Рішення

від 07.09.2016 по справі 906/662/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" вересня 2016 р. Справа № 906/662/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Реклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-інформаційний центр "Медіа-люкс"

про стягнення 7541,18 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 7541,18 грн. заборгованості, яка виникла за договорами на розміщення зовнішньої реклами №781 від 19.09.15, №1043 від 23.09.15, №1044 від 27.10.15., з яких: 7363,76 грн. - основний борг, 121,96 грн. - пеня, 55,46 грн. - 3% річних.

У відзиві на позовну заяву від 28.07.16 відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в розмірі 5241,18грн. та зазначив, що частину боргу в розмірі 2300,00грн. було сплачено за платіжним дорученням №43 від 15.07.16 (а.с.40,41).

Позивач свого представника в судове засідання не направив. 05.09.16 до суду надійшло клопотання №278/12 від 02.09.16, в якому голова ліквідаційної комісії КП "Реклама" повідомив про прийняття рішення про припинення Комунального підприємства "Реклама" шляхом ліквідації та просив розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений в судовому засіданні, яке відбулося 03.08.16.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, господарський суд вважає, що неявка представників сторін, повідомлених належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством "Реклама" Житомирської міської ради (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламно-інформаційний центр "Медіа-люкс" (відповідач) укладено договори на розміщення зовнішньої реклами №781 від 19.09.2015 року, №1043 від 23.09.2015 року , №1044 від 27.10.2015 року (а.с.10,17,24).

Згідно умов вказаних договорів, позивач зобов'язався надати відповідачу дозвіл на розміщення рекламних засобів в м. Житомирі на умовах визначених договорами, а відповідач зобов'язався виконувати Правила розміщення зовнішньої реклами та проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, перелік яких вказаний в Додатку № 1 до договорів.

Пунктом 1 Договорів визначено, що згідно рішення Житомирського міськвиконкому Розповсюджувачу дозволено розмістити рекламні засоби на умовах, визначених договором, перелік яких вказаний у Додатку №1, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі, затверджених рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради №168 від 11.03.2010, Розповсюджувач зобов'язаний виконувати їх та проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на умовах, передбачених цим договором (п.2 Договорів).

На місці, вказаному в дозволі міськвиконкому, Розповсюджувач встановлює власні рекламні засоби, які він зобов'язаний обслуговувати (підтримувати в належному стані відповідно до вимог техніки безпеки тощо) (п.3 Договорів).

Згідно п.4 Договорів, останній діє з моменту підписання до закінчення дії дозволу (лів) на тимчасове користування місцем (ми) розташування рекламного (их) засобу (ів).

Оплата по договорам на розміщення зовнішньої реклами здійснюється розповсюджувачем на підставі тарифів, затверджених рішенням виконкому Житомирської міської ради та диференціацію із змінами в податковому законодавстві (пункт 9 договорів).

Пунктом 10 договорів передбачено, що оплата проводиться щомісячно, згідно розрахунку оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів з урахуванням зональних коефіцієнтів згідно розрахунку, викладеного в додатках № 2, який є невід'ємною частиною договору.

Платежі по цьому договору здійснюються Розповсюджувачем в строк до 01 (першого) числа місяця, наступного за звітним, шляхом надіслання КП "Реклама" на адресу Розповсюджувача відповідного рахунку за надані послуги. У випадку відмови Розповсюджувача підписати акти наданих послуг, акти підписуються КП "Реклама" самостійно з відповідним зазначенням відмови Розповсюджувача у їх підписанні. У цьому випадку зобов'язання КП Реклама" вважаються виконаними в повному обсязі (п.11 Договорів).

у Додатках №1 до Договорів, вказано адресну програму місць тимчасового розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (спеціальні наземні конструкції), згідно яких засоби зовнішньої реклами відповідача розташовані за адресами: вул.Перемоги,54; вул. Київська, 53; вул. Київська,74 (а.с.12,19,26).

У Додатках №2 до Договорів викладено розрахунок оплати за розміщення зовнішньої реклами згідно переліку місць розташування спеціальних конструкцій та розмір плати за тимчасове користування ними за місяць (а.с. 13,20,27).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Рекламою, згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про рекламу", є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Положеннями частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067 затверджено "Типові правила розміщення зовнішньої реклами", які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Відповідно до п.32 цих Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Так, згідно п.13.4 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №168 від 11.03.2010 (з відповідними змінами і доповненнями), порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності, для розташування рекламних засобів встановлюється виконавчим комітетом Житомирської міської ради.

Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої зобов`язання згідно умов договорів на розміщення зовнішньої реклами виконав належним чином, однак відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів належним чином не виконав.

Позивач 22.06.16 на адресу відповідача направив письмову вимогу №248/12 від 22.06.2016 (а.с.32), в якій просив останнього погасити наявну заборгованість. Проте, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та без задоволення.

Тому, станом на день звернення з позовною заявою до суду (06.07.16) у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за договорами №781 від 19.09.15, №1043 від 23.09.15, №1044 від 27.10.15 в розмірі 7363,76грн.

Після подачі позову до суду відповідач сплатив частину боргу в розмірі 2300,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №43 від 15.07.16 (а.с.41).

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму боргу в розмірі 5241,18грн. (а.с.40).

Отже, з урахуванням встановлених обставин спору, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 5241,18грн. за договорами №781 від 19.09.15, №1043 від 23.09.15, №1044 від 27.10.15 на розміщення зовнішньої реклами є доведеною та підлягає задоволенню.

В частині стягнення 2300,00грн. боргу, провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору на підставі ст.80 ч.1 п.1-1 ГПК України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 121,96грн пені за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, яка обрахована станом на 17.06.16.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.11 Договорів, за несвоєчасно проведену оплату Розповсюджувач сплачує КП "Реклама" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його правильним, тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Також позивач просить суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 55,46грн. 3% річних, які обраховані станом на 17.06.16.

Приписами частини 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині в заявленому розмірі.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов визнав, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 5418,60грн., з яких: 5241,18грн. боргу, 121,96 грн. пені, 55,46 грн. 3% річних. В частині стягнення 2300,00 грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню. .

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 2300,00грн. боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-інформаційний центр "Медіа Люкс" (10000, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 31739046) на користь Комунального підприємства "Реклама" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Покровська,4; код ЄДРПОУ 32520027) - 5241,18грн. боргу, 121,96 грн. пені, 55,46 грн. 3% річних, 1378,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3- сторонам (рек. з повідом.)