Ухвала

від 02.09.2016 по справі 820/1979/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2016 р.Справа № 820/1979/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2016р. по справі № 820/1979/16

за позовом Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Качалівське"

до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Качалівське", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000122200 від 03.11.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2016р. по справі № 820/1979/16 адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 03.11.2015 року № 0000122200.

Відповідач, Богодухівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, та зазначає, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Аніан", яким здійснювалась діяльність, спрямована на надання податкової вигоди третім особам, а тому вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним на законних підставах і відповідає чинному законодавству. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2016р. по справі № 820/1979/16 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що Богодухівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Качалівське" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Аніан" за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 р., про що було складено акт № 208/20-04-22-00/30739621 від 20.10.2015 р. (а.с. 58-75).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого заниження задекларованого за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 р. значення рядка декларації 25.2 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду та залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується за спеціальний рахунок" в сумі 176768,00 грн., в тому числі за квітень 2015 року в сумі 176768,00 грн.

На підставі акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 року № 0000122200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 265152,00 грн., з яких за основним платежем 176768,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 88384,00 грн.

Позивач не погодився з оскаржуваним рішенням податкового органу, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ "Аніан" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, тому позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту, і податкове повідомлення-рішення № 0000122200 від 03.11.2015 року не відповідає вимогам закону, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Аніан".

З матеріалів справи встановлено, що 26.03.2015 між СТОВ "Качалівське" (покупець) та ТОВ "Аніан" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №26-03/15, згідно умов якого продавець надає покупцеві товарну продукцію (засоби захисту рослин) шляхом поставки (передачі) згідно умов цього договору. Кількість та асортимент товарної продукції визначається відповідним додатком до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 17-19).

В підтвердження виконання договору надано податкові накладні №5 від 06.04.2015 р., №6 від 06.04.2015 р., видаткові накладні №604/2 від 06.04.2015 р., №604/3 від 06.04.2015 р., які були досліджені відповідачем під час перевірки.

Податкові накладні зареєстровані та відображені в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Сума податку на додану вартість по зазначених вище податкових накладних включена позивачем до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року.

Перевезення отриманого у ТОВ "Аніан" товару здійснено на підставі товарно-транспортної накладної №604-1 від 06.04.2015 р. (а.с. 24).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявні платіжні доручення (а.с. 25-26).

У підтвердження реальності факту використання товарно-матеріальних цінностей СТОВ "Качалівське" надано документи, що підтверджують факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а саме: акт про використання мінеральних, органічних добрив та засобів хімічного захисту рослин (а.с. 28).

Основними видами діяльності СТОВ Качалівське", зокрема, є: вирощування зернових, бобових культур і насіння олійних культур, допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Тобто, вищезазначений договір укладено товариством позивача з ТОВ "Аніан" для використання товарів у господарській діяльності з метою отримання прибутку,

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентом ТОВ "Аніан" належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що фактично висновки перевірки ґрунтується на підставі податкової інформації від ДПІ в Обухівському районі Київської області №609/7/10-16-22-01 від 03.06.2015 року, якою встановлено відсутність ознак здійснення господарських відносин ТОВ "Аніан".

Такий довід колегія суддів не приймає, оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Колегія суддів також зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача - ТОВ "Аніан", не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно податку на додану вартість та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування податку на додану вартість, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми податку на додану вартість, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з податку на додану вартість у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем належним чином було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних товарів наданими до перевірки належно оформленими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування податкового повідомлення - рішення №0000122200 від 03.11.2015 року.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2016р. по справі № 820/1979/16 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2016р. по справі № 820/1979/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 07.09.2016 р.