Ухвала

від 06.09.2016 по справі 810/4278/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року м. Київ К/800/20574/15

К/800/23141/15 К/800/23801/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.,

Островича С.Е.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - не з'явились,

від відповідача - Григор’єва Т.І.,

від третьої особи - Кривенко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів м. Києва, Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015

у справі № 810/4278/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Юкрейніан Кемікал Продактс»)

до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

третя особа - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015 позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 16.12.2013 №0001892203. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційних скаргах відповідач та третя особа, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання з'явились представники відповідача та третьої особи. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 30.06.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.06.2013, за результатами якої складено акт від 29.11.2013 №595/22.0/32785994, якою встановлено порушення позивачем:

- абз. «а» п.п. 14.1.13 статті 14, п.п. 135.5.4 статті 135, п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1 318 004 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 609 492 грн.;

- п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2012 року у сумі 595 202 грн. та у 2012 році у сумі 832 149 грн., що призвело до порушення п. 57.1 статті 57 ПК України, в результаті чого підприємством занижено суму авансових внесків на загальну суму 201612 грн. у січні 2013 року у сумі 66133 грн., лютому 2013 року - 66133 грн. та березні 2013 року - 69346 грн.;

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ по порушенням описаним у п. 3.2.2 акту перевірки у загальній сумі 1 346 307 грн., що призвело до завищення суми що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банк (р.23.1) у загальній сумі 1 343 348,00грн., суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду (р.19) у загальній сумі 2 959грн.;

- п. 246.4 статті 246 ПК України, позивачем занижено суму грошового зобов'язання з екологічного податку у сумі 13 430 126,14 грн., у тому числі по податковим деклараціям в сумі 11 866 812,27 грн.;

- п. 169.2.1, 169.1.2, 169.4.1 статті 169 ПК України, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати працівників у розмірі 3274,69грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000322201 від 19.03.2014, яким за порушення абз. «а» п.п. 14.1.13 статті 14, п.п. 135.5.4 статті 135, п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 733 969грн., у тому числі основний платіж - 1 317 895 грн. та штрафні санкції - 416 074,50 грн.;

- №0001922201 від 16.12.2013, яким за порушення п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 609 492грн.;

- №0001882201 від 16.12.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за авансові внески з податку на прибуток у розмірі 302 418грн., у тому числі основний платіж - 201 612грн. та штрафні санкції - 100 806 грн.;

- №0001932201 від 16.12.2013, яким за порушення гл. 5 п. 198.6 статті 198 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 828 588грн., основний платіж - 552 392грн. та штрафні санкції - 276 196грн.;

- №0001952201 від 16.12.2013, яким за порушення гл. 5 п. 198.6 статті 198 ПК України позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 2959 грн.;

- №0001942201 від 16.12.2013, яким за порушення гл. 5 п. 198.6 статті 198 ПК України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 776 777 грн., у тому числі штрафні санкції - 388 388,50грн.;

- №0005121701 від 16.12.2013, яким за порушення п. 176.2 статті 176, п. 51.1 статті 51, п.п. 47.1.1 статті 47, п.п. 169.1.2, 169.2.1, 169.4.1 статті 169 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 2374,69грн. та штрафні санкції - 1697,35грн.;

- №0001892203 від 16.12.2013, яким за порушення п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивачу застосовані штрафні санкції у розмірі 3400 грн.

Задовольняючи позов у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.12.2013 №0001892203, суди виходили з того, що за порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» податковий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених випадків невиконання щоденного друкування фіскального звіту та/чи його незбереження в книзі обліку розрахункових операцій.

Відмовляючи у решті позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про обґрунтованість позиції податкового органу щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, які зафіксовано в акті перевірки.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з вищенаведеними висновками судів, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем сформовано спірні суми податкового кредиту, а також суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за результатами задекларованих ним фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентами, у яких було придбано матеріали та сировину, зокрема: TOB «ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД СПЕЦОБЛАДНАННЯ», TOB НВП «ВЕЛДІНТЕК», ПП «СІНК», TOB «Автоагрегатний завод «Меркурій», TOB «ПВК «Сплав», TOB «Енергохімсервіс», TOB «Хімакватех», TOB НТК «МЕГА ТРЕЙДІНГ», TOB «СК-Запоріжбудсервіс», TOB «Єврозапчасть», TOB «Вігас-Трейд», TOB «Бюро Стандартних Зразків», TOB «Пак Пласт Украйна», TOB «БК «РОСТБУД», TOB «АІСТ-ДНІПРО», TOB «Промислова Група «Сенсор», TOB «Техекс України», TOB «ТПП «Спектр», ПНВФ «Леан», ПБП «ЕКОНОМІКА», TOB ПП «НВК Укрметалпродукт», TOB «АВГУСТ», TOB «НВП «Техенергоснаб», ЗАТ «Об'єднана металургійна компанія», TOB «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн», TOB «Промметалресурс», ПП «Філінг», TOB «Енергообладнання», ТОВ «Мадлен ЛТД».

Дослідивши надані позивачем первинні документи, що наявні у матеріалах справи, стосовно його господарських взаємовідносин із наведеними вище контрагентами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій і досягнення позивачем законної мети її здійснення, не доведено дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій та господарську мету таких операцій.

Так, суди вказали, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні статті 70 КАС України на підтвердження обставин транспортування товарів, приймання товарів за кількістю та якістю (враховуючи, що серед таких в тому числі були хімічні речовини та великогабаритні деталі, запчастини), їх навантаження та розвантаження, довіреностей на підтвердження повноважності осіб щодо прийняття таких товарів, відсутні також документи, складення, або необхідність надання яких було обумовлено сторонами безпосередньо при укладенні договорів, зокрема рахунки-фактури, сертифікати якості, товарно-супровідні документи, заявки. Крім того, по контрагентах - TOB «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн», TOB «АІСТ-ДНІПРО», ТОВ «Мадлен ЛТД» позивач не надав взагалі жодних доказів щодо господарських взаємовідносин з ними.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач не довів безпосереднього використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності, подальшого руху активів у процесії її здійснення, не підтверджено обставини, які обумовили необхідність отримання послуг, придбання товарів.

Враховуючи, що судами встановлено обставини щодо безтоварного характеру господарських операцій, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість доводів податкового органу про завищення позивачем суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 6 297 365 грн.; про завищення ПрАТ «Кримський ТИТАН» суми податкового кредиту з податку на додану вартість на 1 332 128,00 грн.; про заниження позивачем доходу задекларованого суб'єктом господарювання в консолідованій Декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.10.2011 по 30.07.2013 у сумі - 386 680,96 грн. у зв'язку з безоплатним отриманням товару від невстановленої особи; про наявність підстав для донарахування позивачу авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік у сумі 201 612,00 грн.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на 2374,69 грн., та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1697,35 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Перелік податкових соціальних пільг визначений п. 169.1 ст. 169 ПК України.

Згідно з п.п. 169.2.1 п. 169.2 ст.169 ПКУ податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

За визначенням п.п.14.1.48 п. 14.1 ст.14 ПК України заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджуються обставини вказані в акті перевірки щодо порушення позивачем п.п. 169.2.1, 169.1.2 п.169.1, п.п.169.4.1 п.169.4 ст.169 ПКУ у частині застосування податкової соціальної пільги до суми нарахованого та виплаченого доходу у вигляді заробітної плати, розмір якої не належить до використання податкової соціальної пільги, тому податковим органом правомірно донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати працівників у розмірі 2 374,69 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.12.2013 №0001892203, то як встановлено судами попередніх інстанції, позивачем в порушення норм п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» під час податкової перевірки книг обліку розрахункових операцій не збережено фіскальні звітні чеки (Z-звіт) у кількості 5 штук (1783 від 05.05.2011, №558, 677, 678, 736 від 05.05.2011) та не забезпечено щоденний їх друк.

Відповідно до п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах від 16.04.2013 № 21-89а13, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідний податковий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність та скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001892203 від 16.12.2013, яким за порушення п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивачу застосовані штрафні санкції у розмірі 3400 грн.

Доводи, наведені скаржниками в касаційних скаргах, викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів м. Києва залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)В.В. Кошіль (підпис)С.Е. Острович