Рішення

від 08.09.2016 по справі 913/753/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

08 вересня 2016 року Справа № 913/753/16

Провадження № 30/813/753/16

За позовом Комунального підприємства В«Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарстваВ» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області

до відповідача ОСОБА_1 приватного виробничого підприємства В«ЮгрісВ» , м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 140608 грн. 78 коп.

Господарський суд Луганської області у складі судді Голенко І.П.

Секретар судового засідання-помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 21.06.2016 № 20/2710-1;

від відповідача - ОСОБА_3, адвокат, довіреність від 11.07.2016 № 11-07/16.

Відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судову засіданні 30.08.2016 було оголошено перерву до 08.09.2016.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором на відпуск води з систем комунального водопостачання та прийом стоків у комунальну каналізацію від 18.01.2006 № 371 в сумі 133287 грн. 22 коп., 3% річних в сумі 550 грн. 33 коп., пені в сумі 6771 грн. 23 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати послуг з водовідведення. Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та пеня.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву від 25.07.2016 № 25-07/16, в якому визнав борг за послуги водовідведення за період жовтень-грудень 2015 року в сумі 21361 грн. 78 коп., оскільки послугами водовідведення відповідач почав користуватися лише з жовтня 2015 року. В іншій частині позов вважає необґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між Комунальним підприємством В«Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарстваВ» Рубіжанської міської ради (позивач, виконавець) та малим приватним виробничим підприємством В«ЮгрісВ» (відповідач, споживач) 18.01.2006 був укладений договір № 371 на відпуск води з системи комунального водопостачання та приймання стоків в комунальну каналізацію, за умовами якого постачальник з водних джерел, які закріплені за підприємством, здійснює та відпускає через систему комунального водопостачання воду споживачу в об'ємах, які погоджені щомісячним графіком споживання питної та технічної води з урахуванням затвердженого ліміту, а споживач приймає погоджений об'єм води та оплачує за тарифами та в строки, передбачені цим договором (п.1.1-1.2 договору).

Відповідно до вказаного договору послуги з водопостачання надавалися за адресою м. Рубіжне, вул. Визволителів, 3.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Рубіжанської міської ради № 976 від 06.11.2007 було змінено адресу на м. Рубіжне, вул. Визволителів, 3 «Г».

За умовами п. 4.5 договору споживач здійснює оплату за питну, технічну воду та стоки помісячно, в строк до 30 числа розрахункового місяця відповідно до рахунків на подану воду.

Пунктом 5.3 договору сторони встановили, що при неотриманні грошових коштів в строки, обумовлені цим договором, споживач вважається боржником та йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 4.3. договору (із змінами за додатковою угодою від 27.04.2015) тарифи складають:

- на централізоване водопостачання - 3,89 грн. га 1 куб. м (без ПДВ);

- на централізоване водовідведення - 11,21 за 1 куб. м (без ПДВ).

На виконання вказаних умов договору позивач у період з червня 2013 року по лютий 2016 року надав відповідачу послуги з центрального водопостачання, що підтверджується актами звіряння обсягу послуг водопостачання та водовідведення за червень 2013 року, за липень 2013 року, за серпень 2013 року, за вересень 2013 року, за жовтень 2013 року,за печінь 2014 року, за лютий 2014 року, за березень 2014 року, за квітень 2014 року, за травень 2014 року, за червень 2014 року, за вересень 2014 року та актами надання послуг водопостачання та водовідведення від 20.08.2014, від 01.10.2014, від 01.11.2014, від 04.12.2014, від 08.01.2015, від 04.02.2015, від 05.03.2015, від 01.04.2015, від 12.05.2015, від 03.06.2015, від 06.07.2015, від 04.08.2015, від 14.08.2014, від 30.10.2015від 06.11.2015, від 30.11.2015, 31.12.2015 від 29.01.2016, від 29.02.2016 (а.с. 50-67).

Представниками позивача у присутності директора МПП «Югріс» 30.03.2016 при обстеженні внутрішньої водопровідної та каналізаційної мережі будівлі відповідачем було виявлено підключення останнього до системи централізованої каналізаційної мережі позивача, про що складено відповідний акт від 30.03.2016 (а.с. 17).

Листом № 1529 від 01.04.2016 позивачем на адресу відповідача було направлено рахунок № 371 від 31.03.2016 на оплату послуг з водовідведення за період з червня 2013 року по лютий 2016 року на загальну суму 151581 грн. 94 коп.

Відповідач оплатив послуги водовідведення за період з січня 2016 року по березень 2016 року в сумі 18294 грн. 94 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.49). Решту вказаної суми не сплатив у зв'язку з незгодою, внаслідок чого позивач вважає, що за відповідачем виникла заборгованість в сумі 133287 грн. 22 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт надання позивачем послуг з водовідведення з червня 2013 року матеріалами справи не доведено, оскільки у актах звірення та надання послуг, які підписані сторонами (а.с. 50-67), містяться відомості про надання послуг з водопостачання, проте графи у актах «стоки обсяги» не заповнені взагалі.

Разом з тим, судом встановлено, що у акті звіряння обсягу послуг водопостачання та водовідведення за липень 2013 року зазначено обсяг стоків наступним чином: «- 326 куб.м.», тобто вказано позначку «тире» та цифри (а.с.50).

Проте, зазначене спростовується, оскільки відповідно до рахунку від 07.2013 № 371, який був наданий позивачем у судовому засіданні, до сплати виставлено лише послуги з водопостачання.

Отже, акт звірення за липень 2013 року підтверджує факт надання послуг лише з водопостачання.

Підключення відповідача до системи централізованої каналізаційної мережі позивача підтверджено актом при обстеженні внутрішньої водопровідної та каналізаційної мережі будівлі від 30.03.2016 (а.с. 17), але з цього акту не вбачається дата підключення до централізованої мережі водовідведення.

Відповідно до п. 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяця.

Позивачем не встановлено та документально не підтверджено термін початку безоблікового водовідведення відповідачем.

При цьому, відповідач зазначає, що він фактично користується послугами з водовідведення з жовтня 2015 року, на підтвердження чого надає договір від 28.09.2015 № 1/09 на риття траншеї для прокладення каналізаційної труби від вигрібної ями до каналізаційного колектору стічних вод міської мережі та акт приймання-передачі виконаних робіт від 05.10.2015, та визнає заборгованість за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року.

Так, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за послуги з водовідведення за період з червня 2013 року по лютий 2016 року.

При цьому, відповідач оплатив послуги водовідведення за період з січня 2016 року по березень 2016 року в сумі 18294 грн. 94 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.49)

Таким чином, суд вважає обґрунтованим період утворення заборгованості за послуги водовідведення з жовтня 2015 року по грудень 2015 року .

Пунктом 3.14.вказаних Правил встановлено, що у відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількості стічних вод, їх об'єм визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Так, за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року позивачем відповідачу поставлено питну воду у наступному обсягу:

- 802 куб. м за жовтень 2015 року відповідно до акту від 30.10.2016 (а.с. 64);

- 1053 куб. м за листопад 2015 року відповідно до актів від 06.11.2015 та 30.11.2015 (а.с. 65);

- 535 куб. м за грудень 2015 року відповідно до акту від 31.12.2015 (а.с. 66).

Доводи відповідача про те, що акт від 30.10.2016 складено за вересень 2015 року судом відхиляються, оскільки не спростовано документально, та з огляду на те, що платіжне доручення від 15.10.2015 № 406, на яке посилається відповідач, не містить посилання на рахунок чи місяць, за надання послуг в якому сплачуються грошові кошти в сумі 3743 грн. 74 коп.

Тому, враховуючи тариф за водовідведення, встановлений додатковою угодою від 27.04.2015 (а.с 16), вартість наданих послуг з водовідведення за жовтень 2015 року складає 10788 грн. 50 коп., за листопад 2015 року - 14164 грн. 96 коп., а за грудень 2015 року - 7196 грн. 82 коп. (Всього 32150 грн. 28 коп.)

Доказів оплат вказаних послуг за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року відповідачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позовна вимога про стягнення боргу за послуги з водовідведення підлягає задоволенню частково в сумі 32150 грн. 28 коп. за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 6771 грн. 23 коп. за період з 05.05.2016 по 16.06.2016, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд дійшов до наступного висновку.

Враховуючи те, що до стягнення обґрунтовано заявлено заборгованість за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року, то пеню слід нараховувати за порушення тільки вказаних зобов'язань.

Так, за зобов'язаннями за жовтень 2015 року обґрунтованим періодом нарахування пені є 30.10.2015-30.04.2016 (з першого день прострочення відповідно до п. 4.5 договору та протягом 6 місяців). Оскільки позивачем визначено період нарахування пені з 05.05.2016 по 16.06.2016, то пеня за зобов'язаннями за жовтень 2015 року стягненню не підлягає з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За зобов'язаннями листопада 2015 року обґрунтованим періодом нарахування пені є 30.11.2015-30.05.2016. Приймаючи до уваги визначений позивачем період нарахування пені, суд вважає, що стягненню підлягає пеня цим зобов'язанням за період з 05.05.2016 по 30.05.2016 в сумі 616 грн. 14 коп., враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За зобов'язаннями грудня 2015 року обґрунтованим періодом нарахування пені є 30.12.2015-30.06.2016. Приймаючи до уваги визначений позивачем період нарахування пені, суд вважає, що стягненню підлягає пеня цим зобов'язанням за період з 05.05.2016 по 16.05.2016 в сумі 313 грн. 04 коп.

Таким чином, позовну вимогу про стягнення пені слід задовольнити частково в сумі 929 грн. 18 коп. за вищевказані періоди за кожним зобов'язанням.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних, суд дійшов до наступного висновку.

Враховуючи те, що до стягнення обґрунтовано заявлено заборгованість за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року, то 3% річних слід нараховувати за порушення тільки вказаних зобов'язань.

Тому, заявлені позивачем вимоги по стягненню 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 113 грн. 32 коп. за період з 05.05.2016 по 16.06.2016.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг в сумі 32150 грн. 28 коп., пеня в сумі 929 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 113 грн. 32 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 497 грн. 89 коп.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Комунального підприємства В«Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарстваВ» Рубіжанської міської ради до ОСОБА_1 приватного виробничого підприємства В«ЮгрісВ» про стягнення 140608 грн. 78 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 приватного виробничого підприємства В«ЮгрісВ» , м. Рубіжне Луганської області, вул. Визволителів, б. 36 «Г», ідентифікаційний код 21831874, на користь Комунального підприємства В«Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарстваВ» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області, вул. Менделєєва, б. 49, ідентифікаційний код 32026192, борг в сумі 32150 грн. 28 коп., пеня в сумі 929 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 113 грн. 32 коп. та судовий збір в сумі 497 грн. 89 коп. Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 12.09.2016.

СуддяОСОБА_4

Надр. прим.

1 - до справи

2 - позивачу за адресою: 93010, м. Рубіжне Луганської області, вул.. Менделєєва, 49

3 - відповідачу за адресою: 93000, м. Рубіжне Луганської області, вул.. Визволителів 3 В«ГВ»