Постанова

від 12.09.2016 по справі 809/961/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2016 р. Справа № 809/961/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до ПП "Опт-Сервіс", про стягнення податкового боргу в сумі 109 083,63 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства "Опт-Сервіс" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 109083,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем добровільно не погашено податковий борг, що виник у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток в загальному розмірі 109083,63 грн.

Представник позивача 12.09.2016 подала клопотання про розгляд справи без її участі та зазначила, що позовні вимоги підтримує, а часткові проплати здійснені відповідачем були зараховані в в погашення боргу в порядку черговості та не вплинули на суму заявленого позову. Просила позов задовольнити повністю.

12.09.2016 від представника відповідача надійшло клопотання про визнання позову в повному обсязі, просив проводити розгляд справи без його участі.

Також, на виконання вимог ч.1 ст. 41 та ч. 6 ст. 128 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося а суд скористався правом розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши клопотання про визнання позову відповідача, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

28.12.2001 року проведено державну реєстрацію приватного підприємства «Опт-Сервіс», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.07.2016 року (а.с.8-9). За даними вказаного Реєстру, облікових карток, виписки, з яких подано представником позивача, ПП "Опт-Сервіс" перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133 та підпункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Судом встановлено, що відповідачем подано до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську податкові декларації по податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 1428,00 грн., за липень 2013 року на суму 1555,00 грн., за серпень 2013 року на суму 1332,00 грн., за вересень 2013 року на суму 1303,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 2620,00 грн., за листопад 2013 року на суму 365,00 грн., за грудень 2013 року на суму 666,00, за лютий 2014 року на суму 914,00 грн., за квітень 2014 року на суму 737,00 грн., за травень 2014 року на суму 2805,00 грн., за вересень 2014 року на суму 6866,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 2616,00 грн., за листопад 2014 року на суму 4708,00 грн., за січень 2015 року на суму 9170,00 грн., за березень 2015 року на суму 7798,00 грн., за квітень 2015 року на суму 3780,00 грн., за травень 2015 року на суму 5153,00 грн., за червень 2015 року на суму 6149,00 грн., за липень 2015 року на суму 5076,00 грн., за грудень 2015 року на суму 2580,00 грн., за березень 2016 року на суму 16020,00 грн. (а.с. 22-42), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 23.05.2014 року на суму 9056,00 грн. та штраф самостійно нарахований платником у зв'язку з виявленням помилки в сумі 272,00 грн. (а.с.21) та податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік (несплачений залишок - 136, 00 грн.) (а.с. 20).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Також позивачем на підставі акту камеральної перевірки №3978/15-1/31789558 від 20.12.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0030841501 від 20.12.2013 року, яким відповідачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1225,78 грн., що повністю складається з нарахованого штрафу (а.с.11,10).

На підставі акту камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №3206/15-01/31789558 від 06.08.2015 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0026501701 від 06.08.2015 року, яким відповідачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 170,00 грн. (а.с.15-16,14).

29.10.2015 року актом камеральної перевірки №4233/15-01/31789558 встановлено порушення вимог підпункту 49.18.1 пункту 48.18 статті 49 глави ІІ, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017321501 від 29.10.2015 року про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме штрафу в розмірі 1020,00 грн. (а.с.17-19).

Також за наслідками проведеної позапланової невиїзної перевірки, про що складено акт № 4248/15-41/31789558 від 02.12.2013 року, прийнято податкові повідомлення-рішення: форми "Ш" № 0027181502 від 10.12.2013 року, якими відповідачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1091,23 грн. (а.с. 12-13).

Оскільки вищевказані податкові повідомлення-рішення не були оскаржені, то визначені ними суми грошових зобов'язань являються узгодженим податковим боргом відповідача, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно довідки про борг, за відповідачем по особовому рахунку рахується пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 10973,72 грн., та по податку на прибуток в сумі 1497,90 грн. (а.с.45).

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалися податкові вимоги форми ''Ю1'' за №1/528 від 25.02.2003 року та ''Ю2'' за №2/946 від 18.04.2003 року. Вказані вимоги отримані відповідачем 05.03.2003 року та 26.04.2003 року відповідно, що підтверджується копіями повідомлень про вручення рекомендованих листів, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.44, зворотній бік а.с. 44). Відповідач вказані податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Положеннями пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Враховуючи, наявність узгодженого податкового боргу, суд доходить висновку про обгрунтованність заявлених вимог.

З поданого суду клопотання представника відповідача слідує, що відповідач визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Оцінюючи визнання позову представником відповідача суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною четвертою цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, оскільки, наявність податкового боргу підтверджується матералами справи.

З урахуванням викладеного суд констатує, що визнання адміністративного позову відповідачем - це одностороннє волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення публічно-правового спору з позивачем. Визнання адміністративного позову представником відповідача слід вважати як доказ з адміністративної справи, з відповідними для цього наслідками. Зокрема, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Беручи до увагу ту обставину, що відповідач визнав адміністративний позов та судом прийнято заяву про визнання позов, то даний адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 72, 112, 136, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Сервіс" (код 31789558, місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська область, вулиця Чорновола, будинок 37, квартира 26) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 109083(сто дев'ять тисяч вісімдесят три) гривні 63 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Микитин Н.М.