Рішення

від 07.09.2016 по справі 922/2404/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2016 р.Справа № 922/2404/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю ПІ Сістем", м. Харків про стягнення 2556,11 грн., розірвання договору оренди та зобов'язання повернути орендоване майно за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №65 від 22.04.2016р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю ПІ Сістем", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 2083,62 грн., пеню у розмірі 326,64 грн. та штраф у розмірі 145,85 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору оренди №5496-Н від 15.07.2013р. укладеного між позивачем та відповідачем. Також, у зв'язку із наявністю у відповідача заборгованості позивач просить вищевказаний договір оренди розірвати згідно ч.1 ст. 782 ЦК України. Крім того позивач просить зобов'язати відповідача повернути орендоване майно (частину вестибюлю (приміщення №29) на першому поверсі дев'ятиповерхової будівлі громадського будинку (гуртожиток) (інв. №62418), літ. за тех. паспортом А-9), загальною площею 1,00 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 218) балансоутримувачу (Харківський національний університет радіоелектроніки (код ЄДРПОУ 02071197) за актом приймання - передачі. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позивач у позовній заяві виклав клопотання, в якому позивач просив відстрочити сплату судового збору у зв'язку із недостатністю бюджетних призначень для сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2016р. судом прийнято позовну заяву до розгляду. Порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "08" серпня 2016 р. о (об) 10:00. Клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору - задоволено. Відстрочено сплату судового збору за подання даної позовної заяви до суду Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області до винесення рішення у справі.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області 26.08.16р. повернулась ухвала від 22.07.16р. про порушення провадження у справі, яка була направлена на адресу відповідача: 61103, м. Харків, вул. Дерев'янка, буд. 1-А, з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківські області (орендодавець, далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю ПІ СІСТЕМ" (орендар, далі по тексту - відповідач) був укладений договір оренди №5496-Н від 15 липня 2013 року (далі по тексту - договір оренди), відповідно до предмету якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину вестибюлю (приміщення № 29) на першому поверсі дев'ятиповерхового громадського будинку (гуртожиток) (інв. № 62418), літ. за тех. паспортом А-9, загальною площею 1,00 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 218, що перебуває на балансі Харківського національного університету радіоелектроники (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 16 січня 2013 року і становить 8600,00 грн.

Майно передається в оренду з метою: розміщення терміналу поповнення рахунку (пункт 1.2. договору оренди).

Згідно з пунктом 2.1. договору оренди - орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Пунктами 3.1., 3.3., 3.6. договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорційно її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2013 року - 287,25 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2013 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень 2013 р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточній місяць.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%.

Орендар зобов'язується, зокрема, використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору. Своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (пункти 5.1, 5.3 договору оренди).

У відповідності до пункту 10.1. договору оренди, цей договір укладено строком на один рік, що діє з 15 липня 2013 року до 15 липня 2014 року.

Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 15 липня 2013 року, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: частину вестибюлю (приміщення № 29) на першому поверсі дев'ятиповерхового громадського будинку (гуртожиток) (інв. № 62418), літ. за тех. паспортом А-9, загальною площею 1,00 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 218.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом всього терміну дії договору оренди №5496-Н від 15 липня 2013 року належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, в порушення умов спірного договору, відповідач не сплачував орендну плату на користь позивача, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду, про стягнення з відповідача заборгованості за період з вересня 2015 року по травень 2016року 2083,62 грн., розірвання договору оренди №5496-Н від 15.07.2013р. укладеного між позивачем та відповідачем та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Крім того, згідно частини 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, статей 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Умовами Договору оренди передбачено, що Орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до 12 числа місяця, наступного за звітним, отже строк оплати є таким, що настав.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Враховуючи, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області не надано доказів звернення відповідача із заявою про припинення дії договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, як то передбачено п. 10.4 договору, суд вважає, що укладений сторонами договір оренди №5496-Н від 15 липня 2013 року автоматично пролонгований в строк до 15 липня 2017 року.

Як вбачається із наданих позивачем розрахунків у відповідача наявна заборгованість з орендної плати перед позивачем у розмірі 2 083,62 грн.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 2083,62 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Позивачем, за неналежне виконання зобов'язань за Договором оренди №5496-Н від 15 липня 2013 року нараховано до стягнення з відповідача пеню в розмірі 326,64 грн. та штраф у сумі 145,85 грн.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до положень статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 3.7 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до Державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 3.8 договору у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені та штрафу. Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та штрафу враховуючи п. 3.7, 3.8 спірного договору та приписи ст. 232 ГК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 326,64 грн. та штрафу в сумі 145,85 грн. підлягають задоволенню.

Окрім того, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області просить суд розірвати договір оренди №5496-Н від 15 липня 2013 року та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно, у зв'язку із систематичним порушенням з його боку зобов'язань по оплаті орендної плати.

Відповідно до пункту 10.6 договору оренди, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря.

Пунктом 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 року №12, зазначено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати, що законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів до бюджету за оренду майна.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, він систематично порушував умови договору в частині внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з її оплати за спірним договором, стягнення якої є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про розірвання договору оренди №5496-Н від 15 липня 2013 року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно ч. 1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктами 10.9 договору оренди сторонами узгоджено питання повернення майна у разі припинення або розірвання цього договору.

За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу позивача щодо повернення орендованого майна балансоутримувачу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом при звернення позивача до суду було відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви до суду до винесення рішення у справі, таким чином судові витрати у даній справі у розмірі 4134,00 грн. покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду та підлягають стягненню до Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 26, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю ПІ СІСТЕМ" (61103, м. Харків, вул. Дерев'янка, буд. 1-А, код ЄДРПОУ: 37093132) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18; код ЄДРПОУ 23148337, отримувач: УК Дзержинс/мХар Дзержинськ/22080200, р/р 31111093700003 в ГУДКСУ у Харківській області, код ЄДРПОУ УДКСУ 37999654, МФО 851011) заборгованість з орендної плати в сумі 2083,62 грн., пеню у сумі 326,64 грн. та штраф у сумі 145,85 грн.

2. Розірвати договір оренди №5496-Н від 15.07.2013 р. укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю ПІ СІСТЕМ" (61103, м. Харків, вул. Дерев'янка, буд. 1-А, код ЄДРПОУ: 37093132).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю ПІ СІСТЕМ" (61103, м. Харків, вул. Дерев'янка, буд. 1-А, код ЄДРПОУ: 37093132) повернути орендоване майно (частину вестибюлю (приміщення № 29) на першому поверсі дев'ятиповерхового громадського будинку (гуртожиток) (інв. № 62418), літ. за тех. паспортом А-9), загальною площею 1,00 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 218) балансоутримувачу (Харківський національний університет радіоелектроніки (61058, м. Харків, пр. Науки, 14, код ЄДРПОУ 02071197) за актом приймання-передачі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю ПІ СІСТЕМ" (61103, м. Харків, вул. Дерев'янка, буд. 1-А, код ЄДРПОУ: 37093132) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 4134,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_2