Рішення

від 30.06.2016 по справі 452/757/16-ц

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/757/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"30" червня 2016 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючої судді Карнасевич Г.І.,

секретаря Страхоцької Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулася з позовом до Самбірського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства (надалі - ВУВКГ, Відповідач) про стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 57 660 грн., 60 коп., який під час судового розгляду зменшила до 52 828 грн. 29 коп. та 5 000 грн. моральної шкоди.

В підтвердження заявлених позовних вимог посилається на те, що прийнята на роботу у Самбірське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства на посаду контролера 01.09.1993 року (наказ №15 від 01.09.1993 року).

З 01 вересня 2004 року переведена техніком з окладом згідно штатного розпису (наказ № 76 від 01.09.2004 року).

З 01.08.2009 року - контролер-технік 2-ї категорії (наказ №79 від 24.07.2009 року).

Відповідачем під час нарахування та виплати їй заробітної плати з квітня 2010 року по

31 грудня 2014 року вчинені грубі порушення чинного в Україні законодавства про працю, зокрема Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», які проявлялись в тому, що не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата, яка належала їй відповідно до діючого законодавства про оплату праці в Україні.

Вважає, що згідно з частиною 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу визначеної законом, як це передбачено ч. 4 ст. 43 Конституції України кожен має право

Зазначила, що вказані порушення законодавства про працю виявлені територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області Державної інспекції, що підтверджується листами інспекції праці.

Посилаючись на зазначені обставини та поданий розрахунок, просить стягнути з відповідача в її користь вказану заборгованість по заробітній платі згідно представленого нею розрахунку за період з квітня 2010 року по 31 грудня 2014 року.

Оскільки невиплата Відповідачем їй заробітної плати негативно відобразилась на її стані здоров'я, просить стягнути із Самбірського ВУВКГ в її користь 5 000 грн. Заподіяної моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 підтримали заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, зіславшись на обставини, викладені у позові та в письмових відзивах на заперечення відповідача. Просили стягнути з Відповідача заборгованість по заробітній латі в розмірі 52 828, 29 грн., за винятком заборгованості по лікарняних листках, позов в цій частині просили залишити без розгляду.

Крім того, просили стягнути з Відповідача в користь позивачки 5 000 грн. моральної шкоди, оскільки невиплата заробітної плати негативно вплинула на стан здоров'я позивачки, так як зв'язку з хворобою не могла належно лікуватись та харчуватись.

Представник відповідача Сольський В. С. позову не визнав, просить у його задоволенні відмовити. Подав до суду письмове заперечення, в якому зазначив, що відсутні докази про включення первинної профспілкової організації Самбірського ВУВКГ як організаційної ланки до складу Львівської обласної організації профспілки працівників житлово - комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України шляхом її легалізації та реєстрації згідно чинного законодавства, а, отже, така в силу ст. 80 ЦК України, ч. 9 ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» не має статусу юридичної особи, на момент укладення Колективного договору на 2010 - 2012 р.р. була нелегітимною, а відтак недійсні положення цього договору, оскільки підписані репрезентативною стороною., що є підставою для відмови у позові.

Крім того, зазначив, що Самбірське ВУВКГ не перебуває у сфері дії сторін Територіальної угоди і дія такої угоди на нього не поширюється, оскільки Відповідач не є членом Львівського обласного об'єднання організації роботодавців чи будь - якої організації роботодавців, що є стороною вищевказаної територіальної угоди, і не надавало жодних повноважень на представлення своїх інтересів при укладенні такої угоди.

Подав до суду складений ним розрахунок заборгованості по заробітній платі, мотивуючи тим, що у випадку задоволення позовних вимог, вважає, що з Відповідача слід стягнути в користь Позивача 19 511, 70 гривень.

Заслухавши пояснення позивачки, представників сторін та перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Позивачка згідно з відомостями, викладеними у довідці Відповідача, з 01.08.2009 року по даний час працює у Відповідача на посаді контролера-техніка 2-ї категорії, що підтверджується записами, вчиненими в її трудовій книжці, а також наказом № 79 від 24.07.2009 року, виданим Самбірським ВУВКГ, та не не заперечувалось представниками Відповідача.

Підстава позову, на яку посилається позивач - невиконання відповідачем умов:

-колективного договору Самбірського ВУВКГ на 2010-2012 роки, прийнятого на зборах трудового колективу Самбірського ВУВКГ (протокол № 1 від 15.04.2010 року) (надалі-Колективний договір);

- територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднанням роботодавців та профспілковими об'єднаннями Львівської області на 2012-2014 роки, зареєстрованої в Міністерстві соціальної політики України 30 жовтня 2012 року за № 30 (надалі-Територіальна угода), що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем, розмір якої викладено останнім в проведеному ним розрахунку, яка підлягає стягненню, у повному обсязі.

У своїх запереченнях проти позову Відповідач посилається на нечинність Колективного договору з огляду на відсутність у первинної профспілкової організації Самбірського ВУВКГ повноважень на представлення інтересів працівників Відповідача при укладенні Колективного договору, нездійснення вказаною вище профспілковою організацією своєї діяльності в розумінні положень Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" через відсутність відомостей про її легалізацію та реєстрацію як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Однак з такими твердженнями Відповідача суд не погоджується, оскільки згадувана профспілкова організація є легалізованою, має статус юридичної особи, виходячи з наступного.

Як зазначено ч. 2 статті 15 Статуту професійної спілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, організації Профспілки легалізуються шляхом повідомлення про своє утворення органів легалізації.

Ця ж норма передбачена і статтею 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Відповідно до частини 9 цієї норми профспілка, об'єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження Статуту (положення) статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її Статуту.

Рішенням Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року №11-рп/2000 положення статті 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закону) в частині встановлення таких умов легалізації профспілок, які фактично пов'язують початок діяльності створеної з метою забезпечення і захисту інтересів працівників організації як профспілки з моментом її реєстрації у відповідних органах, що рівнозначно вимозі про попередній дозвіл на утворення профспілки, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

На виконання рішення Конституційного Суду України стаття 16 Закону була викладена в новій редакції, відповідно до якої профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу, в залежності від рівня виборної організації, відповідно Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласне, Київське та Севастопольське міське, районне, районне у містах, міське (міст обласного значення) управління юстиції.

Легалізуючий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус, включає профспілку до реєстру, видає профспілці свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу і не може відмовити в легалізації профспілки, а лише може запропонувати профспілці надати додаткову документацію, необхідну для підтвердження статус.

Первинні профспілкові організації також письмово повідомляють про це роботодавця.

Профспілка підприємства, установи, організації, яка діє на підставі власного Статуту, легалізується у порядку, визначеному цією статтею та набуває права юридичної особи з моменту затвердження Статуту.

Таким чином, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» пов'язує початок діяльності профспілки з моментом затвердження статуту профспілки та набуття нею прав юридичної особи, а статус організації профспілки є похідним від статусу спілки, за статутом якої вони діють.

Судом встановлено, що професійна спілка працівників Самбірського ВУВКГ діє на основі Статуту профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, що зареєстрований Міністерством юстиції України 28.01.2000 року. Відтак, зважаючи на вищевказане, первинна профспілкова організація Самбірського ВУВКГ легалізована у встановленому чинним в Україні законодавством порядку

26 квітня 2000 року шляхом повідомлення про своє утворення Самбірському міськрайонному управлінню юстиції ГУЮ у Львівській області і при укладенні Колективного договору діяла в інтересах трудового колективу працівників Самбірського ВУВКГ. Рішення про укладення Колективного договору прийнято на зборах трудового колективу Самбірського ВУВКГ. Сама первинна профспілкова організація відповідача діє як організаційна ланка Всеукраїнської профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України (01012, місто Київ, Майдан Незалежності, будинок № 2, код ЄДРПОУ: 02605322) та у складі Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, що у передбаченому чинному в Україні законодавств порядку зареєстрована як юридична особа (код ЄДРПОУ: 02607798, адреса реєстрації місця знаходження: 79005, місто Львів, проспект Т.Шевченка, будинок № 7).

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про соціальний діалог в Україні" на територіальному рівні для участі у колективних переговорах з укладення територіальних угод та для делегування представників до органів соціального діалогу репрезентативними є професійні спілки та їх об'єднання і організації роботодавців та їх об'єднання, які:

- легалізовані (зареєстровані) відповідно до закону;

- є обласними, місцевими профспілками, їх організаціями та об'єднаннями, створеними за територіальною ознакою, членами яких є не менше двох відсотків зайнятого населення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;

- є організаціями роботодавців, їх об'єднаннями, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на підприємствах членів яких працюють не менше п'яти відсотків зайнятого населення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

Належність професійної спілки Самбірського ВУВКГ до Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України підтверджується наявними в матеріалах справи листами ЦК профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, Львівської обласної організації вказаної вище профспілки, а також листами Відповідача, листом Головного управління юстиції у Львівській області від 19 березня 2015 року, в якому зазначено, що згідно інформації, наданої Реєстраційною службою Самбірського міськрайонного управління юстиції дана профспілка легалізована Самбірським міськрайонним управлінням юстиції 26 квітня 2000 року.

З тих підстав суд вважає доводи представника відповідача про неправомочність профспілкової організації Самбірського ВУВКГ через її нелегалізованість надуманими та необґрунтованими. Дані висновки також не спростовують твердження представника відповідача щодо позбавлення права на захист інтересів членів первинної профспілкової організації Самбірського ВУВКГ згідно постанови виконавчого комітету Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України від 30 грудня 2013 року, оскільки позбавлення права на захист інтересів членів первинної профспілкової організації Самбірського ВУВКГ в жоден спосіб не припиняють легалізації самої первинної профспілкової організації Самбірського ВУВКГ, не зупиняють чи скасовують дію Колективного договору Самбірського ВУВКГ на 2012-2014 рр. та територіальної угоди між Львівською ОДА і об'єднанням роботодавців та профспілковими об'єднаннями Львівської області на 2012-2014 рр.

Крім того, вказана постанова виконавчого комітету Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України від 30 грудня 2013 року навпаки підтверджує, що первинна профспілкова організація Самбірського ВУВКГ існує та здійснює свою діяльність легітимно.

А відтак суд приходить до висновку про повноважність статусу первинної профспілкової організації Самбірського ВУВКГ із застосуванням до правовідносин позицій Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 18.10.2000 року у справі № 11-рп/2000 та Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21 березня 2012 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/22207317).

Як було встановлено судом, 15 квітня 2010 року на зборах трудового колективу Самбірського ВУВКГ був укладений за участю керівника ВУВКГ та погоджений головою профкому даного підприємства Колективний договір на 2010-2012 рр.

Договір приймався та підписувався за участі як представників працівників Відповідача, так і самим керівником Підприємства, що підтверджується як матеріалами справи, так і не заперечувалось ні представниками Відповідача, ні його керівником.

Суд вважає, що Колективний договір, прийнятий у 2012 році, в силу вимог ч.2 ст.17 КЗпП України своєї дії не припинив.

Також суд вважає необгрунтованим посилання Відповідача як на підставу відмови у задоволенні позову на ту обставину, що Самбірське ВУВКГ не перебуває у сфері дії сторін Територіальної угоди і дія такої угоди на нього не поширюється, оскільки Відповідач не є членом Львівського обласного об'єднання організації роботодавців чи будь - якої організації роботодавців, що є стороною вищевказаної територіальної угоди і не надавало жодних повноважень на представлення своїх інтересів при укладенні такої угоди, оскільки у 2010 році між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднанням роботодавців та профспілковим об'єднанням укладено Територіальну угоду на 2010 - 2012 рр., про що зазначено в ухвалі Львівського апеляційного суду, винесеній 04 листопада 2015 року у цивільній справі №452/216/15 за позовом ОСОБА_2 до Самбірського ВУВКГ про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди та зобовязання провести перерахунок заробітної плати, в якій, крім того, зазначено, що 30 жовтня 2012 року між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднанням роботодавців та профспілковим обєднанням укладена територіальна угода на 2010 - 2012 роки. Аналогічна угода була укладена на 2012 - 2014 р.р. Ухвала на даний час набрала законної сили, а відтак в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обста обставини дослідженню не підлягають.

Отже, укладеними між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднаннями роботодавців та профспілковими об'єднаннями Львівської області укладена територіальними угодами на 2010 - 2012 р.р., 2012-2014 роки визначені умови оплати праці працівників Самбірського ВУВКГ і працівників підприємств житлово-комунального господарства області та встановлені відповідні коефіцієнти співвідношень мінімальної тарифної ставки. Зміни до колективного договору Самбірського ВУВКГ в 2010-2012 роках не вносились.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про колективні договори та угоди", положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Ця ж норма закріплена і в ч. 1 ст. 5 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

П.1 розділу «Оплата праці» колективного договору Самбірського ВУВКГ на 2010-2012 рр. встановлено здійснювати оплату праці робітників на основі тарифної системи: погодинних тарифних ставок згідно з Додатком 1 Тарифної частини Регіональної угоди, місячних посадових окладів для керівників, професіоналів, фахівців, техніків усіх спеціальностей згідно Додатку 6 Тарифної частини Регіональної угоди.

У відповідності до Додатку 6 Тарифної частини Територіальної угоди на 2010-2012 рр.,

2012 - 2014 р.р., місячні посадові оклади керівників, професіоналів, фахівців, розраховуються за наступною формулою: «мін.зарплата *1.2* Z (коефіцієнт співвідношення по галузях за видами робіт)*Х (коефіцієнт співвідношення по професії, посаді)».

За цією ж формулою повинен був і розраховуватись місячний посадовий оклад позивачки ОСОБА_1, а саме: мінімальна заробітна плата х 1.2 z1.3 (коефіцієнт співвідношення по підгалузях за видами робіт х коефіцієнт 2, 6 співвідношення розмірів місячних посадових окладів професіоналів до встановлення Галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника із застосуванням тих норм чинного в Україні законодавства (зокрема, і положень Територіальної угоди), що були і визначені вказаними вище листами ТДІзПП у Львівській області.

Як було встановлено судом, Відповідач з квітня 2010 року при визначенні місячного посадового окладу робітника першого розряду проводив оплату заробітної плати позивачці з розрахунку нижче законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати, що убачається із нарахованих сум, довідки про заробітну плату та розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законами України «Про державний бюджет» на 2010-2014 рр.

Крім того, позивачці не проводилось донарахування до мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду коефіцієнтної ставки, визначеної Територіальною угодою між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднаннями роботодавців та профспілковими об'єднаннями Львівської області на 2012-2014 рр.

Вказані обставини підтверджуються копіями Колективного договору Самбірського ВУВКГ на 2010-2012 рр., Територіальної угоди на 2012-2014 рр., довідками відповідача про заробітну плату позивача на займаній посаді, частково листами територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області № 02-1131/07, 02-3206/07, постановою Головного державного інспектора праці територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області від 24.02.2014 р. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_4 - начальника Самбірського ВУВКГ, по ст. 188-6 КУпАП - штраф в розмірі 1003 грн. 00 коп., постановою судді Самбірського міськрайонного суду від 27.02.2014 р., якою ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, та на нього накладено адмінстягненя - штраф в розмірі 510 грн.00 коп. (згідно платіжних доручень - штрафи керівником Самбірського ВУВКГ оплачені), актом перевірки територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області від 20.01 - 22.01.2014 р.

Відповідно до частини 5 статті 97 Кодексу Законів про працю України (надалі-КЗпП України), оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно з пунктами 4-5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року (надалі-Постанова):

державне регулювання оплати праці полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету (статті 8, 12 Закону "Про оплату праці").

за цими межами здійснюється договірне регулювання оплати праці на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону "Про колективні договори і угоди".

Крім того, відповідно до пункту 5 Постанови необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться, зокрема, і про мінімальний розмір заробітної плати.

Згідно з пунктом 5 Постанови, у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Отже, зважаючи на вказані вище положення Постанови, суд приходить до висновку, що регулювання розмірів заробітної плати здійснюється на двох рівнях:

1)державному, що полягає у встановленні розміру мінімальних державних гарантій оплати праці, зокрема, мінімальної заробітної плати;

2)договірному, тобто на основі системи угод, що укладаються на певних рівнях, в тому числі регіональному (Територіальна угода) та виробничому (Колективний договір).

Відповідно до частини 3 пункту 5 Постанови, мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, визначені як мінімальні гарантії оплати праці Генеральною, Галузевою або Регіональною угодами, можуть бути зменшені (але не нижче від державних норм і гарантій) колективними договорами лише тимчасово на період подолання підприємством фінансових труднощів терміном не більше, ніж на шість місяців.

Аналогічна вказаній вище позиції ВСУ норма міститься у статті 14 Закону України "Про оплату праці", відповідно до положень якої, норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм та гарантій в оплаті праці можуть застосовуватись тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

Отже, Відповідач мав можливість скористатись своїм правом на відтермінування виконання мінімальних розмірів ставок (окладів) заробітної плати, встановлених Територіальною угодою до рівня Колективного договору, прийнявши відповідний наказ чинністю 6 місяців. Однак таким правом не скористався, а, отже, подолання фінансових труднощів Відповідачем і не вимагалось.

Такої ж позиції притримувався і апеляційний суд Львівської області у справі 452/1940/14-ц (рішення Апеляційного суду Львівської області від 26.10.2015 року), ухвала якого залишена без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 23.11.2015 року.

Додаткове підтвердження - визнання Відповідачем заборгованості перед його працівниками у аналогічних справах, що вже розглядались Самбірським міськрайонним судом Львівської області (копія ухвали від 23.10.2014 року про затвердження Самбірським міськрайонним судом Львівської області мирової угоди, укладеної між Відповідачем та ОСОБА_5, яка набрала законної сили так як не оскаржувалась, знаходиться в матеріалах справи).

Таким чином, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі.

Задовольняючи позов, суд виходить із наступного.

Ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Згідно з ч.3 ст.96 КЗпП України формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Як встановлено ч.2 ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно із ч.4 ст.97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно з положеннями Колективного договору Позивачка у період 01.08.2009 року - працювала контролер-технік 2-ї категорії (наказ №79 від 24.07.2009 року) з посадовим окладом 2815,00 грн. (650 X 2,56 X 1,692).

Враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що відповідачем при нарахуванні заробітної плати позивачу в період з квітня 2010 року по 22 квітня 2014 року були грубо порушені вимоги ст. 43 Конституції України, ст.ст. 2, 95-97 КЗпП України, ст.ст.5, 6 Закону України «Про оплату праці», а відтак у Відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

При обчисленні заборгованості по заробітній платі за умовами Територіальної угоди суд виходить з наступної формули розрахунку:

Посадовий оклад = мін. з/плата * 1,2 * Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузях та за видами робіт) * X (коефіцієнт співвідношення по професії, посаді) (Додаток № 6 до Територіальної угоди);

Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузях та за видами робіт)= 1,3 (експлуатація устаткування систем водопостачання та водовідведення-Додаток № 1 до тарифної частини Територіальної угоди);

X (коефіцієнт співвідношення по професії, посаді) = 3,42 (начальник водопровідної служби).

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що з Відповідача, згідно умов оплати праці, визначених Колективним договором Самбірського ВУВКГ на 2010-2012 рр., та Територіальною угодою, укладеною між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднанням роботодавців та профспілковими об'єднаннями Львівської області на 2012-2014 роки, зареєстрованою в Міністерстві соціальної політики України 30 жовтня 2012 року за № 30, слід стягнути в користь Позивача за період з квітня 2010 року по грудень 2014 року 52 828, 59 гривень заборгованості по заробітній платі, виходячи із представлених ним розрахунків, яким суд надає віри, оскільки вони відповідають обставинах справи, ґрунтуються на представлених стороною Позивача доказів, беручи до уваги посадовий оклад ОСОБА_1 в сумі 2815 грн., з якого убачається, що Позивачу за вказаний період систематично недоплачувались певні грошові суми, а саме:

ПЕРІОД НАРАХОВАНО ВИПЛАЧЕНО НЕДОПЛАЧЕНО

квітень 2010 року 1876,00 1331,00 545,00

травень 2010 року 1765,60 1252,71 512,89

червень 2010 року 1312,46 1312,46 ---------

липень 2010 року 1704,96 1210,00 494,96

серпень 2010 року 1875,46 1331,00 544,46

вересень 2010 року 1108,25 786,50 321,75

жовтень 2010 року 1094,64 760,57 334,07

листопад 2010 року 1915,58 1331,00 584,58

грудень 2010 року 1915,58 1331,00 584,58

січень 2011 року 1987,39 1331,00 656,39

лютий 2011 року 1987,39 1331,00 656,39

березень 2011 року 1445,44 973,53 471,91

квітень 2011 року 2027,52 1331,00 696,52

травень 2011 року 2027,52 1331,00 696,52

червень 2011 року 2027,52 1331,00 696,52

липень 2011 року 2027,52 1331,00 696,52

серпень 2011 року 1105,92 730,15 375,77

вересень 2011 року 1658,88 1089,00 569,88

жовтень 2011 року 1683,68 1077,48 606,20

листопад 2011 року 2080,32 1331,00 749,32

грудень 2011 року 2120,45 1331,00 789,45

січень 2012 року 1442,04 973,56 504,44

лютий 2012 року 1942,38 1140,86 801,52

березень 2012 року 2266,18 1331,00 935,18

квітень 2012 року 2310,53 1331,00 979,53

травень 2012 року 2194,88 1264,03 930,85

червень 2012 року 121,60 65,15 56,45

липень 2012 року 2327,42 1331,00 996,42

серпень 2012 року 2327,42 1331,00 559,28

вересень 2012 року 1861,94 1064,80 797,14

жовтень 2012 року 1129,28 636,57 492,71

листопад 2012 року 3069,58 1331,00 1738,58

грудень 2012 року 3113,51 1331,00 1782,51

січень 2013 року 3149,20 1596,00 1553,20

лютий 2013 року 3149,20 1596,00 1553,20

березень 2013 року 2676,82 1355,09 1321,73

квітень 2013 року 3149,20 1596,00 1553,20

травень 2013 року 3149,20 1596,00 1553,20

червень 2013 року 3149,20 1596,00 1553,20

липень 2013 року 2053,83 1040,87 1012,96

серпень 2013 року 3149,20 1596,00 1553,20

вересень 2013 року 149,96 76,00 73,96

жовтень 2013 року --------- ---------- ----------

листопад 2013 року 2399,36 1216,00 1183,36

грудень 2013 року 3344,14 1596,00 1748,14

січень 2014 року 3344,14 1596,00 1748,14

лютий 2014 року 3344,14 1596,00 1748,14

березень 2014 року 2388,67 1194,49 1194,49

квітень 2014 року 2866,32 1366,63 1499,69

травень 2014 року 3344,14 1596,00 1748,14

червень 2014 року 1587,00 750,44 833,56

липень 2014 року 3344,14 1596,00 1748,14

серпень 2014 року 2173,73 1671,80 501,93

вересень 2014 року 608,04 467,64 140,40

жовтень 2014 року 3344,14 2572,00 772,14

листопад 2014 року 3344,14 2572,00 772,14

грудень 2014 року 727,00 562,19 164,84

З тих підстав суд не приймає до уваги розрахунків, представлених Відповідачем, так як вони суперечать положенням Коллективного договору та Територіальної угоди.

Оскільки ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 червня

2016 року згідно поданої позивачкою заяви позов в частині стягнення стягнення заборгованості по лікарняних листках в сумі 4 832 грн. залишено без розгляду, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача в користь Позивачки 52 828, 59 грн.підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Верховний суд України у п.9 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової ) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що позивачці ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, так як порушення її законних прав призвело до фізичних та душевних незручностей, моральних страждань, зміни способу життя і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, заявлений позивачем розмір компенсації завданої моральної шкоди - 5 000 грн. 00 коп., суд вважає завищеним і, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер і глибину моральних страждань позивача та інші обставини, що мають істотне значення, прийшов до висновку, що з відповідача в користь позивача підлягає стягненню

2 000 грн. 00 коп. у відшкодування завданої моральної шкоди.

В п.п. 6, 20, 21, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60, 209, 212, 213 - 215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, ідентифікаційний код юридичної особи 05514293, адреса місцезнаходження, 81400, м. Самбір Львівської області, вул. Шевченка, 59А, в користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 52 828 ( п'ятдесят дві тисячі вісімсот двадцять вісім ) гривень 29 копійок (сума вказана без відрахування податку та обов'язкових платежів).

Стягнути із Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, ідентифікаційний код юридичної особи 05514293, адреса місцезнаходження, 81400, м. Самбір Львівської області, вул. Шевченка, 59А, в користь ОСОБА_1 2 000 ( дві тисячі ) гривень моральної шкоди.

Стягнути із Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства в дохід держави судовий збір в розмірі 551 грн. 60 коп.

Рішення в частині стягнення заробітної плати ОСОБА_1 за один місяць в розмірі 3226 грн. 93 коп. допустити до негайного виконання.

В решта позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя