Рішення

від 07.09.2016 по справі 485/786/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №485/786/16-ц 07.09.2016 07092016 07.09.2016

Провадження №22-ц/784/1944/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/786/16-ц Головуючий І інстанції - Устіченко К.І.

Провадження № 22-ц/784/1944/16 Доповідач - Темнікова В.І.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Лівінського І.В., Маляренко І.Б.,

за участю секретаря - Лівшенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року у цивільній справі за позовом першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах недієздатної ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області, Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області про скасування свідоцтв про право на спадщину за законом та рішення виконавчого комітету Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, -

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2016 року перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури звернувся до суду з даним позовом в інтересах недієздатної ОСОБА_1, в якому посилався на те, що Баштанською місцевою прокуратурою Миколаївської області було виявлено порушення майнових прав недієздатної ОСОБА_1 Так, прокуратурою було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, мешканець АДРЕСА_1 Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді: двох земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 загальною вартістю 15836 грн.; будинку за адресою: АДРЕСА_1 (вартість якого не визначена); присадибної ділянки загальною площею 0,10 га загальною вартістю 27707грн. Спадкоємцями ОСОБА_3 за законом є його дружина ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом другої групи з дитинства. За життя ОСОБА_3 заповіту не складав, тому спадкування спадкового майна здійснювалось за законом. Відповідно до вимог чинного законодавства, ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги за законом, повинна була отримати у спадок 1/2 частки від спадкового майна, яке належало ОСОБА_3, але не менше 1/4 обов'язкової частки. Після відкриття спадщини та до закінчення строку на її прийняття, ОСОБА_1 рішенням Снігурівського районного суду від 20.06.2014 р. визнана недієздатною. Рішенням виконавчого комітету Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району від 24.07.2014 року №36 опікуном недієздатної ОСОБА_1 було призначено її матір ОСОБА_2 Після визнання ОСОБА_1 недієзданою та призначення їй опікуна, ОСОБА_2 звернулась до органу опіки і піклування Кобзарцівської сілької ради Миколаївської області із заявою про надання їй дозволу подати до нотаріальної контори від імені підопічної заяву про відмову від спадщини. Рішенням виконавчого комітету Кобзарцівської сільської ради № 41 від 12.08.2014 р. в порушення вимог закону було надано дозвіл опікуну ОСОБА_2 на подачу до Снігурівської державної нотаріальної контори заяви про відмову від спадщини після смерті батька недієздатної особи ОСОБА_1 - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь дружини померлого ОСОБА_2 Вказане рішення виконкомом Кобзарцівської сільської ради як органом опіки і піклування прийняте без детального з'ясування мотивів дій опікуна та негативних наслідків відмови від частки у спадщині для недієздатної особи. Таким чином, орган опіки та піклування Кобзарцівської сільської ради прийняв рішення всупереч майновим інтересам недієздатної особи, надавши можливість опікуну, який діяв в особистих інтересах, відмовитись від частки спадщини, що належала недієздатній особі ОСОБА_1 В подальшому 25.04.2015 р. опікун ОСОБА_2, діючи від імені своєї підопічної ОСОБА_1 подала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини та нотаріально оформила всю спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 на своє ім'я, тим самим безпідставно позбавила спадкового майна свою доньку ОСОБА_1, яка є недієздатною особою. Таким чином, відповідачка ОСОБА_2 та орган опіки та піклування Кобзарцівської сільської ради грубо порушили законні права ОСОБА_1 на спадкування належної їй 1/2 частки спадщини (земельних ділянок) та, відповідно, можливість отримувати дохід від такого майна. На підставі вищевикладеного, заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури просив суд визнати незаконним та скасувати рішення органу опіки та піклування Кобзарцівської сільської ради від 12.08.2014 р. №41 «Про надання дозволу на подачу заяви про відмову від спадщини опікуну ОСОБА_2»; визнати недійсними свідоцтва про право власності на спадщину, видані Снігурівською державною нотаріальною конторою Миколаївської області 25.04.2015 р. та зареєстровані в реєстрі за № 252, № 253; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 на 1/2 частину спадкового майна, яке складається з двох земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, будинку та присадибної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідачів витрати, понесені на сплату судового збору.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року позов задоволено. Судом визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Кобзарцівської сільської ради від 12.08.2014 року №41 «Про надання дозволу на подачу заяви про відмову від спадщини опікуну ОСОБА_2» в частині надання дозволу на подачу заяви до Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області про відмову від спадщини опікуну ОСОБА_2, яка діяла від імені недієздатної ОСОБА_1, після смерті ОСОБА_3; визнано недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом, видане Снігурівською державною нотаріальною конторою Миколаївської області 25.04.2015 року, зареєстроване в реєстрі за №252, на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 6,6615 га у межах згідно з планом, яка розташована у межах території Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № НОМЕР_1, вартістю 182 359 грн.; визнано недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом, видане Снігурівською державною нотаріальною конторою Миколаївської області 25.04.2015 року, зареєстроване в реєстрі за №253, на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,4897 га у межах згідно з планом, яка розташована в межах території Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № НОМЕР_2, вартістю 1121,57 грн.; визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на: 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий НОМЕР_1, у межах згідно з планом на території Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий НОМЕР_2, у межах згідно з планом на території Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 1/2 частку житлового будинку та 1/2 частину присадибної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, після смерті ОСОБА_3, які належали йому на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 18.08.1992 року, державного акту на земельну ділянку від 06.07.1993 року, виданого Кобзарцівською сільською радою Снігурівського району та державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3, виданого Снігурівської райдержадміністрацією Миколаївської області 14.05.2004 року. Крім того було стягнуто з ОСОБА_2, Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області, Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір у розмірі 459 грн. 33 коп. з кожного.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Снігурівська державна нотаріальна контора Миколаївської області звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на житловий будинок та присадибну земельну ділянку та стягнення судового збору із нотаріальної контори та ухвалите нове рішення про визнання частково (в розмірі по ? частині) недійсними свідоцтв про право на спадщину, про відмову у позові про визнання права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок та присадибну земельну ділянку, про відмову в позові щодо стягнення судового збору з Снігурівської державної нотаріальної контори, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник прокуратури не визнала доводи апеляційної скарги, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обгрунтованим.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Приймаючи рішення по справі, суд вважав встановленим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Кобзарці Снігурівського району Миколаївської обалсті помер ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,1039га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 нормативною грошовою оцінкою 27 707 грн., житловий будинок АДРЕСА_2, земельну ділянку площею 6,6615 га у межах згідно з планом у межах території Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий НОМЕР_1, вартістю 182 359 грн., земельну ділянку площею 0,4897 га у межах згідно з планом у межах території Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий НОМЕР_2, вартістю 1121,57грн. Спадкоємцями за законом померлого є його дружина ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_1 Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 червня 2014 року ОСОБА_1 визнано недієздатною, а опікуном призначено її матір ОСОБА_2 На підставі рішення виконкому Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області від 12 серпня 2014 року № 41 ОСОБА_2 надано дозвіл на подачу до Снігурівської державної нотаріальної контори заяви про відмову від спадщини після смерті батька недієздатною ОСОБА_1 Відповідно до цієї заяви 25 квітня 2015 року державний нотаріус видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на дві земельні ділянки, кадастрові НОМЕР_1, НОМЕР_2, які належали спадкодавцю.

Проаналізувавши обставини по справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що орган опіки та піклування Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області та опікун, приймаючи рішення про надання дозволу на відмову від спадщини, яка за законом належала недієздатній особі, фактично порушили її майнові права на спадщину після смерті її батька ОСОБА_3 Вказана відмова від спадщини не відповідає інтересам спадкоємця, порушує її майнові права, а тому суд вважав, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, знайшли своє підтвердження у ході розгляду заяви і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Проте, проаналізувавши зазначені в рішенні суду обставини по справі у сукупності з матеріалами справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі до всіх відповідачів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 26 ЦПК особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи та їх представники. Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально - правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу, пред'явивши позов щодо предмета спору з метою захисту особистих суб'єктивних матеріальних прав чи охоронюваних законом інтересів, є третіми особами, які заявляють самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК). Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів (ст. 35 ЦПК). Відповідно до ст. 1 Закону "Про нотаріат", нотаріат - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм, слід зробити висновок, що при вирішенні справ, які стосуються оспорювання прав і обов'язків сторін, набутих на підставі вчинених нотаріальних дій - посвідчення договорів, угод (крім справ за скаргами на нотаріальні дії чи відмову в їх вчиненні), нотаріуси в розумінні статей 30, 34, 35 ЦПК не є особами, прав і обов'язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх юридична заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення. У п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено: "Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса". У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" також зазначено, що у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі. Згідно п. 16 постанови Пленуму ВССУ N 3 від 01 березня 2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ч. 2 ст. 50 Закону N 3425-XII). Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Із системного аналізу зазначених нормативних актів випливає, що нотаріус може бути відповідачем у справах лише в разі оскарження відмови від вчинення нотаріальної дії або процедури її вчинення і тоді в разі подання позову щодо оскарження нотаріальної дії з підстав недотримання приватним нотаріусом вимог чинного законодавства при їх вчиненні відповідачем буде сам приватний нотаріус, а у разі пред'явлення вказаних вимог до державного нотаріуса відповідачем буде відповідна державна нотаріальна контора. Це зумовлено тим, що державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, також має особливий статус - працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору по даній справі є спір між спадкоємцями померлого ОСОБА_3 щодо порядку спадкування та визнання права власності на спадкове майно, на частину якого державним нотаріусом Снігурівської державної нотаріальної контори було видано свідоцтва про право на спадщину за законом. За таким позовом з зазначених вище підстав Снігурівська державна нотаріальна контора не є належним відповідачем по справі.

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК України. Разом з тим, суд згідно ч.1 ст. 33 ЦПК України лише за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, може замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Таким чином, оскільки позивачем заявдено позов не тільки до належних відповідачів, а й до Снігурівської державної нотаріальної контори, яка є неналежним відповідачем по справі, а суд цьому належної правової оцінки під час прийняття рішення по справі в межах заявлених позовних вимог не дав, рішення суду в частині задоволення позовних вимог до Снігурівської державної нотаріальної контори та стягнення з неї на користь позивача судових витрат по справі слід скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог до Снігурівської державної нотаріальної контори.

Однак, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги Снігурівської державної нотаріальної контори, колегія суддів вважає, що інші доводи апеляційної скарги щодо неправильності прийнятого судом рішення по суті та щодо необхідності прийняття рішення про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, виданий на ім'я ОСОБА_2, про відмову через безпідставність у задоволенні позову про визнання права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок та присадибну ділянку, не є підставою для скасування чи зміни рішення, так як фактично вони зводяться до захисту прав відповідачки ОСОБА_2, на що у Снігурівської державної нотаріальної контори законних повноважень не має. Сама ОСОБА_2 не оскаржила рішення суду в установленому законом порядку. Повноважень для захисту інтересів інших учасників процесу Снігурівська державна нотаріальна контора також не має.

Таким чином, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги Снігурівської державної нотаріальної контори, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог до Снігурівської державної нотаріальної контори та стягнення з неї на користь прокуратури Миколаївської області судових витрат у сумі 459,33 грн. слід скасувати та ностановити в цій частині позовних вимог нове рішення про відмову у їх задоволенні. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 303, 307,314, 316 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Снігурівської державної нотаріальної контори задовольнити частково.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року в частині задоволення позовних вимог першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах недієздатної ОСОБА_1 до Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області та стягнення з Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області на користь прокуратури Миколаївської області судового збору у розмірі 459грн. 33 коп. скасувати та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення.

У задоволенні позовних вимог першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах недієздатної ОСОБА_1 до Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після його проголошення в касаційному порядку.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: