Постанова

від 06.09.2016 по справі 826/1149/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 вересня 2016 року 08:15 справа №826/1149/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕС" доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕС" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ПЕРЕС") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 вересня 2015 року №0007132207 та від 24 листопада 2015 року №0009992207.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2016 року відкрито провадження у справі №826/1149/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 11 квітня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 09 вересня 2015 року №0007142207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "ПЕРЕС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 061 067,00 грн., в тому числі за основним платежем - 707 378,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 353 689,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 24 листопада 2015 року №0009992207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "ПЕРЕС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 108 128,50 грн., в тому числі за основним платежем - 886 503,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 221 625,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 26 серпня 2015 року №394/22-07/21480725 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ПЕРЕС" (код за ЄДРПОУ 21480725) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Девелопер Буд" (код за ЄДРПОУ 39232269), ТОВ "Еліт-Гарант Буд" (код ЄДРПОУ 39204645), ТОВ "Буд Гарант Інвест" (код ЄДРПОУ 39035072) за період з 01.01.2014 р. по 31.07.2015р." (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 886 503,00 грн.; пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 708 378,00 грн., у тому числі по періодах: квітень 2014 року у сумі 74 057,00 грн.; травень 2014 року у сумі 228 055,00 грн., червень 2014 року у сумі 125 149,00 грн., серпень 2014 року у сумі 209 516,00 грн., вересень 2014 року у сумі 71 601,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам із ТОВ "Девелопер Буд", ТОВ "Еліт-Гарант Буд" та ТОВ "Буд Гарант Інвест" та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку з наступним: за результатами проведених перевірок вказаних контрагентів позивача встановлено відсутність реального здійснення операцій з придбання товарів та відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів; не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податковий кредит за перевірений період; за результатами перевірки встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб; відсутні адміністративного-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань.

З урахуванням наведеної інформації відповідач дійшов висновку про нереальність операцій між позивачем та ТОВ "Девелопер Буд", ТОВ "Еліт-Гарант Буд" та ТОВ "Буд Гарант Інвест", а мало місце тільки відображення таких операцій в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "ПЕРЕС" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "ПЕРЕС" з його контрагентами - ТОВ "Девелопер Буд", ТОВ "Еліт-Гарант Буд" та ТОВ "Буд Гарант Інвест"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ "ПЕРЕС" (замовник) та ТОВ "Буд Гарант Інвест" (підрядник) укладено договір підряду від 01 квітня 2014 року №01.04.2014, за умовами якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик власними та/або залученими силами, засобами та матеріалами виконати роботи і передати їх результати замовнику у встановлені строки, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх, відповідно до умов цього договору.

Згідно з договірними цінами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт протягом квітня-червня 2014 року підрядник виконав обумовлені договором роботи, на наступних об'єктах будівництва: житловий квартал з об'єктами соціально-громадського призначення по вул. Підвисоцького (на території військового містечка №2) у Печерському районі міста Києва. Друга чергу будівництва. Зовнішні мережі дощової каналізації К2 по вул. Драгомирова; влаштування зовнішніх мереж водопроводу по вул. Кіквідзе; зовнішні мережі дощової каналізації по вул. Залізничне шосе.

ТОВ "Буд Гарант Інвест" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 2 563 296,52 грн., у тому числі податок на додану вартість - 427 261,10 грн.

Згідно договору підряду від 18 липня 2014 року №18/07-14, укладеного між ТОВ "ПЕРЕС" (замовник) та ТОВ "Еліт-Гарант Буд" (підрядник), останній зобов'язується за завданням замовника на свій ризик власними та/або залученими силами, засобами та матеріалами виконати роботи і передати їх результати замовнику у встановлені строки, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх, відповідно до умов цього договору.

В матеріалах справи наявні: договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт, які підтверджують, що протягом серпня 2014 року підрядник виконав обумовлені договором роботи, на наступних об'єктах будівництва: житловий квартал з об'єктами соціально-громадського призначення по вул. Підвисоцького (на території військового містечка №2) у Печерському районі міста Києва. Друга чергу будівництва. Зовнішні мережі дощової каналізації К2 по вул. Драгомирова; влаштування зовнішніх мереж водопроводу по вул. Кіквідзе; зовнішні мережі дощової каналізації по вул. Залізничне шосе.

ТОВ "Еліт-Гарант Буд" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 1 257 097,50 грн., у тому числі податок на додану вартість - 209 516,25 грн.

18 вересня 2014 року між ТОВ "ПЕРЕС" (замовник) та ТОВ "Девелопер Буд" (підрядник), останній зобов'язується за завданням замовника на свій ризик власними та/або залученими силами, засобами та матеріалами виконати роботи і передати їх результати замовнику у встановлені строки, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до договірних цін, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт протягом вересня 2014 року підрядник виконав обумовлені договором роботи, на наступних об'єктах будівництва: житловий квартал з об'єктами соціально-громадського призначення по вул. Підвисоцького (на території військового містечка №2) у Печерському районі міста Києва. Друга чергу будівництва. Зовнішні мережі дощової каналізації К2 по вул. Драгомирова; влаштування зовнішніх мереж водопроводу по вул. Кіквідзе; зовнішні мережі дощової каналізації по вул. Залізничне шосе.

ТОВ "Девелопер Буд" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 429 606,25 грн., у тому числі податок на додану вартість - 71 601,04 грн.

Як встановлено в акті перевірки та підтверджується відповідними платіжними дорученнями, за виконані роботи позивач перераховував на рахунок підрядників грошові кошти на повну сум вартості робіт.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд встановив, що установив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (актів приймання виконаних будівельних робіт), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", про відсутність первинних документів під час перевірки в акті перевірки не встановлено.

Крім того, будь-які припущення щодо порушення постачальником норм податкового чи іншого законодавства не є підставою для притягнення до відповідальності добросовісного покупця.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем робіт та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд встановив, що основним видом діяльності ТОВ "ПЕРЕС" є будівництво житлових і нежитлових будівель; позивач отримав ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури серії АД №040748, видану 06 липня 2012 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, строком дії до 06 липня 2017 року.

Зібрані у справі докази підтверджують, що придбані у ТОВ "Девелопер Буд", ТОВ "Еліт-Гарант Буд" та ТОВ "Буд Гарант Інвест" роботи на об'єктах будівництва: житловий квартал з об'єктами соціально-громадського призначення по вул. Підвисоцького (на території військового містечка №2) у Печерському районі міста Києва. Друга чергу будівництва. Зовнішні мережі дощової каналізації К2 по вул. Драгомирова; влаштування зовнішніх мереж водопроводу по вул. Кіквідзе; зовнішні мережі дощової каналізації по вул. Залізничне шосе замовлялись з метою виконання господарських зобов'язань перед ТОВ "Перспектива" за договорами субпідряду.

Позивач зазначив, що необхідність залучення будівельних організацій для виконання будівельних робіт на вказаних об'єктах викликана тим, що кваліфікація штатних робітників не відповідає певним видам робіт, таким як розбирання та відновлення дорожніх покриттів, виконання земляних робіт та інші, а тому залучено будівельні організації, що мають відповідні дозвільні документи та ліцензії на проведення таких видів робіт.

На підтвердження реальності господарських операцій та використання придбаних робіт у власній господарській діяльності позивач надав суду копії наступних документів: господарські договори, додаткові угоди до них, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, договірні ціни, акти виконаних будівельних робіт, ліцензії на здійснення господарської діяльності зі створення об'єктів архітектури, а також виписки банку.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного надання робіт вказує, що ТОВ "ПЕРЕС" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Девелопер Буд", ТОВ "Еліт-Гарант Буд" та ТОВ "Буд Гарант Інвест" робіт для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ "Девелопер Буд", ТОВ "Еліт-Гарант Буд" та ТОВ "Буд Гарант Інвест" не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям або не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

Крім того, суд звертає увагу на наявність в матеріалах справи копій ліцензій на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, що видані ТОВ "Девелопер Буд", ТОВ "Еліт-Гарант Буд" та ТОВ "Буд Гарант Інвест" Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, що підтверджує наявність у вказаного підприємства адміністративно-господарських потужностей для здійснення будівельних робіт.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Девелопер Буд", ТОВ "Еліт-Гарант Буд" та ТОВ "Буд Гарант Інвест", у зв'язку з придбанням робіт.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Девелопер Буд", ТОВ "Еліт-Гарант Буд" та ТОВ "Буд Гарант Інвест" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання робіт з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України у цій частині є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування - протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із постачальниками, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Девелопер Буд", ТОВ "Еліт-Гарант Буд" та ТОВ "Буд Гарант Інвест" будівельних робіт безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Девелопер Буд", ТОВ "Еліт-Гарант Буд" та ТОВ "Буд Гарант Інвест", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Девелопер Буд", ТОВ "Еліт-Гарант Буд" та ТОВ "Буд Гарант Інвест", тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 09 вересня 2015 року №0007132207 та від 24 листопада 2015 року №0009992207 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій, прийняття спірних наказу та податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ПЕРЕС" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕС" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 вересня 2015 року №0007132207 та від 24 листопада 2015 року №0009992207.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕС" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 32 538,94 грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот тридцять вісім гривень дев'яносто чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко