Рішення

від 08.09.2016 по справі 911/2205/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2016 р. Справа № 911/2205/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармен-меблі»

до Дочірнього підприємтва «Кюне і Нагель»

про стягнення 440 700,00 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 09.08.2016);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 25.05.2016).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кармен-меблі» (далі - позивач) звернувся з позовом до Дочірнього підприємтва «Кюне і Нагель» (далі - відповідач) про стягнення 440 700,00 грн боргу за понаднормативний простій транспортних засобів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором перевезення №КН434FO від 20.03.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2016 порушено провадження у справі № 911/2205/16, розгляд справи призначено на 11.08.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.08.2016 розгляд справи відкладено на 08.09.2016.

06.09.2016 до канцелярії господарського суду Київського області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №КН-90/16ZJ від 06.09.2016 (вх. №18098/16), згідно якого заперечив проти позовних вимог.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

У судовому засідання 08.09.2016 представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача у судове засідання 08.09.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кармен-меблі» (перевізник) та Дочірнім підприємством «Кюне і Нагель» (замовник) укладено договір перевезення №КН434FO, згідно якого перевізник зобов'язався на умовах договору здійснювати перевезення довіреного йому вантажу автомобільним транспортом по території України, а також у міжнародному сполученні, відповідно до умов заявок замовника, а замовник зобов'язався сплатити погоджену сторонами провізну плату.

Відповідно до п. 2.2 договору заявка є невід'ємною частиною договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики; найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача; пункти відправлення та призначення вантажу; маршрут перевезення; державні номери транспортного засобу; прізвище, ім'я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу; вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу; особливі вказівки замовника; дата і час завантаження або строк виконання перевезення; розмір провізної плати; інші умови перевезення.

Згідно п. 5.3, 5.4, 5.5 договору нормативний простій транспортного засобу при завантаженні (розвантаженні) та виконанні митних формальностей приймається сторонами в межах 48 годин на території України та країн СНД і 24 годин на території інших держав (не включаючи вихідні та святкові дні, якщо транспортний засіб прибув менш ніж за 36 годин до них) - випадку міжнародних перевезень. При внутрішніх перевезеннях сторони погодили нормативний простій транспортного засобу в межах 12 годин (не включаючи вихідні та святкові дні).

За понаднормативний простій транспортного засобу з вини замовника, останній сплачує перевізнику 1 300,00 грн за кожну почату добу простою.

Підставою для відшкодування замовником понаднормативного простою транспортного засобу служать завірені штампом/печаткою вантажовідправника/вантажоодержувача відмітки на транспортних накладних.

Відповідно до п. 5.7 договору крім зазначених в договорі основних документів, що служать підставою для відшкодування замовником понаднормативного простою транспортного засобу, а також компенсаційних витрат за порожній перепробіг транспортного засобу у випадку відмови вантажовідправника від замовленого перевезення, перевізником можуть бути надані також інші підтверджуючі документи.

Згідно п. 10.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016.

Судом встановлено, що під час виконання перевезення вантажу за заявками №20-7617-503-016 lev FO від 20.03.2015 та №20-7617-503-017 від 20.03.2015, яке здійснювалось двома транспортними засобами, а саме автомобілем ОСОБА_3, державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобілем ДАФ, державний номерний знак НОМЕР_2, виник понаднормативний простій зазначених транспортних засобів на митному кордоні в м/п Краківець та під час здійснення розмитнення вантажу у місці призначення.

ОСОБА_3, державний номерний знак НОМЕР_1 прибув на митний кордон України (м/п Краківець-Корчова) 24.03.2015, а залишив кордон 11.04.2015, що підтверджується відповідними відмітками на міжнародній транспортній накладній CMR A№0000126 від 24.03.2015.

ОСОБА_3 ДАФ, державний номерний знак НОМЕР_2 прибув на митний кордон України 25.03.2015, а залишив кордон 13.04.2015, що підтверджується відповідними відмітками на міжнародній транспортній накладній CMR A№0000139 від 25.03.2015.

Отже, враховуючи п. 5.3 та п.5.4 договору, понаднормативний простій транспортного засобу ОСОБА_3, державний номерний знак НОМЕР_1 становить 16 календарних днів, тобто за період з 26.03.2015 по 11.04.2015, а транспортного засобу ДАФ, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 17 календарних днів, за період з 27.03.2015 по 13.04.2015.

Після прибуття зазначених вище транспортних засобів з вантажем на митний пост «Дніпродзерджинськ» 15.04.2015, що підтверджується відмітками у разових перепустках для в'їзду транспортних засобів до зони митного контролю м/п Дніпродзерджинськ №671 та №673, виник понаднормативний простій зазначених транспортних засобів до 17.09.2015, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами простою та разовими перепустками №671 та №673.

Відтак період понаднормативного простою на м/п Дніпродзерджинськ, враховуючи вимоги договору, становить з 17.04.2015 по 17.09.2015 і складає 153 календарні дні.

Враховуючи вищевикладене, загальна кількість понаднормативного простою по двом автомобілям становить 339 календарних дні (16 + 17 + 153 + 153).

Відтак, з урахуванням п. 5.4 договору вартість понармативного простою становить 440 700,00 грн (1 300,00 грн (ціна простою одного дня, визначена в п.5.4 договору) х 339 днів).

06.10.2015 позивач виставив відповідача рахунки №48 на суму 217 100,00 грн та №49 на суму 219 700,00 грн на оплату штрафу за понаднормативний простій.

05.11.2015 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату коштів за понаднормативний простій.

Зазначену претензію відповідач отримав 06.11.2015, що підтверджується підписом представника на бланку поштового повідомлення.

12.01.2016 відповідач направив позивачу відповідь на зазначену претензію, відповідно до якої погодився з наявним понаднормативним простоєм у загальній кількості 326 діб, що становить 423 800,00 грн компенсації.

Однак, станом на дату розгляду справи відповідач так і не виконав свої зобов'язання, суму боргу за понаднормативний простій не сплатив.

Предметом позову є вимоги про стягнення 440 700,00 грн боргу за понаднормативний простій транспортних засобів.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг з перевезення вантажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 920 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, пілягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В своїх запереченнях на позовну заяву, відповідач зазначив, що на його думку, понаднормативний простій відбувся не з вини відповідача, а з вини власника вантажу, а саме ПАТ «Алчевський металургійний завод», та був спричинений неналежним оформленням останнім товаросупровідних документів.

Крім того, відповідач зазначив, що позивач не повідомив належним чином відповідача про виникнення простою.

Суд критично оцінює зазначені твердження відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, договір перевезення №КН434FO від 20.03.2015 було укладено між позивачем і відповідачем. Позивач виконував перевезення за заявкою відповідача і мав договірні відносини саме з ДП «Кюне і Нагель», а не з ПАТ «Алчевський металургійний завод».

Відтак, передбачену договором №КН434FO від 20.03.2015 відповідальність за порушення умов договору, а саме понаднормативний простій транспортних засобів, несе саме відповідач, а не ПАТ «Алчевський металургійний завод».

Однак, відповідач не позбавлений права звернутись до свого контрагента з вимогою про стягнення збитків в разі його вини.

Крім того, твердження відповідача, що він не був належним чином повідомлений про понаднормативний простій транспортних засобів спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, відповіддю №КН-10/16ZJ від 12.01.2016, листом відповідача від 11.09.2015.

В силу вимог ст. ст. 33 , 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 440 700,00 грн боргу за понаднормативний простій транспортних засобів є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Садова, буд. 26-А; ідентифікаційний код 24596990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кармен-меблі» (31323, Хмельницька обл., Хмельницький район, с. Стуфчинці, вул. Леніна, буд. 4/3; ідентифікаційний код 35916492) 440 700 (чотириста сорок тисяч сімсот гривень) 00 коп. боргу за понаднормативний простій транспортних засобів та 6 610 (шість тисяч шістсот десять гривень) 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 09.09.2016

Суддя В.М. Антонова