Рішення

від 05.09.2016 по справі 910/14412/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016Справа №910/14412/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомКомунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду дарницького району м. Києва" доПриватного підприємства "Благодійний центр народної медицини "Оберіг" простягнення 30 194 грн 64 коп. Представники сторін: від позивача:Антоненко О.В. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.08.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду дарницького району м. Києва" з вимогами про стягнення з Приватного підприємства "Благодійний центр народної медицини "Оберіг" 30 221 грн 44 коп. заборгованості за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 44/2013 від 01.01.2013, в тому числі: 22 604 грн 38 коп. основного боргу, 1 512 грн 83 коп. інфляційних втрат, 394 грн 83 коп. 3 % річних та 5 709 грн 37 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 44/2013 від 01.01.2013 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати орендних платежів за період з 12.08.2015 по 01.11.2015 у розмірі: 22 604 грн 38 коп., крім того, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 1 512 грн 83 коп. інфляційних втрат, 394 грн 83 коп. 3 % річних та 5 709 грн 37 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14412/16, розгляд справи призначений на 05.09.2016.

02.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про приєднання документів до матеріалів справи та заява про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 05.09.2016 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.

У судове засідання 05.09.2016 з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог суду та пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 22 604 грн 38 коп. заборгованості по орендним платежам, 1 512 грн 83 коп. інфляційних втрат, 394 грн 83 коп. 3 % річних та 5 682 грн 60 коп. пені.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, суд приймає збільшення позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 194 грн 64 коп.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 05.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 між Дарницькою районною в місті Києві державної адміністрації (орендодавець за договором), Приватним підприємством "Благодійний центр народної медицини "Оберіг" (орендар за договором) та Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району м. Києва (підприємство) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 44/2013 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець за погодженням постійної комісії Київради з питань власності (протокол засідання від 22.08.2012 № 127), розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 26.09.2012 № 477 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вул. А. Ахматової, буд. 5, для використання під лікування методами нетрадиційної медицини.

В подальшому, 27.05.2015 між Дарницькою районною в місті Києві державної адміністрації (орендодавець за договором), Приватним підприємством "Благодійний центр народної медицини "Оберіг" (орендар за договором), Комунальним підприємством "Дирекція та обслуговування нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" (первісний балансоутримувач/отримувач коштів за договором) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (новий балансоутримувач за договором) укладено додаткову угоду № 1-44/2013 про внесення змін до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 44/2013 від 01.01.2013, відповідно до умов якої сторони домовились замінити сторону балансоутримувача /отримувача коштів договору № 44/2013 від 01.01.2013 з Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького у міста Києва" на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва". Сторони домовились передати новому балансоутримувачу всі права та обов'язки первісного балансоутримувача/отримувача коштів за договором № 44/2013 від 01.01.2013. Після підписання сторонами цієї додаткової угоди, новий балансоутримувач стає стороною договору № 44/2013 від 01.01.2013 та має всі права та обов'язки первісного балансоутримувача/отримувача коштів за договором № 44/2013 від 01.01.2013.

У відповідності до положень розділу 9 договору даний договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.01.2013 до 31.12.2015. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Об'єктом оренди є: нежиле приміщення, загальною площею 112,7 кв. м, в т.ч. на 1 поверсі 112,7 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору; устаткування, інвентар та інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250, та на дату підписання договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ: 31 грн 80 коп. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 3 583 грн 82 коп., що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору розмір орендної плати за колений наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

У відповідності до пункту 3.5 договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду дарницького району м. Києва", починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Пунктом 3.6 договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно з пунктом 4.1 договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством.

Положеннями пункту 4.15 договору сторони визначили орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 44/2013 від 01.01.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендну нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 5, загальною площею 112,7 кв.м., для використання під лікування методами нетрадиційної медицини.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати орендних платежів за період з серпня по жовтень 2015 року включно, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 22 604 грн 38 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів за період з серпня по жовтень 2015 року на суму 22 604 грн 38 коп. та доказів повернення позивачу об'єкта оренди за актом приймання-передачі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів за період з серпня по жовтень 2015 року включно за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 44/2013 від 01.01.2013 на загальну суму 22 604 грн 38 коп. вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 604 грн 38 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 512 грн 83 коп. інфляційних втрат, 394 грн 83 коп. 3 % річних та 5 709 грн 37 коп. пені, нарахованих за період з 21.09.2015 по 20.05.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з пунктом 6.2 договору за несвоєчасну сплату орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі витрати, пов'язані з таким стягненням.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 6.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є неправильним, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України позивачем неправильно визначено день початку періоду нарахування пені за кожним з прострочених платежів, а також пеню нараховано за період, коли умови договору щодо її застосування вже не діяли.

Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Строк дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 44/2013 від 01.01.2013 сторонами чітко визначений у пункті 9.1. договору та становить до 31.12.2015, при цьому сторони не узгодили, що договір в частині нарахування штрафних санкцій діє до повного виконання орендарем зобов'язань за договором. Крім того, суду не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо продовження строку дії договору.

Суд не бере до уваги лист-пропозицію відповідача про дострокове розірвання договору оренди з 01.11.2015, оскільки сторонами не дотримано процедури достроково розірвання договору, визначеної умовами договору та нормами чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи те, що строк дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 44/2013 від 01.01.2013, в тому числі і положень щодо застосування відповідальності за його порушення, закінчився 31.12.2015, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої за період прострочення з 01.01.2016 по 20.05.2016, визнається судом не обґрунтованими, оскільки пеня нарахована за період, коли умови договору щодо її застосування вже не діяли. Також, суду не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо забезпечення неустойкою (штрафом, пенею) виконання відповідачем обов'язку після закінчення строку дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 44/2013 від 01.01.2013.

Таким чином, суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідно до норм статті частини 6 статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням розміру простроченого платежу та терміну дії договору:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення Серпень 2015 7517.71 21.09.2015 - 24.09.2015 4 27.0000 % 0.148 %* 44.49 7517.71 25.09.2015 - 29.10.2015 35 22.0000 % 0.121 %* 317.19 7517.71 30.10.2015 - 17.12.2015 49 22.0000 % 0.121 %* 444.06 7517.71 18.12.2015 - 31.12.2015 14 22.0000 % 0.121 %* 126.87 Вересень 2015 7457.57 21.10.2015 - 29.10.2015 9 22.0000 % 0.121 %* 80.91 7457.57 30.10.2015 - 17.12.2015 49 22.0000 % 0.121 %* 440.51 7457.57 18.12.2015 - 31.12.2015 14 22.0000 % 0.121 %* 125.86 Жовтень 2015 7629.10 21.11.2015 - 17.12.2015 27 22.0000 % 0.121 %* 248.31 7629.10 18.12.2015 - 31.12.2015 14 22.0000 % 0.121 %* 128.75 Всього: 1 956.96 З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 44/2013 від 01.01.2013, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 1 956 грн 96 коп., а вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 394 грн 83 коп. та інфляційних втрат у розмірі 1 512 грн 83 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Благодійний центр народної медицини "Оберіг" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 5, ідентифікаційний код 22919368) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 148А, ідентифікаційний код 39604270) заборгованість у розмірі 22 604 (двадцять дві тисячі шістсот) грн 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 512 (одна тисяча п'ятсот дванадцять) грн 83 коп., 3 % річних у розмірі 394 (триста дев'яносто чотири) грн 83 коп., пеню у розмірі 1 956 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят шість) грн 96 коп. та судовий збір у розмірі 1 207 (одна тисяча двісті сім) грн 97 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 08.09.2016

Суддя Н.Б. Плотницька