Рішення

від 09.06.2016 по справі 200/11843/15-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №200/11843/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі Власенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа- Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання права власності на гараж, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування вимог в позовній заяві посилається на те, що вона на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2007 року та ухвали цього суду від 21.05.2009 року була власником гаражу за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 3Г гар.1, площею 14,2 кв.м. Восени 2009 року на місці цього гаражу вона збудувала інший капітальний гараж, розміром 3,6 м. х 6,91 м., загальною площею 24,9 кв.м. На початку січня 2010 року вона вирішили узаконити гараж та звернулась до Дніпропетровської міської ради із заявою про надання у користування земельної ділянки під уже збудований гараж. 20.11.2014 року між нею та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди землі, предметом якого є надання у строкове користування земельної ділянки по фактичному розміщенню самочинно збудованого гаражу за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, 3Г, загальною площею 0,0027га. Підставою укладення даного договору оренди земельної ділянки є рішення Дніпропетровської міської ради від 03.09.2014 року. З посиланням на ст.376 ЦК України та на відсутність дозволу на будівництво, отримання земельної ділянки в користування вже після побудови гаражу, позивач просить визнати за нею право власності на капітальний гараж №1а, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 3Г в м. Дніпропетровську.

Позовні вимоги позивачем у судовому засіданні підтриманні в повному обсязі, з посиланням на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та просила в ньому відмовити, виклала свої доводи у письмових запереченнях. Пояснила, перед зверненням до суду з цими позовними вимогами ОСОБА_1 не зверталась до Дніпропетровської міської ради для вирішення питання, яке є предметом спору, а Дніпропетровська міська рада, в свою чергу, не заперечувала прав позивача та не порушувала їх; на підставі ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього. Вказує, що правовідносини з набуття у власність самочинно побудованого нерухомого майна врегульовані ч.2 ст.331 ЦК України, Законом України «Про врегулювання містобудівної діяльності», Порядком прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.04.2015 року №79. Відповідно зазначених нормативних актів прийняття в експлуатацію об'єктів здійснюється безоплатно органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об'єкти, за результатами технічного обстеження цих об'єктів шляхом реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Проте, позивач до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю не зверталась, відмови не отримувала, так само, які і не отримувала відмови у реєстрації права власності в порядку ст.182 ЦК України від Державної реєстраційної служби України. Посилання позивача на ст.376 ЦК України є неприйнятним, оскільки нею не була розроблено містобудівну та проектну документацію при побудові гаражу, відповідність будівництва архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним нормам не було предметом розгляду компетентного органу.

Представник третьої особи в судове засідання не зв"явився. про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Вислухавши осіб, які з"явилися, дослідивши докази по справі, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.10.2007 року, яке набрало законної сили 06.11.2007 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на гараж, розташований у дворі будинку №3 по вул.Героїв Сталінграду в м.Дніпропетровську (тимчасова адреса м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, 3-Г) в порядку спадкування за законом.

Ухвалою цього ж суду від 21.05.2009 року виправлено описку в рішенні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.10.2007 року та зазначено площу гаражу - 14,2 кв.м.

21.06.2009 року КП «ДМБТІ» ДОР на підставі ріщення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.10.2007 року внесено до Державного реєстру відомості про право власності ОСОБА_1 на гараж №1 за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, 3Г, номер запису №27591541.

Восени 2009 року на місці вказаного гаражу позивач збудувала інший капітальний гараж №1а, розміром 3,6 м. х 6,91 м., загальною площею 24,9 кв.м.

Відповідно до технічного паспорту на гараж №1а по вул.Героїв Сталінграду, 3Г в м.Дніпропетровську, виготовленого КП «ДМБТІ» ДОР станом на 13.01.2010 року, гараж побудовано самочинно у 2009 році, його площа складає 24,9 кв.м. Як пояснила в судовому засіданні позивач, її не задовольняв стан попереднього гаражу, площею 14,2 кв.м., тому вона вирішила на його місці побудувати капітальний гараж з залізобетону, однак дозволу на таке будівництво вона не отримувала та проект будівництва не розроблювала.

На замовлення позивача ТОВ «Промтехстальпроект» 21.01.2010 року складено технічний висновок про стан будівельних конструкцій спірного гаражу та визначено, що основні несучі конструкції знаходяться у технічно задовільному стані, що відповідає категорії к-1, зовнішні стіни та вузли деформацій не мають, характеристики міцності матеріалів не нижче проектних та нормативних вимог, гараж придатний до експлуатації.

03.09.2014 року Дніпропетровською міською радою за зверненням позивача прийнято рішення №110/55 "Про передачу земельної ділянки по вул.Героїв Сталінграду, 3Г (Бабушкінський район) в оренду гр. ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, по фактичному розміщенню самочинно збудованого гаража", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ПП "Діалог", по вул. Героїв Сталінграду, 3-Г, площею 0,0027 га (кадастровий номер 1210100000:02:313:0074); вирішено зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку по ьвул. ОСОБА_2, площею 0,0027 га (кадастровий номер 1210100000:02:313:0074), за територіальною громадою м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради; затверджено умови передачі земельної ділянки, визначені під час погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передати вказану земельну ділянку в оренду строком на два роки гр. ОСОБА_1 по фактичному розміщенню самочинно збудованого гаражу по вул. Героїв Сталінграду, 3-Г за рахунок земель, не переданих у власність або користування.

Пунктом 4.3.4 рішення вирішено забезпечити виконання вимог ст.376 (з врахуванням ст.377) ЦК України та інших вимог чинного законодавства стосовно порядку та умов оформлення прав на нерухоме майно з урахуванням необхідності оформлення цих прав в судовому порядку. Пунктом 4.4 цього рішення визначено, що протягом строку користування, на який передається земельна ділянка, вирішити питання визнання права власності на самочинно збудований гараж.

На виконання вказаного рішення, 20.11.2014 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі строком два роки, відповідно до якої орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,0027 га, по фактичному розміщенню самочинно збудованого гаражу, яка знаходиться за адресою вул. Героїв Сталінграду, 3-Г (Бабушкінський район).

Також, судом з пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, встановлено, що вона з жодними заявами стосовно оформлення права власності на самочинно побудований нею гараж по вул.Героїв Сталінграду, 3Г в м.Дніпропетровську до Дніпропетровської міської ради не зверталась.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За п. 9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6, при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Порядок введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначено ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженим постановою КМУ від 13.04.2011 року № 461.

За ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Рішення про реєстрацію або повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права реєстрації декларації), або оскаржено до суду.

За п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Порядок прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24 квітня 2015 року за N79.

Так, п.1 цього Порядку визначено, що прийняття в експлуатацію об'єктів здійснюється безоплатно органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об'єкти, за результатами технічного обстеження цих об'єктів шляхом реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку.

Відповідно до п.2 цього Порядку, замовник або його уповноважена особа подає з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративні послуги" до органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об'єкта заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта, до якої додаються: два примірники заповненої декларації; звіт про проведення технічного обстеження об'єкта з інформацією щодо можливості його надійної та безпечної експлуатації (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно); засвідчені в установленому порядку копії: документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт; технічного паспорта (з відміткою про проведене технічне обстеження у випадках, передбачених пунктом 6 розділу II цього Порядку).

За пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2013 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж приймають в експлуатацію, зокрема, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягає право власності.

Судом установлено, що позивач з відповідними документами до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, Реєстраційної служби ДМУЮ не зверталась, оскільки вважала, що прийняття об'єктів нерухомості в експлуатацію здійснюється органами місцевого самоврядування.

Разом з цим, з наведених вище норм права вбачається, що до компетенції Дніпропетровської міської ради прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, в тому числі, самочинно побудованих, та реєстрація права власності на них не входить.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивачем не надано суду доказів того, що вона мала належний дозвіл чи належно затверджений проект для будівництва гаражу, крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що самовільно побудований гараж не порушує прав інших осіб.

Оскільки діями чи бездіяльністю відповідача не порушено та не оспорено прав позивача на об'єкт самочинного будівництва, вирішення питання про прийняття об'єкта в експлуатацію відноситься до компетенції Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України витрати по справі віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Дніпропетровської міської ради, третя особа - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання права власності на гараж.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.О. Кудрявцева