Ухвала

від 07.09.2016 по справі 635/3232/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження : 22ц/790/ 5495 /16 Головуючий 1-ї інстанції - Бобко Т.В.

Справа № 2- 635/3232/16 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справа апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Івах А., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Авелес», треті особи - Харківська обласна державна адміністрація, Харківська районна державна адміністрація Харківської області, Лук'янцівська сільська рада Харківського району Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійним, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Авелес» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову посилалась на те, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 3,6781 га кадастровий номер НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення , яка розташована на території Лук'янівської сільської ради Харківського району Харківської області. Поряд із зазначеною земельною ділянкою знаходяться земельні ділянки, які належать на праві власності іншим особам і в сукупності вони складають одне поле, площею 373,9408 га.

У грудні 2014 року між нею та Фермерським господарством «Авелес» було укладено договір оренди, відповідно до умов якого вона передала в оренду останньому зазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років, при цьому орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю за користування земельною ділянкою орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 2 701,39 грн. на рік.

Інші власники також уклали аналогічні договори.

Відповідач почав використовувати спірну земельну ділянку з початку 2012 року, засівав її, збирав урожай та отримував прибуток. Таким чином, з 2012 по 2014 роки Фермерське господарство «Авелес» користувався зазначеною земельною ділянкою без оформлення договору. З цим питанням вона та інші власники звертались зі скаргами до Харківської обласної державної адміністрації, Харківської районної державної адміністрації Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, прокуратуру Харківської області та Харківську обласну рада, після чого, наприкінці 2014 року відповідач розпочав укладати відповідні договори оренди землі.

Проте, з умовами договору ні вона, ні інші власники не погодились, оскільки він не відповідав типовій формі договору оренди землі.

Так, відповідачем розорано та засівається земля не тільки орендованих земельних ділянок, але й тих, на які договір оренди не укладався, польових магістралей, допоміжних шляхів міх земельними ділянками. Псуються внутрішні дороги села, оскільки по ним постійно їздять багатотонні вантажівки і ФГ «Авелес» відмовляється їх ремонтувати, а також сплачувати орендодавцям своєчасно та у повному обсязі орендну плату з видачею розрахункового документу.

У зв'язку з викладеним, позивачка просила позов задовольнити, а також стягнути з відповідача на її користь судовий збір в розмірі 551,21 грн.

Представник відповідача Монахова О.О. надала суду заяву, в якій просила відмовити в задоволенні позову.

Представники третіх осіб Харківської районної державної адміністрації Щербань Л.О. та Харківської обласної державної адміністрації Скубак Н.В. надали заяви, в яких просили прийняти рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи Лук'янівської сільської ради також звернувся до суду з аналогічною заявою.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права, неповне з'ясування обставин справи та неповноту дослідження доказів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог та не встановлення факту порушення прав позивача оскаржуваним договором оренди землі.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, що передбачено ч. 1 ст. 15 ЦК України.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

В своїй постанові від 25 грудня 2013 року у справі, предметом якої був спір за позовом фізичних осіб про визнання недійсними договорів оренди землі, Верховний Суд України, рішення якого в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України, зазначив, що відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і виходячи з цього, суди повинні встановлювати, чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначати істотність цих умов, а також з'ясовувати, у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивачка є власником земельної ділянки площею 3,5233 га кадастровий номер 6325182300:03:002:0179 сільськогосподарського призначення , яка розташована на території Лук'янцівської сільської ради Харківського району Харківської області. Поряд із зазначеною земельною ділянкою знаходяться земельні ділянки, які належать на праві власності іншим особам і в сукупності вони складають одне поле, площею 373,9408 га.

31 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Авелес» укладений договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_1 передала в оренду орендарю ФГ «Авелес» земельну ділянку площею 3,6781 га кадастровий номер НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення , яка розташована на території Лук'янівської сільської ради Харківського району Харківської області при цьому орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю за користування земельною ділянкою орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 2 701,26 грн. на рік.. Поряд із зазначеною земельною ділянкою знаходяться земельні ділянки, які належать на праві власності іншим особам і в сукупності вони складають одне поле, площею 373,9408 га. (а.с.197).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право оренди земельної ділянки зареєстроване приватним нотаріусомАгеєнко О.С. Харківського міського нотаріального округу Харківської області 07 липня 2015 року індексний номер 40221598, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права реєстраційний № 674387363251 від 07 липня 2015 року (а.с.196).

На підставі акту приймання-передачі об'єкта оренди від 07 липня 2015 року, який також підписаний сторонами по справі, вищевказана земельна ділянка позивачем була передана у строкове платне користування орендарю ФГ «Авелес» (а.с.199).

Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 ЗУ "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.14 вищезазначеного Закону, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст.15 зазначеного Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; оренда плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Статтею 16 ЗУ "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно із ст. 27 зазначеного Закону, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст. 31 даного Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За правилами ч.ч. 1,3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидні сторони договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 125 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як на недійсність договору оренди землі позивачка посилається на те, що договір не відповідає типовій формі договору оренди землі, відповідач порушує встановлений порядок використання орендованих земельних ділянок, наносить шкоду ґрунтам, оскільки засіває їх одними й тими ж культурами без наявності проектів ротації земель та розроблених і затверджених в установленому порядку проектів землеустрою.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі( у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: обєкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин), відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Також невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин), передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між сторонами 31 грудня 2014 року.

Доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним із підстав, передбачених ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що вчинений правочин не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, оскільки волевиявлення позивача не відповідало її внутрішній волі є безпідставним та не підкріплене належними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: