Ухвала

від 07.09.2016 по справі 826/23920/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23920/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 вересня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Магніт", звернулося до суду з позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") Славкіної Марини Анатоліївни (далі - відповідач, уповноважена особа Фонду) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №11/1-27155 від 28 серпня 2015 року у формі повідомлення про нікчемність правочину (договору), а саме: договір про внесення змін від 17 лютого 2014 року до кредитного договору №9-2014 від 08 січня 2014 року (далі - кредитний договір); договір про внесення змін від 17 березня 2014 року до кредитного договору; договір про внесення змін від 15 квітня 2014 року до кредитного договору; договір про внесення змін від 15 травня 2014 року до кредитного договору; договір про внесення змін від 16 червня 2014 року до кредитного договору; договір про внесення змін від 15 липня 2014 року; договір про внесення змін від 15 серпня 2014 року до кредитного договору; договір про внесення змін від 18 серпня 2014 року до кредитного договору; договір про внесення змін від 15 вересня 2014 року до кредитного договору; договір про внесення змін від 15 жовтня 2014 року до кредитного договору

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни, викладене у формі повідомлення від 28 серпня 2015 року №11/1-27155, про нікчемність правочину (договору), а саме, укладених між публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Магніт" договорів про внесення змін до кредитного договору №9-2014 від 08 січня 2014 року, а саме: від 17 березня 2014 року, від 15 квітня 2014 року, від 15 травня 2014 року, від 16 червня 2014 року, від 15 липня 2014 року, від 15 серпня 2014 року, від 18 серпня 2014 року, від 15 вересня 2014 року та від 15 жовтня 2014 року.

Не погоджуючись з судовим рішенням Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

07 вересня 2016 року в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" заявив клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду Конституційним судом України подання Верховного суду України від 08.07.2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, доводи клопотання, колегія суддів приходить до висновку про зупинення провадження по справі, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст.156 КАС України зупинення провадження у справі обумовлено наявністю обставин, які перешкоджають розглядові в справі до їх усунення або виконання необхідних дій.

Частиною 1 ст.156 КАС України визначено випадки обов'язкового зупинення провадження в справі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі не включення позивача до переліку вкладників, яким підлягає відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів банківського вкладу.

Підставою для спору є застосування відповідачем положень ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 р. № 4452-УІ.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 року у справі №826/9693/13-а зупинено провадження у вказаній справі та прийнято рішення про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України від 23.02.2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Підставою для такого звернення суд касаційної інстанції визначив, зокрема, те, що попри встановлену Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" мету - захист прав і законних інтересів вкладників банку, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України (ст. 2 Закону), його практичне застосування до неплатоспроможних банків ставить вкладників банку в нерівні умови при відшкодуванні депозитних коштів, допускає застосування різних підходів в зобов'язальних відносинах з кредиторами та позичальниками банку.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України від 03.07.2015 року №13 оформлено рішення Верховного Суду України про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням ст. 6, ч. 1 ст. 8, ч. 4 ст. 13, ст. 21, 22, ч. 1, 4, 5 ст. 41 Конституції України.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КАС України у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Зі змісту положень ч. 5 ст. 9 КАС України право на звернення до Верховного Суду України в суду з'являється у випадку виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Тобто, факт звернення до Верховного Суду України, а останнім до Конституційного Суду України свідчить про наявність сумніву у суду щодо відповідності закону Конституції України.

Одним з основоположних принципів адміністративного судочинства є, зокрема, принцип законності, який полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відтак, суд зобов'язаний вирішувати справи відповідно до Конституції та законів України, водночас, виникнення сумнівів у відповідності закону Конституції України фактично унеможливлює розгляд справи із дотриманням основоположних і фундаментальних принципів адміністративного судочинства.

При цьому, колегією суддів враховується, що Конституційний Суд України в пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення від 29.06.2010 року №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. у випадку визнання неконституційним Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в цілому або окремих його норм, останні втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Проте, як було зазначено вище, Конституційний Суд вправі визначити у своєму рішенні, порядок і строки його виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку визнання неконституційними певних норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо відповідності їх Основному Закону може призвести до порушення його логіки і структури, спричинити виникнення прогалин у ньому. У зв'язку із цим, може виникнути необхідність вжиття додаткових заходів щодо забезпечення виконання прийнятого рішення. Додаткові заходи, у свою чергу, можуть стосуватися внесення змін до чинного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За результатами розгляду конституційного подання щодо Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, в залежності від рішення Конституційного Суду може змінитися. Вказане свідчить про істотність результатів розгляду судом конституційної юрисдикції подання Верховного Суду України для прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній адміністративній справі.

Поряд з цим, судовою колегією враховується, що оскільки процесуальний закон не містить норм, які визначали подальші процесуальні дії суду при зверненні до Верховного Суду України, вказану прогалину було усунуто приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", в абзаці 2 пункту 2 якої закріплено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд в будь-якій стадії розгляду справи.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про наявність достатніх підстав для зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України подання Верховного Суду України, викладеного в постанові Пленуму Верховного Суду України від 03.07.2015 року №13 "Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України", оскільки, на думку колегії суддів, таке звернення є перешкодою для вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню, а апеляційне провадження з перегляду оскаржуваної постанови суду першої інстанції - зупиненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 156, 160, 165, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Клопотання представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" - задовольнити.

Зупинити апеляційне провадження у справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним рішення до розгляду Конституційним судом України подання Верховного суду України від 08.07.2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 07 вересня 2016 року