Рішення

від 06.09.2016 по справі 906/657/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" вересня 2016 р. Справа № 906/657/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 30/08-01 від 30.08.2016

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (м. Запоріжжя)

до Приватного підприємства "Завод електротехнічних виробів "Елкон" (м. Житомир)

про стягнення 48544,72 грн

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 48544,72 грн, з яких: 36982,13 грн боргу за поставлений товар згідно договору поставки № 16/ОД/ЖТ/15 від 21.04.2015; 2500,53 грн пені, 7452,05 грн штрафу, 205,14 грн 3% річних, 37,26 грн інфляційних нарахувань та 1367,61 грн відсотків за користування коштами.

22.08.2016 на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог № 029/536 від 18.08.2016, посилаючись на часткове погашення відповідачем 19.07.2016 боргу в сумі 6 982,13 грн, згідно якої позивач збільшив позовні вимоги, а саме просив стягнути: 30000,00 грн боргу за поставлений товар згідно договору поставки № 16/ОД/ЖТ/15 від 21.04.2015; 3875,26 грн пені, 7452,05 грн штрафу, 333,26 грн 3% річних, 37,26 грн інфляційних нарахувань та 2221,69 грн відсотків за користування коштами.

Враховуючи, передбачені ст.22 ГПК України права позивача, суд прийняв зазначену вище заяву до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах поданих уточнень.

06.09.2016 до суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 23.08.2016 надійшли додаткові документи, зокрема, копія направленого на адресу відповідача акту звірки розрахунків за договором станом на 30.08.2016,з якого вбачається, що відповідачем 19.07.2016 та 29.08.2016 здійснено оплату боргу в сумі 6982,13 грн та 5000,00 грн, відповідно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в межах поданих уточнень. Також, повідомила, що 19.07.2016 та 29.08.2016 відповідачем здійснено оплату боргу в сумі 6982,13 грн та 5000,00 грн, відповідно.

Відповідач вимоги ухвал від 08.07.2016, від 23.08.2016 не виконав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином (а.с. 47, 70).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Розгляд справи здійснюється за наявними в матеріалах справи документами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.04.2015 між Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (постачальник/позивач) та Приватного підприємства "Завод електротехнічних виробів "Елкон" (покупець/відповідач) укладено договір поставки № 16/ОД/ЖТ/15 (а.с.12-17).

Відповідно п. 1.1., 1.2 договору, постачальник зобов'язався продати та передати у власність покупця металопрокат (далі - товар), а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар від постачальника згідно умов даного договору. Найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються в специфікаціях та/або у видаткових накладних.

Згідно п. 4.4 договору, умови оплати продукції 100% попередня оплата вартості кожної партії товару. Покупець здійснює оплату протягом 3 днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

Специфікацією № 2 від 11.04.2016 сторони домовилися про поставку товару на суму 37260,24 грн (а.с. 18).

Так, 11.04.2016 позивачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ7-13400 та в цей же день поставлено товар на суму 37260,24 грн, згідно видаткової накладної № РН7-000960 (а.с. 19, 21).

В результаті неналежного виконання зобов'язання щодо оплати за товар, станом на 01.07.2016 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 36982,13 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків (а.с. 85).

19.07.2016 та 29.08.2016 відповідачем здійснено оплату боргу в сумі 6982,13 грн та 5000,00 грн, відповідно, на загальну суму 11982,13 грн, тобто після порушення провадження у справі.

Отже, станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем, згідно заяви № 029/563 від 06.09.2016, становить 25000,00 грн (а.с. 73). Відтак, в частині стягнення 11982,13 грн провадження у справі слід припинити, відповідно п. 1.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.8 зазначеного Закону - головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що акти звірки взаємних розрахунків не є первинними документами, проте в силу ст.ст. 33, 34 ГПК України - є доказами, які в сукупності з іншими доказами можуть встановлювати юридичний факт - наявність заборгованості відповідача.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач вчиняв дії, які за своїм змістом спрямовані на визнання боргу, оскільки оформив та підписав акт звірки взаємних розрахунків станом на 27.05.2016 на суму 36982,13 грн (а.с. 45), здійснив погашення заборгованості згідно рахунку № СФ7-13400 від 11.04.2016 в сумі 11982,13 грн.

На підставі викладеного, заборгованість в сумі 25000,00 грн підтверджена доказами та підлягає задоволенню.

За порушення умов договору, позивачем за період з 26.04.2016 по 18.08.2016 нараховано пеню в сумі 3875,26 грн та штраф в сумі 7452,05 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно п.7.2, 7.3 договору, у випадку невиконання зобов'язань з оплати товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми; за несвоєчасну оплату вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.

Положеннями чинного законодавства не передбачено заборони стосовно одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за період з 26.04.2016 по 18.08.2016 3% річних в сумі 333,26 грн, відсотків за користування коштами в сумі 2221,69 грн та інфляційних втрат в сумі 37,26 грн.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно п. 7.7 договору, у випадку невиконання зобов'язань у термін, зазначений у п. 4.4 цього договору, до правовідносин між сторонами застосовуються положення законодавства про надання кредиту, як відстрочення оплати за товар та на таку прострочену суму нараховуються проценти в розмірі 20% річних від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Перевіривши розрахунки позивача, господарський суд встановив, що позивачем невірно проведені розрахунки. Згідно проведеного судом розрахунку пеня яка підлягає стягненню становить 3781,38 грн, 3% річних - 325,36 грн, інфляційних втрат - 36,98 грн, відсотків за користування чужими коштами - 2169,29 грн. Розмір штрафу вірний.

Відтак, в задоволенні 93,88 грн пені, 07,90 грн 3% річних, 0,28 грн інфляційних, 52,40 грн відсотків за користування коштами господарський суд відмовляє.

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 25000,00 грн боргу; 7452,05 грн штрафу; 3781,38 грн пені; 325,36 грн 3% річних; 36,98 грн інфляційних; 2169,29 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами. В частині стягнення 11982,13 грн боргу провадження у справі слід припинити. В решті позову відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Завод електричних виробів "Елкон" (10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 8, код 35169838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, 6-А, код 32040840):

- 25000,00 грн боргу;

- 7452,05 грн штрафу;

- 3781,38 грн пені;

- 325,36 грн 3% річних;

- 36,98 грн інфляційних;

- 2169,29 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами;

- 1373,81 грн судового збору.

3. Провадження в частині стягнення 11982,13 грн боргу припинити.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.09.16

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк: 1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід.)