Постанова

від 06.09.2016 по справі 910/27062/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2016 р. Справа№ 910/27062/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Крашеннікової М.І.

від відповідача: Поліщук Л.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реисвоер" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2015 р. у справі №910/27062/15 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Просто страхування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реисвоер"

про стягнення 14891,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реисвоер" (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, буд. 12, кв. 96, код 37448045) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; код 24745673) 14891 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев'яносто одна) грн. 71 коп. боргу та 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/2860/16 від 05.07.2016 р. справу № 910/27062/15, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Реисвоер" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2015 р., у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) Станіка С.Р. на лікарняному, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2016 р., справу № 910/27062/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, з довідки відділу ВДАІ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві та постанови Дарницького районного суду м. Києва від 21.11.2014 року у справі №753/19841/14-п, 10.10.2014 року у м. Одеса на пров. Байдарочний, ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Мерседес" д.н. НОМЕР_1, не оцінив дорожню обстановку та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем В«ШевролетВ» д.н. НОМЕР_2.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21.11.2014 року у справі №753/19841/14-п, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль В«Шевролет В» д.н. НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору страхування №155303Га/14иф від 05.06.2014 року.

Згідно рахунку №НАСС012813 від 27.11.2014 року вартість ремонту пошкодженого автомобіля В«Шевролет В» д.н. НОМЕР_2 склала 16212,04 грн.

Як вбачається з страхового акту від 14.05.2015 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплатити страхове відшкодування на загальну суму 14891,71 грн.

Зазначені кошти в розмірі 14891,71 грн. позивачем були виплачені, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №7368 від 16.07.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем "Мерседес " д.н. НОМЕР_1 який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю В«Шевролет В» д.н. НОМЕР_2, керував ОСОБА_4.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем "Мерседес " д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_4 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю В«Шевролет В» д.н. НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля "Мерседес " д.н. НОМЕР_1 була застрахована в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Реисвоер", про що було укладено договір (поліс) №АІ/6114915 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля "Мерседес " д.н. НОМЕР_1, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю В«Шевролет В» д.н. НОМЕР_2, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку (реальних збитків) та ліміту відповідальності, за вирахуванням суми франшизи 00,00 грн. передбаченої договором (полісом) №АІ/6114915, позов підлягає задоволенню у розмірі 14891,71 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поліс №АІ/6114915 на момент ДТП (10.10.2014 року) є дійсним. В полісі №АІ/6114915 вказано строк його дії з 30.11.2013 року до 29.11.2014 року.

Порушення використання транспортного засобу відповідно до особливих умов (п. 8) не впливає на строк дії полісу. За умови дійсності полісу №АІ/6114915 та виплати позивачем коштів в розмірі 14891,71 грн. наявність іншого договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів №АІ/6114915 не впливає на обґрунтований висновок суду першої інстанції.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 14891,71 грн. (14891,71 грн. (розмір виплаченого страхового відшкодування) мінус 00,00 грн. (франшиза).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 року у справі №910/27062/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/27062/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло