Рішення

від 08.09.2016 по справі 916/1954/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2016 р.Справа № 916/1954/16

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ";

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРЛІВКА АГРО";

про стягнення 36890,52грн.;

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: про стягнення 36890,52грн.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРЛІВКА АГРО" заборгованості за договором про надання послуг №1110/14 від 01.10.2014р. у сумі 36890,52грн. у тому числі 19930,00грн. основного боргу, 11219,78грн. пені, 701,10грн. 3% річних, 5039,64грн. інфляційних витрат.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 25.07.2016р., 25.08.2016р. направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та у наявному в матеріалах справи Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 22.07.2016р. та отримані відповідачем відповідно до наявних в матеріалах справи поштових повідомлень.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 В«Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд встановив:

01.10.2014р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" (позивач, Виконавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРЛІВКА АГРО" (відповідач, Замовник) було укладено договір про надання послуг №1110/14 (далі договір) відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги по збиранню соняшнику комбайном TUCANO з жатками SUNSPEED 12-70, які є власністю Виконавця, в порядку та на умовах договору (п.1.1. договору).

Вартість послуг за 1га збирання соняшнику складає 324,63,63грн. у тому числі ПДВ 54,11грн. та фіксується в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг). Загальна вартість договору складає 39930,00грн. у тому числі ПДВ 6655,00грн. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписується сторонами в дводенний термін після закінчення робіт. Надані Виконавцем послуги, їх об'єм, вартість наданих послуг по збиранню соняшника визначаються сторонами в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), який є підставою для виставлення рахунку - фактури до сплати за надані послуги Виконавцем за договором на поточний рахунок ТОВ "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ", протягом 5 робочих днів з дати його підписання (п.п.3.1. - 3.3. договору).

За недотримання строків сплати, зазначених в п.3.3. договору Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 2,5% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення) за кожний день прострочення (п.5.5. договору).

Відповідно до п.6.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору згідно підписаного між сторонами акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-101001, позивачем були надані відповідачу послуги по збиранню соняшника на загальну суму 39930,00грн. у тому числі ПДВ 6655,00грн. 10.10.2014р. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-101001 на суму 39930,00грн. Відповідач за надані послуги розрахувався частково у сумі 20000,00грн. (10.10.2014р. - 10000,00грн., 04.11.2014р. - 5000,00грн. та 28.04.2015р. - 5000,00грн., що підтверджується випискою по рахунку (копія в матеріалах справи) у зв'язку з чим станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача складає 19930,00грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг позивач нарахував відповідачу 11219,78грн. пені, 701,10грн. 3% річних, 5039,64грн. інфляційних витрат за період з 29.04.2015р. по 30.06.2016р.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 19930,00грн. основного боргу, 11219,78грн. пені, 701,10грн. 3% річних, 5039,64грн. інфляційних витрат.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг №1110/14 за яким позивач надав відповідачу послуги по збиранню соняшнику комбайном TUCANO з жатками SUNSPEED 12-70.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що відповідно до акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-101001, позивачем були надані відповідачу послуги по збиранню соняшника на загальну суму 39930,00грн. у тому числі ПДВ 6655,00грн.

10.10.2014р. відповідачу був виставлений рахунок-фактура №СФ-101001 на суму 39930,00грн.

Відповідно до п.3.3. договору надані Виконавцем послуги, їх об'єм, вартість наданих послуг по збиранню соняшника визначаються сторонами в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), який є підставою для виставлення рахунку - фактури до сплати за надані послуги Виконавцем за договором на поточний рахунок ТОВ "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ", протягом 5 робочих днів з дати його підписання

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення п.3.3. договору за надані послуги розрахувався частково у сумі 20000,00грн. (10.10.2014р. - 10000,00грн., 04.11.2014р. - 5000,00грн. та 28.04.2015р. - 5000,00грн., що підтверджується випискою по рахунку (копія в матеріалах справи).

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 Господарського Кодексу України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Станом на день розгляду справи заборгованість у сумі 19930,00грн. відповідачем не погашена, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 19930,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 11219,78грн. за період з 29.04.2015р. по 30.06.2016р. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.5.5. договору за недотримання строків сплати, зазначених в п.3.3. договору Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 2,5% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення) за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати одного року. З огляду на правову природу пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права (Лист, Верховний Суд, від 01.03.2015р. "Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2014 р.")

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 11219,78грн. за період 29.04.2015р. по 30.06.2016р.

Судом встановлено, що остання сплата відповідачем послуг була 28.04.2015р. тобто з 29.04.2015р. у позивача виникло право нараховувати відповідачу пеню на залишок заборгованості у сумі 19930,00грн. відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати одного року тобто з 29.04.2015р. по 29.04.2016р. включно однак позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені 21.07.2016р. тобто після спливу позовної давності відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 11219,78грн. за період 29.04.2015р. по 30.06.2016р. задоволенню не підлягають у зв'язку із спливом позовної давності.

Щодо стягнення з відповідача 701,10грн. 3% річних, 5039,64грн. інфляційних витрат слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 701,10грн. за період з 29.04.2015р. по 30.06.2016р.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат та здійснивши власний розрахунок за допомогою програми "Законодавство" суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 1929,39грн. за період з 29.04.2015р. по 30.06.2016р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" підлягають частковому задоволенню у сумі 22560,49грн. у тому числі 19930,00грн. основного боргу, 701,10грн. 3% річних, 1929,39грн. інфляційних витрат.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача та відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРЛІВКА АГРО" (68831, Одеська область, Ренійський район, с. Орлівка, вул. Прикордонна, 11, код ЄДРПОУ 39209491) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ" (54036, м. Миколаїв, вул. Очаківська, 1А/1, код ЄДРПОУ 36796638) 19930/дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять/грн. 00коп. основного боргу, 701/сімсот одна/грн. 10коп. 3% річних, 1929/одна тисяча дев'ятсот двадцять дев'ять/грн. 39коп. інфляційних витрат, 338/триста тридцять вісім/грн. 41коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 12.09.2016р.

Суддя Л.В. Степанова