Рішення

від 06.09.2016 по справі 914/1960/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2016р. Справа№ 914/1960/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агрокультура МостиськаВ» , м. Мостиська, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислової компанії В«ЗахідпромбудВ» , м. Львів

про стягнення заборгованості

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Потикевич

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю В«Агрокультура МостиськаВ» , м. Мостиська, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислової компанії В«ЗахідпромбудВ» , м. Львів про стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.07.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.08.2016р.

Для всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору, з'ясування всіх обставин даної справи, 09.08.2016р. розгляд справи відкладався з підстав, наведених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 06.09.2016р. представник позивача з"явився, 15.08.2016.р через службу діловодства господарського суду подав клопотання, згідно якого повідомив, що позивачем допущено описку в ціні позову, просить суд вважати вірною ціною позову суму 73556,51 грн., позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовує належним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно укладеного між сторонами договору, на виконання умов якого позивачем було перераховано на рахунок відповідача авансовий платіж в розмірі 54000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.01.2016р. №208 долученим до матеріалів справи. Проте, відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання, прострочив строки поставки щодо виготовлення та передачі у власність позивачу платформ. На підставі п.5.4. договору, позивач звернувся до відповідача з повідомленням від 02.03.2016р. №2/03 про відмову від договору. Внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором підряду на виготовлення залізобетонних конструкцій від 29.12.2015р. позивач просить суд стягнути з відповідача 54000,00 грн. авансового платежу, 12806,51 грн. пені нарахованої за несвоєчасну поставку платформ на підставі п.5.2. договору та 6750,00 грн. штрафу нарахованого на підставі п.5.3. договору. Позов просить задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Вимог ухвал суду від 28.07.2016р. та 09.08.2016р. не виконав, відзиву на позов не подав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 28.07.2016р., місцезнаходження юридичної особи - ТзОВ Торгово-промислова компанія «Західпромбуд»: АДРЕСА_1, куди і скеровувались ухвали господарського суду Львівської області рекомендованими листами з повідомленням про вручення, котрі повернуті з відміткою про вручення та «за закінчення терміну зберіагння».

Згідно приписів п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України , зобовВ»язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобовВ»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовВ»язку. Однією з підстав виникнення зобовВ»язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

29.12.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Мостиська» (позивач, за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТПК «Західпромбуд» (відповідач, за договором - підрядник) укладено договір підряду на виготовлення залізобетонних конструкцій.

Відповідно до п.1.1. договору, підрядник, за завданням замовника, виготовляє та передає у його власність наступні залізобетонні конструкції: платформи прямокутні у кількості 15 шт. Розміри, маса, матеріали виготовлення та інші технічні характеристики платформ зазначені у погодженому сторонами технічному кресленні, яке є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №1) (п.1.2. договору).

Згідно умов п.2.6. договору, строк поставки платформ: до 31 січня 2016 року, поставка частинами допускається. Про конкретну дату поставки у межах встановленого строку, а також про кількість платформ, які будуть поставлені у відповідний день, підрядник повідомляє замовника не пізніше ніж за 5 (п'ять) робочих днів.

Передачу виготовлених платформ замовнику сторони засвідчують підписанням відповідних актів приймання-передачі та/або накладних. Підписанням вказаних документів замовник підтверджує, що він провів ретельний огляд виготовлених платформ і не виявив при цьому видимих пошкоджень чи інших видимих недоліків у платформах (п.2.7. договору).

Розділом 3 договору передбачено ціну і порядок оплати. Так, згідно п.3.1. договору, ціна однієї платформи складає 4 500,00 грн., в т. ч. ПДВ, загальна ціна усіх платформ, виготовлення яких передбачено цим договором, складає 67 500,00 грн., в т. ч. ПДВ. Не пізніше 5 банківських днів після укладення цього договору, замовник оплачує на користь підрядника аванс, що складає 80 % загальної ціни усіх платформ (п.3.2. договору).

У відповідності до умов п.п.3.3, 3.4. договору, замовник проводить остаточний розрахунок з підрядником протягом 5-ти днів з моменту поставки усіх платформ, виготовлення яких передбачено цим договором. Оплата проводить шляхом переказу необхідної суми коштів з банківського рахунку замовника на банківський рахунок підрядника. Оплата вважається проведеною у день списання коштів з банківського рахунку замовника.

На виконання взятих на себе зобов'язань передбачених п.3.2. договору, позивачем - ТзОВ В«Агрокультура МостиськаВ» перераховано на користь відповідача аванс в розмірі 54000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №208 від 05.01.2016р. (в матеріалах справи).

Згідно п.5.4. договору, у разі прострочення поставки платформ більше ніж на 30 днів, замовник вправі відмовитись від цього договору. В цьому випадку підрядник протягом 5-ти днів з моменту отримання повідомлення замовника про відмову від договору, повинен повернути замовнику усі кошти, які були сплачені за платформи. За кожен день несвоєчасного повернення коштів підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не повернутої суми.

На підставі п.5.4. договору, у зв'язку з простроченням строків поставки платформ понад 30 днів, позивач звернувся до відповідача з повідомленням вих.№2/03 від 02.03.2016р. про відмову від договору підряду на виготовлення залізобетонних конструкцій від 29.12.2015р. (докази скерування повідомлення в матеріалах справи). Проте, таке повідомлення залишене відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо виготовлення, передачі та поставки платформ, в порушення умов договору, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 54000,00 грн. - авансу, 12806,51 грн. пені та 6750,00 грн. штрафу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір підряду на виготовлення залізобетонних конструкцій від 29.12.2015р. за своєю правовою природою відноситься до договорів підрядного типу.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до умов ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Згідно ч.4 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до умов п.5.4. договору, у разі прострочення поставки платформ більше ніж на 30 днів, замовник вправі відмовитись від цього договору . В цьому випадку підрядник протягом 5-ти днів з моменту отримання повідомлення замовника про відмову від договору, повинен повернути замовнику усі кошти, які були сплачені за платформи.

В силу ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ч.3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до ч. 2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Таким чином, позивач у порядку передбаченому ст. 849 ЦК України та відповідно до положень п.5.4. договору правомірно відмовився від договору надіславши відповідачу повідомлення вих.№2/03 від 02.03.2016р. про відмову від договору підряду.

Позивачем перераховано відповідачеві аванс у розмірі 54000,00 грн. на виготовлення платформ за договором підряду на виготовлення залізобетонних конструкцій від 29.12.2015р.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження виготовлення відповідачем залізобетонних конструкцій (платформ) обумовлених умовами договором, а також суду не надано доказів повідомлення позивача у порядку п.2.6 договору про конкретну дату поставки та кількість платформ на суму перерахованого авансу чи повідомлення про повернення позивачу авансу в розмірі 54000,00 грн.

При цьому, незважаючи на припинення договору підряду на виготовлення залізобетонних конструкцій від 29.12.2015р. у зв'язку з односторонньою відмовою позивача від договору в порядку предбаченому ст. 849 ЦК України, а кошти, які просить стягнути позивач з відповідача в розмірі 54000,00 грн. отримано останнім у якості оплати за роботи, які повинні бути виконані за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, відтак правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, ст.849 ЦК України. Наведена правова позиція узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України у постанові від 14.10.2014р. у справі №3-129гс14.

Аналогічних висновків про підставність позовних вимог про стягнення з підрядника на користь замовника суми невикористаної попередньої оплати на підставі ст. 849 ЦК України, у зв'язку з односторонньою відмовою замовника від договору підряду, дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 24.02.2014р. у справі №922/3733/13, у постанові від 22.08.2012р. у справі №5028/11/14-11/20/2012 та в постанові від 18.12.2014р. у справі №910/13757/13.

Враховуючи вищенаведене, позивач в порядку передбаченому ст.849 ЦК України та керуючись правом передбаченим договором, в односторонньому порядку відмовився від договору у зв'язку з чим зобов'язання сторін за ним припинились.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, враховуючи те, що грошові кошти в сумі перерахованого авансу набуто відповідачем за наявності правової підстави та не повернуто позивачу, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 54000,00 грн. авансового платежу підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.2. договору, за кожен день несвоєчасної поставки платформ, підрядник сплачує на користь замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни платформ, які не було поставлено. У разі прострочення поставки платформ більше ніж на 20 днів, підрядник додатково сплачує на користь замовника штраф у розмірі 10% від ціни платформ, які не було поставлено (п.5.3. договору).

На підставі п.п.5.2., 5.3 договору, за прострочення поставки платформ позивачем нараховано відповідачу 12806,51 грн. пені та 6750,00 грн. штрафу.

Відповідно до п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею.

При цьому, суд зазначає, що грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України (постанова від 06 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12).

Також, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Якщо зобов'язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов'язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов'язання (п.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р.).

Як випливає з наведених законодавчих норм, пеня як вид цивільно - правової відповідальності нараховується за порушення грошового зобов'язання , проте, позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну поставку платформ, тобто за неналежне виконання зобов'язання, яке у відповідності до норм законодавства не є грошовим.

Крім того, суд звертає увагу, що за положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 5.2. договору передбачено нарахування пені як виду цивільно-правової відповідальності за кожен день несвоєчасної поставки платформ. В той же час, згідно п.5.3. договору сторонами передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності у розмірі 10% від ціни платформ, які не було поставлено у разі прострочення поставки платформ більше ніж на 20 днів.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - прострочення поставки платформ свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 21.01.2015р. №6-2003цс15).

Статтею 111-28 ГПК України закріплено обов'язковість судових рішень Верховного суду України. Так, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 6750,00 грн. та відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені в розмірі 12806,51 грн.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо виготовлення, передачі та поставки залізобетонних конструкцій згідно умов договору, враховуючи те, що грошові кошти в сумі перерахованого авансу не повернуто позивачу, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 54000,00 грн. авансового платежу та 6750,00 грн. штрафу підлягають до задоволення.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем своїх зобов'язань, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599,549, 612, 617, 625, 629, 837, 843, 849, 872 ЦК України, ст.ст. 193, 216 ГК України, ст.ст. 4 3 , 32, 33, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислової компанії «Західпромбуд», АДРЕСА_2 (код ЄДРПОУ 23957350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Мостиська», Львівська область, м.Мостиська, вул. Полуботка, буд.5 (код ЄДРПОУ 36079170) - 54000,00 грн. - авансу, 6750,00 грн. - штрафу та 1137,95 грн. - судового збору.

3. В частині стягнення пені - відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 09.09.2016р.

Суддя Мороз Н.В.