Ухвала

від 07.09.2016 по справі 566/394/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Григоренка М.П., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.,

з участю представника ПП «ЮМАЛС»- Гусак Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником - ОСОБА_4 на заочне рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 31 липня 2015 рокуу справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Укоопспілка», (правонаступниками якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» та приватне підприємство «ЮМАЛС»), до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 31 липня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акціонерний Банк «Укоопспілка» заборгованість за кредитним договором №81 від 21.04.2008 року у розмірі 225 985,29 грн., з яких: 138 107,21 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 2420,83 грн. прострочених процентів; 38 026,25 грн. пені на тіло кредиту; 76,14 грн. пені на відсотки; 47 354,86 грн. інфляційних витрат на тіло кредиту. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 2 259,85 грн..

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування обставин справи, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції прийняв судове рішення про стягнення суми кредиту, відсотків, штрафних санкцій та інфляційних витрат без наявності в матеріалах справи доказів, які б підтверджували виконання Банком своїх зобов'язань за кредитним договором щодо надання конкретної суми кредиту, і, відповідно, - отримання відповідачем грошових коштів за договором кредитної лінії. Заперечує посилання позивача на п.1.2 кредитного договору, в якому зазначено дату видачі кредиту - 21.04.2008р. як на доказ його видачі та підтвердження його розміру, оскільки належним доказом передачі коштів можуть бути лише бухгалтерські касові документи. Звертає увагу, що в самому договорі передбачено ймовірність отримання кредиту не на всю суму ліміту, так як відсотки нараховуються на суму кредитних коштів, які фактично надані Банком Позичальнику і які ще не повернуті останнім. Зазначає, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення взяв до уваги непідтверджені належними та допустимими доказами розрахунки позивача, у той же час позбавив відповідача права надати свої докази необґрунтованості позовних вимог, не повідомивши останнього про дату судового розгляду. Посилається на квитанції про сплату коштів в рахунок погашення боргу за період з 2008 по 2012 рік, які не були враховані Банком при розрахунку заборгованості,а відтак сума боргу, заявлена Банком, не відповідає дійсності. Додає, що при оскарженні заочного рішення відповідачем зазначалося про необхідність

Справа № 566/394/15-ц Головуючий в суді І інстанції - Лободзінський А.С.

Провадження № 22-ц 787/ 1178 /2016 Суддя-доповідач - Ковальчук Н.М.

надання йому можливості подати суду свій розрахунок заборгованості для встановлення об'єктивної істини, проте в даному клопотанні було відмовлено. Доводить, що в порушення вимог ч.6. ст. 207 ЦПК України, суд першої інстанції не прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду на підставі того, що між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення третейського суду. З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 21 квітня 2008 року між ПАТ «Акціонерний Банк «Укоопспілка» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 81, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії в загальному розмірі 200 000 гривень.

Згідно додаткових угод № 1,2,3 було змінено відсотки за користування кредитом в розмірі 21% на рік, періоди сплати чергової суми платежу, а також кінцевий строк виконання зобов'язання по договору, який визначено датою не пізніше 19 жовтня 2012 року.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу невиконання боржником своїх зобов'язань за договором кредиту та, як наслідок, утворення заборгованості.

У березні 2015 року ПАТ «Акціонерний Банк «Укоопспілка» особі Уповноваженої особи Фронду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації звернувся до суду з даним позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості станом на 18 березня 2015 року в сумі 225 985, 29 грн., яка включала в себе: 138 107,21 грн. заборгованості за кредитом, 2 420,83 грн. прострочених процентів, 38 026,25 грн. пені на тіло кредиту, 76,14 грн. пені на відсотки, 4 486,99 грн. - 3% пені на тіло кредиту, 7,96 грн. - 3 % пені на відсотки, 47 354,86 грн. - інфляційних втрат на тіло кредиту (а.с. 18-29).

Під час апеляційного провадження від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка» Кашути Д.Є. надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості правонаступника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», оскільки відповідно до договору про відступлення права вимоги № 1/2016 від 12 січня 2016 року права кредитора за кредитним договором № 81 від 21 квітня 2008 року, укладеним між ПАТ «Акціонерний Банк «Укоопспілка» та ОСОБА_3, перейшли до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо». Клопотання ухвалою від 22 червня 2016 року задоволено.

6 липня 2016 року до апеляційного суду надійшло клопотання представника ТзОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» про залучення у справі в якості правонаступника позивача - приватное підприємство «ЮМАЛС», у зв'язку з тим, що 14 січня 2016 року між ТзОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» та ПП «ЮМАЛС» укладено договір № 07/1/2016 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 81 від 21 квітня 2008 року між ПАТ «Акціонерний Банк «Укоопспілка» та ОСОБА_3 Клопотання ухвалою від 17 серпня 2016 року задоволено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався передбаченим законом обов'язком позичальника повернути борг кредитору відповідно до умов договору та виходив з того, що у зв'язку з порушенням відповідачем строків повернення кредиту та подальшим невиконанням вимоги про погашення заборгованості у Банку виникло право стягнення такого боргу в судовому порядку.

На підтвердження даного висновку в рішенні містяться необхідні доводи та обґрунтування, з якими погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526, 530, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на те, що при розрахунку заборгованості за кредитом Банком не були враховані квитанції про сплату боржником платежів за період з 2008 по 2012 рік, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Так, копії квитанцій від 31.08.2010р., 29.10.2010р., 30.06.2010р., 29.07.2011р., 25.03.2010р., 30.04.2010р., 03.04.2012р., 30.11.2010р., 13.08.2012р., 01.11.2011р., 31.12.2010р. про сплату боргу (а.с. 18-25) на загальну суму 33 183,48 грн. були враховані Банком при здійсненні розрахунку заборгованості.

Факт зарахування сум, сплачених позивачем відповідно до квитанцій, які він долучив до апеляційної скарги, підтверджується випискою з рахунків № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4(а.с.106-227 т.1).

Позивачем до заперечень на апеляційну скаргу долучено графік погашення заборгованості та зарахування внесених платежів у порядку черговості(а.с.54-55 т.2).

Вказані документи відповідачем не спростовані жодними доказами.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на відсутність доказів видачі Банком кредиту як такі, що не підтверджені жодними доказами. Окрім того, під час розгляду справи ні відповідач, ні його представник не спростовували отримання кредитних коштів, і більш того, обґрунтовували свої доводи квитанціями про погашення заборгованості ОСОБА_7 за кредитним договором.

Посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про порушення судом вимог ч.6. ст. 207 ЦПК України не заслуговують на увагу колегії суддів з наступних міркувань.

Пунктом 10.5 укладеного між сторонами кредитного договору №81 від 21 квітня 2008 року передбачено передачу спору, що виникає щодо цього договору або у зв'язку із ним, на розгляд та вирішення Третейського суду при Рівненській облспоживспілці. Сторони погодилися з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватися Регламент та Положення Третейського суду при Рівненській облспоживспілці.

Частиною 1 ст. 17 ЦПК України встановлено право сторін передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абз. п'ятому п. 2 постанови від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вбачається, що договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. Разом з тим пред'явлення позову до суду за наявності такого договору не дає підстав для повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі (статті 121, 122 ЦПК), за винятком передбаченого пунктом 6 частини першої статті 207 ЦПК обов'язку залишити заяву без розгляду, якщо від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі заперечення проти вирішення спору у суді.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів також враховує, що ухвалу про відкриття провадження у даній справі було оскаржено ОСОБА_3 в апеляційному порядку та залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 07 вересня 2015 року.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до переконання про обґрунтованість вимог Банку про стягнення заборгованості та вважає висновок місцевого суду про задоволення позову законним та обґрунтованим.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником - ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 31 липня 2015 рокузалишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді : підпис Григоренко М.П.

підпис Хилевич С.В.

Згідно: суддя-доповідач Ковальчук Н.М.