Рішення

від 30.08.2016 по справі 916/4614/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2016 р.Справа № 916/4614/15

за позовом: Державного підприємства В«Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництвіВ» (вул. Жуковського, буд. 15, м. Одеса, 65026)

до відповідача: Приватного підприємства В«Дунай-СервісВ» (вул. Степова, 3-Б, м. Татарбунари, Одеська область, 68100)

про визнання договору недійсним

Суддя Бездоля Д.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 08.12.2015)

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача про визнання недійсним договору від 15.09.2014 № 15, укладеного між сторонами.

Заявлений позов позивач обґрунтовує тим, що спірний договір укладений від імені позивача неповноважною особою - Арцизькою філією позивача в особі директора філії ОСОБА_2 та суперечить статутним завданням позивача.

У судовому засіданні 26.08.2016 позивач усно доповнив підстави позову обставиною відсутності у позивача повноважень передавати відповідачу у користування за спірним договором земельної ділянки, оскільки позивач не є власником цієї земельної ділянки.

Відповідач проти задоволення позову позивача заперечив, мотивуючи тим, що спірний договір укладений від імені позивача повноважною особою - в.о. керівника позивача ОСОБА_2, договір не суперечить меті створення позивача та є договором підряду.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2016 у даній справі рішення місцевого та апеляційного господарських судів були скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 17.06.2016 справа була прийнята до провадження судді Бездолі Д.О., розгляд справи призначений на 04.07.2016 о 16 год.30 хв.

Ухвалою суду від 04.07.2016 розгляд справи був відкладений на 18.07.2016 о 15 год. 00 хв. у зв'язку з неподанням сторонами усіх витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 18.07.2016 строк розгляду спору був продовжений на 15 днів, а розгляд справи відкладений на 26.08.2016 о 10 год. 00 хв. у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 26.08.2016 розгляд справи був відкладений на 30.08.2016 о 16 год. 00 хв. за клопотанням позивача.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2.1. статуту позивача останній створений, в т.ч., з метою виробництва і реалізація сільськогосподарської продукції.

Згідно з п. 4.5. статуту позивача останній не має право безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів позивач має право лише за згодою органу управління майном.

Відповідно до п. 6.3. статуту позивача керівник позивача діє без доручення від імені позивача, розпоряджається коштами та майном позивача відповідно до чинного законодавства, укладає договори та видає довіреності.

Згідно з п.п. 1.1., 4.1. Положення про Арцизьку філію позивача, затвердженого наказом позивача від 17.06.2013 № 6, філія створена як відокремлений структурний підрозділ позивача без права юридичної особи.

Відповідно до п. 3.1 Положення метою діяльності філії, зокрема, є виробництво і реалізація продукції тваринництва, рослинництва та іншої сільськогосподарської продукції.

Згідно з п. 4.3 Положення у відносинах з державними органами і суб'єктами господарювання філія виступає як представник позивача і діє у межах повноважень, наданих Законами України, Статутом, цим Положенням та визначених позивачем.

Відповідно до п/п 7.1.2. п. 7.1. Положення філія має право від імені та за дорученням позивача вступати у правовідносини, набувати майнових і немайнових прав, нести зобов'язання у порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим Положенням. Для здійснення оперативного управління (керівництва) справами філії призначається керівник філії (п. 8.1 Положення). Згідно з п.п. 8.4., 8.6. Положення повноваження керівника філії визначаються трудовим контрактом та довіреністю, виданою позивачем. Керівник філії укладає від імені позивача договори в межах сум, передбачених довіреністю позивача.

Наказом позивача від 04.09.2013 № 11-к „По особовому складуВ» ОСОБА_2 призначено директором Арцизської філії позивача з 05.09.2013.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09.10.2013 № 176-п „Про покладання в.о. начальника на ОСОБА_2О.В» було увільнено ОСОБА_3 від виконання обов'язків начальника позивача та покладено виконання обов'язків начальника позивача на директора Арцизської філії позивачу ОСОБА_2

17.10.2013 позивач в особі в.о. начальника ОСОБА_2 видав на своє ім'я як директору Арцизької філії позивача довіреність № 2/2013-к зі строком дії до 17.10.2016, якою уповноважив директора Арцизької філії позивача ОСОБА_2 укладати від імені позивача договори не більше ніж на 500000,00 грн.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.10.2014 № 176-п „Про увільнення ОСОБА_2О.В» було увільнено ОСОБА_2 від виконання обов'язків начальника позивача.

15.09.2014 позивач в особі директора Арцизької філії позивача ОСОБА_2О, який одночасно був в.о. начальника позивача, та відповідач уклали спірний договір № 15, згідно з п. 1.1. якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався на власний ризик виконати у відповідності до умов даного договору роботу, яку позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити.

Відповідно до 2.1 договору відповідачем виконуються сільськогосподарські роботи з:

- вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур, насіння олійних культур, овочів, баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, кормів для тварин (продукція). Під вирощуванням мається на увазі оранка земельної ділянки, сіяння, внесення добрив, збирання готової продукції та інші роботи згідно з правилами агрономії;

- збирання, зберігання зернових культур (крім рису), бобових культур, насіння олійних культур, овочів, баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, кормів для тварин;

- оптова торгівля вирощеною сільськогосподарською продукцією;

- заготівля, виробництво та переробка сільськогосподарської продукції на земельній ділянці площею 186 га, розташованій за адресою: с. Зелена Балка, Долинівська сільська рада Арцизького району Одеської області, що знаходиться у постійному користуванні позивача на підставі державного акту на право постійного користування від 06.06.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 098.

Сторонами не подано суду вказаного державного акту, а тому суд позбавлений можливості оцінити даний доказ.

Згідно з п. 3.1. договору результатом виконаних робіт за договором є отримання врожаю зернових культур, бобових культур, насіння олійних культур, овочів, баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, кормів для тварин.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору роботи виконуються з матеріалів відповідача та засобами і технікою останнього. Робота виконується із наступних матеріалів відповідача: насіння, техніки, паливно-мастильних матеріалів, добрива та іншого. Відповідач має право залучити до виконання робіт інших осіб, залишаючись відповідальним перед позивачем за результат їхньої роботи. У цьому разі відповідач виступає перед позивачем як генеральний підрядник, а перед субпідрядником як замовник.

Згідно з п.п. 5.1., 5.4., 5.5. договору вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з приблизним кошторисом, що є невід'ємною частиною договору. Кошторис набирає чинності та стає невід'ємною частиною договору з моменту підтвердження його позивачем. Витрати відповідача відшкодовуються ним із оплати, що виплачується позивачем. Вартість робіт за договором вказана з урахуванням ПДВ. У випадку, якщо позивач не сплачує встановленої кошторисом ціни роботи або іншої суми, належної відповідачеві у зв'язку з виконанням договору, останній має право притримати результати роботи.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.3. договору термін оплати: протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт. Розмір оплати встановлюється відповідно до підготовлених відповідачем кошторисів з урахуванням вартості робіт, витрат, пов`язаних з виконанням робіт, передбачених у розділі 4 договору, та середньої ринкової вартості продукції на момент збору врожаю.

Згідно з п.п. 7.1., 9.1. договору відповідач зобов'язався розпочати виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання договору та закінчити їх виконанням з урахуванням циклу, необхідного для повного визрівання посіяної продукції. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актами прийому-передачі поетапно, згідно технологічного процесу виконуваних робіт, передбачених п. 2.1. договору, з моменту початку виконання робіт відповідно до умов п. 3.1. даного договору.

Відповідно до п. 10.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2017.

Додатками № 1 до договору є:

1. кошторис вартості робіт по вирощуванню пшениці, яким визначено:

- вартість робіт І етапу - сівба (обробіток ґрунту, підготовка насіння, сівба) - складає 555305,40 грн.;

- вартість ІІ етапу - догляд за посівами та збір врожаю - складає 1514 939,40 грн.;

- всього вартість робіт на площі 186 га за цим кошторисом складає 2070244,80 грн.

2. кошторис вартості робіт (поле 186 га), яким визначено:

- вартість робіт І етапу - сівба (обробіток ґрунту, підготовка насіння, сівба) - складає 555305,40 грн.;

- вартість ІІ етапу - догляд за посівами - складає 414370,32 грн.;

- вартість ІІІ етапу - збір врожаю - складає 168300,60 грн.;

- всього вартість робіт на площі 186 га за цим кошторисом складає 1137976,32 грн.

На виконання умов договору, позивач в особі директора Арцизької філії позивача ОСОБА_2О, який одночасно був в.о. начальника позивача, передав відповідачу у користування для виконання робіт земельну ділянку загальною площею 186 га, розташовану за адресою: с. Долинівка, Арцизький район, Одеська область, що підтверджується актом приймання-передачі від 15.09.2014 та поясненнями сторін.

31.10.2014 директор Арцизької філії позивача ОСОБА_2, який вже не був начальником позивача, діючи від імені позивача на підставі довіреності та Положення, та відповідач підписали акт № 1 приймання - передачі виконаних робіт, в якому вказали, що станом на 31.10.2014 відповідач виконав І етап сільськогосподарських робіт відповідно до кошторису вартості робіт на полі площею 186 га, а позивач прийняв результати робіт І етапу - сівба пшениці (обробіток ґрунту, підготовка насіння, сівба) - вартістю 555305,40 грн.

12.01.2015 директор Арцизької філії позивача ОСОБА_2, який вже не був начальником позивача, діючи від імені позивача на підставі довіреності та Положення, та відповідач уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою, зокрема:

- був доповнений перелік робіт, визначений у п. 2.1. договору, здійсненням заходів з охорони вирощуваних зернових культур, насіння олійних культур, овочів, баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, кормів для тварин,

- були внесені зміни до п. 5.4 договору та передбачено, що витрати відповідача відшкодовуються ним із оплати, що виплачується позивачем, враховуючи суму індексації (за офіційними місячними індексами інфляції) вартості робіт за весь період виконання цих робіт з моменту підписання договору.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача про визнання договору недійсним підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 3 ст. 62 ГК України підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як встановлено судом статутом позивача передбачено, що позивач створений, в т.ч., з метою виробництва і реалізація сільськогосподарської продукції, а тому господарський суд вважає, що спірний договір не підлягає визнанню недійсним на тій підставі, що він суперечить статутним завданням (цілям) позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 ГК України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ст.ст. 241, 244 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Як встановлено судом спірний договір від імені позивача вчинений позивачем в особі директора Арцизької філії позивача ОСОБА_2О, який одночасно був в.о. начальника позивача.

Як встановлено судом статут позивача передбачає, що керівник позивача діє без доручення від імені позивача, розпоряджається коштами та майном позивача відповідно до чинного законодавства, укладає договори та видає довіреності.

За цих обставин, господарський суд вважає, що спірний договір від імені позивача укладений 15.09.2014 повноважною особою, а тому не підлягає визнанню недійсним на тій підставі, що він укладений від імені позивача неповноважною особою - Арцизькою філією позивача в особі директора філії ОСОБА_2

В той же час, судом встановлено, що п. 2.1. спірного договору передбачена передача позивачем відповідачу у безоплатне користування для вирощування сільгосппродукції земельної ділянки площею 186 га, яка (передача) оформлена сторонами актом приймання - передачі від 15.09.2014.

З цього приводу, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 07.06.2016 у даній справі вказав, що законодавством передбачені підстави передачі земельних ділянок у користування, зокрема, державної форми власності. Такими підставами є, зокрема, оренда земельної ділянки (Закон України "Про оренду землі" ), право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис, ОСОБА_2 161 Земельного кодексу України ). Виконання підрядних робіт з засіву, вирощування та збору сільськогосподарських культур не передбачає передачу земельною ділянки замовника у повне користування підрядника. Однак, договором не визначено, що є результатом робіт, не встановлений чіткий механізм передачі результату робіт замовнику, а зі змісту договору не вбачається яким чином узгоджується право відповідача на оптову торгівлю продукцією з метою відповідного договору. За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України доходить висновку, що договором передбачена передача земельної ділянки у користування відповідача, а також, разом з цим, передбачене фінансування господарської діяльності останнього у відповідності до погодженого сторонами кошторису. З огляду на вказане, договір не може бути оцінений судом договором підряду. Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій, оцінюючи правомірність договору, а саме вирішуючи питання про обсяг повноважень керівника філії, не надали належної правової оцінки наведеним вище обставинам, рішення та постанова підлягають до скасування із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 1, 4 Закону України „Про оренду земліВ» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Згідно з ч. 1 ст. 98, ч. 1 ст. 102-1 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 407, 409 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу. Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з ст. 90, 95 ЗК України власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Проаналізувавши зміст спірного договору, господарський суд вважає, що даний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки різних договорів, зокрема договору оренди або емфітевзису, оскільки земельна ділянка була передана позивачем відповідачу у користування, договору підряду, оскільки відповідач за замовленням позивача зобов'язався виконати роботи, договору комісії, оскільки відповідач за договором має право оптової торгівлі вирощеною (за наслідками виконаних робіт) та належною позивачу на праві власності (як результат робіт) сільськогосподарською продукцією.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За цих обставин, господарський суд вважає, що до спірного договору мають застосовуватись, зокрема, положення ст.ст. 1, 4 Закону України „Про оренду земліВ» та ст.ст. 90, 92, 95, 116 ЗК України, які передбачають, що особа може набути право користування земельною ділянкою із земель державної форми власності за рішенням власника - держави в особі органів виконавчої влади.

Господарським судом встановлено, що держава в особі органу виконавчої влади не приймала рішення про передачу відповідачу у користування земельної ділянки, передбаченої спірним договором, а виконання спірного договору є неможливим без передачі відповідачу у користування цієї земельної ділянки, а тому господарський суд вважає, що спірний договір має бути визнаний судом недійсним у повному обсязі з підстав суперечності вищенаведеним нормам права, які визначають, що саме власник наділений повноваженнями передавати у користування земельну ділянку.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Господарський суд вважає, що за змістом зобов'язань за спірним договором, вони можуть бути припинені лише на майбутнє, а тому спірний договір підлягає визнанню недійсним на майбутнє.

За цих підстав, позов позивача слід задовольнити.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір від 15.09.2014 № 15, укладений між Державним підприємством В«Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництвіВ» та Приватним підприємством В«Дунай-СервісВ» .

3. Стягнути з Приватного підприємства В«Дунай-СервісВ» (вул. Степова, 3-Б, м. Татарбунари, Одеська область, 68100, код 34890547) на користь Державного підприємства В«Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництвіВ» (вул. Жуковського, буд. 15, м. Одеса, 65026, код 00702897) судовий збір у розмірі 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 05.09.2016.

Суддя Д.О. Бездоля