Постанова

від 30.08.2016 по справі 915/1718/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

"30" серпня 2016 р.Справа № 915/1718/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Гладишевої Т.Я.

Секретар судового засідання: Кіртока Л.В.

За участю повноважних представників сторін:

від прокуратури - Андреєв А.П., за довіреністю № 041318 від 11.02.16р.;

від позивача - Сімонов А.І., за довіреністю № 8/12 від 16.05.16;

від відповідача - Бондар В.А., за довіреністю № 160/02.02.01-22/02/14/16 від 20.01.16р.;

від третьої особи позивача-1 - Саламатін О.В., за довіреністю № 220/804/6 від 30.12.15р.;

від третьої особи позивача-3 - Абрамчук О.В., за наказом № 626 від 19.10.15р.;

від третьої особи відповідача-1 - Власенко С.О., за довіреністю № 13 від 13.05.16р.;

від третьої особи відповідача-4 - Золотий Г.Ю., за протоколом № 7 від 04.10.08р.;

від третьої особи відповідача-117 - Цвєткова Ю.В, за паспортом серії НОМЕР_1 від 07.09.00 р.;

від третьої особи відповідача-119 - Нечвола О.І., за паспортом серії НОМЕР_2 від 18.11.15р.;

від третьої особи відповідача-120 - Гаврилова О.Б., за паспортом серії НОМЕР_3 від 21.03.2000р.;

від третьої особи відповідача-121 - Гребенкін О.П., за паспортом серії НОМЕР_4 від 10.02.2015 року;

від третьої особи відповідача-123 - Колесніков В.В., за довіреністю № 799 від 10.09.13р.;

від третьої особи відповідача-132 - Дмитрієва Т.В., за довіреністю № 1211 від 10.12.15р.;

від третьої особи відповідача-141 - Большакова М.В., за паспортом серії НОМЕР_5 від 27.06.97р.;

від третьої особи відповідача-157 - Калашнікова С.М., за паспортом серії НОМЕР_6 від 15.05.2001р.;

від третьої особи відповідача-158 - Туз Т.В., за паспортом серії НОМЕР_7 від 05.01.1999р.

від третьої особи відповідача-160 - Колесніков В.В., за довіреністю № 4834 від 17.06.13р.;

від третьої особи відповідача-161 - Тертичний Ю.М., за паспортом серії НОМЕР_8 від 08.10.96р.;

від третьої особи відповідача-163 - Колесніков В.В., за довіреністю № 95 від 02.02.15р.;

від третьої особи відповідача-164 - Колесніков В.В., за довіреністю № 939 від 24.10.15р.;

від третьої особи відповідача-167 Колесніков В.В., за довіреністю № 958 від 11.09.13р.;

від третьої особи відповідача-168 - Колесніков В.В., за довіреністю № 961 від 11.09.13р.;

від третьої особи відповідача-169 - Кривуля Т.В., за паспортом серії НОМЕР_9 від 11.10.01р.;

від третьої особи відповідача-170 - Колесніков В.В., за довіреністю № 4824 від 17.06.13р.;

від третьої особи відповідача-172 - Шуст Л.С., за довіреністю № б/н від 18.01.16р.;

від третьої особи відповідача-173 - Михаєлян Г.В., за паспортом серії НОМЕР_10 від 17.02.1997 року;

Інші представники учасників процесу в судове засідання не з`явились. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника військового прокурора Південного регіону України

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22 березня 2016 року

по справі № 915/1718/15

за позовом: Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Миколаївської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Міністерство оборони України

2. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв

3. Військова частина НОМЕР_11

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Приватне підприємство «ЛК ТРЕЙДЕР Україна»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВБУДПРОЕКТ»

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТТРЕЙДІНГГРУП-М»

4. Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «ВЕТЕРАН-33»

5. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮЖГРАД»

6. ОСОБА_1

7. ОСОБА_2

8. ОСОБА_3

9. ОСОБА_4

10. ОСОБА_5

11. ОСОБА_6

12. ОСОБА_7

13. ОСОБА_8

14. ОСОБА_9

15. ОСОБА_10

16. ОСОБА_11

17. ОСОБА_12

18. ОСОБА_13

19. ОСОБА_14

20. ОСОБА_15

21. ОСОБА_16

22. ОСОБА_17

23. ОСОБА_18

24. ОСОБА_19

25. ОСОБА_20

26. ОСОБА_21

27. ОСОБА_22

28. ОСОБА_23

29. ОСОБА_24

30. ОСОБА_25

31. ОСОБА_26

32. ОСОБА_27

33. ОСОБА_28

34. ОСОБА_29

35. ОСОБА_30

36. ОСОБА_31

37. ОСОБА_32

38. ОСОБА_33

39. ОСОБА_34

40. ОСОБА_35

41. ОСОБА_36

42. ОСОБА_37

43. ОСОБА_38

44. ОСОБА_39

45. ОСОБА_40

46. ОСОБА_41

47. ОСОБА_42

48. ОСОБА_43

49. ОСОБА_44

50. ОСОБА_45

51. ОСОБА_46

52. ОСОБА_47

53. ОСОБА_48

54. ОСОБА_49

55. ОСОБА_50

56. ОСОБА_51

57. ОСОБА_52

58. ОСОБА_53

59. ОСОБА_54

60. ОСОБА_55

61. ОСОБА_56

62. ОСОБА_57

63. ОСОБА_58

64. ОСОБА_59

65. ОСОБА_60

66. ОСОБА_61

67. ОСОБА_62

68. ОСОБА_63

69. ОСОБА_64

70. ОСОБА_65

71. ОСОБА_66

72. ОСОБА_67

73. ОСОБА_68

74. ОСОБА_69

75. ОСОБА_70

76. ОСОБА_71

77. ОСОБА_72

78. ОСОБА_73

79. ОСОБА_74

80. ОСОБА_75

81. ОСОБА_76

82. ОСОБА_77

83. ОСОБА_78

84. ОСОБА_79

85. ОСОБА_80

86. ОСОБА_81

87. ОСОБА_82

88. ОСОБА_83

89. ОСОБА_84

90. ОСОБА_85

91. ОСОБА_86

92. ОСОБА_87

93. ОСОБА_88

94. ОСОБА_89

95. ОСОБА_90

96. ОСОБА_91

97. ОСОБА_92

98. ОСОБА_93

99. ОСОБА_94

100. ОСОБА_95

101. ОСОБА_96

102. ОСОБА_97

103. ОСОБА_98

104. ОСОБА_99

105. ОСОБА_100

106. ОСОБА_101

107. ОСОБА_102

108. ОСОБА_103

109. ОСОБА_31

110. ОСОБА_104

111. ОСОБА_105

112. ОСОБА_106

113. ОСОБА_107

114. ОСОБА_108

115. ОСОБА_109

116. ОСОБА_110

117. ОСОБА_111

118. ОСОБА_112

119. ОСОБА_113

120. ОСОБА_114

121. ОСОБА_115

122. ОСОБА_116

123. ОСОБА_117

124. ОСОБА_118

125. ОСОБА_119

126. ОСОБА_120

127. ОСОБА_121

128. ОСОБА_122

129. ОСОБА_123

130. ОСОБА_124

131. ОСОБА_109

132. ОСОБА_125

133. ОСОБА_126

134. ОСОБА_127

135. ОСОБА_128

136. ОСОБА_129

137. ОСОБА_130

138. ОСОБА_131

139. ОСОБА_132

140. ОСОБА_133

141. ОСОБА_134

142. ОСОБА_135

143. ОСОБА_136

144. ОСОБА_137

145. ОСОБА_138

146. ОСОБА_139

147. ОСОБА_140

148. ОСОБА_141

149. ОСОБА_142

150. ОСОБА_143

151. ОСОБА_144

152. ОСОБА_145

153. ОСОБА_146

154. ОСОБА_147

155. ОСОБА_148

156. ОСОБА_149

157. ОСОБА_150

158. ОСОБА_151

159. ОСОБА_152

160. ОСОБА_153

161. ОСОБА_154

162. ОСОБА_155

163. ОСОБА_156

164. ОСОБА_157

165. ОСОБА_158

166. ОСОБА_159

167. ОСОБА_160

168. ОСОБА_161

169. ОСОБА_162

170. ОСОБА_163

171. ОСОБА_101

172. Громадська організація «Комітет самоорганізації населення мікрорайону «Леваневський»

173. ОСОБА_164

про визнання незаконними та скасування рішень

В С Т А Н О В И Л А:

Перший заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся з позовом до відповідача Миколаївської міської ради про:

- визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради № 7/13 від 09.11.2006 року «Про розподіл території військового містечка № НОМЕР_12 на землі Міністерства оборони України та землі комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва»;

- визнання незаконним та скасування пункту 24.1 рішення Миколаївської міської ради № 9/61 від 22.12.2006 року «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської та виконкому міської ради по Заводському району м. Миколаєва».

Позовні вимоги обґрунтовані перевищенням повноважень міської ради при прийнятті оскаржуваних рішень, що полягає у незаконному розпорядженні земельними ділянками Міністерства оборони України, наданими для потреб оборони, чим порушено право держави в особі Кабінету Міністрів України як власника наведених земель, вони є незаконними та підлягають скасуванню.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області 22 березня 2016 року по справі № 915/1718/15 прийнятому у колегіальному складі: Головуючий суддя Олейняш Е.М., суддів: Васильєвої Л.І., Мавродієвої М.В. у позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що на час прийняття оскаржуваних рішень позивачем не доведено порушення його права зазначеними рішеннями, а також зазначені рішення є ненормативними актами, які вичерпали свою дію а тому з посилкою на правові висновки Верховного суду України по справі № 21-405-а14 від 11.11.2014р. дійшов висновку про невірно обраний спосіб захисту. Крім того суд першої інстанції звернув увагу на пропуск позовної давності, але з урахуванням того, що право позивача не порушено обмежився констатацією цього факту, не поклавши його в основу рішення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Перший заступник військового прокурора Південного регіону України звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати судове рішення як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги Перший заступник військового прокурора Південного регіону України наводить аналіз чинного законодавства в сфері земельних правовідносин, з посилкою на норми Закону України «Про збройні Сили України», постанови КМУ вважає, що Миколаївська міська рада перевищила свої повноваження, так як одноособово розпорядилась землями державної власності, незаконно вилучив землі оборони за відсутності відповідних рішень Міністерства оборони України та Кабінету Міністрів України. Невірним на думку апелянта є посилання суду на висновки Верховного суду України по справі № 21-405-а14 від 11.11.2014р., оскільки зазначене суперечить нормі ст. 21 ЦК України та іншим нормам матеріального права (155 Земельного кодексу України, 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування» та інше) Помилковим також на думку апелянта є висновок щодо пропуску строків позовної давності.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

У відзивах на апеляційну скаргу 3 особи просять залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Представник ОСОБА_125 у поясненні на скаргу зазначає, що ОСОБА_125 залучено до участі у даній справі в якості 3 особи помилково, оскільки земельні ділянки, які знаходяться у власності ОСОБА_125 не відносяться до земельної ділянки, щодо якої відповідачем прийняті оскаржувані рішення.

Представники Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв, Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВБУДПРОЕКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТТРЕЙДІНГГРУП-М», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖГРАД», а також фізичні особи у кількості 148 осіб в судове засідання призначене на 30 серпня 2016 року не з`явились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників не направили.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки повноважних представників суду не відомі.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» роз`яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності зазначених представників сторін.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2015р. ОСОБА_125 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, що зроблено, на нашу думку, помилково (письмові пояснення від 11.12.2015р., доповнення до них від 23.12.2015р. та лист управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 30.11.2015р. № 02-03/2767 наявні в матеріалах справи).

В процесі розгляду справи судом першої інстанції представником ОСОБА_125 неодноразово подавались заяви про виключення її з переліку третіх осіб, проте ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2016р. в задоволенні даної заяви було відмовлено.

Вказані заяви про виключення були вмотивовані тим, що як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані рішення міської ради, які є предметом даного спору, стосуються земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , тобто даний спір стосується виключно території військового містечка № НОМЕР_12 , яке було розташовано в межах земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Разом з цим, ОСОБА_125 є власником двох земельних ділянок загальною площею 1 990 кв.м по АДРЕСА_2 (кадастрові номери 4810136300:05:002:0021, 4810136300:05:002:0022), які передавались у власність попередньому власнику - ОСОБА_126 за рахунок земель ЗАТ «Аваль-Еталон» (витяг з рішення Миколаївської міської ради від 06.09.2010р. № 48/38, згідно з яким вказані земельні ділянки надавались ОСОБА_126 у власність, доданий до письмових пояснень від 11.12.2015р. та наявний в матеріалах справи).

Крім цього, Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 23.12.2015р. №№ НВ-4801849702015, НВ-4801849632015 щодо вказаних вище земельних ділянок (кадастрові номери 4810136300:05:002:0021, 4810136300:05:002:0022), які також містяться в матеріалах справи, свідчать про те, що у власності ОСОБА_125 перебувають земельні ділянки по АДРЕСА_2 (тобто вони розташовані за іншою адресою ніж земельна ділянка, яка є предметом даного спору, вони не мають жодного відношення до земель військового містечка № НОМЕР_12 по АДРЕСА_1 та яких даний спір не стосується), що також підтверджується листом управління земельних управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 30.11.2015р. № 02-03/2767 в якому зазначено, що земельні ділянки по АДРЕСА_3 (а - д) передавались у власність за рахунок земель, які були в оренді ПАТ «Аваль-Еталон», і не мають жодного відношення до земель військового містечка № НОМЕР_12 .

Аналогічні письмові пояснення надавались третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_124 , ОСОБА_109 , ОСОБА_123 , ОСОБА_127 про те, що вони також помилково залучені до участі у справі, оскільки їх ділянки знаходяться за межами військового містечка № 62 (вказані особи є власниками земельних ділянок по АДРЕСА_4 , що також підтверджується листом управління земельних управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 30.11.2015р. № 02-03/2767).

До матеріалів справи долучені наступні документи, які подавались представником ОСОБА_125 :

1) письмові пояснення на позовну заяву від 11.12.2015р., до яких додавались:

- договір купівлі продажу цілого житлового будинку та двох цілих земельних ділянок по АДРЕСА_2 від 28.12.2010р., укладеного між ОСОБА_126 та ОСОБА_125 ;

- витяг з рішення міської ради від 06.09.2010р. № 48/38 про надання ОСОБА_126 у власність земельних ділянок по АДРЕСА_2 ;

- лист управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 30.11.2015р. № 02-03/2767 з додатком, в якому зазначено, що земельні ділянки по АДРЕСА_3 (а - д) передавались у власність за рахунок земель, які були в оренді ПАТ «Аваль-Еталон», і не мають жодного відношення до земель військового містечка № НОМЕР_12 .

2) доповнення до письмових пояснень від 23.12.2015р., до яких додавались:

- копія Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.12.2015р. № НВ-4801849702015 щодо земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:05:002:0021), яка розташована по АДРЕСА_2 ;

- копія Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.12.2015р. №НВ-4801849632015 щодо земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:05:002:0022), яка розташована по АДРЕСА_2 .

3) заява про виключення Вадатурської з переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, від 25.01.2016р..

4) заява про виключення Вадатурської з переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, від 22.03.2016р..

Таким чином, ОСОБА_125 , ОСОБА_124 , ОСОБА_109 , ОСОБА_123 , ОСОБА_127 залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, помилково, у зв`язку з чим рішення по даній справі не впливає на їх права або обов`язки та не зачіпає і не порушує їхні права та охоронювані законом інтереси щодо відповідача по справі.

Судовою колегією встановлено наступне.

Рішенням Миколаївської міської ради народних депутатів № 18/14 від 20.10.1993 року «Про відведення (вилучення) земельних ділянок підприємствам, організаціям, громадянам та затвердження матеріалів інвентаризації земель м. Миколаєва» затверджено матеріали інвентаризації земель в постійне користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям:

Міністерству оборони України.

Квартирно-експлуатаційній частині (КЕЧ) Миколаївського району в постійне користування:

Військове містечко 62, військова частина НОМЕР_13 , площею 559 400 кв.м., в тому числі площею 1 178 кв.м. під`їзної дороги до АКГ «Зоряний» по вул. Спортивній, 25 (рішення виконкому № 474 від 24.09.1993 року) (том 1, арк. 119-120).

Відповідно до ст. 2 ЗК України від 18.12.1990 року № 561-XII (в редакції від 22.06.1993 року) відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу.

Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення.

Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель.

Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Відповідно до ст. 3 ЗК України від 18.12.1990 року № 561-XII (в редакції від 22.06.1993 року) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 4 ЗК України від 18.12.1990 року № 561-XII (в редакції від 22.06.1993 року) у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Суб`єктами права державної власності на землю виступають:

Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України;

Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;

обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема, землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв`язку, оборони.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 ЗК України від 18.12.1990 року № 561-XII (в редакції від 22.06.1993 року) до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Таким чином, земельне законодавство України станом на 1993 рік передбачало три форми власності на землю: державна (в тому числі загальнодержавна), колективна та приватна. В спірному випадку, земельна ділянка по АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_5 загальною площею 559 400 кв.м. належала до державної форми власності з цільовим призначенням землі оборони. Право розпорядження вказаною земельною ділянкою на момент надання її в постійне землекористування належало Миколаївській міській Раді народних депутатів.

Відповідно до ч. 2 ст.77 Земельного кодексу України, чинного станом на момент прийняття оскаржуваних рішень, землі оборони могли перебувати на той час як в державній, так і в комунальної власності.

На підставі вищевказаного рішення Миколаївської міської ради народних депутатів № 18/14 від 20.10.1993 року Миколаївській КЕЧ та Військовій частині 10758 видано Державний акт на право постійного користування землею № 466 від 31.05.1995 року.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею № 466 від 31.05.1995 року Миколаївській КЕЧ, правонаступником якої є КЕВ м. Миколаїв, та Військовій частині НОМЕР_13 , правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_11 , надано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 55, 9 га для розташування військового містечка № 62 на підставі рішення Миколаївської міської ради народних депутатів від 20.10.1993 року № 18/14 (том 1, арк. 25-30).

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 466.

Рішенням Миколаївської міської ради № 21/22 від 12.07.2000 року «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва об`єктів житлового фонду та комунального призначення» на підставі звернення ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара», Миколаївської квартирно-експлуатаційної частини району, ліквідаційної комісії ВАТ «Миколаївський завод силікатних виробів», ВАТ «Облагропромтехніка», ЗАТ «Миколаївський завод будівельних матеріалів», керуючись Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» рада вирішила:

1. Дати згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва об`єктів житлового фонду та комунального призначення ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара», Миколаївської квартирно-експлуатаційної частини району, ліквідаційної комісії ВАТ «Миколаївський завод силікатних виробів», ВАТ «Облагропромтехніка», ЗАТ «Миколаївський завод будівельних матеріалів».

2. Міськвиконкому прийняти вищезазначені об`єкти в порядку, передбаченому Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року № 1482.

3. Вищезазначеним підприємствам та управлінню земельних ресурсів міськвиконкому оформити вилучення земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, що передаються, із користування даних підприємств і передачу їх до земель міського запасу для подальшого відведення цих земельних ділянок в установленому порядку, згідно з чинним законодавством (том 33, арк. 2).

Відповідно до Директиви Міністра оборони України віл 12.07.2004 року «Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва» запропоновано командувачу військ Південного оперативного командування організувати безоплатне вилучення з балансу Миколаївської КЕЧ району військового майна згідно з Переліком військового майна, яке безоплатно передається до комунальної власності (додаток до директиви) та його безоплатну передачу до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва (том 28, арк. 191).

На підставі Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», постанови КМУ від 13.05.2006 року № 669 «Про затвердження Порядку використання у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для здійснення заходів щодо передачі житлового фонду та об`єктів соціально-культурної сфери Міністерства оборони в комунальну власність», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови КМУ від 06.11.1995 року № 891 «Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій», рішення Миколаївської міської ради № 21/22 від 12.07.2000 року «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва об`єктів житлового фонду та комунального призначення», розпорядження Миколаївського міського голови від 07.06.2006 року № 291р «Про створення комісії щодо прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва об`єктів житлового фонду та комунального призначення від КЕВ м. Миколаїв», Директиви Міністра оборони України Д-20 від 12.07.2004 року створено відповідну комісію з передачі до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва об`єктів житлового фонду та об`єктів комунального призначення, що їх обслуговують КЕВ м. Миколаїв.

Факт передачі майна підтверджується Актом приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва об`єктів житлового фонду та об`єктів комунального призначення, що їх обслуговують, КЕВ м. Миколаїв, станом на 01.08.2006 року (том 1, арк. 172-176).

Як вбачається з вищевказаного Акту за результатами передачі об`єктів житлового фонду та об`єктів комунального призначення комісією рекомендовано оформити вилучення земельних ділянок із користування КЕВ м. Миколаїв та передати їх до земель міського запасу для подальшого відведення земельних ділянок в установленому порядку, згідно з чинним законодавством (п. 3 Пропозицій Акту).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (в редакції від 03.11.2005 року) цей Закон регулює відносини, пов`язані з передачею об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (в редакції від 03.11.2005 року) об`єктами передачі згідно з цим Законом є:

цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства);

нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об`єкти незавершеного будівництва, приміщення);

інше окреме індивідуально визначене майно підприємств;

акції (частки, паї), що належать державі або суб`єктам права комунальної власності у майні господарських товариств;

житловий фонд та інші об`єкти соціальної інфраструктури (далі - об`єкти соціальної інфраструктури), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі підприємств) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (в редакції від 03.11.2005 року) передача об`єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (в редакції від 03.11.2005 року) передача об`єктів здійснюється комісією з питань передачі об`єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (в редакції від 03.11.2005 року) передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акту приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ч. 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» у відповідача Миколаївської міської ради виникло право власності на об`єкт передачі з дати підписання акта приймання-передачі. Однак, оскільки ані Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (в редакції на момент існування спірних правовідносин), ані вищевказаними Положеннями про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду не передбачено автоматичного переходу права на земельну ділянку, на якій знаходились об`єкти передачі (об`єкти житлового фонду та об`єкти комунального призначення), відповідач Миколаївська міська рада повинна була здійснювати оформлення земельної ділянки в порядку, передбаченому чинним на момент існування спірних правовідносин земельним законодавством.

В 2005 році було розроблено Схему розподілу території військового містечка № 62, якою визначено:

- землі, що розглядаються до передачі у комунальну власність м. Миколаєва, на яких знаходяться житлові будинки та об`єкти комунального призначення (орієнтовною площею 14, 50 га) (передаються разом з житловим фондом і об`єктами комунального призначення);

- землі, що розглядаються до вилучення та передачі у комунальну власність м. Миколаєва, з житловим фондом та відчуженими об`єктами (орієнтовною площею 13 га), якщо їх неможливо використати під капітальну забудову власними силами;

- військові будівлі, що вивільнені та подані на відчуження;

- землі та військові будівлі, що залишаються в користуванні Міністерства оборони України для розміщення та постійної діяльності військових частин, для будівництва житла для військовослужбовців (орієнтована площа 13 га), для створення гаражно-будівельного кооперативу для військовослужбовців (орієнтована площа 0, 70 га), а також огорожа службової території військового містечка № 62 та окремих об`єктів, що залишаються в користуванні Міністерства оборони України;

- перспективна забудова після зміни земельної ділянки військової частини (орієнтована площа 4, 50 га).

Схема розподілу території військового містечка № 62 погоджена командувачем Військової частини НОМЕР_11 , начальником Південного управління капітального будівництва, начальником Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, начальником Головного КЕУ, начальником КЕЧ Миколаївського району, заступником директора Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України, а також затверджена головою Миколаївської міської ради та заступником Міністерства оборони України з умовою, що остаточне рішення Міністерства оборони України буде прийнято після відповідної сесії Миколаївської міської ради, а рішення про розподіл земель вступає в силу після прийняття відомчого житлового фонду і надання згоди на зміну цільового призначення земель площею 13 га з метою їх забудови власними силами (том 14, арк. 67).

Рішенням Миколаївської міської ради № 43/50 від 24.02.2006 року «Про розподіл території військового містечка № НОМЕР_12 у м. Миколаєві на землі Міністерства оборони України та землі комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва» за результатами розгляду звернення Міністерства оборони України від 20.12.2005 року № 303/1/4/6982, схеми розподілу земель на території військового містечка № НОМЕР_12 по вул. Леваневців, 25 на землі Міністерства оборони України та землі комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, у зв`язку з передачею відомчого житлового фонду квартирно-експлуатаційної частини Миколаївського району МО України до комунальної власності Миколаївської міської ради та відчуження нерухомого військового майна, нежитлових будівель та споруд згідно із договорами міни та купівлі-продажу між Міністерством оборони України та юридичними особами, звернення Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України від 12.12.2005 року № 14253/05-03-17р щодо проектування та будівництва житла для військовослужбовців на землях Міністерства оборони України за планами МО України, враховуючи рішення Миколаївської міської ради від 12.07.2000 року № 21/22 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва об`єктів житлового фонду та комунального призначення», керуючись п. 34, 38, 42 ст. 26, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12, 20, 38, 77, 117, 120, 123, 124 ЗК України, п. 12 Перехідних положень ЗК України міська рада вирішила:

- затвердити схему розподілу земель на території військового містечка № 62 по вул. Леваневців, 25 на землі Міністерства оборони України та землі комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва;

- дозволити Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

- Міністерству оборони України оформити технічну документацію щодо складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, що залишилась в користуванні МО України по вул. Леваневців, 25 (том 27, арк. 152).

На виконання вищевказаного рішення на замовлення Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та КЕВ м. Миколаїв на підставі договору № 453 від 19.04.2006 року ТзОВ «Земельна справа» було виготовлено:

- проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України в постійне користування для будівництва житлової забудови по вул. Леваневців (Спортивна, 25) (на території військового містечка № 62) в Заводському районі м. Миколаєва. Загальна площа земельної ділянки 18 496 кв.м. (том 27, арк. 190; том 28, арк. 1-126);

- технічну документацію щодо складання документу (державного акту), що посвідчує право на земельну ділянку, яка надається КЕВ м. Миколаїв в постійне користування для обслуговування майнового комплексу для військового містечка № НОМЕР_12 по вул. Леваневців, 25 в Заводському районі м. Миколаєва. Загальна площа земельної ділянки 165 584 кв.м. (том 27, арк. 145-186, 190; том 28, арк. 127-182).

Як вказано вище, на підставі Акту приймання-передачі від 01.08.2006 року до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва прийнято об`єкти житлового фонду.

В подальшому рішенням Миколаївської міської ради № 7/13 від 09.11.2006 року «Про розподіл території військового містечка № 62 на землі Міністерства оборони України та землі комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва» вдруге за результатами розгляду звернення Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України від 30.10.2006 року № 74/3, схеми розміщення земельних ділянок передбачених до відведення по вул. Спортивній, 25, керуючись п. 34, 38, 42 ст. 26, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12, 20, 38, 77, 117, 120, 123, 124 ЗК України, п. 12 Перехідних положень ЗК України міська рада вирішила:

1. Затвердити схему розподілу території військового містечка № 62 загальною площею 500 952 кв.м. по вул. Леваневців, 25.

2. Міністерству Збройних Сил України залишити в постійному користуванні земельну ділянку площею 165 144 кв.м. відповідно до узгодженого плану розподілу земель, для обслуговування майнового комплексу по вул. Леваневців, 25.

3. Земельну ділянку площею 335 808 кв.м. передати із земель військового містечка № НОМЕР_12 по вул. Леваневців, 25 до земель комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва.

4. Відведення земельних ділянок із земель комунальної власності для обслуговування викупленого майна у Міністерства оборони України, а також надання земельних ділянок під нове будівництво вирішувати відповідно до чинного законодавства (том 1, арк. 24).

Пунктом 24.1 рішення Миколаївської міської ради № 9/61 від 22.12.2006 року «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської та виконкому міської ради по Заводському району м. Миколаєва» Державний акт на право постійного користування землею від 31.05.1995 року № 466 погашено (том 1, арк. 23)

Рішенням Миколаївської міської ради № 13/70 від 04.04.2007 року Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України передано в постійне користування земельну ділянку площею 18 496 кв.м. для будівництва та подальшого обслуговування житлової забудови по вул. Леваневців, 25. Державний акт на право постійного користування землею серії ЯЯ №192445 був переданий для реєстрації до управління Держкомзема у м. Миколаїв (том 1, арк. 121-124; том 28, арк. 4).

В подальшому рішеннями Миколаївської міської ради земельні ділянки (землі військового містечка № 62, які було передано до земель комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва згідно вищевказаного рішення Миколаївської міської ради № 7/13 від 09.11.2006 року) було передано в оренду та у власність юридичним та фізичним особам (треті особи на стороні відповідача у даній справі) для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, для обслуговування придбаного майна тощо (інформація Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради № 02-06/2709 від 10.11.2015 року та № 02-06/339 від 25.02.2016 року; інформація Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ДС-10-14-7777.4-3257/25-15 від 30.10.2015 року; рішення Миколаївської міської ради) (том 1, арк. 121-124, 180-181; том 14, арк. 31-66; том 27, арк. 193-196).

Будь-яке листування з установами, що підпорядковуються Міністерству оборони України, на сьогоднішній день не збереглось, що підтверджується Актами виконавчого комітету Миколаївської міської ради «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» від 20.05.2011 року № 2 та від 09.04.2012 року № 1, відповідно до яких листування з підприємствами, організаціями та установами з питань основної діяльності та листування з органами державної влади, установами, підприємствами та суб`єктами підприємницької діяльності з основних питань діяльності, що утворене виконавчими органами за 2005-2006 роки здано на переробку (том 14, арк. 68-74).

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконними та скасування рішення Миколаївської міської ради № 7/13 від 09.11.2006 року «Про розподіл території військового містечка № 62 на землі Міністерства оборони України та землі комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва» та пункту 24.1 рішення Миколаївської міської ради № 9/61 від 22.12.2006 року, яким погашено державний акт.

Підставою позову прокуратурою та позивачем зазначено обставини, які полягають в тому, що вищевказані рішення Миколаївської міської ради прийняті з перевищенням наданих повноважень (рада не мала права розпоряджатись земельною ділянкою державної власності) та порушують права держави в особі Кабінету Міністрів України як власника наведених земель.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

В 2001 році було прийнято новий Земельний кодекс України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 77 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне визначення поняття «земель оборони» наведено в ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» (в редакції від 27.11.2003 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» (в редакції від 27.11.2003 року) військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» (в редакції від 09.02.2005 року) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Відповідно до п.п. «а» ч. 4 ст. 83 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року) територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності.

Відповідно до п.п. «б» ч. 3 ст. 84 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року) до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Аналогічне положення закріплене в ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (в редакції від 01.01.2006 року).

Відповідно до ст. 117 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року) передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земельних ділянок комунальної власності у державну власність провадиться у порядку, встановленому цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 6 ст. 149 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року) обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.Порядок погодження питань, пов`язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок передбачено ст. 151 ЗК України.

Відповідно до п. 45 Положення «Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями» і «Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України», затверджених наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997 року, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Відповідно до п. 48 Положення перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України.

Відповідно до п. 50 вищевказаного Положення оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до п. 1.1 Керівництва землі, які використовують Збройні Сили України, є державної власності. Вони підлягають обов`язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню.

Як вбачається за змісту рішень Миколаївської міської ради № 43/50 від 24.02.2006 року та № 7/13 від 09.11.2006 року, якими здійснено розподіл території військового містечка № НОМЕР_12 у м. Миколаєві на землі Міністерства оборони України та землі комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, останні прийнято у зв`язку з передачею відомчого житлового фонду квартирно-експлуатаційної частини Миколаївського району МО України до комунальної власності та відчуження нерухомого військового майна, на підставі звернень Міністерства оборони України від 20.12.2005 року № 303/1/4/6982, Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України від 12.12.2005 року № 14253/05-03-17р, від 30.10.2006 року № 74/3ю. Крім того, сама Схема розподілу земель погоджена установами Міністерства оборони України (перелік вказано вище).

Як вказано вище, самих звернень господарському суду не подано у зв`язку зі знищенням. Таким чином, відсутня можливість надати правову оцінку змісту вказаних документів. Натомість, вчинення дій з виготовлення Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а КЕВ м. Миколаїв - дій з оформлення технічної документації щодо складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, що залишилась в користуванні МО України по вул. Леваневців, 25 (вказані дії вчинялись на виконання рішення ради від 24.02.2006 року № 43/50 про розподіл земель) свідчить про надання згоди землекористувачів на оформлення передачі земель до комунальної власності. При цьому, судом враховано, що форми, в якій мала б бути виражена згода землекористувачів на передачу земельної ділянки, чинним на той час законодавством передбачено не було.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність перевищення Миколаївською міською радою повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень, тому що передача об`єктів житлового фонду з державної у комунальну власність є підставою для передачі відповідно у комунальну власність земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт передачі.

Судова колегія звертає увагу, що ч. 7 ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» в редакції від 06.09.2012 року - не повинна застосовуватись судом при вирішенні даного спору, оскільки враховуючи принцип дії закону у часі, передбачений ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України ця норма не діяла на час прийняття оскаржуваних рішень.

Звертаючись до суду із позовом в інтересах держави, прокуратурою визначено позивачем у даній справі Кабінет Міністрів України, вказуючи що права та охоронювані законом інтереси саме цього органу порушено оскаржуваними рішеннями.

Але судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність такого порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року) право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року) до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

б) реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель;

в) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному цим Кодексом;

г) координація проведення земельної реформи;

ґ) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель;

д) організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою;

е) встановлення порядку проведення моніторингу земель;

є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно ч. 7 ст. 122 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року) Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України (в редакції від 31.03.2006 року) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Таким чином, ст. 149 ЗК України не передбачено повноважень Кабінету Міністрів України щодо вилучення земель оборони.

Земельна ділянка, яка є предметом спору (землі оборони), не віднесена до особливо цінних земель, порядок вилучення яких передбачений ст. 150 ЗК України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Збройні Сили України» (в редакції від 09.02.2005 року) Кабінет Міністрів України встановлює порядок надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних (водних) ділянок, інших природних ресурсів, фондів і майна, використання повітряного і водного простору, морських і річкових портів, аеропортів та аеродромів (посадочних майданчиків), засобів зв`язку і радіочастотного ресурсу, комунікацій, інших об`єктів інфраструктури держави, навігаційної, топогеодезичної, метеорологічної, гідрографічної та іншої інформації, ведення геодезичних і картографічних робіт, необхідних для виконання покладених на Збройні Сили України функцій та завдань як на платній, так і безоплатній основі, у грошовій та інших формах розрахунків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» (в редакції від 27.11.2003 року) особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 26 Положення «Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями» і «Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України», затверджених наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997 року, порядок використання земель, наданих в користування Міністерству оборони України, та їх охорона підлягають державному контролю, який здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів і місцеві державні адміністрації, Державний комітет України по земельних ресурсах, Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України та інші спеціально уповноважені на те державні органи відповідно до їх компетенції.

Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону УРСР «Про Раду Міністрів Української РСР» (в редакції від 19.11.1989 року, яка була чинна на момент прийняття оскаржуваного рішення від 09.11.2006 року) Рада Міністрів Української РСР розробляє і здійснює заходи щодо охорони і науково обгрунтованого, раціонального використання землі та її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, збереження у чистоті повітря і води, забезпечення відтворення природних багатств і поліпшення середовища, яке оточує людину.

Відповідно до п. 2 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014р. № 794-VII (чинний на день розгляду справи) Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Аналогічне положення закріплено в ст. 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 21.12.2006 № 514-V (в редакції від 21.12.2006 року).

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що повноваження (компетенція) Кабінету Міністрів України в сфері земельних відносин (щодо земель оборони) зводиться до здійснення державного управління, визначення порядку (особливостей) надання земель оборони. При цьому, нормами земельного законодавства, зокрема ст. 122, 149, 150 ЗК України (як чинного на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень, так і чинного на день прийняття рішення у даній справі), не передбачено права Кабінету Міністрів України вилучати землі оборони, розпоряджатись землями оборони тощо. Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, уповноваженим державою управляти землями оборони, зокрема, здійснювати передачу земель місцевим органам влади, готувати пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил України, надавати згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються Збройними Силами України, тощо.

Право на звернення до господарського суду полягає у захисті порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України).

В спірному випадку суду не доведено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача Кабінету Міністрів України (його компетенції, повноважень тощо).

Щодо посилань апелянта на Закон України «Про управління об`єктами державної власності», то слід зазначити наступне.

Закон України «Про управління об`єктами державної власності» визначає правові основи управління об`єктами державної власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» об`єктами управління державної власності є:

майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління;

майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям;

майно, яке передане державним господарським об`єднанням;

корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави);

державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;

державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію;

державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій;

державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук;

безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.

Дія цього Закону не поширюється на управління об`єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України, а також на здійснення прав інтелектуальної власності та корпоративні права, що виникли внаслідок участі державних наукових (науково-дослідних, науково-технологічних, науково-технічних, науково-практичних) установ та державних університетів, академій, інститутів у створенні господарських товариств шляхом внесення до статутного капіталу такого товариства майнових прав інтелектуальної власності, що належать цим установам та навчальним закладам.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Таким чином, вказаний Закон не застосовується до спірних правовідносин.

При вирішенні спору судом першої інстанції також враховано рішення Конституційного Суду України (в пункті 5 мотивувальної частини Рішення) від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зміст якого зводиться до того, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб`єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту (правова позиція колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладена в постанові від 11.11.2014 року по справі № 21-405а14).

Востаннє Постановою від 06 липня 2016 року у справі № 916/876/13 за позовом Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсним та скасування розпорядження від 28 грудня 2007 р. № 398/А -2007 , яким затверджено проекти землеустрою та надано в оренду третім особам земельні ділянки із земель запасу Веселодоліської сільської ради Верховний суд України остаточно визначився із правовою позицією та підкреслив, що позов, предметом якого є визнання недійсним розпорядження органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про передачу в оренду земельних ділянок, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово із прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке розпорядження органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для орендарів земельних ділянок, оскільки у таких осіб виникло право володіння земельною ділянкою, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Щодо застосування строку позовної давності у даній справі, то суд першої інстанції п дійшов правильного висновку про його порушення але не застосував дані обставини з посилкою на роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.13 року та в абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.09 року «Про судове рішення у цивільній справі», а також в судовій практиці (постанова ВГСУ від 26.04.11 року по справі № 15/256/10).

Доводи апелянта про неправильність висновків суду першої інстанції у цієї частині спростовуються наступним.

Відповідно до абз. 1 п. 4.1 вищевказаної Постанови початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Органи прокуратури неодноразово звертались з позовами до судів в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв, Військової частини НОМЕР_11 до відповідача Миколаївської міської ради з позовними вимогами про скасування рішень, які є предметом спору у даній справі. В усіх справах позовні заяви залишено судами без розгляду або з підстав пропуску прокуратурою та позивачами строку звернення до суду та відсутністю підстав для їх поновлення, або неявкою в судові засідання представників прокуратури та позивачів, або неподанням прокуратурою та позивачами витребуваних доказів (справи господарського суду Миколаївської області № 915/1193/13, № 9/219/09, справи Миколаївського окружного адміністративного суду № 2а-2065/12/1470, № 2а-3697/10/1470, справа Центрального районного суду м. Миколаєва № 3571) (том 1, арк. 155-159, 168-171, 195, 202, 206). Судові рішення залишені без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

Так, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 року по справі № 2а-2065/12/1470 залишено без розгляду позов Військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва до Миколаївської міської ради, третя особа Військова частина НОМЕР_11 про визнання протиправним рішення від 09.11.2006 року № 7/13, від 22.12.2006 р. № 9/61 та зобов`язання вчинити певні дії.

Як вбачається зі змісту ухвали органам прокуратури було відомо про прийняття Миколаївською міською радою рішення від 09.11.2006 року № 7/13. Цей факт підтверджується витягом з стенографії 7-ої сесії Миколаївської ради V скликання 09.11.2006 року, з якого вбачається, що на засіданні сесії, на якому було прийняте оскаржуване рішення № 7/13 «Про розподіл території військового містечка № 62 на землі Міністерства оборони України та землі комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва» була присутня старший помічник прокурора міста Левкович А.Є. (том 1, арк. 168).

Ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 року по справі № 2а-2065/12/1470 залишена без змін судами вищих інстанцій.

Таким чином, Міністерству оборони України про оскаржувані рішення було відомо не пізніше 25.07.2012 року.

Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов`язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Вказана правова позиція викладена в постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014 року по справі № 6-152цч14.

Оскільки доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок чого рішення Господарського суду Миколаївської області залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п. 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Першого заступника військового прокурора Південного регіону України - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22 березня 2016 року по справі № 915/1718/15 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 05.09.2016р.

Головуючий суддяВ.А. Лисенко

СуддяН.В. Ліпчанська

СуддяТ.Я. Гладишева