Рішення

від 25.08.2016 по справі 910/11784/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2016Справа №910/11784/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ

СПЕЦРЕСУРС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС

БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ"

про стягнення 11 375,11 грн.

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ СПЕЦРЕСУРС" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ" про стягнення 11 375,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № АБУ-3009/1 від 30.09.13 р.

Ухвалою від 29.06.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.07.2016 р.

19.07.2016 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання ухвали суду.

Судове засідання 19.07.2016 р. не відбулося.

Наступне судове засідання було призначено на 28.07.2016 р.

28.07.2016 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 28.07.16р. розгляд справи відкладено на 25.08.16р.

Повноважні представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, а саме, що участь, в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

В судовому засіданні 25.08.16 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2013 р. між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Постачальник) укладено Договір поставки № АБУ-3009/1, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця а покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали, а саме щебінь фракції 40*70. Вид, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у договорі та рахунках-фактури.

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунків - фактури постачальника.

Пунктом 6.3. договору, передбачено, покупець оплачує постачальнику рахунок-фактуру в повному обсязі (100%) на замовлений обсяг товару, який вказано у заявці на умовах попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем перераховано відповідачу оплату за товар в розмірі 7 239,67 коп., проте своїх зобов'язань з поставки товару відповідач не виконав. Заборгованість у сумі 7 239,67 відповідача перед позивачем підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 23.12.15р.

Позивач звернувся до відповідача із претензією, у якій просив повернути суму попередньої оплати в розмірі 7 239,67 коп., проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази поставки товару позивачу, як і не надано доказів повернення передоплати в повному обсязі.

Згідно з ч.2. ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача суми перерахованої позивачем попередньої оплати, яка не була повернута відповідачем, в розмірі 7 239,67 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.3. Договору встановлено при простроченні строків виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим Договором. Продавець зобов'язується сплатити Покупцю штраф у розмірі 1,5 % від суми невиконаного грошового зобов 'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з нормами ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача, не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має 108,60 грн. 1,5% штрафу.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо поставки товару та утримання грошових коштів, які належать позивачеві, позивачем заявлено до стягнення також відповідні штрафні санкції, а саме, 506,77 грн. інфляційних втрат та 217,78 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013р. у справі №3-30гс13.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 410,89 грн. за період з 15.06.2015р. по 14.06.2016р. (366 календарний день) з суми вартості непоставленого товару 7 239,67 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виходячи з наведених положень ст. 231 Господарського кодексу України, обов'язковою умовою нарахування штрафних санкції є досягнення сторонами згоди щодо їх застосування, а також визначення їх розміру. Враховуючи відсутність між сторонами будь-яких домовленостей щодо застосування штрафних санкцій, їх виду та розміру, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення суми пені та штрафу.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладена та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню: 84 960,00 грн. - попередньої оплати, 108,58 грн. - штрафу.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 43-А, кв.2, код ЄДРПОУ 37354345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал спецресурс» (04074, м.Київ, вул. Шахтарська, буд.5, код ЄДРПОУ 37939019) попередню оплату у сумі 7 239 (сім тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 67 коп. 108 (сто вісім) грн. 58 коп. штрафу, та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31.08.2016р.

Суддя І.О.Домнічева