Рішення

від 06.09.2016 по справі 913/795/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

06 вересня 2016 року Справа № 913/795/16

Провадження №26/913/795/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Тихий ОкеанВ» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма В«ЛІАВ» ЛТД, Луганська обл., Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська

про стягнення 65683,26 грн

Суддя Масловський С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю б/н від 20.07.2016;

від відповідача: не прибув.

В судовому засіданні 06.09.2016 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю В«Тихий ОкеанВ» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма В«ЛІАВ» ЛТД про стягнення 3% річних у сумі 5426,15 грн, інфляційні витрати у сумі 60257,11 грн, а всього на суму 65683,26 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.07.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 15.08.2016, ухвалою від 15.08.2016 відкладено на 22.08.2016. В судовому засіданні 22.08.2016 оголошено перерву до 29.08.2016. Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.08.2016 відкладено на 06.09.2016.

12.08.2016 позивач, на виконання вимого ухвали суду, через канцелярію господарського суду Луганської області подав додаткові пояснення, в яких зазначає, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, немає рішення цих органів з такого спору. Також, позивач надає розрахунок інфляційних витрат та 3% річних з урахуванням п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язаньВ» ; виписку по особовому рахунку за 25.04.2016; довідку Вих.№20/07-001 ТО від 20.07.2016, в який зазначено, що ТОВ «Тихий океан» отримало кошти від виконавчої служби ВДВС Оболонського РУЮ у м. Київі в розмірі 173276,19 грн. Станом на 20.07.2016 коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма В«ЛІАВ» ЛТД згідно рішення Господарського суду Харківської області №922/84/15 від 16.02.2016 не надходило.

22.08.2016 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області подав відзив на позовну заяву б/н б/д, в якому зазначає, що рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2015 по справі №922/84/15 не отримував, як і не отримував позов ТОВ «Тихий океан». Про наявність вищезазначеного рішення дізнався 01.04.2016, отримавши постанову державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 30.11.2015 про відкриття виконавчого провадження (ВП №49748746) та направлену 11.03.2016 на адресу: м. Київ, просп. Облонський, 32Б. Також відповідач надає копію платіжного доручення №2541 від 04.04.2016 на суму 173276,19 грн, копія постанови про закриття виконавчого провадження ВП №49748746 від 08.04.2016.

06.09.2016 в судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

16.02.2015 рішенням господарського суду стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "ЛІА" ЛТД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тихий Океан суму основного боргу в розмірі 155703,12 грн., 3% річних в розмірі 2302,38 грн., індекс інфляції в розмірі 11874,69 грн. та 3396,00 грн. судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов’язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця , а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу .

Згідно із п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно із п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні витрати за період з 24.02.2015 (наступний день після підписання повного тексту рішення господарського суду Харківської області по справі №922/84/15 від 16.02.2015) по 22.04.2016 (дата отримання позивачем коштів).

16.02.2015 рішенням господарського суду Харківської області по справі №922/84/15 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "ЛІА" ЛТД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тихий Океан" суму основного боргу в розмірі 155703,12 грн, 3% річних в розмірі 2302,38 грн, індекс інфляції в розмірі 11874,69 грн та 3396,00 грн судового збору, та всього на суму 173276,19 грн. Вказаним судовим рішенням було підтверджено наявність боргу відповідача перед позивачем, що відповідно до ст.35 ГПК України має преюдиціальне значення. Згідно платіжного доручення №2541 від 04.04.2016 відповідач сплатив 173276,19 грн на користь ВДВС Оболонського РУЮ у м. Київі, призначення платежу є погашення боргу згідно виконавчого провадження №49748746. Згідно виписки по особовому рахунку позивача перерахування боргу згідно виконавчого провадження №49748746 здійснено 25.04.2016.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, оскільки відповідач погасив борг 04.04.2016, суд вважає за доцільне часом прострочення 3% річних та інфляційні витрати вважати період з 24.02.2015 по 04.04.2016. Суд зазначає, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця , а в середньому на місяць . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом зроблено перерахунок 3% річних та інфляційних витрат та встановлено, що в розрахунках позивача допущені математичні помилки.

Суд вважає за доцільне навести власний розрахунок 3% річних та інфляційних витрат за період з 24.02.2015 по 04.04.2016.

Розрахунок інфляційних витрат

Період нарахуванняСума боргуІндекс інфляціїСума з врахуванням індексу інфляції Інфляційні 02.2015-04.2016 155703,12 133,99 208625,65 52922,53

Розрахунок 3% річних:

Сума заборгованості в грн.Період нарахуванняКількість днів простроченняСума 3% річних в грн 155703,12 24.02.2015-04.04.2016 406 5192,50 Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: 3% річних у розмірі 5192,50 грн , а також інфляційні витрати в сумі 52922,53 грн.

Твердження відповідача про те, що про рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2015 у справі № 922/84/15 про стягнення заборгованості стало відомо лише з постанови про відкриття виконавчого провадження, судом до уваги не приймається, адже ч. 2 статті 625 ЦК України, передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання , та не пов’язується зі своєчасністю виконання рішення суду в примусовому порядку.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1219,22 грн.

Керуючись ст.ст. 33 , 34 , 43, 44, 49 , 82 , 84 , 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД (код ЄДРПОУ 20163224, місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Леніна, 53) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тихий Океан" (код ЄДРПОУ 36114863, місцезнаходження: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121А, офіс 223) 3% річних у сумі 5192 (п’ять тисяч сто дев’яносто дві) грн 50 коп., інфляційні витрати в сумі 52922 (п’ятдесят дві тисячі дев’ятсот двадцять дві) грн. 53 коп., а також судовий збір у сумі 1219 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 22 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.09.2016.

Суддя С.В. Масловський