Рішення

від 30.08.2016 по справі 921/304/16-г/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.08.2016Справа №921/304/16-г/16 За позовом              Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до                             Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-пласт" про                     стягнення 150147,06 грн. Суддя: Домнічева І.О. Представники сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:           Ухвалою від 31.05.2016 р. Господарським судом Тернопільської області порушено провадження по справі та призначено на 21.06.16р.           Позовні вимоги мотивовані, неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору по надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії № 15/2013/К від 29.04.13р.           Ухвалою від 22.06.2016 р. Господарським судом Тернопільської області справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.           Автоматичною системою документообігу Господарського суду міста Києва справу                        № 921/304/16-г/16 передано судді Домнічевій І.О.           Ухвалою від 04.07.2016 р. розгляд справи було призначено на 26.07.2016 р.            26.07.16р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.           Ухвалою від 26.07.16р. розгляд справи відкладено на 30.08.16р. Повноважні представники сторін в судове засідання 30.08.16р. не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У пункті 11   інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123   „Про деякі питання практики застосування норм   Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Як зазначено у пункті 3.9   Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18   „Про деякі питання практики застосування   Господарського процесуального кодексу України   судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом зазначеної   статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата. Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу. Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 921/304/16-г/16 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в позовній заяві та відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал. Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін,   які      були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте      не скористалися своїми правами, передбаченими   статтею 22 ГПК України, а саме, що участь, в засіданні суду (як і інші права, передбачені   статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони. В судовому засіданні 30.08.16 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд   ВСТАНОВИВ: 29.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (надалі – Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-Пласт» (надалі – позичальник, Відповідач) було укладено кредитний договір №15/2013/К, додатковий договір №1 від 06.12.2013 року (надалі - кредитний договір). Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк відкривав Позичальнику відновлювану кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 1 000 000,00 (Один мільйон гривень 00 копійок), а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування встановленого п. 1.3. Договору в розмірі 19,0% річних. Відповідно до п.1.3 Договору, кредитна лінія відкривається з « 29» квітня 2013р. по « 28» жовтня 2014р. Згідно з пунктом 1.3.2. Кредитного договору, Відповідач у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі: - у строки дії ліміту відповідного періоду та у сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до Графіку зменшення ліміту (Додаток № 1 до цього Договору). Відповідно до п.3.7. кредитного договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), процентна встановлюється в розмірі 24,0% річних. Як вбачається з матеріалів справи, банк виконав свої зобов'язання в повному обсязі. Факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-ПЛАСТ» кредитних коштів підтверджується рішенням Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/4955/15-ц від 10.07.15р., яким позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Однак Відповідач порушує свої обов'язки за кредитним договором, так як не дотримується сплати процентів за користуванням кредиту. Внаслідок чого за Відповідачем рахується заборгованість по процентах, яка за розрахунком Позивача, станом на 29.03.2016 становить  45   522,42 грн. Дана заборгованість утворилась за період з 14.02.2015 року по 29.03.2016 року. Оцінивши подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. У відповідності до   ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі ст.ст.11,   509 Цивільного кодексу України   зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Відповідно до   статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з ч. 1   ст. 1049 ЦК України   позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором. Відповідно до   ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. Відповідно до вимог   ст. 526 ЦК України,   ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог   ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі   ст. 525 ЦК України   та ч.7   ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку, коли право такої відмови встановлено договором або законом. Стаття 629 ЦК України   передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до положень   ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Позичальнику 15.03.2016 року, було надіслано письмову претензію про усунення порушені виконанню зобов'язань по договору, однак зазначена претензія Відповідачами залишена без відповіді та задоволення. Частиною 1   ст. 612 ЦК України   визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1   ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 3   ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Положеннями ст.ст.   1,   3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до п. 5.2.2. кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати –плату за  кредит на умовах і в порядку, передбачених цим Договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки. У відповідності до ч. 6   ст. 232 ГК України   сторони домовилися, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків (визначених в цьому договору) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (неустойки, пені) за цим договором не звільняє Позичальника від відшкодування збитків, завданих банку, в повному обсязі. Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 85   941,72 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів – 18   682,92 грн визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Згідно зі ст. ст.   33,   34 Господарського процесуального кодексу України   кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів на спростування наведених у позові обставин. Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Позивача та вважає за належне задовольнити їх у повному обсязі. Згідно з положеннями   ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідачів у повному обсязі. Керуючись статтями   33,   49,   75,   82-85 ГПК України, господарський суд, -                                                                                                                                                                                 В И Р І Ш И В:           Позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Пласт» (03039, м. Київ, вул. Байкова, буд.7 ; ідентифікаційний код 31879824), на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код 23697280) 45 522 (сорок п'ять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 42 коп.  простроченої заборгованості по процентах, 85   941 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот сорок одну) грн.. 72 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 18 682 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві)      грн. 92 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів та 2 252 (дві тисячі двісті п'ятдесят дві) грн. 21 коп. витрат зі сплати судового збору. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 02.09.2016р. Суддя                                                                                                             І.О.Домнічева