Рішення

від 05.09.2016 по справі 916/1659/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р.Справа № 916/1659/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №293 від 09.12.2015р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом виробничо-сервісної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „ГідрогеосервісВ» до товариства з обмеженою відповідальністю „БК ДунайводбудВ» про стягнення 6 205,12 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-сервісна фірма у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „ГідрогеосервісВ» (далі по тексту - ТОВ „ГідрогеосервісВ» ) звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „БК ДунайводбудВ» (далі по тексту - ТОВ „БК ДунайводбудВ» ) про стягнення основної заборгованості у розмірі 4 268,42 грн., пені у розмірі 1 448,74 грн., трьох відсотків річних у розмірі 99,4 грн., збитків від інфляції у розмірі 388,56 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 15/07-ТР від 27.04.2015р. щодо здійснення кінцевого розрахунку за виконані роботи по генеральній перевірці свердловини.

Представник відповідача в судове засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ТОВ „БК ДунайводбудВ» були повернуті суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки ТОВ „БК ДунайводбудВ» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача суд встановив наступне.

27.04.2015р. між ТОВ „ГідрогеосервісВ» (Виконавець) та ТОВ „БК ДунайводбудВ» (Замовник) було укладено договір №15/07-ТР, відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язки виконати роботи по генеральній перевірці свердловини №4554 в с. Буценівка Роздільнянського району Одеської області в оговорений договором строк, а Замовник зобов'язаний своєчасно оплатити ці роботи.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору №15/07-ТР від 27.04.2015р. загальна вартість робіт за договором складає 8 702,83 грн.. Замовник проводить оплату поетапно: передоплату в розмірі 50% від загальної вартості робіт у розмірі 4351,42 грн. протягом п'яти банківських днів з моменту підписання договору (п. 2.2.1); кінцевий розрахунок протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, згідно виставленому рахунку Виконавця (п. 2.2.2).

Виходячи зі змісту положень п. 2.3 договору всі платежі проводяться в безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на рахунок Виконавця. Умовам п. 3.1 передбачено, що строк виконання робіт протягом 10-ти календарних днів з моменту виконання Замовником п. 2.2.1. договору.

Згідно з п. п. 5.1, 5.3 договору №15/07-ТР від 27.04.2015р. Виконавець зобов'язаний виконати роботи за даним договором якісно і в термін, який оговорено договором. Замовник зобов'язаний після виконання робіт забезпечити їх своєчасне приймання і оплатити їх в обумовлені договором строки і об'єми.

Відповідно до п. 8.1 договору №15/07-ТР від 27.04.2015р. договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як свідчать наявна у матеріалах справи виписка по рахунку ТОВ „ГідрогеосервісВ» від 27.04.2015р. та інформація про рух коштів по банківському рахунку ТОВ „ГідрогеосервісВ» від 05.09.2016р. відповідачем було здійснено передоплату за договором №15/07-ТР від 27.04.2015р. у розмірі 4 351,42 грн.

27.04.2015р. ТОВ „ГідрогеосервісВ» було складено податкову накладну №14 на загальну суму з ПДВ у розмірі 4 351,42 грн. на підставі оплати з поточного рахунку за договором про виконання робіт від 27.04.2015р. № 15/07-ТР. Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначена накладна була зареєстрована 05.05.2015р.

При цьому додатковою угодою № 1 сторони договору №15/07-ТР від 27.04.2015р. виклали п. 1.1 договору в наступній редакції, відповідно до якої Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язки виконати роботи по генеральній перевірці свердловини №1936 в с. Буценівка Роздільнянського району Одеської області в оговорений договором строк, а Замовник зобов'язаний своєчасно оплатити ці роботи. Інші умови договору залишились незмінними.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.08.2015р. сторони підписали довідку про вартість будівельних робіт та витрат з генеральної перевірки свердловини №1936 в с. Буценівка Роздільнянського району Одеської області, відповідно до якої вартість робіт з початку будівництва по звітний місяць включно складає 8 702,83 грн.

Разом з тим 25.08.2015р. сторони по справі підписали акт №1 приймання виконання будівельних робіт з перевірки свердловини №1936 в с. Буценівка Роздільнянського району Одеської області.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ТОВ „ГідрогеосервісВ» було зазначено, що зобов'язання за договором позивачем були виконані у повному обсязі, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт, проте ТОВ „БК ДунайводбудВ» не здійснило оплати за виконані роботи у повному обсязі.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ „ГідрогеосервісВ» виконало взяті на себе зобов'язання за договором №15/07-ТР від 27.04.2015р.у повному обсязі, проте відповідач в порушення умов вказаного договору не здійснив кінцевого розрахунку, в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору за ТОВ „БК ДунайводбудВ» рахується прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 4 268,42 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „ГідрогеосервісВ» про стягнення основної заборгованості у розмірі 4 268,42 грн.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості виконаних робіт відповідно до договору №15/07-ТР від 27.04.2015р. позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу до сплати 3% річних за період з 01.09.2015р. по 10.06.2016р. у розмірі 99,40 грн. Перевіривши розрахунок, господарський суд зазначає, що з урахуванням п. 2.2.2 договору, відповідно до якого кінцевий розрахунок повинен бути здійснений протягом 5 банківських днів, до стягнення підлягають 3% річних за період з 02.09.2015р. по 10.06.2016р., розмір яких складає 99,28 грн.

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 388,56 грн. через порушення останнім власних зобов'язань у спірних правовідносинах. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції протягом періоду з 02.09.2015р. по 10.06.2016р. господарський суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу за вказаний період складають 386,75 грн.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З огляду на вищезазначене, з ТОВ „БК ДунайводбудВ» на користь позивача підлягають стягненню збитки від інфляції за період з 02.09.2015р. по 10.06.2016р. у розмірі 386,75 грн., що має наслідком часткове задоволення позовних вимог у зазначені частині позову.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 договору №15/07-ТР від 27.04.2015р. у разі порушення обов'язків за договором сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства. При прострочці кінцевого розрахунку за роботи Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 232 ГК України, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави.

З посиланням на ч. 6 ст. 232 ГК України та п.6.2 договору, укладеного між сторонами по справі, позивачем було нараховано ТОВ „БК ДунайводбудВ» за порушення строків оплати вартості виконаних робіт у розмірі 1 448,74 грн. за період з 01.09.2015р. по 10.06.2016р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Так, згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, господарський суд зазначає, що з урахуванням п. 2.2.2 договору та ч. 6 ст. 232 ГК України стягненню на користь позивача підлягає пеня у розмірі 968,04 грн. за період з 02.09.2015р. по 02.03.2016р.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „БК ДунайводбудВ» перед ТОВ „ГідрогеосервісВ» в загальній сумі 5 722,49 грн., яка складається із суми основної заборгованості в розмірі 4 268,42 грн., трьох відсотків річних у розмірі 99,28 грн., збитків від інфляції в сумі 386,75 грн. та пені у розмірі 968,04 грн., витікає з умов укладеного між сторонами по справі договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „БК ДунайводбудВ» на користь виробничо-сервісної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „ГідрогеосервісВ» суми основного боргу в розмірі 4 268,42 грн., трьох відсотків річних у розмірі 99,28 грн., збитків від інфляції в сумі 386,75 грн. та пені у розмірі 968,04 грн. відповідно до ст. ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 547-549, 610-612, 625, 629, 901, 903, ЦК України, ст. ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33,35, 44, 49,75, 82-85, ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „БК ДунайводбудВ» /67614, Одеська область, Біляївський район, с. Кагарлик, вул. Центральна, 7, ідентифікаційний код 38617493/ на користь виробничо-сервісної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „ГідрогеосервісВ» /65069, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 20925296/ заборгованість у розмірі 4 268 грн. 42 коп. /чотири тисячі двісті шістдесят вісім грн. 42 коп./, пеню у розмірі 968 грн. 04 коп. /дев'ятсот шістдесят вісім грн. 04 коп./, три відсотки річних у розмірі 99 грн. 28 коп. /дев'яносто дев'ять грн. 28 коп./, збитки від інфляції у розмірі 386 грн. 75 коп. / триста вісімдесят шість грн. 75 коп./, судовий збір у розмірі 1270 грн. 82 коп. /одна тисяча двісті сімдесят грн. 82 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 09.09.2016р.

Суддя С.П. Желєзна