Постанова

від 17.04.2007 по справі а-16/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А-16/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2007 р.   Справа № А-16/34   

Позивач:  Коломийська санітарно-епідеміологічна станція.  

вул.Гетьманська, 30,  м.Коломия, Івано-Франківська область,78200

до Відповідача:  Державна інспекція з контролю за цінами в Івано-Франківській області.  

вул. Шашкевича,6,  м.Івано-Франківськ,76000    

 Cуддя  Калашник Володимир Олександрович     

При секретарі   Гурик Ірина Прокопівна

Представники:

Від позивача: Микитюк М.М. - головний лікар, (посвідчення №184 вид. 20.03.2001р. )

                        Шіляк Р.П. - представник, (довіреність б/№ від 17.04.2007р.).

Від відповідача: Кос Леся В. - начальник відділу контролю,

                             (довіреність №16/256-в від 06.03.2007р.).

Від відповідача: Літвінова Стефанія М. - гол.спеціаліст - юрисконсульт,

                             (довіреність б/№ від 30.01.2007р.).

Сторонам  роз"яснено права і обов"язки передбачені ст. 49, 51 КАС України.

СУТЬ СПРАВИ:  заявлено позов про визнання  нечинним рішення про застосування економіних санкцй за порушення державної дисципліни цін від 02.11.2006р. за № 65.

 Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи,  з”ясувавши її фактичні обставини, суд –

                                                                             В с т а н о в и в:

 Відповідачем,  Державною інспекцією з контролю за цінами в Івано-Франківській області, в жовтні 2006р., проведена перевірка у Позивача,  Коломийська санітарно-епідеміологічна станція, щодо дотримання державної дисципліни цін при формуванні і застосуванні тарифів на роботи і послуги за період з 01.11.2005р. по 01.06.2006р.

          За матеріалами перевірки складено акт від 24.10.2006р., в якому зазначено, що Коломийською санітарно-епідеміологічною станцією, при наданні платних послуг до  фіксованих розмірів тарифів включаються обов"язкові податки і збори, в тому числі податок на додану вартість, а також непередбачену законодавством націнку  у розмірі 20 відсотків.

          Постановою Кабінету Міністрів України за № 1351 від 27.08.2003р. "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідемілогічної служби", такі нарахування до основних тарифів не передбачені.

          Враховуючи наведені обставини, Відповідачем винесено рішення від 02.11.2006р. за № 65 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, відповідно до якого Позивачу нараховані економічні санкції в сумі 35514,43 грн. та штраф в сумі 71028,86 грн.

          Позивач вважає дане рішення незаконним, та просить суд визнати його нечинним.

          Свої доводи в позовній заяві обгрунтовує тим, що відповідно до змісту ст. 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемілогічного благополуччя населення", оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемілогічного благополуччя, що не відноситься до медичної допомоги населенню, здійнюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

          Постановою КМ України від 27.08.2003р. за № 1351  "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідемілогічної служби", визначено тарифи на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідемілогічної служби. При цьому в зазначеній постанові дійсно не передбачено включення податку на додану вартість до затверджених тарифів.

          Однак, п.1 ч.2 ст. 92 Конституції України, визначено, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України.

          Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов"язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов"язки і відповідальність платників податків , визначається Законом України "Про систему оподаткування".

          Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України є об"єктом оподаткування.

          Відповідно до ст. 6 Закону, об"єкти оподаткування, визначені ст.3, за винятком операцій, звільнених від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковується за ставкою 20 відсотків.

          Пунктом 4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержаних податків та збрів (обов"язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг), згідно з Законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв"язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

          В період здійснення господарської діяльності, за який проводилась перевірка, Позивач був платником ПДВ та зареєстрований в передбаченому Законом порядку, про що йому було видано свідоцтво.

          Крім цього, відповідно до роз"яснень Державної Податкової Адміністрації України, наданих у відповідності до положень ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідемілогічної служби, затверджені  Постановою КМ України від 27.08.2003р. за № 1351, без врахування податку на додану вартість, а тому при здійснені зазначених операцій застосовується повна ставка податку на додану вартість, яка додається до затвердженого постановою тарифу.

          Таким чином, враховуючи наведені обставини та норми Закону, Позивач вважає рішення Відповідача про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін за № 65 від 02.11.2006р.  незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

          Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд  позов задоволити, а рішення визнати нечинним.

          Відповідач позовні вимоги не визнав, та подав суду письмові заперечення.

          Представник Відповідача в судовому засіданні поянив, що під-час проведеної держаною інспекцією з контролю за цінами в Івано-Франківській області перевіркою дотримання Позивачем державної дисципліни цін, при наданні платних послуг встановлені порушення вимог чинного законодавта в частині донарахування 20% їх вартості, пояснюючи це як додаванням податку на додану вартість.

   Відповідач вважає такі дії Позивача неправомірними, а тому, 24.10.2006р., було винесено рішення № 65 від 02.11.2006р., про застосування до Позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а саме, вилучення в дохід державного бюджету 35514,43 грн. необгрунтовано одержаної виручки та 71028,86 грн. штрафу.

          Правомірність своїх дій Відповідач обгрунтовує наступним:

          Законом України "Про забезпечення санітарного та еідемілогічного благополуччя населення, надано право Кабінету Міністрів України визначати перелік на тарифи та платні послуги, які надаються закладами санітарно-епідеміологічної служби.

          Постановою КМ України від 15.10.2002р. за № 1544, затверджений перелік робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату, а Постановою КМ України від 27.08.2003р. за № 1351, затверджено тарифи (прейскурант) на роботи і послуги, що виконуються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної сужби.

          Відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України тарифів та послуг, що надаються за плату  закладами державної санітарно-епідеміологічної сужби, нарахування податку на додану вартість в розмірі 20%, не передбачено.

          Згідно порядку ціноутворення, що діє на даний час, регульовані тарифи встановлюються з урахуванням кінцевої вартості послуги для споживача, тому включають в себе податок на додану вартість.

          Відповідно до п.4 ст. 17 ГК України, система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків зборів, які можуть справлятися з суб"єктів господарювання.

          При цьому податки та інші обов"язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачується суб"єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

          Статтею 4 Закону України "Про податок на додану вартість", договірна (контрактна) вартість товарів (робіт, послуг) визначається за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержаних податків та зборів (обов"язкових) платежів, за винятком податку на доданувартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

          Таким чином, твердження Позивача відносно того, що Законом України "Про податок на додану вартість", визначається порядок формування регульованих цін і товарів, Відповідач вважає помилковим.

          Роз"яснення ДПА України від 15.09.2003р. за № 8101/15/15-2416, стосовно необхідності додавання податку на додану вартість до тарифів на послуги державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджених постановою КМ України від 27.08.2003р. за № 1351, які надані Міністерству охорони здоров"я, Відповідач вважає неправомірними, оскільки питання визначення структури цін не відноситься до компетенції ДПА.

      Крім цього, з пояснень представника Відповідача судом встановлено, що в червні 2006 р., Позивачем надавались послуги за тарифами, встановленими Постановою Кабінету Міністрів України № 1351, хоча на той час вона втратила  чинність, в зв"язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №662 від 11.05. 2006 р., відповідно до якої внесено зміни до Постанови КМ України № 1544 від 15.10.2002 р. та № 1351 від 27.08.2003 р..

       Таким чином, Позивачем в червні 2006 р. незаконно отримана виручка становить 2427,52 грн., на яку нараховано штрафні санкції в сумі 4855,04 грн.

          Враховуючи викладені обставини, та наведені норми закону, Відповідач просить суд в позові відмовити.

          Заслухавши в судовому засіданні доводи  представників сторін, дослідивши обставини  у справі і подані  ними докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог із слідуючих підстав:

          Статтею 6 Закону України „Про ціни і ціноутворення" передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи,  державні   фіксовані та регульовані ціни і тарифи.  Відповідно ж до статті 7 цього Закону     вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції,  товарів і послуг, за винятком тих,  по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

     Згідно зі статтею 8 Закону України „Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих  цін  ( тарифів ; граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.

          За змістом статті 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення",  оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної  допомоги   населенню   здійснюється   за   тарифами   та   прейскурантами,  затвердженими Кабінетом Міністрів України .

          Постановою визначено тарифи на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

          Відповідно до пункту 1  частини 2 статті 92 Конституції України, виключно Законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системи  оподаткування в Україні,  види податків і   зборів  (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів,  а також права, обов'язки і відповідальність платників визначаються Законом    України "Про систему оподаткування". Частиною 3 ст. 1 вказаного закону  передбачено , що ставки, механізм    справляння   податків   і зборів   (обов'язкових   платежів)   і   пільги   щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись тільки законами про оподаткування .

          Платники   податку   на  додану  вартість,   об'єкти,   база  та   ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій,  тощо     визначаються Законом України " Про податок на додану вартість "

          За приписами  пункту   3. 1  ст. 3  вказаного Закону, операції  платників  податку з   продажу  товарів  (робіт, послуг) на митній територівї України  є об"єтом  оподаткуваяня. Пунктом 6.1 Закону передбачено, що  об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього  Закону ,  за  винятком операцій, звільнених від оподаткування,  та  операцій,  до  яких застосовується нульова  ставка  згідно з цим Законом,  оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

          Пунктом  4. 1  статті 4 Закону України " Про податок на додану варітсть "  визначено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходяча з їх договірної (контрактної)  вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків  та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг), згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем   або через будь-яку третю особу в  зв"язку  з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

          За наведених обставин , суд дійшов висновку  про те, що при справлянні плати за надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя  розмір  цієї  плати  збільшується на суму податку на додану вартість, а тому відсутні    правові підстави для застосування до позивача фінансових  санкцій за порушення дисципліни  ціноутворення .                                Одночасно , суд враховує наступне : пунктом  4.4.2 ст. 4  Закону України  "ҐІро  порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами",  податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді  контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування,  викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічіого змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається..

          Оскільки порядок та розмір сплати позивачем податку на додану вартість при наданні платних санітарно-епідемічних послуг  є  питанням оподаткування, ДПА України було надано Роз'яснення, за змістом якого при  здійсненні  операцій з надання зазначених послуг до законодавчо  визначеної ціни необхідно додавати податок на додану вартість. ( лист ДПА України  від 15.09.2003 № 8101/5/15-2416, а також №  12895/5115- 2416 від 18.11.2004р.).

    Що стосується оспорюваного рішення в частині застосування штрафних санкцій після введення в дію Постанови Кабінету Міністрів України від 11.05. 2006 р. № 662 "Про внесення змін до Постанови  Кабінету Міністрів України  від 15.10.2002 р. № 1544 і від 27.08.2003 р.№ 1351", судом встановлено наступне:

      Після введення в дію нових тарифів  Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 р. № 662,  Коломийська районна СЕС в червні 2006 року продовжувала застосовувати попередні тарифи до 01.07. 2006 р., в результаті чого необгрунтовано була одержана виручка. Згідно поданих розрахунків Коломийською  районною СЕС,  розмір необгрунтовано одержаної виручки становить 2427,52 грн., а відповідно і сума штрафу  становить 4855,04 грн., з чим погодився і представник Відповідача, а тому в цій частині суми необгрунтованої виручки та штрафних санкцій підлягають стягненню до державного бюджету.

            В зв"язку з цим, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

                    Керуючись  ст. 124  Конституції України, ст. 1,2 Закону України "Про систему оподаткування", ст.8, 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення", ст. 4, 6 Закону України "Про податок на додану вартість", ст  4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Постановами Кабінету міністрів України № 1351 від 27.08.2003 р. та № 662 від 11.05. 2006 р.,  керуючись ст. 49, 71, 94, 158-163 КАС  України, суд -                        

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

     Визнати нечинним рішення  державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області, № 65 від 02.11.2006 р. про застосування екологічних санкцій до Позивача, Коломийська санітарно-епідеміологічна станція ( м.Коломия, вул.Гетьманська, 30,) за порушення державної дисципліни цін, в частині застосування фінансових санкцій в сумі 33086, 91 грн. необгрунтовано одержаної виручки та 66173, 82 грн. штрафу.

            В решті позову відмовити.

          Стягнути з Відповідача, Державна інспекція з контролю за цінами в Івано-Франківській області (вул. Шашкевича,6,  м.Івано-Франківськ, код 02745496)   на користь Позивача, Коломийська санітарно-епідеміологічна станція ( м.Коломия, вул.Гетьманська, 30, ) -  3,40 грн. судового збору.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови  суду першої  інстанції  подається протягом 10 днів з дня її складання у повному обсязі відповідно до ст.160  КАС України.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                            Калашник Володимир Олександрович

                                                            постанова підписана 07.05.07

Виготовлено в АС "Діловодство суду"