Рішення

від 05.09.2016 по справі 910/6776/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016Справа №910/6776/16

За позовом Фермерського господарства "Купич"

до Державного підприємства "Спецагролізинг"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Нестрижений А.В. за довіреністю б/н від 26.04.2016

від відповідача: Бодак М.І. за довіреністю б\н від 19.10.2015

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Купич" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Спецагролізинг" (відповідач) про визнання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. за № 519 від 10.02.2016 про повернення Фермерським господарством "Купич" на користь Державного підприємства "Спецагролізинг" об'єкта фінансового лізингу - Комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, зав. номер № 337, рік випуску 2010, загальною вартістю 408551,00 грн. з урахуванням ПДВ, що був переданий в користування на підставі Договору фінансового лізингу № 8/2015-ДФЛ від 27.02.2015, укладеного між Фермерським господарством "Купич" та Державним підприємством "Спецагролізинг" (далі - Договір фінансового лізингу), таким, що не підлягає виконанню.

Позивач просить визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає його незаконним з таких підстав: відповідач не направив позивачу ні рахунку, ні листа-вимоги про розірвання Договору фінансового лізингу, а отже, не вчинив відмови від вказаного договору і не набув права звертатись до нотаріуса про вчинення виконавчого напису; нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без одержання необхідних для цього документів, визначених п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172), не переконавшись у відправленні позивачу рахунку і письмового повідомлення про відмову від Договору фінансового лізингу; оскаржуваний виконавчий напис не містить всіх необхідних реквізитів і складений з порушенням вимог законодавства.

В якості додатків до позовної заяви позивач додав клопотання про залучення третьої особи та заяву про вжиття заходів до забезпечення позову. Відповідно до поданого клопотання позивач просив суд залучити приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповську Олену Володимирівну до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Відповідно до поданої заяви позивач просив суд зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 519, вчиненого 10.02.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 порушено провадження у справі № 910/6776/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповську Олену Володимирівну та призначено розгляд справи на 19.05.2016 о 12:30 год.

11.05.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову. При цьому відповідач вказує на необґрунтованість доводів позивача стосовно відсутності факту відмови від Договору фінансового лізингу та набуття ДП "Спецагролізинг" права на звернення до нотаріуса за одержанням виконавчого напису. Відповідач стверджує, що для вчинення виконавчого напису, крім Договору фінансового лізингу, нотаріусу подавався лист-вимога № 10 від 04.02.2015 з копією рахунка з відміткою про несплату платежів, направленого лізингоодержувачу. На думку відповідача, зміст оскаржуваного виконавчого напису відповідає вимогам ст. 89 Закону України "Про нотаріат", ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, а також оскаржуваний виконавчий напис містить всі необхідні реквізити.

На підтвердження правової позиції, викладеної у відзиві, відповідач в якості додатків до останнього додав копії документів, зокрема, листа-вимоги про дострокове розірвання договору, сплату нарахованих штрафних санкцій, заборгованості за простроченими лізинговими платежами та платежами по сплаті комісійної винагороди № 10 від 04.02.2016 з розрахунком заборгованості, докази направлення наведеного листа-вимоги ФГ "Купич" та отримання цього листа останнім, банківські виписки щодо надходження коштів від ФГ "Купич".

11.05.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 14.04.2016, а саме: щодо доказів безспірності заборгованості позивача; щодо доказів надсилання позивачу (отримання останнім) рахунків на оплату чергових платежів на підставі Договору фінансового лізингу; щодо заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

19.05.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло підтвердження про відсутність аналогічного спору.

Представники позивача та відповідача в судове засідання, призначене на 19.05.2016, з'явилися.

В судове засідання, призначене на 19.05.2016, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 25.04.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 19.05.2016, представник позивача подав заяви з підтвердженням про відсутність аналогічного спору та супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 14.04.2016. Заява та супровідний лист залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.05.2016, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.05.2016 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, поданих 11.05.2016 через відділ діловодства суду.

Враховуючи нез'явлення представника третьої особи в судове засідання та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 19.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 відкладено розгляд справи на 06.06.2016 о 15:20 год.

30.05.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, копії листа-вимоги № 9 від 04.02.2016 на адресу ТОВ "Дружні сходи" та копії опису вкладення у цінний лист від 04.02.2016.

03.06.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення з приводу тверджень позивача про неотримання ним листа-вимоги ДП "Спецагролізинг" № 10 від 04.02.2016, а отримання ним іншого листа-вимоги № 9 від 04.02.2015, адресованого ТОВ "Дружні сходи". Такі твердження позивача відповідач вважає необґрунтованими та неправдивими.

06.06.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо можливості мирного врегулювання спірних відносин у випадку усунення позивачем вказаних недоліків та надання згоди на запропоновані відповідачем умови.

Представники позивача та відповідача в судове засідання, призначене на 06.06.2016, з'явилися.

В судове засідання, призначене на 06.06.2016, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 25.04.2016 та від 19.05.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 06.06.2016, подав клопотання, відповідно до якого просив суд надати час для вжиття заходів для мирного врегулювання спору. Клопотання судом задоволене, залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 06.06.2016, представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене, залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання сторін про продовження строку вирішення спору, клопотання позивача про надання часу для врегулювання спору мирним шляхом та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 06.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 04.07.2016 о 14:50 год.

30.06.2016 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення по справі на виконання вимог ухвал суду, відповідно до яких третя особа просила суд відмовити в задоволенні позову про визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, вказавши при цьому, що на момент вчинення спірного виконавчого напису їй були надані всі належні та необхідні для його вчинення документи, а також просила суд розглянути справу на підставі наявних документів за її відсутності та про результати розгляду справи повідомити у встановленому порядку. В якості додатків до наведених пояснень третя особа додала копії документів справи виконавчого напису за № 519 від 10.02.2016 та копію реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності.

04.07.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява, відповідно до якої відповідач просив суд надати додатково 15 робочих днів для проведення остаточних перемовин стосовно досягнення сторонами мирової угоди.

Представники позивача та відповідача в судове засідання, призначене на 04.07.2016, з'явилися.

В судове засідання, призначене на 04.07.2016, третя особа не з'явилась, разом з тим, відповідно до письмових пояснень, які надійшли через відділ діловодства суду 30.06.2016, просила суд розглядати справу за її відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 04.07.2016, подав заяву, відповідно до якої просив суд надати додатковий час для мирного врегулювання спору. Заява судом задоволена, залучена судом до матеріалів справи та передана до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи заяву позивача та заяву відповідача про надання додаткового часу для мирного врегулювання спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 04.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 відкладено розгляд справи на 01.08.2016 о 12:20 год.

01.08.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява, відповідно до якої відповідач просив суд надати додатково 10 робочих днів для проведення остаточних перемовин стосовно досягнення сторонами мирової угоди.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 01.08.2016, з'явився.

В судове засідання, призначене на 01.08.2016, представник відповідача та третя особа не з'явилися, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.08.2016, подав заяву, відповідно до якої просив суд надати додатково 10 робочих днів для проведення остаточних перемовин стосовно досягнення сторонами мирової угоди. Заява судом задоволена, залучена судом до матеріалів справи та передана до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи заяву позивача та заяву відповідача про надання додаткового часу для мирного врегулювання спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 01.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 відкладено розгляд справи на 05.09.16 об 11:40 год.

В судове засідання, призначене на 05.09.2016, з'явились представники позивача та відповідача.

Третя особа в судове засідання 05.09.2016 не з'явилась, разом з тим, у поданих через відділ діловодства суду письмових поясненнях просила суд розглядати справу за її відсутності.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Водночас, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні судом встановлено не було. При цьому судом враховано наявність в матеріалах справи письмових пояснень третьої особи, згідно яких остання виклала власну правову позицію стосовно спору у даній справі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 05.09.2016 без участі третьої особи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представники сторін в судовому засіданні 05.09.2016 усно повідомили суд про недосягнення позивачем та відповідачем згоди на укладення мирової угоди.

В судовому засіданні 05.09.2016 здійснювався розгляд заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної особи, а також те, що позивачем не надано суду належних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по цій справі, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню судом не підлягає. При цьому судом додатково враховано, що згідно з актом старшого державного виконавця ВДВС Розівського районного управління юстиції Назарук О.С. від 16.03.2016 предмет Договору фінансового лізингу за адресою позивача відсутній і місце його знаходження невідоме.

Представник позивача в судовому засіданні 05.09.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.09.2016 надав усні заперечення проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, поданих 11.05.2016 через відділ діловодства суду, та письмових поясненнях, поданих 03.06.2016 через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.09.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2015 між Державним підприємством "Спецагролізинг" (лізингодавець, відповідач) та Фермерським господарством "Купич" (лізингоодержувач, позивач) укладено Договір фінансового лізингу № 8/2015-ДФЛ (далі - Договір), за умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк предмет лізингу, вказаний у додатку № 1 - комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, зав. № 337, рік випуску 2010, загальною вартістю 408551,00 грн. з урахуванням ПДВ (далі - предмет лізингу або майно), а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору (п. 1.1 Договору, додаток № 1 до Договору).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що оплата лізингових платежів проводиться лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, який є невід'ємною частиною Договору (додаток № 2, далі - Графік).

Графіком, що узгоджений та підписаний обома сторонами, передбачено строки та розміри відшкодування вартості предмета лізингу та комісійної винагороди.

Згідно з п. 3.4.3 Договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору та відшкодовувати інші витрати лізингодавця, передбачені Договором. Лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин.

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу встановлений п. 2.1 Договору та становить 60 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу (далі - Акт) при умові належної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів за користування предметом лізингу відповідно до умов Договору.

В матеріалах справи наявний Акт приймання-передачі майна до Договору фінансового лізингу № 8/2015-ДФЛ, підписаний обома сторонами, з якого вбачається, що відповідач передав позивачу комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, зав. № 337, рік випуску 2010, загальною вартістю 408551,00 грн. з урахуванням ПДВ..

Відповідно до п. 4.1 Договору з моменту підписання Акту лізингоодержувач за користування майном сплачує лізингодавцю згідно Графіку та виставлених рахунків чергові лізингові платежі, що включають, зокрема, винагороду комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно (п. 4.1.1); платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна (п. 4.1.2). Водночас у п. 4.1.3 Договору визначено, що у випадку, якщо лізингодавцем не було виставлено рахунки згідно п.п. 4.1.1, 4.1.2 Договору, лізингоодержувач не звільняється від оплати платежів у розмірах та у строки, визначені Графіком.

Відповідно до п. 3.1.2 Договору лізингодавець має право вимагати повернення переданого в лізинг майна, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі протягом більш ніж 30 календарних днів з дати, встановленої Графіком.

Згідно з п. 3.1.4 Договору сторони узгодили, що лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від Договору та вимагати повернення простроченої заборгованості та предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або у інший спосіб на розсуд лізингодавця, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або у повному обсязі лізинговий платіж і прострочення сплати становить більш ніж 30 календарних днів після дати, встановленої Графіком.

Можливість дострокового розірвання Договору на вимогу лізингодавця у випадку не сплати лізингоодержувачем лізингового платежу (частково або в повному обсязі), якщо прострочення сплати становить більш ніж 30 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів, також передбачена п.п. 16.3.2 п. 16.3 Договору.

У наведеному випадку згідно з п. 10.2 Договору лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про термінове повернення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання Договору, є лист-вимога лізингодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Всупереч умов Договору позивач (Фермерське господарство "Купич") лізингові платежі у розмірі 8169,55 грн., 8141,67 грн., 8113,79 грн. (всього на суму 24425,01 грн.), строк сплати яких наступив відповідно 30.11.2015, 30.12.2015, 30.01.2016, своєчасно та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за платежами по відшкодуванню вартості предмета лізингу, комісійної винагороди у загальній сумі 24425,01 грн. за період, більш ніж 30 календарних днів з дня настання строку платежу.

З урахуванням викладеного та відповідно до п.п. 3.1.2, 3.1.4, 10.2 Договору, відповідач (Державне підприємство "Спецагролізинг") прийняв рішення про дострокове розірвання Договору та повернення простроченої заборгованості і предмету лізингу, у зв'язку з чим 04.02.2016 направив на адресу позивача лист-вимогу № 10 від 04.02.2016, яким повідомив про наявність у останнього простроченої заборгованості, яка станом на 04.02.2016 складає 24425,01 грн., в тому числі: за платежами по відшкодуванню вартості предмета лізингу у сумі 20075,34 грн., за платежами по відшкодуванню комісії лізингодавцю у сумі 4349,67 грн., строк сплати яких настав, а також нарахував позивачу 1062,36 грн. пені у зв'язку з невиконанням зобов'язання по сплаті лізингових платежів, строк сплати яких настав. Враховуючи наведене, відповідач у листі-вимозі № 10 від 04.02.2016 повідомив позивача про розірвання Договору з 04.02.2016 та просив: повернути майно, перелік якого визначений у специфікації № 1 до Договору, не пізніше 15.02.2016 за адресою: м. Київ, вул. Горького, 11; сплатити заборгованість, строк сплати якої настав, за платежами по відшкодуванню предмета лізингу та комісійній винагороді у сумі 24425,01; сплатити нараховану пеню у розмірі 1062,36 грн. Відповідач також попередив позивача, що у разі невиконання зазначених вимог, він буде змушений примусово вилучити предмет лізингу та стягнути вищевказані заборгованість, пеню в судовому порядку. В якості додатку до наведеного листа-вимоги було додано Розрахунок заборгованості та штрафних санкцій у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання по лізинговим платежам, строк сплати яких настав.

Направлення позивачу листа-вимоги № 10 від 04.02.2016 з доданими до нього документами підтверджується відповідачем описом вкладення в цінний лист № 0100406722028 від 04.02.2016 та фіскальним чеком № 5457 від 04.02.2016. Лист-вимогу № 10 від 04.02.2016 з додатками було отримано позивачем 20.02.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100406722028.

Оскільки відповідно до п. 3.1.4 Договору, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відповідач (лізингодавець) має право в односторонньому порядку відмовитись від Договору та вимагати повернення простроченої заборгованості та предмету лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса за наявності прострочення сплати лізингових платежів більше ніж 30 календарних днів, після дати, встановленої Графіком, відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни із заявою № 15 від 10.02.2016 (реєстраційний № 88/1/02-20 від 10.02.2016), в якій просив вчинити виконавчий напис по Договору фінансового лізингу № 8/2015-ДФЛ від 27.02.2015.

До вищенаведеної заяви про вчинення виконавчого напису відповідачем були додані наступні документи:

1. Договір фінансового лізингу № 8/2015-ДФЛ від 27.02.2015.

2. Завірена копія листа-вимоги від 04.02.2016, вих. № 10.

3. Копія опису до цінного листа № 0100406722036 та квитанція про відправлення листа № 0100406722036.

10.02.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною (третьою особою), на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат", ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (надалі - Перелік), було вчинено виконавчий напис № 519 про повернення лізингоодержувачем - Фермерським господарством "Купич" на користь Державного підприємства "Спецагролізинг" об'єкта фінансового лізингу - Комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, зав. номер № 337, рік випуску 2010, загальною вартістю 408551,00 грн. з урахуванням ПДВ, що був переданий в користування на підставі Договору фінансового лізингу № 8/2015-ДФЛ від 27.02.2015, укладеного між Фермерським господарством "Купич" та Державним підприємством "Спецагролізинг", а також вказано, що наведений об'єкт фінансового лізингу підлягає поверненню за невиплачені платежі за період з 02 грудня по 04 лютого 2016 року за користування об'єктом лізингу в сумі:

- за платежами по відшкодуванню комісії лізингодавця (строк сплати яких настав) - в сумі 4349,67 грн.;

- за платежами по відшкодуванню вартості предмета лізингу (строк сплати яких настав) - в сумі 20075,34 грн.;

- пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - в сумі 1062,36 грн., а всього 25487,37 грн.

09.03.2016 старшим державним виконавцем відділу ДВС Розівського РУ юстиції Запорізької області Назарук О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50417180 з виконання виконавчого напису № 519 від 10.02.2016, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.

Спір у даній справі виник, на думку позивача, у зв'язку з допущеним третьою особою порушенням порядку вчинення нотаріальних дій при вчиненні виконавчого напису за документами, на підставі яких неможливо встановити безспірність вимог кредитора, що призвело до порушення прав позивача як лізингоодержувача за Договором фінансового лізингу № 8/2015-ДФЛ від 27.02.2015.

Позивач стверджує, що відповідач не направив позивачу ні рахунку, ні листа-вимоги про розірвання Договору фінансового лізингу № 8/2015-ДФЛ від 27.02.2015, а отже, не вчинив відмови від вказаного договору і не набув права звертатись до нотаріуса про вчинення виконавчого напису; нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без одержання необхідних для цього документів, визначених п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172), не переконавшись у відправленні позивачу рахунку і письмового повідомлення про відмову від Договору фінансового лізингу; оскаржуваний виконавчий напис не містить всіх необхідних реквізитів і складений з порушенням вимог законодавства.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Так, положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України "Про нотаріат" право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому, за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню розглядаються за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Тож, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що суд може захистити порушене право, зокрема, шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України.

На виконання умов Договору фінансового лізингу № 8/2015-ДФЛ від 27.02.2015 лізингодавцем (відповідачем) було передано лізингоодежувачу (позивачу) предмет лізингу - Комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, зав. номер № 337, рік випуску 2010, загальною вартістю 408551,00 грн. з урахуванням ПДВ, що не заперечується сторонами.

Згідно з п. 3.4.3 Договору лізингоодержувач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Судом встановлено, що позивач не здійснив сплату лізингових платежів у сумі 8169,55 грн., 8141,67 грн. та 8113,79 грн. у строк, визначений у Графіку - 30.11.2015, 30.12.2015 та 30.01.20.16 відповідно.

Судом також встановлено, що фактично спірні лізингові платежі були сплачені позивачем лише 10.02.2016 , тобто з простроченням більш ніж на 30 календарних днів після дати, встановленої Графіком, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 10.02.2016 по рахунку відповідача (а.с. 71 т. 1) та відповідними квитанціями про оплату (а.с. 83, 84 т. 1).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу № 8/2015-ДФЛ від 27.02.2015 стосовно сплати лізингових платежів понад 30 календарних днів .

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (частина 2). Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову (частина 3).

Відповідно до п. 3.1.4, п.п. 16.3.2 п. 16.3 Договору лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від Договору та вимагати повернення простроченої заборгованості та предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або у інший спосіб на розсуд лізингодавця, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або у повному обсязі лізинговий платіж і прострочення сплати становить більш ніж 30 календарних днів після дати, встановленої Графіком.

Таким чином, за змістом приписів вказаної норми Закону України "Про фінансовий лізинг" та наведених умов Договору, відмова лізингодавця від договору лізингу повинна передувати у часі реалізації лізингодавцем права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.10.2011 у справі № 9/61.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 214 ЦК України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у випадку, зокрема, передбаченому п. 10.1.1. Договору (лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більш 30 календарних днів з дні настання строку платежу, встановленого в Графіку), лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про термінове повернення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання Договору, є лист-вимога лізингодавця.

У позовній заяві позивач вказує, що відповідач не направляв йому вимогу про розірвання спірного договору. Втім такі доводи позивача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: листом-вимогою № 10 від 04.02.2016, направлення якого позивачу разом з доданими документами підтверджується описом вкладення в цінний лист № 0100406722028 від 04.02.2016 та фіскальним чеком № 5457 від 04.02.2016.

Разом з тим, судом встановлено, що лист-вимогу № 10 від 04.02.2016 з додатками було отримано позивачем 20.02.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100406722028. А отже, враховуючи приписи ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", згідно яких відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову, суд дійшов висновку, що відмова від договору фінансового лізингу в спірному випадку мала місце з боку відповідача лише 20.02.2016 , тоді як із заявою № 15 від 10.02.2016 про вчинення виконавчого напису позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. раніше, а саме 10.02.2016 , що підтверджується реєстраційним штампом приватного нотаріуса на вказаній заяві. При цьому спірний виконавчий напис № 519 було вчинено приватним нотаріусом також 10.02.2016, т.т. до фактичної відмови відповідача від договору фінансового лізингу. Наразі, як зазначалось, відмова лізингодавця від договору лізингу повинна передувати у часі реалізації лізингодавцем права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що факт відмови відповідача від спірного договору фінансового лізингу мав місце після моменту вчинення оспорюваного виконавчого напису, що суперечить вищенаведеним нормам Закону України "Про фінансовий лізинг" та умовам Договору фінансового лізингу № 8/2015-ДФЛ від 27.02.2015.

Крім того, порядок вчинення нотаріусом виконавчого напису визначається Законом України "Про нотаріат", відповідно до п. 19 ст. 34 якого нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 1 статті 88 вказаного Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до ст. 89 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що у виконавчому написі повинні зазначатися:

дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

найменування та адреса стягувача;

найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

строк, за який провадиться стягнення;

суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

дата набрання юридичної сили;

строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій , зокрема, має бути зазначено : відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису).

Судом встановлено, що заява № 15 від 10.02.2016, з якою позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В., фактично містила прохання загального характеру "вчинити виконавчий напис по Договору фінансового лізингу № 8/2015-ДФЛ від 27.02.2015", наразі заявником не було вказано, який саме виконавчий напис він просить вчинити - про стягнення сум простроченої заборгованості за лізинговими платежами, сум пені за порушення строків сплати лізингових платежів або повернення майна (предмета лізингу) за Договором фінансового лізингу № 8/2015-ДФЛ від 27.02.2015.

Згідно пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Як встановлено у п. 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012, № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідно до п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р., для одержання виконавчого напису про повернення об'єкту лізингу за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу, необхідно подати:

1) оригінал договору лізингу;

2) засвідчену лізингодавцем копію рахунку, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Тобто, відповідно до вищенаведених норм обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису було отримано від відповідача засвідчену копію рахунку, направленого лізингоодержувачу з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

При цьому суд оцінив у сукупності надані сторонами докази та пояснення з приводу виставлення лізингодавцем рахунків на оплату лізингових платежів, зокрема, взяв до уваги, що пунктом 4.1.3 Договору передбачено у випадку, якщо лізингодавцем не було виставлено рахунки згідно Договору, лізингоодержувач не звільняється від оплати платежів у розмірах та у строки, визначені у Графіку, а також взяв до уваги, що рахунки на оплату чергових лізингових платежів протягом строку дії спірного договору позивачу не виставлялись, що останнім не заперечувалось. Водночас, суд також взяв до уваги, що до заяви про вчинення виконавчого напису був доданий лист-вимога № 10 від 04.02.2016 лише з доказами його відправлення позивачу, тоді як докази його одержання останнім фактично до заяви додані не були, у зв'язку з чим нотаріус фактично не мав можливості пересвідчитись у тому, що заявником було вчинено відмову від договору фінансового лізингу, яка повинна передувати у часі реалізації лізингодавцем права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Крім того, нотаріусом не було враховано, що за змістом доданого до заяви про вчинення виконавчого напису листа-вимоги № 10 від 04.02.2016 вбачається, що Державне підприємство "Спецагролізинг" (заявник) надало Фермерському господарству "Купич" строк для повернення майна (предмета лізингу за Договором) до 15.02.2016 і такий строк не сплив станом на час вчинення спірного виконавчого напису 10.02.2016.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено з порушенням порядку вчинення нотаріальних дій при вчиненні виконавчого напису за документами, на підставі яких неможливо було встановити безспірність вимог стягувача до боржника станом на час вчинення спірного виконавчого напису, а тому позовні вимоги про визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Інші доводи та заперечення сторін суд не приймає до уваги як такі, що не мають значення для вирішення даного спору по суті.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. за № 519 від 10.02.2016 про повернення Фермерським господарством "Купич" (70315, Запоріжська обл., Розівський р-н, с. Урицьке, вул. Східна, 7, ідентифікаційний код 35432756) на користь Державного підприємства "Спецагролізинг" (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 11, ідентифікаційний код 37118591) об'єкта фінансового лізингу - Комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, зав. номер № 337, рік випуску 2010 Державного підприємства "Спецагролізинг" (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 11, ідентифікаційний код 37118591), загальною вартістю 408551,00 грн. з урахуванням ПДВ, що був переданий в користування на підставі Договору фінансового лізингу № 8/2015-ДФЛ від 27.02.2015, укладеного між Фермерським господарством "Купич" та Державним підприємством "Спецагролізинг", таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Державного підприємства "Спецагролізинг" (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 11, ідентифікаційний код 37118591) на користь Фермерського господарства "Купич" (70315, Запоріжська обл., Розівський р-н, с. Урицьке, вул. Східна, 7, ідентифікаційний код 35432756) 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.09.2016

Суддя Гумега О.В.