплаченого збору.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахування клопотання від 05.09.2016.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає клопотання позивача від 05.09.2016 до розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
З огляду на викладене, спір вирішується виходячи з нової суми позову, що складає 156022,75 грн.
Представник відповідача, згідно з поданим до суду запереченням на позовну заяву від 04.08.2016 вих. № 84 та додатковим запереченням у справі від 08.08.2016, позовні вимоги на суму основного боргу визнав, проти нарахування 3% річних та пені заперечив з тих підстав, що поставка газу у січні, лютому та квітні 2016 року була здійснена на позадоговірних умовах, оскільки додаткова угода про продовження строку дії договору № 2015/ТП-БО-1000014 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 22.09.2015 була укладена лише 23.02.2016, а обсяги газу, які мали поставлятись позивачем відповідачу за квітень місяць в рамках договору від 22.09.2015, між сторонами спору не погоджувались. Вважає акт № ЖТЗ00008317 від 18.04.2015 неналежним доказом поставки газу на виконання умов договору, а відтак, за твердженням відповідача, строк виконання зобов'язання з оплати фактично поставлених в квітні місяці 2016 року об'ємів природного газу є не визначеним та визначається моментом пред'явлення вимоги в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України. Оскільки позивач не пред'явив відповідачу вимогу з приводу виконання вище вказаного зобов'язання з оплати поставленого газу, отже воно не може вважатись порушеним та, відповідно, тягнути правові наслідки у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних. Представник відповідача вказує, що несвоєчасна оплата природного газу протягом 1 кварталу 2016 року була обумовлена об'єктивними чинниками (відсутністю надходження коштів відповідного державного фінансування у вигляді державної цільової освітньої субвенції на закупівлю природного газу для опалення дитсадочків та шкіл району, що пов'язано із початком календарного року, проведенням процедури затвердження бюджету та відповідної програми фінансування на 2016 рік системи освіти, зміною казначейських рахунків тощо), та відсутністю збитків, понесених позивачем у зв'язку з несвоєчасною сплатою боргу. Відповідач вважає, що вказане є підставою для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій за несвоєчасно оплачений газ, який був поставлений протягом березня місяця 2016 року.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, в судовому засіданні було оглянуто витребувану з архіву господарського суду Житомирської області справу №906/382/16 за позовом ТОВ "Житомиргаз збут" до Відділу освіти Любарської райдержадміністрації про стягнення 498390,60 грн, частину копій документів з якої було долучено судом до матеріалів справи №906/716/16.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
22.09.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (постачальник/позивач), публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (далі - ПАТ "Житомигаз", за договором - газорозподільне/ газотранспортне підприємство) та відділом освіти Любарської райдержадміністрації (споживач/відповідач) було укладено договір № 2015/ТП-БО-1000014 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - договір, а. с. 12 - 14).
Відповідно до умов п. 1.1 договору, постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
За змістом п. 4.6 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води). У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Як встановлено в підпункті 5.3.3 пункту 5.3 договору, споживач зобов'язується: оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.
В пункті 10.1 договору визначено, що останній набирає чинності з 1 липня 2015 року та укладається на строк по 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяцем до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 3 договору щодо договірних обсягів постачання природного газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.
Відповідно до умов підписаних сторонами додатку № 3 та додаткової угоди № 1.1 до договору 2015/ТП-БО-1000014 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 22.09.2015, сторони погодили договірні обсяги постачання природного газу на перший квартал 2016 року, тим самим продовжили строк дії договору від 22.09.2015 до 31.03.2016 (а. с. 16, 70).
Слід зазначити, що згідно з рішенням господарського суду Житомирської області від 12.05.2016 у справі № 906/382/16 було встановлено факт поставки позивачем відповідачу природного газу за січень - березень 2016 року в кількості 177,596 тис. куб. м на загальну суму 1385973,40 грн та часткову оплату за нього в сумі 887582,80 грн. Рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача 498390,60 грн боргу за поставлений природний газ, вимогу про сплату якого було заявлено позивачем з посиланням на договір від 22.09.2015. Вказане спростовує доводи відповідача про позадоговірний характер відносин, які склалися між сторонами по споживанню природного газу у січні - лютому 2016 року, та є підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій за несвоєчасно проведений розрахунок по ньому.
Станом на дату вирішення даного спору, рішення господарського суду у справі №906/382/16 набрало законної сили, отже обставини щодо прострочення відповідачем сплати боргу за спожитий у січні - березні 2016 року природний газ мають преюдиціальне значення при розгляді спору між сторонами, та в силу ст. 35 ГПК не підлягають доведенню судом.
Як на підставу позову у даній справі про стягнення з відповідача 50678,70 грн пені та 3677,92 грн 3% річних, обрахованих за період неналежного виконання умов договору від 22.09.2015 в частині оплати наявного боргу за період січень - березень 2016 року, позивач посилається на те, що наявність рішення господарського суду Житомирської області від 12.05.2016 у справі №906/382/16 про стягнення основної суми заборгованості з оплати газу не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання у вигляді пені та не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Слід зазначити, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.
Приписами п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" унормовано, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Як зазначено в статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку (а. с. 77 - 79), позивач просить стягнути з відповідача 3677,92 грн 3% річних, обрахованих в розрізі кожного акту поставки природного газу окремо на суму боргу, що виник за зобов'язаннями січня - березня 2016 року.
Здійснивши перерахунок річних, виходячи з вказаного позивачем в розрахунку початку періоду їх нарахування на визначену суму боргу, суд вважає правомірно заявленою до стягнення суму 3% річних у розмірі 3649,04 грн, оскільки позивачем при нарахуванні 3% річних на суму боргу, що виник за актом від 21.03.2016, не було враховано норму ч. 5 ст. 254 ЦК України, звідси здійснено нарахування річних не з 12.04.2016, а з 11.04.2016, що суперечить приписам законодавства. Таким чином у стягненні з відповідача 28,88 грн 3% річних, нарахованих на суму боргу, що виник у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за березень 2016 року, слід відмовити.
При перевірці обґрунтованості та законності нарахування позивачем пені у розмірі 50678,70 грн, суд враховує, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.
Так, за статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Умовами договору (пп. 6.2.2) сторони передбачили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Здійснивши перерахунок пені в розрізі кожного акту поставки газу окремо за період січень - березень 2016 року з моменту виникнення заборгованості по визначену позивачем дату, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, суд дійшов висновку, що при нарахуванні пені позивачем було невірно визначено початок періоду її нарахування за актом від 21.03.2016. Так, враховуючи, що обов'язок розрахуватися за поставлений товар, з огляду на приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, у відповідача існував до 11.04.2016 включно, позивач помилково почав рахувати пеню з 11.04.2016 тобто раніше, тоді як заборгованість відповідача виникла лише з 12.04.2016.
Враховуючи вказане, відповідно до здійсненого судом перерахунку позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача по договору від 22.09.2015 50179,53грн пені. У стягненні 499,17 грн пені суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.
Що стосується акту № ЖТ300008317 приймання-передачі природного газу від 18.04.2016, наявність заборгованості за якими стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, слід зазначити, що відносини сторін з постачання природного газу у об'ємі, що перевищує погоджений сторонами у додатку №3 до договору від 22.09.2015 ліміт газу, мають позадоговірний характер навіть за наявності посилання в акті на вказаний договір. У такому разі обов'язок щодо здійснення оплати за отриманий природний газ у відповідача виникає не на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України, а на підставі ст. 692 ЦК України, тобто з моменту підписання акту приймання-передачі газу за спірний період.
Наданими до справи документами (а. с. 17, 46) підтверджено, що у квітні 2016 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 12,402 тис. куб. м на суму 96786,20 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на день прийняття рішення у даній справі заборгованість у вказаній сумі відповідачем не погашена. У запереченні на позовну заяву відповідач визнав наявність заборгованості за спожитий природний газ за квітень 2016 року на вказану суму.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач позов в частині стягнення 96786,20 грн за підставою та предметом не оспорив, з огляду на що позивач правомірно звернувся в цій частині з позовом до суду.
Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних на підставі акту від 18.04.2016, господарський суд враховує, що право позивача на стягнення вище вказаних нарахувань, передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України, і не може бути поставлене в залежність від факту укладення між сторонами письмового договору щодо поставки товару.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку 3% річних (а. с. 79), позивач просить стягнути з відповідача за зобов'язаннями квітня місяця 2016 року 357,97 грн 3% річних.
Перевіривши проведені позивачем нарахування вказаних сум, господарський суд встановив що їх заявлено до стягнення правомірно.
Разом з тим, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати боргу за актом № ЖТ300008317 приймання-передачі природного газу від 18.04.2016, позивач нарахував до стягнення з відповідача 4521,98 грн пені. Пеня нарахована позивачем за період з 11.05.2016 по 24.06.2016 (а. с. 78).
При цьому неустойка, згідно зі ст. 546 ЦК України, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, а за приписами ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У пп.2.1 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
З огляду на викладене, оскільки між сторонами не було укладено договір, який би регулював відносини сторін по поставці природного газу у квітні 2016 році або продовжено дію попереднього договору з визначенням договірних обсягів постачання природного газу у квітні 2016, суд дійшов висновку, що сторонами не визначено розміру відповідальності щодо стягнення пені за спірний період поставки, оскільки позивачем не наведено положення якого саме закону передбачають застосування пені, як виду відповідальності сторони за неналежне виконання зобов'язань, з оплати поставленого природного газу поза межами укладеного між контрагентами договору. Отже вимоги позивача про стягнення 4521,98 грн пені, нарахованої на суму заборгованості за актом квітня 2016 року є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Що стосується вимоги про стягнення 50179,53 грн пені, нарахованої на суму заборгованості за січень-березень 2016 року, та клопотання відповідача, викладеного у запереченні на позовну заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на вище вказане, а також враховуючи факт сплати основної заборгованості в повному обсязі за період поставки газу січень - березень 2016 року, зважаючи на особливості порядку фінансування відповідача та його обов'язок по підготовці навчальних закладів до нового навчального року, зокрема до роботи в осінньо-зимовий період (п. 4.21 Положення про відділ освіти Любарської райдержадміністрації), до того ж, враховуючи, що до стягнення з відповідача крім пені нараховано 3% річних, при цьому, позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, господарський суд розцінив вказані обставини як такі, що заслуговують на увагу, тому керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вважає за доцільне зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 27274,07 грн. За вказаних обставин у стягненні з відповідача 22905,46 грн пені слід відмовити.
Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач суму основної заборгованості визнав, однак доказів погашення її станом на день розгляду справи в суді не надав, здійснені позивачем на суму несвоєчасно сплаченого боргу за січень-квітень 2016 року нарахування 3% річних та пені на суму заборгованості за січень-березень 2016 року ґрунтуються на нормах чинного законодавства, право на нарахування яких не ставиться в залежність від вини відповідача у виникненні боргу.
З огляду на наявні в матеріалах справи документи та зроблені господарським судом в процесі розгляду справи висновки, суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував заявлені вимоги, тоді як твердження відповідача, викладені у запереченні на позовну заяву, лише частково знайшли своє підтвердження в суді.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 96786,20 грн основного боргу, 4006,99 грн 3% річних та 27274,07 грн пені. У частині стягнення з відповідача 28,88 грн 3% річних та 27926,61 грн пені суд відмовляє.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог.
При цьому, враховуючи, що при зверненні позивача до суду останнім було сплачено 2621,28 грн судового збору, зважаючи на зменшення позивачем позовних вимог та керуючись абз. 5 п. 4.6 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011, абз. 2 п. 2.8 Постанови Пленуму ВГС України №7 від 21.02.2013, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу слід повернути за ухвалою суду з Державного бюджету України 280,84 грн судового збору, сплачених згідно з платіжним дорученням № 1080 від 24.06.2016.
Керуючись ст.ст. 22, 35, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відділу освіти Любарської райдержадміністрації (13100, Житомирська обл., Любарський район, смт. Любар, вул. Леніна, буд. 15, код ЄДРПОУ 02143086) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Житомиргаз збут" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський район, вул. Фещенка - Чопівського, буд. 35, код ЄДРПОУ 39577504):
- 96786,20 грн основної заборгованості,
- 4006,99 грн 3% річних;
- 27274,07 грн пені;
- 2264,59 грн судового збору.
3. У іншій частині в позові відмовити.
4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю Житомиргаз збут" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський район, вул. Фещенка - Чопівського, буд. 35, код ЄДРПОУ 39577504) за ухвалою суду з Державного бюджету України 280,94 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 1080 від 24.06.2016.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 07.09.16
Суддя Прядко О.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
Суд | Господарський суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 05.09.2016 |
Оприлюднено | 13.09.2016 |
Номер документу | 61134666 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Житомирської області
Прядко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні