Рішення

від 06.09.2016 по справі 909/584/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 р. Справа № 909/584/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Стефанів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А .Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут",

вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010;

до відповідача: ОСОБА_1 закладу Коломийської районної ради "Коломийський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги",

вул. Театральна, 54, м. Коломия, Івано-Франківська область, 77001;

про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів в сумі 402 465, 52 грн

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - юрисконсульт, (довіреність № 1.8-19/62 від 11.01.16);

від відповідача: ОСОБА_3 - юрисконсульт, (довіреність №608/01-05 від 05.09.16).

встановив : Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 закладу Коломийської районної ради "Коломийський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів в сумі 402 465, 27 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.16 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 26.07.16.

Ухвалою суду від 26.07.16 розгляд справи відкладено на 06.09.16.

Представник позивача подав суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 7619/16 від 26.07.16), відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів в сумі 402 465, 52 грн. Суд розцінює заяву представника позивача, як заяву про збільшення позовних вимог.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, спір розглядається з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог.

01.08.16 від представника відповідача надійшов лист вх. № 10887/16, в якому зазначено, що неявка представника відповідача в судовому засіданні 26.07.16 зумовлена несвоєчасністю отримання листа (з ухвалою суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання).

22.08.16 представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву вх. № 11826/16, в якому зазначив, що позов визнає, а сума, що складає предмет позову підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Мотивуючи свої позовні вимоги вказав на невиконання відповідачем договірних зобов'язань, в частині оплати за поставлений природний газ.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (постачальник) та ОСОБА_1 закладом Коломийської районної ради "Коломийський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" (споживач) укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 1141130KFYGB016 від 01.01.16.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені цим договором.

Ціна газу становить 6 411, 30 грн за 1000 куб. м, крім того ПДВ 1 282, 26 грн, всього з ПДВ - 7 693, 56 грн (п. 3.2 договору).

Пунктами 4.2 та 4.2.1 договору передбачено, що оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 4.2.3 договору).

На виконання умов договору постачальник, у відповідності до п. 1.3 договору, поставив споживачу природний газ:

- протягом січня 2016 року - в обсязі 19, 883 тис. куб. м на суму 152 971, 06 грн;

- протягом лютого 2016 року - в обсязі 17, 289 тис. куб. м на суму 132 937, 02 грн;

- протягом березня 2016 року - в обсязі 15, 150 тис. куб. м на суму 116 557, 44 грн.

Даний факт підтверджують акти приймання-передачі: за січень - № 31Ф00002171 від 31.01.2016 року; за лютий - № 31Ф00008769 від 29.02.2016 року; за березень - № 31Ф00012241 від 31.03.2016 року.

В порушення умов договору, споживач за отриманий природний газ не розрахувався.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу (№ 8.7\13-18 від 20.04.16).

Відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що природний газ позивачем поставлявся, однак на даний час не врегульовано вирішення питання погашення існуючої незареєстрованої заборгованості (лист № 254/01-07 від 25.04.16).

Несплаченим залишився борг в сумі 402 465, 52 грн.

Позивачем доведено перед судом факт наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 402 465, 52 грн.

Станом на 06.09.16 в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної суми боргу.

Більше того, матеріали справи містять підписаний та скріплений печатками обох сторін акт звіряння взаємних розрахунків станом на квітень 2016 року, згідно якого борг відповідача перед позивачем становить 402 465, 52 грн. Відповідач борг визнає.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 1141130KFYGB016 від 01.01.16, укладено між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсними (ст. 204 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 402 465, 52 грн, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 204, 509, 525, 526, 611, 614, 625-629, 714 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. 33, 34, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" до відповідача ОСОБА_1 закладу Коломийської районної ради "Коломийський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги" про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів в сумі 402 465, 52 грн - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 закладу Коломийської районної ради "Коломийський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги", вул. Театральна, 54, м. Коломия, Івано-Франківська область, 77001 (ідентифікаційний код 39020574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут", вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010 (ідентифікаційний код 39595350) - 402 465, 52 грн (чотириста дві тисячі чотириста шістдесят п'ять грн 52 коп) - заборгованості за поставлений товар, 6 036, 98 грн (шість тисяч тридцять шість грн 98 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.09.16

Суддя Т. В. Стефанів