Рішення

від 01.09.2016 по справі 910/10953/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2016Справа №910/10953/16

За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" До Житлово-будівельного кооперативу "Київ-11" Простягнення 118 463,40 грн. Суддя О.М. Ярмак

Представники:

від позивачаШевченко О.М. (представник за довіреністю від 01.07.2016) від відповідачаВолоха Д.М. (представник за довіреністю від 29.07.2016), Ришкова М.О. (представник за довіреністю від 29.08.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Київ-11" про стягнення заборгованості за договором № 6106/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення від 06.01.1999 у загальному розмірі 118 463,40 грн., з яких 74 963,56 грн - сума боргу, 1 383,20 грн - пеня, 24 316,17 грн - інфляційні втрати, 2 807,17 грн - 3% річних, 14 992,72 грн - штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/10953/16 та призначено розгляд справи на 19.07.2016.

Ухвалою від 19.07.2016 судом відкладено розгляд справи на 02.08.2016.

02.08.2016 судом продовжено строк розгляду справи та оголошено перерву в судовому засіданні до 16.08.2016.

Ухвалою від 16.08.2016 судом продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд на 30.08.2016.

В судовому засіданні 30.08.2016 судом оголошено перерву до 01.09.2016.

В судовому засіданні 01.09.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував частково згідно з поясненнями, викладеними у відзивах на позов.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.01.1999 Державне комунальне об'єднання "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", (постачальник) та Житлово-будівельний кооператив "Київ-11" (абонент) уклали договір на послуги водопостачання та водовідведення № 6106/4-13 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язався сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 (далі - Правила №65).

За умовами п. 2.1 договору постачальник з-поміж іншого забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин.

Згідно з п. 2.2 договору абонент, зокрема, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водо лічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим способом, передбаченим п. 21.2 (п.п. 3.1, 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору абонент розраховується послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Пунктом 3.7 договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Цей договір укладається з 6 січня 1999 року по 31 грудня 1999 року і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії. (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 1 ст. 903 ЦК України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом (ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

При цьому, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

За приписами ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

З прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу №190 від 27.06.2008, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила №190), Правила №65 втратили чинність.

Так, згідно пунктами 3.1, 5.2 Правил №190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.7 Правил №190).

За приписами ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та підпункту 5 п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору відповідачу було надано послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.05.2013 по 31.03.2016 на загальну суму 493 551,84 грн., з яких:

- 385 729,57 грн. за послуги за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (код 3-346);

- 107 822,27 грн. за послуги з постачання питної води, яка йде на приготування гарячої води та прийняття стоків гарячої води (код 3-50346).

На підтвердження факту виконання договору за вказаний період позивачем було надано в копіях акти про зняття показників з приладів обліку з травня 2013 року по березень 2016 року, розшифровки рахунків абонента, банківські виписки.

Позивач вказує, що відповідачем з указаної суми заборгованості сплачено лише 418 588,28 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення решти суми неоплаченої заборгованості у загальному розмірі 74 963,56 грн, з яких 64 041,01 грн - за послуги за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (код 3-346); 10 922,55 грн - за послуги з постачання питної води, яка йде на приготування гарячої води та прийняття стоків гарячої води (код 3-50346).

Відповідач проти наявності заборгованості за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (код 3-346) не заперечує на суму 38 531,77 грн. за січень, лютий та березень 2015, вказуючи про помилкове зарахуванням позивачем сплаченої заборгованості як поточної, а не за період, вказаний у платіжних документах, а також стверджуючи про здійснення ним оплати заборгованості у травні та червні 2016, яку не було враховано позивачем при зверненні до суду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем було здійснено оплату за воду та каналізацію за листопад та грудень 2015 року за договором після порушення провадження у справі № 910/10953/16 згідно з платіжними дорученнями № 67 від 30.05.2016 на суму 12 000,00 грн, № 78 від 28.06.2016 на суму 2 806,78 грн, № 79 від 28.06.2016 на суму 10 702,46 грн., проте, у розрахунку позивача відомості про ці платежі відсутні.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки вказані платежі за договором відповідач здійснив під час розгляду справи № 910/10953/16, то суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення із відповідача основної заборгованості в розмірі 25 509,24 грн.

Що стосується решти заборгованості за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (код 3-346), то її сума також підлягає зменшенню на суму 2 913,50 грн, сплачену відповідачем 28.04.2016, що підтверджується банківською випискою, та не враховану позивачем при зверненні до суду.

Отже, непогашеною перед позивачем за надання послуг з постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (код 3-346) залишається заборгованість у розмірі 38 531,77 грн, що підлягає задоволенню судом у зв'язку з доведеністю та обґрунтованістю та неподанням відповідачем доказів, які б підтверджували протилежне.

Щодо позовних вимог в частині постачання питної води, яка використовувалась відповідачем на приготування гарячої води, обрахованої позивачем на суму 6 641,37 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. та 3.13. Правил №190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, за змістом наведених пунктів Правил №190 розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру, а тому вартість спожитої води, що іде на підігрів, має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Крім того, відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Таким чином, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Пунктами 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 встановлено, що централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці відбору.

Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду; тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач; при цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Позивачем під час розгляду справи не надано доказів того, що теплові пункти (бойлери), з яких здійснено постачання гарячої води, по вул. Милославська, 31-А та Бальзака, 87, у м. Києві, перебувають на балансі відповідача.

З огляду на те, що умови укладеного між позивачем та відповідачем договору передбачають постачання Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" Житлово-будівельному кооперативу "Київ-11" питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води, правові підстави для стягнення з відповідача вартості холодної води, яка іде на підігрів на загальну суму 6 341,37 грн. відсутні.

Щодо стягнення заборгованості у розмірі 4 581,18 грн за послуги приймання стоків гарячої води, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1.4. Правил №190 приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мінюсті 26.04.2002 за №403/6691 (далі - Правила №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Правила №37, згідно з п. 1.2, поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Згідно з п. 1.4. Правил №37 абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з п. 2.4. Правил №37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу (позивача).

Дослідивши подані докази та розрахунки позивача, а також підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за приймання стоків гарячого водопостачання в розмірі 1 667,68 грн.

Отже, підсумовуючи викладене вище, заборгованість відповідача перед позивачем за надання послуг на постачання питної холодної води та водовідведення гарячої та холодної води на загальну станом на червень 2016 становить загалом 40 199,45 грн. (38 531,77 грн+1 667,68 грн), тому позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Також у зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх договірних зобов'язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 383,20 грн пені, 24 316,17 грн інфляційних втрат, 2 807,17 грн 3% річних та 14 992,72 грн штрафу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктами 4.2, 4.3 договору за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми. За несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочки.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одинці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22.

Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Зокрема, згідно з п. 3.8 Інструкції реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

В той же час, відповідно до зазначеної інструкції та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Відповідно до ч. 5 ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

З огляду на наведене, за позивачем закріплене право на власний розсуд спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого призначення платежу.

Проте, в даному випадку, як стверджує позивач та підтверджує свої доводи платіжними документами, здійснюючи часткові оплати в платіжних документах, відповідач чітко зазначав, що кошти перераховуються "за холодну воду та каналізацію (код аб-та 3-346)", а також зазначав період, за який саме здійснюється оплата. За таких обставин позивач не мав права зараховувати ці платежі в рахунок погашення заборгованості за інші періоди.

Втім, матеріали справи не містять відомостей щодо дійсного моменту, обсягів та цільового призначення таких платежів (сплата холодного водопостачання, прийняття стоків холодної чи гарячої води).

Обставина неправильного зарахування позивачем здійснених відповідачем оплат заборгованості та неврахування останніх з них при зверненні до суду суттєво впливає на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки останні повинно бути вирахувано з урахуванням точної дати кожного часткового платежу та фактичної зміни заборгованості.

Суд наголошує на тому, що в разі коли якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи (п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

На момент розгляду справи суд не вбачає за можливе встановити фактичні дати внесення кожної часткової оплати за надані послуги з постачання питної холодної води та водовідведення та визначити динаміку зміни заборгованості відповідача, у зв'язку з чим і здійснити перевірку обґрунтованості представленого позивачем розрахунку в частині вчасного внесення плати за отримані послуги.

З цих підстав суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат в силу їх необґрунтованості та недоведеності періодів прострочення відповідних грошових зобов'язань.

Вимоги про сплату аналогічних нарахувань за послуги з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, не підлягають задоволенню, в силу відмови судом в задоволені основної суми боргу.

Разом з тим, здійснивши перерахунок штрафу, що підлягає стягненню в порядку 4.2 договору, виходячи із встановленої судом суми прострочення відповідача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на суму 13 141,74 грн (65 708,69 грн х 20%).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 40 199,45 грн. основного боргу та 13 141,74 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Київ-11" (02097, м. Київ, вул. Бальзака, 87, ідентифікаційний код 22907433) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 40 199 (сорок тисяч сто дев'яносто дев'ять ) грн. 45 коп. основного боргу, 13 141 (тринадцять тисяч сто сорок одну) грн.74 коп. штрафу та 800 (вісімсот) грн. 12 коп. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. Провадження в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Київ-11" 25 509,24 грн. основного боргу припинити.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.09.2016

Суддя О.М. Ярмак