Рішення

від 06.09.2016 по справі 918/614/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2016 р. Справа № 918/614/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Гудзенко Я.О., розглянувши позов Приватного підприємства "Бастіон-Т" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий центр КМЗ" про стягнення 44 995, 85 грн.

За участі: Від позивача: не з'явився; Від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Бастіон-Т" (далі-Позивач) звернулося в Господарський суд Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий центр КМЗ" (далі-Відповідач) про стягнення 44 995, 85 грн., з яких: 15 891, 00 грн.- основний борг, 21 373, 10 грн.- пеня, 6 494, 23 грн- інфляційні, 1 237, 52 грн- 3% річних.

Ухвалою від 19.07.16 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/614/16. Ухвалами господарського суду від 26.07.16 р., 09.08.16 р. та 17.08.16 р. розгляд справи було відкладено у зв'язку відсутністю сторін та необхідністю витребування нових доказів.

До канцелярії суду 01.09.16 р. від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі свого представника за наявними доказами в матеріалах справи та просить задовольнити позовні вимоги повністю.

В судові засідання представник Відповідача не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв. Поштові направлення повертаються до суду неотримані Відповідачем із зазначенням на конверті "за закінченням терміну зберігання" та "адресат за вказаною адресою не розшукується".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суддею Гудзенко Я.О. станом на 17.08.16 р. був зроблений Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де місцем знаходження Відповідача зазначена адреса, за якою направлялись поштові повідомлення.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 06.09.2016 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Рівненської області

ВСТАНОВИВ:

1 грудня 2013 між Приватним підприємством "Бастіон-Т" (далі-Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничий центр КМЗ" (далі-Замовник) укладено договір № 28/13-ФО, умовами якого передбачено, що Замовник передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях) об'єкта, що охороняється (далі-Об'єкт), а Виконавець зобов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності, цілісності майна Замовника на Об'єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого Замовником доступу сторонніх осіб до майна на Об'єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення Замовником всіх належних йому повноважень щодо майна, передбаченого оперативною карткою, позначені на плані-схемі об'єктів (додаток № 3 до Договору), що охороняються, дислокацією (додаток №1 до Договору), у відповідності до "Інструкції з Правил майнової безпеки об'єкта" (додаток № 4 до Договору), узгодженою із Замовником.

Охорона об'єктів здійснюється у дні і години вказані у дислокації (додаток № 1 до Договору) (п. 1.3. Договору).

Даний договір укладається сторонами строком до 31.12.2014 року. Якщо за один місяць до закінчення строку договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, дія договору вважається продовженою за згодою обох сторін на тих же умовах і на той же термін. (п. п. 8.1, 8.2 Договору).

Згідно п. 2.2. Договору, сума Договору є договірною і визначається сторонами на підставі рахунків-фактур, актів виконаних робіт або "Розрахунку вартості охорони об'єктів" (додаток №2 до Договору). Оплата за даним Договором здійснюється Замовником щомісячо, не пізніше 15 числа наступного місяця (п.2.5 Договору).

Як зазначає позивач, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за укладеним Договором щодо оплати наданих послуг з охорони майна, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 15 891,00 грн. за грудень 2015 року, що підтверджується актами звірок взаєморозрахунків за період з 01.01.15 р. по 15.06.15 р. та за період з 16.06.15 р. по 29.02.16 р., які були підписані сторонами. Водночас Позивачем на адресу Відповідача направлялись листи з вимогою оплати заборгованості, які були отримані Відповідачем, однак залишені без відповіді (а.с. 25,26).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору про надання послуг по охороні об'єкта, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно із ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 ст. 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги з охорони майна, проте відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав.

Отже, згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в порушення умов п. 2.5 Договору не виконав свої зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за отримані послуги, суд, на підставі п. 2.5 Договору, дійшов висновку про те, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату не пізніше 15 числа наступного місяця, тобто з 16 числа відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сторонами у договорі чітко визначено розмір, строк та порядок здійснення щомісячного платежу, що підлягає оплаті замовником.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг по охороні об'єкта, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 21 373,10 грн. пені, 1 237, 52 грн. 3% річних та 6 494, 23 грн. інфляційних втрат.

Пунктами 2.6, 7.1 Договору передбачено, що Замовник несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за надані послуги - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожен день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що при розрахунку пені Позивачем допущено помилку, а саме невірно встановлені періоди розрахунку за який слід нараховувати пеню та за перерахунком суду кінцевий розрахунок становить 21 074, 49 грн. (а.с. 15).

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено, що розрахунок є арифметично невірним, у зв'язку з чим вимоги Позивача в цій частині при перерахунку суду підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 1 208, 49 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотки річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Судом при перерахунку інфляційних втрат встановлено, що інфляційні втрати за період прострочення оплати складають 6 771, 24 грн., оскільки клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог не подавалось позивачем, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат у заявленому розмірі 6 494, 23 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що відповідачем порушено умови Договору № 28/13-ФО про надання послуг з охорони об'єкта від 01.12.2013 р. та положення ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 15 891,00 грн., 21 074, 49 грн. пені, 3% річних в розмірі 1 208, 49 грн. та 6 494, 23 грн. інфляційних втрат.

Стосовно стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем з оплати послуг адвоката суд відзначає, що як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2016 р. між Приватним підприємством "Бастіон-Т" (далі- Клієнт) та адвокатом ОСОБА_1, який у відповідності до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю " 2394/10 від 30.10.2003 р. є адвокатом, було укладено Договір про надання правової допомоги.

Відповідно до умов якого (п.п. 2.1, 3.1.2) адвокат зобов'язується надати Клієнту наступну правову допомогу: вивчення документів, надання консультацій, розрахунок суми заборгованності, пені, інфляційних втрат та 3% річних, складення та подання позовної заяви з додатками до суду щодо стягнення з ТОВ "Виробничий центр КМЗ" на користь Клієнта, а Клієнт зобов'язується оплатити послуги та витрати Адвокату згідно п. 4.1 та 4.2 даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до умов договору від 01.06.2016 р. на користь Виконавця сплачено 1 000, 00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання послуг від 14.07.16 р.

Крім того, відповідно до угоди № 1 від 08.08.16 р. про внесення змін та доповнень до Договору про надання правової допомоги від 01.06.16 р. стронами було погоджено внести зміни в п. 4.2 договору від 01.06.16 р., яким було погоджено, що за консультації, розрахунок суми заборгованності, пені, інфляційних втрат та 3% річних, складання та подання позовної заяви з додатками Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 1 000, 00 грн., за представництво його інтересів у суді Клієнт сплачує гонорар у розмірі 3 000, 00 грн. Водночас даний договір був доповнений п. 4.3 наступного змісту: Клієнт також сплачує Адвокату витрати на дорогу з м. Чернігів до м. Рівне та у зворотньому напрямку не пізніше ніж за один день до кожної поїздки на засідання суду.

Судом встановлено, що позивачем на користь адвоката ОСОБА_1 квітанціями до прибуткового касового ордеру № 31 від 14.07.16 р. та № 37 від 08.08.16 р. (а.с. 11, 75) було сплачено 1 000, 00 грн. та 3 000, 00 грн. відповідно за надання послуг адвоката згідно угоди № 1 від 08.08.2016 р., водночас до матеріалів справи долучені також поштові квитанції та квитанції на проїзд від м. Чернігова до м. Рівне, з яких вбачається сума витрат на загальну суму 508,13 грн.

Як визначено в абзаці 11 п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Суд вважає наявні в матеріалах справи касові ордери належними доказами, які підтверджують понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

За змістом п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на розумну співрозмірність вартості послуг адвоката у даній справі відносно обсягу наданих ним послуг та ціни позову, суд дійшов висновку, що вимога позивача про компенсацію витрат на послуги адвоката є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Рівненської області-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий центр КМЗ" (33028, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 19, код ЄДРПОУ 38098016) на користь Приватного підприємства "Бастіон-Т" основну суму боргу в розмірі 15 891 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто одна) грн. 00 коп., 21 074 (двадцять одна тисяча сімдесят чотири) грн. 49 коп. пені, 1 208 (тисяча двісті вісім) грн. 49 коп. 3 % річних, 6 494 (шість тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 4 625 (чотири тисячі шістсот двадцять п'ять) грн. 21 коп. витрат на послуги адвоката та 1 367 (тисяча триста шістдесят сім) грн. 97 коп. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 29 грн. 03 коп 3% річних та 298 грн. 61 коп. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 08.09.2016 р.

Суддя Гудзенко Я.О.