Рішення

від 05.09.2016 по справі 910/12588/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016№910/12588/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/12588/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кодайті», м. Світловодськ Кіровоградської області,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Телеком Груп», м. Київ,

про стягнення 16 662,24 грн.,

за участю представників:

позивача - Лесковського А.Ю. (довіреність від 23.05.2016 №б/н);

відповідача - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кодайті» (далі - ТОВ «Кодайті») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Телеком Груп» (далі - ТОВ «Дата Телеком Груп»): 13 156 грн., які були сплачені позивачем як передплата за товар на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату від 01.12.2015 №217; 2 565,60 грн. пені; 179 грн. 3 % річних; 761,64 грн. втрат від інфляції, а всього 16 662,24 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що: позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату від 01.12.2015 №217 на суму 13 156 грн. було здійснено попередню оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням від 02.12.2015 №401; відповідач товар не поставив, на вимогу позивача сплачені грошові кошти не повернув.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2016 порушено провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 05.09.2016 надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвали господарського суду міста Києва від 13.07.2016 та від 01.08.2016 було надіслано відповідачу на адресу (01501, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд. 3, офіс 501), зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал. До матеріалів справи долучено конверти повернення з юридичної адреси відповідача з відмітками відділення поштового зв'язку «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» та прописом «за зазн. адресою не розшукано» і «ор-ція не розшукана, не зареєстров».

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 05.09.2016 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статі 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписом статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату від 01.12.2015 №217 на суму 13 156 грн. за товар, а саме: комутатор D-Link DGS-1210-52/ME 48 port 1GE, 4xSFP/1GE, WebSmart (8517 62 00 00) у кількості 1 шт.; трансівер D-Link DEM-302S-LX SFP 2km, Single Mode в кількості 2 шт.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що сторонами укладено усний договір поставки.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач платіжним дорученням від 02.12.2015 №401 здійснив попередню оплату товару на суму 13 156 грн.

03.02.2016 позивачем було надіслано відповідачу претензію від 02.02.2016 №02/02-2016, в якій позивач вимагав повернути грошові кошти у сумі 13 156 грн.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надіслав, суму боргу не сплатив.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення 13 156 грн. попередньої оплати є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної суми, позивач просить стягнути з відповідача 2 565,60 грн. пені.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Частиною першою статті 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Враховуючи те, що сторонами договору, в якому б передбачалось право позивача на нарахування пені, не укладено, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 2 565,60 грн.

Що ж до стягнення 179 грн. 3 % річних і 761,64 грн. втрат від інфляції, то слід зазначити таке.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 179 грн. 3 % річних і 761,64 грн. втрат від інфляції, визначаючи початками періодів їх нарахування сьомий день після здійснення позивачем передплати.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, за приписами пункту 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, враховуючи, що претензію від 02.02.2016 №02/02-2016 відповідачем не отримано, а згідно з інформацією з офіційного сайту українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» відправлення №6111802151754, яким було надіслано відповідачу вказану претензію, повернуто відправнику відповідно до повідомлення від 05.03.2016 «за закінченням встановленого терміну зберігання», то датою початку періоду нарахування 3% річних і втрат від інфляції є 13.03.2016.

За перерахунком суду 3% річних за період з 13.03.2016 по 23.05.2016 (дата, визначена позивачем у розрахунку) становить 77,85 грн., а втрат від інфляції - 610,38 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягає 77,85 грн. 3% річних і 610,38 грн. втрат від інфляції за розрахунком суду; у стягненні ж решти сум 3% річних (101,15 грн.) та втрат від інфляції (151,26 грн.) слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Телеком Груп» (01501, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд. 3, офіс 501; ідентифікаційний код 39538891) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кодайті» (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Леніна, буд. 41, кв. 92; адреса для листування: 61045, м. Харків, пров. Отакара Яроша, 18; ідентифікаційний код 39441235): 13 156 грн. (тринадцять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. попередньої оплати; 77 (сімдесят сім) грн. 85 коп. 3% річних; 610 (шістсот десять) грн. 38 коп. втрат від інфляції і 1 144 грн. (одну тисячу сто сорок чотири) грн. 95 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.09.2016.

Суддя О. Марченко