Постанова

від 08.09.2016 по справі 910/25433/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2016 р. Справа№ 910/25433/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Доманської М.Л.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Карпюк О.С.,

представників:

від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Каратуна Є.Є.,

від ПАТ "Київенерго" - Гончаренко І.Л.,

від боржника - арбітражного керуючого Кізленка В.А.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2016

у справі № 910/25433/14 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рециклінг-Центр"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі № 910/25433/14 скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" ОСОБА_5 задоволено; припинено повноваження ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" ОСОБА_5; призначено ліквідатором Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № НОМЕР_1 від 27.02.2013); зобов'язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича ознайомитись з матеріалами справи та виконати вимоги постанови Господарського суду міста Києва від 02.12.2015.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2016, прийняти нове рішення, яким залишити без задоволення скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії ліквідатора.

Скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки провадження у даній справі здійснюється за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою не передбачено обов'язкового створення комітету кредиторів. На думку скаржника, суд не зазначив у чому полягає обґрунтованість клопотання Банку про необхідність створення комітету кредиторів у спрощеній процедурі банкрутства та які права кредитора порушені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 прийнято до провадження апеляційну скаргу, розгляд справи призначено на 06.09.2016.

У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О.. у відпустці 05.09.2016 була проведена автоматична зміна складу колегії суддів, за результатами якої справу № 910/25433/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Сотніков С.В. (доповідач, головуючий), Доманська М.Л., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 прийнято до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5.

Від ліквідатора банкрута надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

06.09.2016 в судовому засіданні оголошено перерву до 08.09.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України з метою належного повідомлення ОСОБА_5 про час та місце засідання апеляційного господарського суду.

06.09.2016 ОСОБА_5 повідомлено про судове засідання на 08.09.2016 по розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2016, що підтверджується телефонограмою.

ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи сплив строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, належне повідомлення учасників провадження про час та місце засідання суду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі ОСОБА_5.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 порушено провадження у справі № 910/25433/14 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр".

Постановою Господарського суду міста Києва від 12.12.2014 визнано Приватне акціонерне товариство "Рециклінг-Центр" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії ОСОБА_5, якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута у строк до 12.12.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 визнано кредиторами Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр":

першої черги: Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 2 756 грн. 00 коп., Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на суму 2 436 грн. 00 коп., Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" на суму 1 218 грн. 00 коп.;

другої черги: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві на суму 578 грн. 10 коп.;

третьої черги: Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на суму 8 030 020 грн. 42 коп.;

четвертої черги: Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на суму 3 507 194 грн. 67 коп., Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 42 481 054 грн. 66 коп., Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на суму 4 815 117 грн. 93 коп., Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" на суму 32 776 грн. 27 коп.;

шостої черги: Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на суму 701 438 грн. 93 коп., Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 4 980 455 грн. 88 коп., Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на суму 40 000 грн. 00 коп., Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на суму 31 391 грн. 71 коп.;

визнано вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", які забезпечені заставою майна боржника на суму 33 769 878 грн. 51 коп.;

затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" на загальну суму 98 396 317 грн. 08 коп.

Відповідно до ч. 11 ст. 41 Закону про банкрутство дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

09.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії ліквідатора банкрута ОСОБА_5

Скарга мотивована тим, що ліквідатор банкрута неналежно виконує покладені на нього обов'язки, оскільки не скликає збори кредиторів боржника за вимогою кредитора, не проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута, аналіз фінансового становища боржника, не сформував ліквідаційну масу та не погашає кредиторську заборгованість банкрута, що є підставою для усунення його від виконання повноважень ліквідатора.

Відповідно до ч. 3 ст. 98 Закону про банкрутства під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Згідно до ч. 2. ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

- приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

- виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

- проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

- аналізує фінансове становище банкрута;

- виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

- пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

- заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

- подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

- передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

- продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

- веде реєстр вимог кредиторів;

- здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 114 Закону про банкрутство усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обов'язків здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) або за власною ініціативою у разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор ОСОБА_5 під час виконання покладених на нього повноважень, передбачених Законом про банкрутство, виявив належне банкруту на праві власності майно, яке перебуває в заставі Банку загальною заставною вартістю 33 769 878,51 грн., (обладнання та земельна ділянка площею 4,0368 га за адресою: м. Київ, вул. Чевонопрапорна, 94а (кадастровий номер 8000000000:79:096:0007), на якій розташовано об'єкт незавершеного будівництва - сміттєсортувальний комплекс).

З метою визначення організатора аукціону з продажу майна банкрута 13.11.2015 ліквідатор опублікував оголошення про проведення конкурсу для визначення кандидатури організатора аукціону.

За результатами проведеного конкурсу, ліквідатор визначив організатора аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю "Єлєкс", з яким уклав договір № 01-08/14 від 15.04.2016 на організацію продажу майна банкрута з аукціону.

Ліквідатор звернувся до Банку листом від 24.02.2016 за вих. № 910/25433/14 з проханням надати дозвіл на продаж майна банкрута, у порядку встановленому ст. ст. 65, 66 Закону про банкрутство.

Листом від 22.03.2016 за вих. № 176-04/1211 Банк повідомив ліквідатора, що не вбачає обов'язково надавати згоду на продаж активів банкрута, оскільки планується до продажу цілісний майновий комплекс з початковою вартістю суми вимог усіх кредиторів банкрута.

Згідно із статтею 43 Закону про банкрутство майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Відповідно до вимог частини 1 статті 57 Закону про банкрутство початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим.

Організатором аукціону, відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 09.06.2016 до договору про проведення аукціону № 01-08/14 від 15.04.2016 було здійснено публікацію оголошення про проведення аукціону 15.07.2016 з продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу з початковою вартістю, яка дорівнювала сукупності визнаних судом вимог кредиторів у розмірі 98 396 317,08 грн.

З огляду на те, що заяви на участь в аукціоні у визначений строк не надійшли, організатор торгів на веб-сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України опублікував повідомлення про визнання аукціону 15.07.2016 таким, що не відбувся.

Враховуючи, що майно банкрута не вдалося реалізувати як цілісний майновий комплекс та той факт, що у банкрута наявне лише заставне майно, ліквідатор банкрута з метою визначення початкової вартості майна банкрута для його реалізації на аукціоні згідно із вимогами статті 66 Закону про банкрутство організував проведення незалежної оцінки, яке доручено суб'єкту оціночної діяльності - ПП "Експерт-Гарант".

Згідно висновку про вартість майна, складеного ПП "Експерт-Гарант", ринкова вартість нежитлової будівлі (літера А), загальною площею 7 063,0 кв. м, що розташована за адресою м. Київ, вул. Червонопрапорна, 94-А становить 19 122 000,00 грн., ринкова вартість обладнання - 566 000,00 грн., ринкова вартість земельної ділянки площею 4,0368га, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 94а (кадастровий номер зазначеної земельної ділянки: 8000000000:79:096:0007) - 19 562 736,00 грн.

Після проведення незалежної оцінки майна, ліквідатор звернувся до Банку (лист від 18.07.2016) про надання згоди на продаж заставного майна.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи скарги про невжиття ліквідатором заходів з інвентаризації, оцінки та реалізації майна банкрута.

Разом з тим, Банк звернувся до ліквідатора з вимогою від 22.03.2016 за вих. № 176-04/1211 про скликання зборів кредиторів Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" з метою прийняття рішення про визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів, розглянути інші питання, передбачені Законом про банкрутство.

З огляду на те, що з моменту отримання вимоги ліквідатор не скликав та не провів протягом двох тижнів збори кредиторів, Банк повторно звернувся до ліквідатора ОСОБА_5 з вимогою від 18.05.2016 за вих. № 176-04/2143 про скликання зборів кредиторів.

У відповідь на вимогу Банку про скликання зборів кредиторів банкрута, ліквідатор повідомив (лист від 10.06.2016 вих. № 910/25433/14) про відсутність правових підстав для формування комітету кредиторів з огляду на статтю 95 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 95 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Частиною 3 статті 95 Закону про банкрутство встановлено, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Колегія суддів зазначає, що при здійсненні провадження у справі про банкрутство підприємства - боржника, що ліквідується власником, суд застосовує загальні норми Закону про банкрутство з урахуванням вимог ст. 95 Закону.

Провадження у даній справі порушено та здійснюється відповідно до ст. 95 Закону про банкрутство, яка встановлює та регулює порядок здійснення процедури банкрутства за особливою (спрощеною) процедурою, яка не передбачає формування комітету кредиторів та не зобов'язує ліквідатора скликати та проводити збори кредиторів.

Разом з тим, кредитори банкрута після підтвердження обґрунтованості судом їх вимог мають право звернутись до ліквідатора про скликання зборів кредиторів з метою формування їх представницьких органів.

Вказане право кредитора встановлено загальною нормою абзацу першого частини третьої статті 26 Закону про банкрутство, відповідно до якої збори кредиторів у провадженні у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.

Тобто, за наявності обґрунтованого клопотання кредитора або кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, арбітражний керуючий забезпечує скликання та проведення зборів кредиторів.

Як було встановлено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від було затверджено реєстр кредиторів банкрута на загальну суму 98 396 317,08 грн., до якого внесено, зокрема, вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 42 481 054,66 грн. (четверта черга), 2 756,00 грн. (перша черга).

Тобто, Банк є кредитором банкрута, сума вимог якого становить більше ніж третину всіх вимог, а отже за його ініціативою ліквідатор зобов'язаний скликати збори кредиторів.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 26 Закону про банкрутство, збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) та проводяться протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання.

Тобто, ліквідатор ОСОБА_5 був зобов'язаний протягом двох тижнів з дня надходження письмових вимог від Банку скликати збори кредиторів банкрута.

Втім, вимоги Банку від 22.03.2016, від 18.05.2016 про скликання зборів кредиторів з метою формування представницького органу кредиторів - комітету кредиторів, ліквідатор ОСОБА_5 залишив без належного реагування та збори кредиторів не скликав, чим порушив право кредитора, гарантоване частиною третьою статті 26 Закону про банкрутство.

Частиною 4 ст. 40 Закону про банкрутство передбачено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 12 ст. 41 Закону про банкрутство у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність ліквідатора ОСОБА_5 про скликанню зборів кредиторів призвела до порушення права кредитора, вимоги якого становлять більшість кредиторської заборгованості банкрута, що має наслідком припинення його повноважень як ліквідатора.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 114 Закону про банкрутство кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно абз. 6 ч. 1 ст. 114 Закону про банкрутство під час призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) господарський суд не пов'язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів, та має право призначити арбітражного керуючого самостійно.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 114 Закону про банкрутство відхилення господарським судом запропонованих кандидатур арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та призначення іншого арбітражного керуючого повинно бути вмотивованим.

Згідно ч. 2 ст. 114 Закону про банкрутство розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі:

1) які є заінтересованими у цій справі;

2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;

3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, покладених цим Законом;

4) які мають конфлікт інтересів (особи, у яких виникає суперечність між власними чи їх близьких осіб майновими, немайновими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого).

До призначення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, до Господарського суду міста Києва надійшла заява арбітражного керуючого Кізленка В.А. про участь у справі № 910/25433/14 в якості ліквідатора банкрута.

При виборі кандидатури ліквідатора суд має враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки ліквідатора у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

З поданих до суду першої інстанції матеріалів вбачається, що Кізленко В.А. має свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № НОМЕР_1 від 27.02.2013, п'ятий рівень кваліфікації арбітражного керуючого, професійну діяльність здійснює з 2008 року, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів, судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого немає, управління боржником раніше не здійснював, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів, має організаційні та технічні можливості виконувати обов'язки ліквідатора боржника, відповідальність арбітражного керуючого застрахована відповідно до договору добровільного страхування професійної відповідальності арбітражного керуючого № АК/0281/16 від 02.03.2016.

Враховуючи, що кандидатура арбітражного керуючого Кізленка В.А. відповідає необхідним вимогам, визначеним Законом про банкрутство, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність призначення його ліквідатором банкрута у даній справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржником не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 03.08.2016 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі № 910/25433/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі № 910/25433/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді М.Л. Доманська

О.М. Остапенко