Рішення

від 30.08.2016 по справі 917/1010/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 р. Справа № 917/1010/16

за позовом Першого заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури, 39200, Полтавська область, м. Кобеляки, вул.Касьяна,37 в інтересах держави в особі ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств, 01601, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1,кім.503, 505, 507, 509 в особі Полтавського відділення ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств, 36011, м. Полтава, вул. Міщенка, 2

до Селянського (фермерського) господарства "Лідія", 39141, с. Верхня Жужманівка, Козельщинський район, Полтавська область

про стягнення грошових коштів у сумі 23 346 грн. 06 коп.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: відсутні

від прокуратури: ОСОБА_3

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та оголосив дату складання повного рішення (ст.85 ГПК України).

Суть справи: прокурор в інтересах держави в особі позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств 20000,00 грн. неповернутої фінансової підтримки (допомоги) за Договором про надання фінансової підтримки (допомоги) №07 від 24.09.2010, 3212,06 грн. пені та 134,80грн інфляційних втрат.

Прокурор та представник позивача у даному судовому засіданні наполягають на задоволенні позовних вимог.

Відповідач явку представника у засідання не забезпечив. Ухвали суду від 05.07.2016 р. та 11.08.2016 р. направлялися відповідачу за адресою, вказаною у позові та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк.справи 34-37) та повернулися до суду з відмітками поштової установи: "За закінченням терміну зберіганняВ» .

Таким чином, відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач вважається належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки. Судом відкладався розгляд справи для належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду та надання можливості надати пояснення стосовно спору.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

24.09.2010 р. між ОСОБА_1 фондом підтримки фермерських господарств та селянським (фермерським) господарством «Лідія» було укладено договір №07 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.

Відповідно до п. 1.1. ОСОБА_1 державний фонд підтримки фермерських господарств (в особі Полтавського відділення) зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі в сумі 70 000,00 гривень, але не понад обсягу бюджетних асигнувань, доведених на поточний рік, а селянське (фермерське) господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Підпунктом 3.4. п. 3.4.2 розділу 3 даного договору фермерське господарство «Вікторія» зобов'язувалось повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі до Державного бюджету України згідно з встановленим графіком: до 24 вересня 2011 року в сумі 10 000,00 гривень; до 24 вересня 2012 року в сумі 10 000,00 гривень; до 24 вересня 2012 року в сумі 10 000,00 гривень; до 24 вересня 2013 року в сумі 10 000,00 гривень; до 24 вересня 2014 року в сумі 20 000,00 гривень; до 24 вересня 2015 року в сумі 20 000,00 гривень.

Згідно п. 4.1. п. 4.2 договору фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству «Лідія» терміном до 24 вересня 2015 року. Фінансова підтримка (допомога) повертається фермерським господарством згідно з встановленим графіком (п. 3.4.2).

Розділом 5 Договору визначена відповідальність сторін. Зокрема, п. 5.1 Договору визначено, що відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) державному бюджету України фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. За несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення (п. 5.2 Договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноваженими представниками сторін. Цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких грошових зобов'язань, передбачених цим договором (п. 7.1., 7.2. договору).

Позивач свої зобов'язання по договору виконав належним чином, надав відповідачу фінансову підтримку (допомогу) у розмірі 70000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 145 від 04.10.2010 року. (а.с. - 21).

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач свої договірні зобов'язання з повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) виконав частково на суму 50000, грн, у зв'язку з чим станом на 03.02.2016 р. за господарством рахується заборгованість за зобов'язаннями, які відповідач повинен був виконати до 24.09.2015 р. на суму 20000,00 грн.

Крім того, позивач на підставі умов договору та ст.. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 3212,06 грн. пені та 134,80 грн інфляційних втрат

Таким чином, загальна сума заборгованості, заявлена до стягнення складає 23346,86грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору позики, згідно якого в силу ст. 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідності до ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих заперечень проти позовних вимог не подав, борг відповідача підтверджується наявними у справі доказами, тому вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 20000,00 грн. неповернутої фінансової підтримки (допомоги) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 193 та частини першої статті 230 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 цього ж Кодексу встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено методику розрахунку пені та інфляційних втрат з використанням калькулятора ІАЦ "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 3212,06 грн пені за період з 24.09.2015 р. по 03.02.2016 р. та 134,80 грн. інфляційних втрат за період жовтень-листопад 2015 р. (розрахунок, а.с. - 23).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Прокурор надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Відповідач наданими йому правами не скористався, факт наявності заборгованості та її розмір не спростував.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений прокуратурою, підлягає відшкодуванню їй за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32,33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Лідія" (39141, с. Верхня Жужманівка, Козельщинський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ21059144) на користь держави в особі ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств ( 01601, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1,кім.503, 505, 507, 509, код ЄДРПОУ 20029342) в особі Полтавського відділення ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств (36011, м. Полтава, вул. Міщенка, 2, код ЄДРПОУ 13934566 р/р 37110089112269, МФО 820172 Державна казначейська служба України, м. Київ, призначення платежу: код ЄДРПОУ фермерського господарства, *101; (повернення коштів державної підтримки на умовах повернення) неповернуту фінансову допомогу за договором № 19 від 24.12.2010 у сумі 34000,00 грн., пеню у сумі 5062,74грн. та інфляційні втрати в сумі 7363,21грн.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Лідія" (39141, с. Верхня Жужманівка, Козельщинський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ21059144) на користь Прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7 р/р № 35210088006160 банк ДКСУ у м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.08.2016 року.

Суддя Н.Г. Гетя