Ухвала

від 08.09.2016 по справі 545/104/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/104/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2203/16Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. Буленко О. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Буленка О.О.

суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 червня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року ОСОБА_3звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя. В обґрунтовуючи вказав, що з 19.09.2007 року перебував у шлюбі з відповідачкою, під час якого ними було придбане нерухоме майно та автомобілі, які є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними у рівних частинах. Просив виділити із спільного сумісного майна подружжя та визнати за ним право власності на ? частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_5, квартиру АДРЕСА_1; земельну ділянку загальною площею 0,10 га, що розташована по АДРЕСА_6; автомобіль «Toyota Land Cruiser 150», 2011 року випуску; автомобіль «Kia Cerato FH 2213», 2009 року випуску., відповідачу виділити із спільного сумісного майна подружжя та визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,075 га, що розташовані по АДРЕСА_7; автомобіль «Hyundai Santa FE», 2012 року випуску, д.н.з.

У березні 2016 року ОСОБА_2 пред'явила зустрічний позов, який під час судового розгляду уточнила та доповнила, просила встановити факт проживання однією сімє'ю без реєстрації шлюбу у період з жовтня 2006 року по 19 вересня 2007 року та визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_2; збільшити розмір її частки у спільному сумісному майні подружжя до 2/3 частин, виділити та визнати за нею право власності на 2/3 частини спільного майна подружжя, за відповідачем на 1/3 частину, а саме - за ОСОБА_2 на: житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,075 га, що розташовані по АДРЕСА_7; земельну ділянку загальною площею 0,10 га, що розташована по АДРЕСА_6; квартиру АДРЕСА_1; автомобіль «Toyota Land Cruiser 150», 2011 року випуску; автомобіль «Hyundai Santa FE», 2012 року випуску, д.н.з. Також, прохала виділити із спільного сумісного майна подружжя та визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_5, квартиру АДРЕСА_2 ; автомобіль «Kia Cerato FH 2213», 2009 року випуску. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з жовтня 2006 року проживали з ОСОБА_3 однією сімє'ю та вели спільне господарство, а 19.09.2007 року зареєстрували шлюб. Під час спільного проживання за спільні кошти була придбана квартира АДРЕСА_2, яку відповідно до ст. 74 СК України(далі СК України) також вважає спільною сумісною власністю подружжя. Посилаючись на те, що на її утриманні перебувають неповнолітні діти, а відповідач не надає належних коштів на їхнє утримання, забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування, тому на підставі статті 70 Сімейного кодексу України просила відступити від рівності часток подружжя, збільшивши розмір частки на її користь до 2/3 частин.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 24 червня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити повністю; зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Виділено із спільного сумісного майна подружжя та визнано за ОСОБА_3 право власності на:

- ? частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_5, що складається з нежитлових приміщень будинку під літ. «Б-1, Б-Ш» на І поверсі: цех 16 пл. 431,2 кв. м, смоловарки 17 пл. 6,9 кв. м, вентиляційної 18 пл.11,2 кв.м, цех 19 пл. 440,6 кв.м, загальною площею 889,9 кв. м, буд. літ.»В-1» пл. 337,8 кв.м, буд. літ. «К» пл.. 16,8 кв. м, крановий майданчик №5, ворота №6, огорожа №1 довжиною 108,0 м.п.;

- квартиру АДРЕСА_1,

- земельну ділянку загальною площею 0,10 га цільовим призначенням : для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_4), що розташована по АДРЕСА_6;

- автомобіль «Toyota Land Cruiser 150», 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1;

- автомобіль «Kia Cerato FH 2213», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.

Виділено із спільного сумісного майна подружжя та визнано за ОСОБА_2 право власності на

- житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,075 га цільовим призначенням : для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_5), що розташовані по АДРЕСА_7;

- автомобіль «Hyundai Santa FE», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3.

У задоволенні зустрічного позову у частині встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з жовтня 2006 року по 19 вересня 2007 року, збільшення розміру частки ОСОБА_2 у спільному сумісному майні подружжя до 2/3 частин, виділення та визнання права власності на майно у цій частині відмовити.

Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 07 липня 2016 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за різницю вартості ідеальних часток у розмірі 109 919 грн.

З рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 в зв'язку з чим оскаржила його в апеляційному порядку, вказуючи на порушення місцевим судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказала, що судом порушено ч.1 ст. 70 СК України щодо рівності часток подружжя, оскільки ОСОБА_3 виділено майна на суму 109 919,00 грн. більше ніж їй. Крім того, зазначила, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні позову про збільшення її частки при поділі майна, оскільки на її утриманні перебувають двоє дітей. Більше того, судом не взято до уваги пояснення свідків на підтвердження факту сумісного проживання сторін у справі у цивільному шлюбі з жовтня 2006 по 19.09.2007 року. Також, зазначає, що суд необґрунтовано не прийняв до уваги висновки експертизи № 522/523 від 31.07.2015 року, хоча експертом належним чином були надані роз'яснення по висновку експертизи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, при поділі майна подружжя, суд першої інстанції врахував фактичний порядок користування майном, яке склалося між подружжям після припинення шлюбних відносин, інтересів дружини, чоловіка та їхніх малолітніх дітей, професійних занять кожного з подружжя, та прийшов до висновку, що запропонований позивачем варіант розподілу майна є найбільш наближеним до розміру їхніх ідеальних часток.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з жовтня 2006 року по 19 вересня 2007 року, визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя квартири АДРЕСА_2 та її поділ, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту,що у період з жовтня 2006 року по 19 вересня 2007 року між сторонами у справі склалися усталені відносини, притаманних подружжю, зокрема, спільне ведення бюджету, спільна участь у витратах по утриманню та придбанню майна.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами у справі, ОСОБА_3 та ОСОБА_2зареєстрували шлюб 19.09.2007 року, який розірвано за рішенням суду 08.09.2014 року(а.с. 36). Під час шлюбу подружжям було придбане рухоме та нерухоме майно: ? частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_5; квартира АДРЕСА_1; земельна ділянка загальною площею 0,10 га цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_6; житловий будинок з господарськими спорудами та земельна ділянка площею 0,075 га цільовим призначенням : для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_7; автомобіль «Toyota Land Cruiser 150», 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1; автомобіль «Kia Cerato FH 2213», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2; автомобіль «Hyundai Santa FE», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3.

Частина 1 статті 70 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Сімейного кодексу України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Верховний Суд України в своїй постанові № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду № 11 від 21.12.2007 р.) в пункті 30 пояснив при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засад рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Як обставини, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, втрачає його на шкоду інтересам сім'ї, але й випадки, коли один із подружу не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч.1 ст. 60 СК).

Також, ч. 3 ст. 70 СК України передбачено, що за рішенням суду частка майна дружини та чоловіка при поділі майна може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони отримують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

При цьому, сама по собі наявність дитини не є підставою для збільшення частки одного з подружжя. Суд може відступити від принципу рівності часток подружжя, якщо цього вимагають інтереси виховання і утримання дитини, так як обидва з подружжя зобов'язані виховувати і утримувати дитину.

В свою чергу, ОСОБА_2 не навела достатніх підстав для збільшення її частки, не надала належних доказів щодо недостатнього утримання зі сторони ОСОБА_3 своїх неповнолітніх дітей, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні даної позовної вимоги.

Що стосуються позовних вимог ОСОБА_2 щодо встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з жовтня 2006 року по 19 вересня 2007 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, необхідно установити не тільки факт набуття майна під час спільного проживання, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

За приписами ч. 2 ст. З СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Проте ОСОБА_2 не наведено доказів щодо підтвердження факту ведення спільного господарства разом з ОСОБА_3, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, у період з жовтня 2006 року по 19 вересня 2007 року.

Що стосується тверджень апелянта про невірну оцінку ? частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_5 та необ'єктивності висновку комісійної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №173/174 від 29.04.2016 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд першої інстанції визначаючи вартість спірного нежитлового приміщення , взяв до уваги договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення від 03.04.2013 року та висновок експертної оцінки від 14.03.2013 року, за якими ціна будівель склала 577700 грн. / а.с. 80 -82 том 1/, що також узгоджується з висновком комісійної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №173/174 від 29.04.2016 року, відповідно до якого вартість ? частини спірної будівлі складає 1 026 339 грн./ а.с. 117-138 Том 2 /.

Враховуючи, що вищевказаний висновок експертизи узгоджується з іншими доказами у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вартості 1/2 частини нежитлового приміщення.

Більше того, в своїх уточнених зустрічних позовних вимогах, поданих 24 червня 2016 року, ОСОБА_2 зазначає вартість ? частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_5 - 1026 339, 00 грн., що свідчить про її згоду щодо оцінки вартості даного майна.

Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції вимог ч.1 ст. 70 СК України щодо рівності часток подружжя, внаслідок чого їй було виділено меншу частину спірного майна, різниця часток складає 109 919 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з оспорюваного рішення суду ОСОБА_3 виділено наступне майно: - ? частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_5 - вартістю 1 026 339 грн, квартиру АДРЕСА_1 - вартістю 303 911 грн, земельну ділянку загальною площею 0,10 га що розташована по АДРЕСА_6 - вартістю 137 340 грн.; автомобіль «Toyota Land Cruiser 150», 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 - вартістю 507 739 грн., автомобіль «Kia Cerato FH 2213», 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 - 143 384 грн. Всього ОСОБА_3 виділено майно загальною вартістю 2 118 713 грн.

ОСОБА_2 виділено у власність житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку площею 0,075 га цільовим призначенням : для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_5), що розташовані по АДРЕСА_7 - вартістю 1 628 510 грн, автомобіль «Hyundai Santa FE», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 - вартістю 380 284 грн, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за різницю вартості ідеальних часток у розмірі 109 919 грн. Всього вартість виділеного майна ОСОБА_2, з врахуванням грошової компенсації складає- 2 118 713 грн .

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: О.О.Буленко

Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов