Рішення

від 06.09.2016 по справі 914/1284/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2016р. Справа№ 914/1284/16

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», м. Львів до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Речник», м. Львів про:стягнення 17960,23 грн.

Головуючий суддя Артимович В.М.,

судді Гутьєва В.В., Чорній Л.З.,

секретар судового засідання Струк Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з'явився.

Судом роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. Відводу складу суду не заявлено. Технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, оскільки відповідного клопотання заявлено не було.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», м. Львів, надалі - позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Речник», м. Львів, надалі - відповідач, про стягнення 66872,20 грн.

Ухвалою суду від 16.05.2016 р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 11.07.2016 р.

08.07.2016 р. на розгляд суду представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.07.2016 р. справу призначено до колегіального розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Артимович В.М., судді Чорній Л.З., Цікало А.І.

Ухвалою суду від 22.07.2016 р. судом розгляд справи призначено на 10.08.2016 р.

У зв'язку з відпусткою судді Цікала А.І. згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.08.2016 р. склад колегії суддів змінено, а саме: головуючий суддя Артимович В.М., судді Гутьєва В.В., Чорній Л.З.

05.09.2016 р. позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

В судове засідання 06.09.2016 р. з'явився представник позивача, просив суд задоволити заяву про зменшення розміру позовних вимог. Відповідач не забезпечив явку повноважного представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання відповідно до ст. 64 ГПК України.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

18.04.2014 р. між сторонами укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання приміщень та надання комунальних послуг за № 59-с, відповідно до п. 1.1 якого балансоутримувач забезпечує утримання та обслуговування нежитлових приміщень в будинку, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, який належить до спільної власності територіальних громад Львівської області, і з цією метою укладає з постачальними організаціями відповідні угоди і проводить розрахунки.

Згідно долучених до матеріалів справи рахунків від 31.10.2015 р. за № 1853, від 30.11.2015 р. за № 2048, від 28.12.2015 р. за № 2488, від 31.01.2016 р. за № 41, від 29.02.2016 р. за № 559, від 31.03.2016 р. за № 960 сума основного боргу складає 48911,97 грн.

Крім того, позивач направив на адресу відповідача претензію від 01.02.2016 р. за № 154.

Як зазначено вище, 08.07.2016 р. позивач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, в тому числі виписки з банку про те, що основний борг станом на 31.05.2016 р. погашений.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи банківської виписки, позивачу перераховано 51154,02 грн. на погашення основної заборгованості станом на 31.05.2016 р. відповідно до рахунку на оплату від 15.06.2016 р. за № 2261.

Згідно поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог від 05.09.2016 р. останній просить стягнути з відповідача 250,59 грн. трьох процентів річних, 411,63 грн. інфляційних втрат, 2624,42 грн. пені, 14673,59 грн. штрафу та судовий збір.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про те, що зменшені позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, виходячи з наступних мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пункт 2.1 зазначає, що сума договору складається із сум, зазначених в рахунках і актах приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), які щомісячно виставляються на підставі даного договору. Користувач відшкодовує балансоутримувачу вартість послуг з врахування рівня рентабельності, що складає 8 % від суми наданих послуг за місяць.

Користувач зобов'язаний здійснювати оплату до 20 числа місяця наступного за розрахунковим на рахунок балансоутримувача (п. 2.3 договору).

Користувач зобов'язується своєчасно і у повному обсязі відшкодувати витрати балансоутримача за надані послуги. При несвоєчасному внесенні плати користувач сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за весь період прострочення платежу. При несвоєчасному внесення плати користувач сплачує штраф в розмірі 30 відсотків від суми заборгованості (п.п. 2.4 - 2.6 договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем оплачено основний борг, та позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

З прохальної частини заяви про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 250,59 грн. трьох процентів річних, 411,63 грн. інфляційних втрат, 2624,42 грн. пені, 14673,59 грн. штрафу та судовий збір.

У відповідності до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пункт 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. за № 14 зазначає, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Суд також зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із зазначеною статтею ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій; можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань передбачено абзацом другим частини другої статті 231 ГК України; для учасників господарських відносин законодавством не встановлено обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи укладення договору, встановленим статтею 627 ЦК України, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отож, суд перевірив правильність нарахування пені, та встановив, що неустойка підлягає до задоволення повністю в сумі 2624,42 грн.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача штраф в розмірі тридцяти відсотків від суми заборгованості на підставі п. 2.6 договору. Суд вважає, що вказана вимога обґрунтована та також підлягає до задоволення повністю.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (абз. 4, 5 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Відповідно до п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат, судом встановлено, що 411,63 грн. інфляційних втрат підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання зобов'язання.

Щодо стягнення трьох процентів річних, то вказана позовна вимогам підлягає задоволенню в розмірі 250,59 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх зменшених позовних вимог, а також те, що відповідач доказів оплати пені, штрафу, трьох процентів річних, інфляційних втрат не представив, суд вважає зменшені позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до платіжного доручення від 11.05.2016 р. за № 4460 позивачем сплачено судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Судовий збір слід покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Зменшені позовні вимоги Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», м. Львів, задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Речник» (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 6; ідентифікаційний код 39003234) на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 8, ідентифікаційний код 33358550) 250,59 грн. трьох процентів річних, 411,63 грн. інфляційних втрат, 2624,42 грн. пені, 14673,59 грн. штрафу та судовий збір в сумі 1378,00 грн.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.09.2016 р.

Головуючий суддя Артимович В.М.

Судді Гутьєва В.В.

ОСОБА_2