Постанова

від 06.09.2016 по справі 14/5026/879/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Справа № 14/5026/879/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоЖукової Л.В. (доповідач), Суддів:Удовиченка О.С., Погребняка В.Я. розглянувши касаційну скаргу ліквідатора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми" арбітражного керуючого Рогова Вадима Анатолійовича на ухвалугосподарського суду Черкаської області від 05.04.2016 та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 14/5026/879/2011 господарського суду Черкаської області за заявоюсільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми" про визнання банкрутом за участю представників сторін: СТОВ"Підгайдамацькі ферми" - Плесюка О.С.; ОСОБА_6 - ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ :

В провадженні господарського суду Черкаської області перебуває справа про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми".

Справа щодо розгляду заяви ліквідатора про недійсність договору купівлі-продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди приміщень та сільгосптехніки для утримання ВРХ від 10.08.2011 №10-08/2011 з додатками, укладеним між СТОВ "Підгайдамацькі ферми" в особі директора ОСОБА_6 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 розглядалась судами неодноразово.

Так, ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.04.2016 у справі №14/5026/879/2011 (Суддя - Боровик С.С.) відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора СТОВ "Підгайдамацькі ферми" арбітражного керуючого Рогова Вадима Анатолійовича про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 2 723 200 грн. вартості корів української червоно-рябої чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 (головуючий суддя: Пантелієнко В.О., судді: Верховець А.А., Гарник М.Л.) апеляційну скаргу ліквідатора СТОВ "Підгайдамацькі ферми" арбітражного керуючого Рогова Вадима Анатолійовича залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.04.2016 у справі №14/5026/879/2011- без змін.

Не погодившись із наведеними судовими актами попередніх інстанцій, ліквідатор ТОВ "Підгайдамацькі ферми" Рогов В.А. звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою з проханням їх скасувати та прийняти нове рішення, застосувавши правові наслідки недійсності оскаржуваного правочину стягнути з ОСОБА_8 на користь боржника 2 723 200 грн., пославшись на порушення та невірне застосування судами другої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При вирішенні даного спору застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013, далі - Закон).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20.04.2011 порушено провадження у справі про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми", відповідно до ч.5 ст.7, ст.11 Закону за заявою керівника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном.

Ухвалою суду від 08.12.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів із загальною сумою вимог 2 882 653,39 грн. (з яких 1 361 390,01 грн. вимоги ВАТ "Банк "Біг Енергія"). Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 додатково визнано вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 до боржника на суму 321 400 грн.

10.08.2011 між СТОВ "Підгайдамацькі ферми" та ФОП ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди приміщень та сільгосптехніки для утримання ВРХ, а саме корів та телят. Ціна договору 312 000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Вказаний договір сторонами було повністю виконано (в матеріалах справи: договір, додаткова угода №1 та №2, накладна про передачу та додаток до накладної із реєстром ідентифікаційних номерів переданої худоби, докази оплати.

Ліквідатором банкрута подано заяву про визнання частково недійсним договору від 10.08.2011 №10-08/2011 купівлі-продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди приміщень та сільгосптехніки для утримання ВРХ, укладеного між СТОВ "Підгайдамацькі ферми" (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (покупець), згідно з яким продавець передав у власність покупця корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід у кількості 102 (сто дві) голови та застосування правових наслідків недійсності правочину. При цьому Ліквідатор посилався на ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 25, п. 10, 11 ст. 17 Закону про банкрутство.

Худоба, що стала предметом оспорюваного договору, перебувала в заставі у ВАТ Банк "БІГ Енергія" на підставі договору застави №26/04-08-2007 від 07.08.2007 року, яким встановлено право заставодержателя звернути стягнення на заставне майно, в тому числі шляхом його прямої реалізації або визнання права власності на нього, обтяження зареєстровано 10.08.2007 09:51:59 за №5461098 реєстратором, Київською обласною філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України; об'єктом обтяження є племінні корови та нетелі у загальній кількості 199 (сто дев'яносто дев'ять) голів; розмір основного зобов'язання 1600000 грн.; з терміном дії обтяження 10.08.2012; звернення стягнення не зареєстровано.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.06.2015 у справі №14/5026/879/2011:

- визнано недійсним договір від 10.08.2011 №10-08/2011 купівлі-продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди приміщень та сільгосптехніки для утримання ВРХ, укладений між СТОВ "Підгайдамацькі ферми" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, в частині передачі у власність ОСОБА_8 корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід у кількості 102 (сто дві) голови та телят великої рогатої худоби у кількості 97 (дев'яносто сім) голів, які не мають державних номерів;

- стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми" (Корсунь-Шевченківський район, с. Селище, ідентифікаційний код 33246688) 945 000 грн. вартості корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) 1218 грн. судового збору в доход державного бюджету України через місцевий (за місцезнаходженням відповідача) орган державної податкової служби (отримувач - УДКСУ у м. Черкаси Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, рахунок -№31213206783002, код бюджетної класифікації - 22030001, символ звітності банку - 101).

- Визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_8 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) поточним кредитором боржника на суму 312000 грн., які підлягають погашенню у четверту чергу.

- Заяву боржника у особі ліквідатора банкрута від 03.06.2015 №02-02/326 залишено без розгляду.

- Провадження у справі стосовно ОСОБА_6 припинено.

Задовольняючи заяву ліквідатора та визнаючи недійсним договір від 10.08.2011 №10-08/2011, місцевий господарський суд виходив з того, що Договір укладений після порушення справи про банкрутство на стадії розпорядження майном без погодження з розпорядником майна та комітетом кредиторів, Договір укладено між боржником із заінтересованою особою, в результаті чого кредиторам завдані збитки (ч.11 ст.17, абз. 12 ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство).

Водночас, суд першої інстанції встановив:

що ціна продажу не відповідає дійсності та дійшов до висновку про те, що дійсна вартість худоби складає 945000 згідно з договором застави від 07.08.2007 №26/04-08-2007, отже, збитки складають 945000-312000 = 633 000 грн.;

що використовуючи свої родинні стосунки, володіючи 100% статутного капіталу та укладаючи спірний Договір сторони керувалися наміром щодо виведення активів (ВРХ) з господарського обігу боржника з метою недопущення його реалізації ліквідатором та розподілу цих коштів у порядку, встановленому Законом про банкрутство;

що здача ВРХ на забій через 10 днів після укладення Договору свідчить про те, що продаж здійснено з метою сплатити заставному кредитору меншу суму від реально отриманої від здачі на забій, оскільки, отримати кошти від здачі на забій міг і боржник, тобто доводи про продаж ВРХ у зв'язку з відсутністю кормової бази є нікчемними;

що всупереч Закону про банкрутство відбулася не лише реалізація майна боржника, а й погашення вимог кредитора під час дії мораторію (ст.12 Закону про банкрутство).

Однак, у своїй постанові від 21.07.2015 року у справі №14/5026/879/2011 Київський апеляційний господарський суд із такими висновками суду першої інстанції не погодився та зазначив, що господарський суд розглядаючи заяву ліквідатора від 16.06.2011 вийшов за межі повноважень, оскільки розгляд заяви про визнання договору недійсним у межах справи про банкрутство здійснюється на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким не передбачено право господарського суду виходити за межі поданої заяви, тим більше, що такого клопотання заінтересованої сторони не подавалось.

Також, суд апеляційної інстанції вважав, що судом першої інстанції порушено вимоги ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо неможливості зміни підстав або предмету позову після початку слухання справи по суті, відтак, задовольнивши заяву частково та стягнувши з ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 945 000,00 грн. суд порушив наведену норму.

Крім того, суд другої інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду про визнання недійсним спірного Договору та застосування двосторонньої реституції вважав, що ціна договору була визначена звітом оцінки та погоджена заставодержателем, яким було прийнято і виконання, тобто прийняті грошові кошти від ОСОБА_8, сторони не заявляли будь-яких претензій одна до одної, відтак, жодної з обставин, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство, не встановлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 року касаційну скаргу арбітражного керуючого Рогова В.А. було задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 року у справі №14/5026/879/2011 скасовано повністю, ухвалу господарського суду Черкаської області від 03.06.2015 року у справі №14/5026/879/2011 в частині стягнення з ФОП ОСОБА_8 на користь СТОВ "Підгайдамацькі ферми" 945 000 грн. вартості корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби та стягнення з ФОП ОСОБА_8 1218 грн. судового збору скасовано, в іншій частині ухвалу господарського суду Черкаської області від 03.06.2015 року залишено без змін.

Справу №14/5026/879/2011 у скасованій частині було направлено на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Так, суд касаційної інстанції у своїй постанові від 06.10.2015 погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання оспорюваного Договору недійсним, проте, колегія суддів касаційної інстанції не погодилась із висновком місцевого господарського суду щодо дійсної вартості ВРХ, оскільки суд першої інстанції не врахував, що предметом застави були корови в кількості 199 голів, а на день реалізації, яка відбулася через 4 роки, залишилося лише 102 корови, які і були реалізовані, та 97 телят - вартість яких не може дорівнювати вартості дорослої худоби, отже сукупна вартість заставного майна станом на серпень 2011 року не могла дорівнювати вартості майна, яке передавалося в заставу в 2007 році.

Разом з тим, Вищий господарський суд України вирішив, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, як така, що прийнята з порушенням та невірним застосуванням ст. ст. 203, 215 ЦК України, ч. 11 ст. 17, ст. 25 Закону, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню лише в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми" 945 000 грн. вартості корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби та стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 1218 грн. судового збору в доход державного бюджету України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки в силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього, суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення стосовно необґрунтовано визначеної суми стягнення з ОСОБА_8 на користь боржника та прийняти власне рішення.

Під час нового розгляду, суд першої інстанції встановив, що у судових засіданнях 09.03.2016 року та 05.04.2016 року представники ліквідатора просили стягнути з ОСОБА_8 2 723 200 грн. вартості корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби.

Приймаючи оскаржувану ухвалу від 05.04.2016 у даній справі, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 на користь СТОВ "Підгайдамацькі ферми" 2 723 200 грн. вартості корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби та відмовив у задоволенні заяви про стягнення.

Водночас, місцевий господарський суд надав повторну оцінку Договору та дійшов висновку про те, що вартість придбаної ВРХ становить 945 000 грн., реалізовано за 312 000 грн., проте, реалізацію худоби було погоджено із заставодержателем і ним було надано згоду на укладання угоди на таких умовах, отже, заставодержатель вважав ціну за реалізовану худобу реальною, справедливою та такою, що задовольняла всіх учасників договору.

Наведену ухвалу повністю підтримав і апеляційний господарський суд.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із наведеними висновками судів попередніх інстанцій, вважає, що вони зроблені з грубим порушенням ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України та вважає відзначити таке.

Так, у ст. 111 12 ГПК України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими під час нового розгляду для суду першої чи апеляційної інстанції, який розглядатиме справу.

Під час нового розгляду місцевий господарський суд зобов'язаний діяти згідно з цими вказівками і не має права ухилитися від їх виконання.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. В разі застосування реституції за недійсним договором, у якому не встановлена вартість майна і вона не може бути визначена виходячи з його умов, вартість майна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору (частина четверта статті 632 ЦК ).

Як вже зазначалось, при первинному розгляді справи, суд першої інстанції застосовуючи двосторонню реституцію дійшов до висновку про те, що, ОСОБА_8 повинен повернути боржнику 945 000 грн. вартості корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби.

Разом з тим, оскільки обов'язок боржника у сумі 312000 грн. перед ОСОБА_8 виник у ліквідаційній процедурі, останнього визнано поточним кредитором на суму 312000 грн., вимоги якого підлягають задоволенню у четверту чергу.

При цьому судом не проводилось зарахування зустрічних взаємних вимог, оскільки повернені боржнику у ліквідаційну масу кошти підлягають розподілу відповідно ст.31 Закону про банкрутство.

Направляючи справу у частині повернення боржнику 945 000 грн. вартості корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 06.10.2015 звернув увагу, виключно на обґрунтування розміру наведеної суми, яку слід було повернути боржнику, за наслідком визнання недійсним правочину, проте, суд першої інстанції, ігноруючи обов'язкові вказівки суду касаційної інстанції, при новому розгляді справи відмовив у задоволенні заяви ліквідатора СТОВ "Підгайдамацькі ферми" арбітражного керуючого Рогова Вадима Анатолійовича про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 2 723 200 грн. вартості корів української червоно-рябої чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби, пославшись на те, що вартість придбаної ВРХ становить 945 000 грн., реалізацію худоби було погоджено із заставодержателем і ним було надано згоду на реалізацію худоби за 312 000 грн.

При цьому суд першої інстанції взагалі не дослідив та не надав оцінку невідповідностям у визначенні спірної суми, на які звернув увагу суд касаційної інстанції, на те, що відмовляючи ліквідатору у стягненні з ОСОБА_8 на користь боржника, в порядку реституції, у реєстрі кредиторів залишаються кредиторські вимоги ОСОБА_8 на суму 312 000 грн., як наслідок визнання спірного Договору недійсним, що порушує права як боржника так і його кредиторів.

На допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції уваги не звернув та їх не виправив.

Невиконання обов'язкових вказівок суду касаційної інстанції свідчить про суттєве порушення судами норм процесуального права та є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи у відповідній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України), суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті справи.

У зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із направлення справи на повторний новий розгляд до суду першої інстанція, якому належить врахувати викладене, надати оцінку невідповідностям у визначенні спірної суми, на які вже звертав увагу суд касаційної інстанції у постанові від 06.10.2015 і розглянути справу у відповідній частині з дотриманням вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ліквідатора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми" арбітражного керуючого Рогова Вадима Анатолійовича задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі №14/5026/879/2011 скасувати.

Справу №14/5026/879/2011 направити до господарського суду Черкаської області на новий розгляд.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді О.С. Удовиченко

В.Я. Погребняк