Рішення

від 25.07.2006 по справі 13/3274

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/3274

                        ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"25" липня 2006 р.                                                                           Справа №  13/3274

Господарський суд Черкаської області у складі  судді Г.М. Скиби,  розглянувши матеріали справи від 19 червня 2006 року  за позовом ТОВ „Таврія-Січ”, м. Запоріжжя

до ТОВ «Торговий дім «Супой»м. Черкаси

про стягнення 81419 грн. 71 коп. боргу, інфляційних та пені.

Представники:

від позивача –Науменко В.В. –директор –за посадою, Дегтярев В.А. –довіреність від 24.07.2006 року,

від відповідача –Смілянець В.Д. –довіреність №27 від 19.01.2006 року.

          Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними доказами та матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2005 року між ТОВ «Таврія-Січ»і ТОВ «Торговий дім «Супой»був укладений договір №08/05 на поставку жерсті під виробництво банки консервної. Найменування, кількість, якість визначалися в специфікації №1 вказаного договору.

          Відносини між сторонами слід розцінювати як договірні, у відповідності до вимог ст.ст. 11, 14, 626, 628, 629, 655 ЦК України. Зобов'язання по оплаті отриманого майна виникло у відповідача на підставі письмового договору №08/05 від 15 серпня 2005 року, та на підставі накладних на передачу товарно-матеріальних цінностей. Кінцевий термін сплати боргу встановлений у договорі та додатку до нього –29 січня  2006 року.  

Згідно пункту 4.1 Договору, розрахунки за продукцію, що поставляється, передбачалося  проводити шляхом 100% авансування вартості партії продукції.

Керуючись правилами ділового обороту, 20.01.2006 р. представники сторін йшли додаткова угода (далі Додаткова угода) до договору №08/05 15.08.2005 р., в якому пункт 4.1 виклали в новій редакції. Нова редакція п.4.1 договору  передбачає, що розрахунки за поставлену продукцію проводяться протягом 3-х днів з моменту її отримання на підставі виставлених рахунків.

За період з 29.08.2005 по 25.01.2006 р. на адресу Відповідача була відвантажена продукція на суму 643711 грн., що підтверджується накладними:

Накладна           №71 від 30.08.2005 р.;

накладна           №73 від   5.09.2005 р.;

накладна           №74 від 29.09.2005 р.;

накладна           №75 від 29.09.2005 р.;

накладна           №76 від 29.09.2005 р.;

накладна           №121 від 29.12.2005 р.;

Поставлена продукція  Відповідачем була частково оплачена на суму 546710  грн. По закінченню 3-денної відстрочки платежу з моменту здійснення останньої поставки продукції (29.12.2005 р.), заборгованість складала 97001 грн.

29 березня 2006 року відповідач перерахував позивачу 50000 грн.

На обгрунтування свої вимог представник позивача посилається на таке:

З метою досудового врегулювання спору, 10 березня 2006 року за №20  відповідачу була направлена претензія (з додатком акту звірки взаємних розрахунків), яка залишилася без відповіді і задоволення.

Даний факт указує на порушення Відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань по оплаті продукції (п. 1.1 Договору), що поставляється, і невиконання вимог  чинного законодавства України, а саме.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України (в редакції від 16.01.2003 р.), суб'єкти

господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином згідно закону, іншим правовим актам, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  - згідно вимогам, які в певних умовах звичайно пред'являються.

Згідно статтям 526, 527 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умовам договору і врахуванням даного Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог  - згідно звичаям ділового обороту або іншим вимогам, які звичайно пред'являються.

Керуючись звичаями ділового обороту, Відповідачу була надана можливість

погашення боргу з розстроченням платежу, що і підтверджується гарантійним листом від 22.03.2006 р. №131. Своїм гарантійним листом Відповідач брав на себе додаткові зобов'язання,  не передбачені Договором №08/05 від 15.08.2005 р., а саме: сплатити ТОВ «Таврія-Січ»прямі збитки, понесені по банківському кредиту.

Для забезпечення договірних зобов'язань по поставці продукції ТОВ «Таврія - Січ»уклало  договір про надання овердрафтового кредиту від 22.07.2005 р. №ОВ2068/ГС з Приватбанком. Згідно п.4.1 даного договору, за користуванням кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку ТОВ «Таврія-Січ»при закритті банківського дня, сплачується 22% річних.

Гарантійним листом   погашення основного боргу і прямих збитків по банківському кредиту передбачалося до 28.04.2006 р.

Враховуючи, що Відповідачем гарантійні зобов'язання залишилися невиконаними, йому позивач направляє вимогу про добровільне погашення заборгованості. Вимога підлягає акцепту протягом  семи днів з моменту його отримання...», 18.05.2006 р. була направлена відповідна вимога, яка також залишилася без відповіді і задоволення.

Представники позивача наполягають на задоволенні вимог:

1) згідно п.5.4 Договору №08/05 від 15.08.2005 р. Покупець оплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми, не сплаченої в строк продукції за кожний день прострочення;

2) згідно гарантійного листа від 22.03.2006 р. №131, по якому підлягають оплаті прямі

збитки, понесені по банківському кредиту;

3) ч.2 пункту 5.6 Договору №08/05 від 15.08.2005 р., згідно якому боржник  зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченої продукції

4) ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої Боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції;

На день подачі позовної заяви, загальна сума боргу складає 81419 грн. 71 коп., що на думку позивача  підтверджується прикладеними розрахунками.

Представник відповідача вимоги заперечив частково та вказує, що сума боргу підлягає стягненню, оскільки майно отримане, а інші вимоги задоволенню не підлягають. Посилається на обставину, що майно мало поставлятися за передоплатою, а тому відповідач не має зобов'язань по погашенню процентів по банківському кредиту та штрафних санкцій.

Оцінюючи зібрані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають до часткового задоволення:

-          позивач виконав умови договору та передав відповідачу жерсть для виготовлення банки консервної.

-          Майно прийняте компанією «Супой»без зауважень, виникли грошові зобов'язання перед позивачем.

-          Кредитор (Таврія-Січ) не надав доказів наявного зобов'язання чи застереження в договорі банківського кредиту про сплату витрат по банківському кредиту відповідачем.

Стягненню підлягає 47001 грн. основного боргу, 12683 грн. 55 коп. пені, 5558 грн. 76 коп.

інфляційних збитків, 4700 грн. 10 коп. –штраф за неналежне виконання умов договору. В решті вимог належить відмовити за необгунтованістю.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача  –699 грн. 43 коп. державного мита та 118 грн. судових витрат в виді оплати послуги інформаційного центру.

Керуючись статтями  49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача –ТОВ «Торговий дім «Супой»,  м. Черкаси, вул. Хоменко, 19, код 24351796, рахунок №2600600021470 в філії АБ «Укрексімбанк»м. Черкаси, МФО 354789

на користь позивача  –ТОВ «Таврія-Січ»м. Запоріжжя, вул. Штабна, 9, код 32240488, рахунок №26007055899080 в Запорізькому відділенні Приватбанку України, МФО 313399

47001 грн. основного боргу, 12683 грн. 55 коп. пені, 5558 грн. 76 коп.

інфляційних збитків, 4700 грн. 10 коп. –штраф за неналежне виконання умов договору, 699 грн. 43 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.  

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

          Суддя                                                                      Скиба Г.М.