Рішення

від 19.04.2007 по справі 20-3/216-8/076-9/074

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-3/216-8/076-9/074

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" квітня 2007 р. справа № 20-3/216-8/076-9/074

За позовом   ПП “Апрель-Юг”  

до   АКБ СР "Укрсоцбанк"  в особі Севастопольської філії  

про стягнення 134561,91 грн.

 Суддя Рибіна С. А.  

представники сторін:

позивача: Федоров В.В., директор, паспорт 146636 від 26 січня 1999 року;

                Жилин И.Б., довіреність б/н від 7 липня 2003 року;

відповідача: Льошина Н. В., довіреність серії ВЕЇ № 839064 від 18.12.2006;

Суть спору: Приватне підприємство “Апрель-Юг” (далі – ПП “Апрель-Юг”) звернулося до суду з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Севастопольського філіалу (СФ АКБ СР “Укрсоцбанк”) про стягненні 150067,35 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем вимог контракту на будівництво від 20.05.1998.

В процесі розгляду справи по суті заявлених вимог, позивач уточнив позовні вимоги та частково змінив предмет та підстави позову. Остаточно просить суд стягнути на свою користь 134561,91 грн. з яких 103666,91 грн. за Контрактом на будівництво від 20.05.1998 за виконані роботи за актами № 4, 5, 6 та 30895,00 грн. - вартість необґрунтованого збагачення відповідача за рахунок прямих матеріальних витрат позивача на капітальний та поточний ремонт приміщень, обладнання та інженерних комунікацій в майні відповідача –споруді по вул. Леніна, 15 в місті Севастополі за актами №№ 1, 2, 3 на підставі статті 469 Цивільного кодексу України.

Відповідач позовні вимоги не визнає,  свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем не надано належних доказів виконання ним вказаних у позові робіт, збільшення вартості робіт за контрактом сторонами не узгоджувалося. Детальне обґрунтування викладено у  відзиві на позов та письмових поясненнях.

Ухвалою від 08-13 червня 2005 року суд призначив комплексну будівельно –технічну та бухгалтерську судову експертизу.

Ухвалою від 14.08.2006 суд призначив додаткову комплексну будівельно –технічну та економічну судову експертизу.

Згідно  ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін  роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представникам сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Строк вирішення спору продовжувався за клопотанням сторін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши представлені докази, суд встановив:

20 травня 1998 року між ПП “Апрель-Юг”  та СФ АКБ СР “Укрсоцбанк” був укладений контракт на  будівництво.

Відповідно до  пункту 1 контракту та проектної документації  позивач як  підрядник зобов'язався в межах динамічної договірної  ціни виконати роботи  по реконструкції  житлового будинку по вулиці Леніна будинок 17 в  місті  Севастополі під банківську установу, здати відповідачу об'єкт під ключ та усувати недоліки, які виникли в межах гарантійних строків експлуатації.

Пунктом 2.1 Контракту встановлено, що динамічна договірна  ціна робіт, які доручено виконувати підряднику, складає 492,9 тис. грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 2.2 Контракту сторони передбачили підстави для зміни договірної ціни робіт.

Згідно пункту 4.1 Договору замовник  здійснює щомісячно  проміжні платежі  підряднику за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт КБ № 2, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акти виконаних робіт надаються підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним. Уповноважений представник  протягом двох днів перевіряє реальність акту та підписує його в частині реально виконаних обсягів робіт.

Пунктом 4.2 передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом трьох  банківських днів після підписання акту.

Роботи  за контрактом  виконувалися позивачем  і оплачувалися відповідачем на підставі підписаних актів виконаних робіт і виставлених рахунків.

Позивач розраховував договірну ціну фактично виконаних робіт відповідно до пункту 2.1 Контракту, “Правил складання кошторисної документації і визначення базисної і розрахункової кошторисної вартості будівництва”, затверджених наказом Держбуду України від № 4 від 16 січня 1998 року з подальшими змінами (ДБН IV-16-98, 99, 2000, частина 1), “Порядком визначення вартості будівництва, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери, комунального призначення і впорядкування, а також реставрації пам'ятників архітектури і містобудування”, затвердженого наказом Держбуд України № 35 від 11 лютого 1998 року з подальшими змінами (ДБН IV-16-98, 99, 2000, частина 2) та іншими нормативними документами, обов'язковими для виконання у сфері будівництва.

01.01.2001 між сторонами був підписаний акт звірки розрахунків, згідно якого, замовник не має заборгованості перед підрядником.

З матеріалів справи та пояснень сторін випливає, що роботи були розбиті на два етапи. За результатами першого етапу об'єкт (реконструкція нежитлового будинку під банківську установу) був введений в експлуатацію (акт державної приймальної комісії від 07.12.2000). За результатами другого етапу державна прийомка не проводилася.

25 квітня 2001 року позивач  направив відповідачу з супровідним листом № 16 від 25.04.2001  для  підписання акти виконаних робіт  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 і рахунки №15 і 16.

Дані  акти виконаних робіт  і  рахунки  відповідачем    відхилені, оскільки на його думку, збільшення договірної  ціни, яка встановлена в пункті 2.1. Контракту, не було погоджено сторонами належним чином.

Згідно уточнених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за контрактом в розмірі 93845,16 грн. за актами виконаних робіт №№ 4, 5, 6 на яку позивач нарахував інфляційне відшкодування та 3 % річних, та 30895,00 грн. - вартість необґрунтованого збагачення відповідача за рахунок прямих матеріальних витрат позивача на капітальний та поточний ремонт приміщень, обладнання та інженерних комунікацій в майні відповідача –споруді по вул. Леніна, 15 в місті Севастополі за актами №№ 1, 2, 3 на підставі статті 469 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю видала дозвіл на виконання робіт по реконструкції будинку по вул. Леніна, 17, підписала акт робочої комісії про готовність об'єкта для пред'явлення державній приймальній комісії та акт вводу в експлуатацію першої черги реконструкції від 07.12.2000.

З пояснень позивача випливає, що всі, в тому числі спірні, роботи на об'єкті виконувалися позивачем в другому півріччі 2000 року, проте по практиці взаєморозрахунків, що склалася, між позивачем і відповідачем на титульному листі актів ставився місяць, якому акт пред'являвся до оплати.

Відмова відповідача підписати акти №№ 1-6 і стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положення Цивільного кодексу України (що набув чинності з 1 січня 2004 року), положення вказаного кодексу застосовуються до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним законної сили.

Щодо цивільних правовідносин, що виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення даного кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли або продовжують існувати після набрання чинності його положеннями.

Оскільки контракт між сторонами був укладений до набрання чинності діючим Цивільним кодексом України, спірні роботи були виконані у 2000-2001 роках, тому при розгляді спору суд керується нормами Цивільного кодексу УРСР в редакції від 18 липня 1963 року.

Відповідно до ст.ст. 161, 162  Цивільного кодексу УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно статті 332 Цивільного кодексу УРСР за договором підряду підрядник зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Динамічна ціна за контрактом встановлена сторонами у 492,9 тис. грн.

Підстави для зміни договірної ціни визначені сторонами у пункті 2.2 контракту:

-          при внесенні змін до обсягів та складу робіт,

-          при зупиненні робіт з підстав, які залежать від Замовника або в зв'язку із обставинами непереборної сили за умов виконання Підрядником своїх зобов'язань щодо збереження виконаних робіт,

-          при змінах за пропозицією або з вини Ззамовника строків будівництва,

-          при необхідності обліку інфляційних факторів,

-          при введенні нових законодавчих та нормативних актів, які впливають на вартість будівництва,

-          при здійсненні відхилень фактичних умов виробництва від проектних, виявити які на стадії погодження підрядник не зміг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за виконані за контрактом роботи виплачено 795123,04 грн.

Статтею 334 Цивільного кодексу України встановлено, що на виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис. Якщо виникла необхідність значно перевищити складений кошторис, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. В цьому разі замовник має право відмовитися від договору, відшкодувавши підряднику понесені ним витрати. Якщо підрядник не попередив замовника про перевищення кошторису, він зобов'язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування надкошторисних витрат.  

Розділом 6 контракту сторони передбачили можливість внесення в процесі будівництва змін та доповнень в проектну документацію та обсяги робіт. При цьому корегування проекту повинно здійснюватися підрядником при наявності згоди замовника протягом будівництва з додатковою оплатою за виконані роботи.

З вищевикладеного вбачається, що сторони визначили вартість робот за контрактом, підстави та порядок її збільшення.

Згідно уточнених позовних вимог  позивач просить стягнути 103666,91 грн. за виконані роботи по контракту за актами № 4, 5, 6 з урахуванням санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань у вигляді 3% річних та інфляційного відшкодування.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши надані сторонами докази суд встановив, що зміни до проектної документації з належним погодженням замовником підрядником не здійснювалися. Кошториси на збільшені суми сторонами не погоджувалися. Збільшення договірної ціни у встановленому порядку з замовником не погоджувалося, підстави, які сторонами були обумовлені у пункті 2.2 контракту не настали.

Таким чином, доводи позивача щодо правомірності з його боку збільшення вартості робіт є безпідставними.

Не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів  результати судової експертизи та додаткової судової експертизи з наступних підстав.

Ухвалами від 08-13.06.2005 та від 14.08.2006 суд призначив комплексну будівельно–технічну та бухгалтерську судову експертизу та додаткову комплексну будівельно–технічну та економічну судову експертизу.

За результатами експертиз питання, які підлягали вирішенню бухгалтерською та економічною експертизами розглянуті не були в зв'язку із відсутністю документів.

За результатами будівельно-технічної експертизи експерт визначив, що обсяг робіт, який виконаний на об'єкті відповідача складає 138656 грн. За результатами додаткової експертизи дана вартість була зменшена експертом до 131083,0 грн.  Підстави для зняття певної суми (7573,0 грн.) вартості робіт та обґрунтування вартість робіт, яка була знята, експертом не зазначені. Крім того, експертом у первісній експертизі вказано, що обсяги робіт визначені ним саме на підставі спірних актів. В судових засіданнях, на які був запрошений експерт, він пояснив, що ряд робіт неможливо перевірити в зв'язку із фактичним повним знищенням на момент огляду (наприклад, покрівля будинку та т.ін.)

При проведенні додаткової будівельно-технічної експертизи експерт встановив обсяги прихованих робіт у розмірі 41540,0 грн. Однак, у дослідницькій частині експерт вказує, що повторний огляд ним не проводився, дослідження проводилося методом вивчання представлених документів. Перелік документів, які стали підставою для встановлення обсягу прихованих робіт експертом не визначений, актів скритих робіт, які б підтверджували виконання у квітні 2001 року визначеного у спірних актах обсягу робіт, позивач не надав.

У відповідності із статтею 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.  

На підставі викладеного, дослідивши матеріали судових експертиз суд вважає, що вони не є належним доказом виконання позивачем робіт, які відображені у актах №№ 1-6.   

Згідно пояснень позивача, сторони контракту в період реконструкції будівель по вул. Леніна, 15 та 17 в місті Севастополі не підписали конкретні кошториси на ремонтно-будівельні роботи на кожний окремий будинок, оскільки виходили із загального розуміння єдності двох об'єктів  при виконанні робіт за контрактом від 20 травня 1998 року.

Пред'явлені позивачем акти виконаних робіт № 1, 2, 3 відображають об'єми і склад виконаних робіт на режимному об'єкті відповідача по вул. Леніна, будинок 15, на який охорона відповідача (банківської установи) допускала працівників позивача тільки по пропусках, за злагодженими списками і на цих актах виконаних робіт є візи представника про узгодження в частині матеріалів.

Як вважає позивач вказані обставини свідчать, що відповідач в робочому порядку усно видав позивачу замовлення на виконання робіт, відображених в актах №№ 1, 2, 3  на режимному об'єкті банківської установи по вул. Леніна, будинок 15 в місті Севастополі, проте кошторис на ці роботи не був підписаний у зв'язку із вже існуючою практикою ухвалення і оплати робіт відповідачем по факту їх виконання.

Статтею 154 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що коли сторони домовились укласти договір у певній  формі,  він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би  за  законом  для  даного  виду  договорів  ця  форма   і    не потребувалась.   Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен  бути укладений в письмовій формі, він може  бути  укладений  як  шляхом складання одного документа, підписаного сторонами,  так  і  шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та  ін.,  підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може  бути  укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.

Таким чином, виходячи із змісту вказаної статті, позивач вважає, що доказом укладення між ним та відповідачем договору підряду є допущення робітників позивача на об'єкт відповідача та акти №№ 1, 2, 3.

Однак позивачем, у відповідності із вимогами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надані суду будь-які докази доступу робітників позивача на об'єкт відповідача (перепустки, погоджені списки та т. ін.). Відповідач заперечує проти наявності в нього таких доказів, посилаючись на сплив загального трьохрічного строку на збереження документів.   

Довід позивача щодо погодження актів уповноваженою особою відповідача не може бути прийнятий судом з тих підстав, що позивачем не надані передбачені статтею 33,34 Господарського кодексу України докази наявності у особи, підпис якої є на актах, належних повноважень.

Відповідно до вимог статті 353 Цивільного кодексу УРСР  за    договором    підряду    на    капітальне    будівництво організація-підрядник  зобов'язується  своїми  силами  і  засобами збудувати і здати організації-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації  і  у встановлений строк, а замовник  зобов'язується  надати  підряднику будівельну площадку, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію,  забезпечити  своєчасне  фінансування   будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Суттєвими для договору підряду  є  умови про його предмет, ціну та строк виконання. Крім того, відповідно до статті 353 Цивільного кодексу УРСР наявність  затвердженої кошторису є обов'язковою.

Однак, з матеріалів справи випливає, що, проектно –кошторисна  документація   на роботи, які були виконані за актами №№ 1, 2, 3 відповідачем підряднику не передавалася та сторонами ну узгоджувалася. Таким чином, умови, обсяги робіт та їх вартість сторонами не встановлені.

Статтею 353 Цивільного кодексу УРСР також передбачений обов'язок замовника  прийняти закінчені роботи та сплатити їх. Із змісту  цієї ж статті  випливає, що такий обов'язок виникає у замовника у тому випадку, якщо підрядником роботи виконані в повному обсязі  у відповідності до затвердженою проектно-кошторисної документації.

Сторони не заперечують, що договір на  вказаних виконання робіт ними не укладався, строк закінчення підрядних робіт, їх обсяги та вимоги до якості ними не встановлювалися, проектно–кошторисна документація відповідачем позивачу не передавалася.

При таких обставинах правовідносини позивача і відповідача з приводу виконання і оплати роботи, відображеної в актах №№ 1, 2, 3, на думку позивача, регулюються як зобов'язання відповідача які виниклі з необґрунтованого збагачення, та передбачені  ст. 469 Цивільного кодексу УРСР.

Відповідач без достатніх підстав, встановлених законом і контрактом від 20 травня 1998 року, отримав позитивний матеріальний  (майновий) результат –капітальний і поточний ремонт приміщень, устаткування та інженерних комунікацій в будівлі відповідача по вул. Леніна, будинок 15 в Севастополі.

Відповідно до ст. 469 Цивільного кодексу УРСР особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

Відповідно до частини 3 ст. 469 Цивільного кодексу УРСР у разі неможливості повернути необґрунтовано придбане майно в натурі повинна бути відшкодований його вартість визначувана на момент придбання.

Розрахунок договірної ціни  до актів виконаних робіт №№ 1, 2, 3 складений відповідно до вимог Державних будівельних норм і правил і відображає як прямі витрати так і нарахування за договірними цінами.

У відповідності  частиною 3 ст. 469 Цивільного кодексу УРСР позивач просить стягнути з відповідача прямі матеріальні витрати позивача по виконанню ремонтних робіт по актах №№ 1,2,3, які складаються з наступних витрат:

    - матеріали (з ПДВ, сплаченим позивачем при закупівлі матеріалів) -17591          

      грн.;

    - експлуатація машин і механізмів - 2078 грн.;

    - витрати по заробітній платні –9477 грн.;

    - всього –29146 грн., а з урахуванням 6% єдиного податку –30895 грн.

На підставі викладеного вище суд вважає, що позивачем не доказано виконання робіт у визначених в позові та актах №№ 1, 2, 3 обсягах, тому суд не має підстав для визнання матеріальних витрат позивача як таких, що отримані відповідачем без достатніх підстав.

Згідно статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У Постанові Вищого господарського суду України від 23 березня 2005 року по даній справі вказано, що  ні суд першої, ні другої інстанції, не з'ясували обставини, з якими позивач пов'язував розмежування підстав заявленого позову, як і того, чи не виник спір сторін саме з договору, що впливає на правильність застосування ст. 469 ЦК УРСР.

Дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує свої доводи суд встановив, що згідно первинної проектно-кошторисної документації об'єктом реконструкції був визначений будинок № 17 по вул. Леніна. У погоджених сторонами документах роботи з реконструкції будинку № 15 по вул. Леніна відсутні.

Крім того, у відповідності із статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтями 54, 55 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач самостійно визначає зміст позовних вимог та ціну позову.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу позивачу надано право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд має право виходити за межі позовних вимог тільки якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересі позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони (стаття 83 Господарського процесуального кодексу України).  

На підставі вищевикладеного, розмежування підстав заявлених позивачем вимог є його правом та підлягає розгляду судом у заявленому вигляді.

У Постанові Вищого господарського суду України від 23 березня 2005 року по даній справі вказано, що судам слід було ретельніше з'ясувати порядок затвердження проектно-кошторисної документації і внесення змін. Якщо вона затверджувалась, то на які об'єкти і спір щодо якої черги будівництва виник між сторонами.

Дослідженням матеріалів справи суд встановив, що проектно-кошторисна документація, яка була затверджена відповідачем, містила тільки роботи з реконструкції об'єкту по   вул. Леніна, буд 17 які були встановлені у два етапи: модернізація трьохповерхового блоку будинку та повна реконструкція будинку. Належним чином зміни до даної проектно-кошторисної документації сторонами не вносилися, відповідачем не затверджувалися.

У Постанові Вищого господарського суду України від 23 березня 2005 року по даній справі вказано  також наступне.

Сторони на обґрунтування своїх доводів посилались на Правила формування договірних цін та їх уточнення в процесі будівництва, затверджені наказом Держбуду №197 від 09.09.1998р., зареєстровані Мінюстом України 30.09.1998р. за №614/3054 (далі –Правила), Порядок визначення вартості будівництва, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери, комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури і містобудування, затверджені наказом Держбуду України 11.02.1998р. №35 (далі –Порядок), ДБН-16-98.

Проте Правила та Порядок втратили чинність, відповідно, за наказами Держбуду №233 від 19.10.2000 та № 215 від 29.09.2000. Отже, суду слід з'ясувати і те, з огляду часу дії Правил та Порядку, період з яким позивач пов'язує вирішення спору.

З пояснень позивача вбачається, що роботи, які визначені у актах №№ 1-6 фактично виконані ним в 2000 році, а самі акти датовані тим числом, коли відповідач повинен був за них заплатити.

Правила формування договірних цін та їх уточнення в процесі будівництва, на які посилаються сторони, втратити чинність з 01.01.2001 згідно з наказом Державного комітету будівництва,  архітектури та житлової політики України  від 29 вересня 2000 року N 215.

Порядок визначення вартості будівництва, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери, комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури і містобудування,  втратив чинність у зв'язку з введенням в дію Правил визначення вартості будівництва  ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Державного комітету  будівництва, архітектури та житлової політики України  від 27 серпня 2000 року N 174.

Таким чином, на момент укладення контракту від 20.05.1998 та здійснення робіт за контрактом дані документи фактично діяли.

При цьому, замість них, на момент виготовлення актів №№ 1-6, діяли Правила визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), які схвалені рішенням колегії Держбуду України від 5 липня 2000 року N 36, введені в дію з 1 жовтня 2000 року та також містять підстави, порядок та обмеження зміни динамічної вартості (пункт 3.3 розділу 3 Правил) та встановлюють обов'язок сторін обумовити у контракті порядок та терміни уточнення договірної ціни у випадку, якщо вона є динамічною (п.3.3.5 розділу 3 Правил).  

На підставі вищевикладеного, суд визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.         

Керуючись ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

          Копії рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                                           С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано   03.05.2007