Постанова

від 06.09.2016 по справі 925/186/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2016 р. Справа№ 925/186/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Татарченко В.Г.

від відповідача: не з'явився.

розглянувши

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ватутінський

хлібокомбінат"

на рішення

Господарського суду Черкаської області

від 05.04.2016 року

у справі № 925/186/16 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся -

Агротрейд"

до Публічного акціонерного товариства "Ватутінський

хлібокомбінат"

про стягнення 83099 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.04.2016 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" код ЄДРПОУ 00380669, місцезнаходження: вул. Транспортна, 53, м. Ватутіне, Черкаська область, 20250, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся - Агротрейд" код ЄДРПОУ 39889866, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Еренбурга, буд. 5 - 76620 грн. основного боргу, 5368 грн. 72 коп. пені, 744 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 366 грн. 06 коп. 3% річних та 1378 грн. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 05.04.2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.04.2016 року прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження.

В судове засідання 06.09.2016 року представник відповідача не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, 01.10.2015 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся - Агротрейд", як постачальник, і відповідач - публічне акціонерне товариство "Ватутінський хлібокомбінат", як покупець, уклали договір поставки № 31 (далі - Договір). За умовами п.п. 1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар - молочну продукцію, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Ціна, кількість, асортимент товару визначаються в накладних документах, які є його невідємною частиною.

Крім того, за умовами договору сторони, зокрема, погодили, що:

постачальник поставляє товар в асортименті і кількості, зазначеній в замовленні на постачання. Термін поставки товару: 3 доби. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної постачальника про отримання товару (п.п.3.1, 3.5 Договору);

товар поставляється постачальником покупцеві за договірними цінами погодженими сторонами, видаткова накладна, виписана на передачу партії товару та підписана уповноваженими представниками покупця та постачальника, є підтвердженням домовленості сторін про ціну (п.п. 4.1, 4.2 Договору);

оплата за товар, який поставляється постачальником покупцеві, здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу терміном 21 календарних днів від дня поставки (п.4.4 Договору);

в разі несвоєчасного розрахунку покупцем за поставлений товар, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в момент відповідного прострочення, від суми заборгованості, за кожний день прострочки оплати, а також сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми (п.8.2 Договору);

сторони погодили, що Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року (п.11.15 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 79620 грн. за видатковими накладними № 303 від 10.11.2015 року на суму 34600 грн., № 434 від 23.11.2015 року на суму 14000 грн., № 487 від 27.11.2015 року на суму 14000 грн., № 530 від 02.12.2015 року на суму 21000 грн., № 170 від 28.01.2016 року на суму 14900 грн. Отримання товару відповідачем також підтверджує довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, видані публічним акціонерним товариством "Ватутінський хлібокомбінат" на ім'я ОСОБА_3.

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних, скріплені відбитками печаток обох сторін, підтверджує факт вчинення господарської операції з поставки товару та прийняття товару у позивача без будь-яких зауважень до оформлення видаткових накладних.

В порушення умов Договору відповідач своєчасно отриманий товар не оплатив.

Згідно з розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, заборгованість відповідача за поставлений по Договору товар складає 76620 грн. основного боргу, на які нараховано 5368 грн. 72 коп. пені, 744 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 366 грн. 06 коп. 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, спірні зобов'язальні відносини виникли між сторонами на підставі договору поставки № 31 від 01.10.2015 року. Договір є укладеним, виконаний позивачем в частині поставки товару, вимоги позивача ґрунтуються на правах і обов'язках сторін цього договору.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання в загальному розмірі 76620 грн. позивачем обґрунтовані та підтверджені наданими документами, відповідачем допустимими доказами не спростовані, тому ця заборгованість підлягає стягненню.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати Товару, позивач також заявляв у позові вимогу про стягнення з відповідача 5368 грн. 72 коп. пені, 744 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 366 грн. 06 коп. 3% річних на підставі п. 8.2 Договору та в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за фактичні періоди прострочення платежів.

Відповідно до ст. 610,ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 1 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідає п. 8.2. Договору, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", нормі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані на суми фактичного прострочення за відповідні періоди, їх розрахунок судом перевірений, визнаний вірним, тому вказані вимоги підлягають задоволенню в заявленій сумі.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано розглянув справу за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Згідно із ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Видаткові накладні, що підписані уповноваженими представниками відповідача та засвідчені печатками відповідача, мають всі інші обов'язкові реквізити, свідчать про факти здійснення господарських операцій. Відповідно до п. 4.2 Договору, видаткова накладна, виписана на передачу партії Товару та підписана уповноваженими представниками покупця та постачальника, є підтвердженням домовленості сторін про ціну.

Отже, оскільки видаткові накладні підписані уповноваженими представниками відповідача, і їхні підписи засвідчені печатками відповідача, то це означає те, що ціна товару була погоджена сторонами.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за поставлений товар, прострочив їх оплату, тому позовні вимоги про стягнення 76 620 грн. основного боргу, 5368 грн. 72 коп. пені, 744 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 366 грн. 06 коп. 3% річних визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.04.2016 року у справі № 925/186/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 925/186/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна