Рішення

від 29.08.2016 по справі 910/14409/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016Справа №910/14409/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСІЛЬІНВЕСТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУАЙЯ ДАРАТ»

про стягнення 37 349,12 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Аврамова О.О. - по дов.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСІЛЬІНВЕСТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУАЙЯ ДАРАТ» про стягнення 37 349,62 грн., з яких заборгованість по сплаті за поставлений товар в сумі 6 116,41 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат, пов'язаних з товаром, в розмірі 11 757,96 грн., пеня за порушення строків оплати товару в сумі 13 177,69 грн., пеня за порушення строків відшкодування витрат, пов'язаних з товаром, в сумі 2722,69 грн., штраф за прострочення оплати товару в розмірі 1223,28 грн. та штраф за порушення строків відшкодування витрат, пов'язаних з товаром, в сумі 2351,59 грн.

Ухвалою суду від 08.08.2016 р. року було порушено провадження у справі №910/14409/16 та призначено її до розгляду на 29.08.2016 року.

У судовому засіданні 29.08.2016 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

29.08.2016р. позивачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було розглянуто та задоволено судом. Одночасно, у судовому засіданні представником заявника також було надано оригінали документів для огляду суду.

Представник відповідача в судове засідання 29.08.2016 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи 29.08.2016р. так і не скористався всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 29.08.2016р. року на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРСІЛЬІНВЕСТ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУАЙЯ ДАРАТ» (покупець) було укладено договір поставки №1732015, відповідно до п.1.1 якого постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупця сіль виробництва ДП «АРТЕМСІЛЬ» м.Соледар, а покупець - прийняти та вчасно оплатити поставлений постачальником товар, перелік, асортимент, ціна якого зазначена у специфікації, що є додатком №1 до даного договору та є його невід'ємною частиною, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками.

За умовами п.1.2 договору №1732015 від 01.03.2015р. передача товару покупцеві здійснюється партіями. Згідно з п.3.2 договору, асортимент і кількість поставленої партії визначаються згідно накладних.

Відповідно до п.3.1 договору №1732015 від 01.03.2015р. поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA (місце поставки - Україна, Донецька область, м.Соледар: ст.Сіль, ст.Шевченка Донецької залізниці) та автотранспортом на умовах EXW (Україна, Донецька область, м.Соледар, вул.Чкалова, 1 «а») згідно Інкотермс 2000.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця у момент прийняття товару першим перевізником: у випадку поставки товару залізничним транспортом на умовах FCA датою переходу права власності є дата прийняття вантажу до перевезення залізницею, зазначена в залізничній накладній; у випадку поставки автомобільним транспортом на умовах EXW датою переходу права власності є дата відвантаження, зазначена в товарно-транспортній накладній.

Зобов'язання з поставки товару на умовах FCA (Інкотермс 2010) вважаються виконаними після прийому товару до перевезення залізничною станцією відправлення, підтвердженням чого є штамп залізничної станції відправлення у відповідних залізничних накладних про прийом товару до перевезення (п.3.5 договору №1732015 від 01.03.2015р.).

Зобов'язання з поставки товару на умовах EXW (Інкотермс 2010) вважаються виконаними після передачі товару уповноваженому представнику покупця (п.3.7 договору №1732015 від 01.03.2015р.).

За умовами п.3.5 укладеного між сторонами правочину право власності і ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця в момент поставки товару згідно п.п.3.5, 3.7 договору.

У п.4.1 спірного правочину зазначено, що покупець здійснює оплату товару, що поставляється за даним договором, і витрат, пов'язаних з товаром з моменту його поставки згідно п. 3.5. договору до моменту його прибуття до місця призначення (на залізничну станцію призначення), на умовах 100% передоплати, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Датою платежу є дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

В випадках не передбачених п. 4.3.1, 4.3.2 покупцем здійснюється відшкодування витрат постачальника, понесених їм по оплаті залізничного тарифу, який встановлений «Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги» (Тарифне керівництво № 1), затвердженим Наказом Міністерства транспорту і зв'язку України №317 від 26.03.2009 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356.

Пунктом 4.3.1 договору №1732015 від 01.03.2015р. передбачено, що покупець здійснює постачальнику відшкодування витрат, пов'язаних з товаром з моменту його поставки згідно п. 3.5. договору до моменту його прибуття до місця призначення (на залізничну станцію призначення) (залізничний тариф) за кожний перевезений критий вагон ДП«УТЛЦ» (згідно з наданими заявками), які розраховуються, як тариф, встановлений Тарифним керівництвом №1, на дату відправки вантажу для вагонів парку залізниць з корегуючим коефіцієнтом «К», залежно від відстані перевезення (до 300 км «К»=1,11; 300 км і більше «К»= 1,14) і складається з тарифу на перевезення вантажу, встановленого для вагонів власного парку, розрахункової вагонної складової і послуг ДП «УТЛЦ». Розрахункова вагонна складова розраховується, як різниця між тарифом на перевезення

вантажу у вагоні парку залізниць і тарифом на перевезення вантажу у власному вагоні

встановлених Тарифним керівництвом № 1 на час відправлення вантажу. Вартість послуг ДП «УТЛЦ» розраховується як різниця між платою за організацію перевезення, розрахунковою вагонною складовою і платою за перевезення вантажу, встановленою для вагонів власного парку.

У п.4.3.2 спірного договору вказано, що покупець здійснює постачальникові відшкодування витрат, пов'язаних з товаром з моменту його поставки згідно п.3.5 договору до моменту його прибуття до місця призначення (на залізничну станцію призначення) (залізничний тариф) за кожний перевезений напіввагон ДП «УТЛЦ», який складається з: тарифу за перевезення вантажу в межах вантажу в межах України, встановленого «Збірником тарифів та перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, для вагонів парку залізничних доріг , який визначається, як сума базових ставок інфраструктурної та вагонної складової плати (тарифу) для вагонів парку залізниць (при перевезенні вантажів на особливих умовах - тариф збільшується відповідно до положень Збірника тарифів, як для вагонів парку залізниць); послуг ДП «УТЛЦ», які складаються з організації перевезень по території України - 10 грн. за кожний наданий вагон.

За умовами п.4.4 договору №1732015 від 01.03.2015р. відшкодування наведених вище витрат здійснюється на підставі двохсторонніх актів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавств, в строк не пізніше 10 календарних днів з моменту їх оформлення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015р. включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань - до повного їх виконання (п.7.1 договору №1732015 від 01.03.2015р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1732015 від 01.03.2015р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

У специфікації №1 до договору №1732015 від 01.03.2015р. контрагентами було погоджено перелік, асортимент, ціну товару, що поставляється в межах договору №1732015 від 01.03.2015р.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №1732015 від 01.03.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРСІЛЬІНВЕСТ» було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «БУАЙЯ ДАРАТ» прийнято товар на суму 70 116,41 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-00525 від 18.06.2015р., яка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками господарських товариств.

Відповідачем протягом розгляду спору обставини щодо отримання від позивача товару відповідно до означеної вище видаткової накладної спростовано не було.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що з метою відшкодування покупцем витрат постачальника, пов'язаних з товаром, сторонами було складено та підписано акт №ОУ-0000122 від 30.06.2015р. здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до змісту якого розмір таких витрат становить 11 757,96 грн.

Керуючись умовами договору №1732015 від 01.03.2015р., суд дійшов висновку, що строк оплати товару поставленого позивачем відповідачу за видатковою накладною №РН-00525 від 18.06.2015р., та відшкодування витрат постачальника, що пов'язані з товаром, згідно акту №ОУ-0000122 від 30.06.2015р., настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «БУАЙЯ ДАРАТ» своїх грошових зобов'язань за спірним правочином в повному обсязі виконано не було та лише частково оплачено поставлену продукцію, зокрема, перераховано на рахунок заявника 64 000 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку заявника. Одночасно, як наголошено заявником, грошові кошти в якості відшкодування витрат, пов'язаних з товаром, відповідачем на рахунок позивача перераховано не було.

Таким чином, з урахуванням суми грошових коштів, які було перераховано покупцем після отримання товару, станом на момент розгляду справи заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «БУАЙЯ ДАРАТ» за отриманий товар становить 6116,41 грн., а заборгованість з відшкодування витрат, пов'язаних з товаром, - 11 757,96 грн. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів належного виконання своїх обов'язків за договором №1732015 від 01.03.2015р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСІЛЬІНВЕСТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУАЙЯ ДАРАТ» про стягнення заборгованості по сплаті за поставлений товар в сумі 6 116,41 грн. та заборгованості по відшкодуванню витрат, пов'язаних з товаром, в розмірі 11 757,96 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені за порушення строків оплати товару в сумі 13 177,69 грн., пені за порушення строків відшкодування витрат, пов'язаних з товаром, в сумі 2722,69 грн., штрафу за прострочення оплати товару в розмірі 1223,28 грн. та штрафу за порушення строків відшкодування витрат, пов'язаних з товаром, в сумі 2351,59 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами п.5.2 договору №1732015 від 01.03.2015р. у випадку несвоєчасного виконання покупцем своїх зобов'язань, передбачених п.4.1 договору, порушення строків оплати прийнятої за кількістю та якістю партії товару, він зобов'язаний сплатити постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від вартості несвоєчасно сплаченого товару та вартості відшкодування витрат, пов'язаних з товаром, з моменту його поставки згідно п.3.5 договору до моменту його прибуття до місця призначення при поставці товару умовах FCA, а також штраф у розмірі 20% від суми простроченої заборгованості.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №1732015 від 01.03.2015р. позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню за порушення строків оплати товару в сумі 13 177,69 грн., пеню за порушення строків відшкодування витрат, пов'язаних з товаром, в сумі 2722,69 грн., штраф за прострочення оплати товару в розмірі 1223,28 грн. та штраф за порушення строків відшкодування витрат, пов'язаних з товаром, в сумі 2351,59 грн.

Після здійснення перевірки наведеного заявником розрахунку, судом встановлено, що при визначенні суми пені за порушення строків оплати товару позивачем було допущено арифметичні помилки, а обґрунтованим є стягнення з відповідача неустойки в сумі 12 450,93 грн.

Розрахунки інших штрафних санкцій є арифметично вірними, а позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення строків відшкодування витрат, пов'язаних з товаром, штрафу за прострочення оплати товару та штрафу за порушення строків відшкодування витрат, пов'язаних з товаром, є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУАЙЯ ДАРАТ» (04070, м.Київ, вул.Волоська, буд.24, кв.12, ЄДРПОУ 38232797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСІЛЬІНВЕСТ» (65039, Одеська область, місто Одеса, проспект Гагаріна, буд.12-А, нежиле приміщення 1103, ЄДРПОУ 39453790) заборгованість по сплаті за поставлений товар в сумі 6 116,41 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат, пов'язаних з товаром, в розмірі 11 757,96 грн., пеню за порушення строків оплати товару в сумі 12 450,93 грн., пеню за порушення строків відшкодування витрат, пов'язаних з товаром, в сумі 2722,69 грн., штраф за прострочення оплати товару в розмірі 1223,28 грн., штраф за порушення строків відшкодування витрат, пов'язаних з товаром, в сумі 2351,59 грн. та судовий збір в сумі 1351,19 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

05.09.2016 р.

Суддя Спичак О.М.