Рішення

від 05.09.2016 по справі 914/1857/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016р. Справа№ 914/1857/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М., при секретарі Кияк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Жовківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», м.Жовква Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні ресурси природи», м. Червоноград Львівської області

про стягнення 22 239,81 грн.,

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 - представник (довіреність б/н від 27.07.2016 р.)

ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 27.07.2016 р.);

від відповідача: не зявився;

Відповідно до ст.20 ГПК України роз`яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз`яснено процесуальні права та обов`язки сторін.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Жовківським дочірнім лісогосподарським підприємством ЛГП «Галсільліс» заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні ресурси природи» про стягнення 22 239,81 грн., з них 11 359,50 грн. основного боргу, 858,96 грн. - 3% річних, 10 021,35 грн. - втрат від інфляції.

Ухвалою суду від 15.07.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 28.07.2016 року.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 28.07.2016 року, розгляд справи відкладено на 05.09.2016 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати за отриманий від позивача товар (лісопродукцію) у встановлені чинним законодавством строки.

В судовому засіданні 05.09.2016 р. представники позивача інформували суд, що відповідач 27.07.2016 р. оплатив позивачу суму основного боргу в розмірі 11 359,50 грн., і станом на 12.01.2016 р. залишок заборгованості складає 10 880,31 грн., просять в цій частині позов задоволити, а в частині 11 359,50 грн. провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору

Відповідач участі повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався, хоч своєчасно був повідомлений про дату та час розгляду справи у судовому засіданні, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

28 грудня 2013 року на підставі товарно-транспортних накладних серії ААК №005712 та ААК №005713 Жовківське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс» поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергетичні ресурси природи» товар (лісопродукцію) на загальну суму 12 994,00 грн. (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи).

Відповідач в свою чергу вартість поставленого товару оплатив частково на суму 1634,50 грн.

У зв’язку з несвоєчасною та не в повному обсязі здійсненою оплатою відповідачем сума заборгованості за поставлений товар перед позивачем станом на момент звернення з позовною заявою становила 22 239,81 грн.

Відповідачем сплачено основний борг на суму 11 359,50 грн. після порушення провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням №620 від 27.07.2016 про сплату заборгованості на поставлений товар, який долучено до матеріалів справи.

Враховуючи оплату боргу відповідачем на суму 11 359,50 грн., позивач просить стягнути з відповідача 858,96 грн. - 3 % річних, 10 021,35 грн. втрат від інфляції та судовий збір, в частині стягнення основного боргу на суму 11 359,50 грн. провадження у справі припинити.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до приписів ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 12994,00 грн.

Факт поставки вказаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними, які підписані повноважними представниками позивача та відповідача.

Відповідач, в свою чергу, поставлений товар оплатив частково.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.2 ст.205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів (поставки товарів відповідачу) та підписання між товарно-транспортних накладних, що не суперечить вимогам ст.181 ГК України.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України). Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст.692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Відповідно до п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України. Попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог. (п.1.8 Постанови)

Так, оскільки позивач поставив товар, а відповідач його отримав, згідно з товарно-транспортними накладними (копії яких містяться в матеріалах справи), на загальну суму 12994,00 грн. то у відповідача виник обов'язок щодо його оплати не пізніше наступного дня від дня підписання відповідних товарно-транспортних накладних.

Отже, строк виконання обов'язку відповідачем щодо оплати поставленого товару є таким, що настав.

Суду доведено, що за вищезазначеними товарно-транспортними накладними, позивач у повному обсязі виконав покладені на нього зобов'язання, а саме: товар був поставлений відповідачу в строки, комплектності та якості, що підтверджується підписаними товарно-транспортними накладними та відсутністю претензій з боку відповідача.

Накладні, які знаходяться в матеріалах справи, містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підписи представника позивача, а також підписи представника відповідача.

Проте, відповідачем своє зобов'язання з оплати виконано не в повному обсязі, а саме 1634,50 грн.

Як передбачено ч.6 ст.265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідач здійснив оплату заборгованості на суму 11 359,50 грн. після подання позову позивачем та порушення провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням, який долучений до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Враховуючи, що відповідач здійснив погашення заборгованості на суму 11 359,50 грн. після подання позову до суду та порушення провадження у справі, суд дійшов висновку, що предмет спору існував на момент подання позову та в окремій частині припинив існування в процесі розгляду справи в суді. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 11 359,50 грн. основного боргу у зв’язку з відсутністю предмету спору в цій частині, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі наведеної норми позивач просить стягнути з відповідача 858,96 грн. 3 % річних, 10021,35 грн. втрат від інфляції. Вимога позивача про стягнення з відповідача 858,96 грн. 3 % річних, 10021,35 грн. втрат від інфляції є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши представників позивача, cуд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 858,96 грн. 3 % річних, 10021,35 грн. втрат від інфляції є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, суд, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача на суму 1 378,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні ресурси природи» (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Забузька, 9; код ЄДРПОУ №37591930) на користь Жовківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (80300, Львівська область, м.Жовква, вул.Св.Трійці, буд. 3-Г; код ЄДРПОУ № 31091763) 858,96 грн. 3 % річних, 10021,35 грн. втрат від інфляції та 1 378,00 грн. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 11 359,50 грн. припинити.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 05.09.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 09.09.2016 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.