Постанова

від 29.08.2016 по справі 910/3940/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2016 р. Справа№ 910/3940/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Власова Ю.Л.

при секретарі

судового засідання: Колеснік М.П.

за участі представників сторін:

від позивача-1 Воронов Р.В. - дов. від 26.07.16 №б/н;

від позивача-2 Мамедова О.Л. - дов. від 28.03.16 №259/01-10-152;

Мельничук В.С. - дов. № 259/01-10-139 від 17.03.2016;

від відповідача Волосна Я.О. - дов. від 01.03.16 №б/н;

Литвинов В.В. - дов. від 01.03.16 №б/н.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги позивача-1 ТОВ "АГРОБУДПЕРЕРОБКА 1"

на Рішення Господарського суду міста Києва

від 27.04.16

у справі № 910/3940/15-г (суддя: Селівон А.М.)

позивач-1 ТОВ "АГРОБУДПЕРЕРОБКА 1"

позивач-2 Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН

України

до відповідача ТОВ "Смарт Інвест Холдинг"

про розірвання Тристоронньої угоди від 14.05.2013 про

заміну сторони у Договорі та

Додаткової угоди від 15.05.2013.

ВСТАНОВИВ:

Позивач-1 ТОВ "Агробудпереробка 1" та позивач-2 Інститут хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України звернулись до Господарського суду міста Києва до відповідача ТОВ "Смарт Інвест Холдинг" з позовом про розірвання:

1. Тристоронньої угоди від 14.05.2013 р. про заміну сторони у договорі № 493 від 20.12.2004 про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі, укладеної між Інститутом хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка 1" та Товариством з обмеженою відповідністю "Смарт Інвест Холдинг".

2. Додаткової угоди від 15.05.2013, укладеної до Договору № 493 від 20.12.2004р. про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі, укладеної між Інститутом хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Інвест Холдинг".

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві на підставі ст.ст. 526, 849, 890 ЦК України та ст. 188 ГК України позивач 1,2 посилаються на невиконання відповідачем зобов'язань за угодою про заміну сторони у договорі про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі в частині здійснення оплати за відступлення первісним інвестором новому інвестору прав та обов'язків, а також за спірною додатковою угодою - за незадовільний стан виконання договірних зобов'язань, в зв'язку з чим позивачі 1 та 2 просять суд розірвати вказані правочини в судовому порядку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2015 позовні вимоги задоволено повністю, розірвано Угоду про заміну сторони у Договорі №493 від 20.12.2004 про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі від 14.05.2013, укладену між Інститутом хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України, ТОВ "Агробудпереробка 1" та ТОВ "Смарт Інвест Холдинг", розірвано Додаткову угоду від 15.05.2013 до Договору № 493 від 20.12.2004 про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі, укладену між Інститутом хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністюТОВ "Смарт Інвест Холдинг".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 апеляційну скаргу ТОВ "Смарт Інвест Холдинг" задоволено, Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 № 910/3940/15-г скасовано, прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 касаційну скаргу ТОВ "Агробудпереробка 1" задоволено частково, Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 та Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 скасовано, справу № 910/3940/15-г передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 № 910/3940/15-г за новим розглядом даної справи у задоволені позовних вимог відмовлено, як заявлених необґрунтовано.

Не погоджуючись з названим рішенням суду, позивач-1 ТОВ "АГРОБУДПЕРЕРОБКА 1" звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 № 910/3940/15-г та прийняти нове судове рішення, за яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що місцевим господарським судом неповно досліджено фактичні обставини спору, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2016, для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Рудченка С.Г., Суліма В.В..

Ухвалою КАГС від 03.06.2016 № 910/3940/15-г (колегія суддів у складі головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Рудченка С.Г., Суліма В.В.) порушено апеляційне провадження за скаргою позивача-1 та призначено розгляд справи.

Під час апеляційного перегляду, у зв'язку зі зміною колегії суддів, розгляд даної справи неодноразово відкладався. За Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.08.2016, у зв'язку з перебуванням суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко О.В. у чергових відпустках, які входили до складу колегії суддів і не були суддями-доповідачами, здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів, за наслідком якої сформовано склад колегії: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Власов Ю.Л., Рудченко С.Г..

Ухвалою КАГС від 18.08.2016 № 910/3940/15-г колегією суддів у вищезазначеному складі прийнято справу до провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу позивача-1 ТОВ "АГРОБУДПЕРЕРОБКА 1" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 грудня 2004 між ТОВ "Агробудпереробка 1" (інвестор за Договором, позивач 1 у справі) та Інститутом хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України (замовник за Договором) укладений Договір № 493 про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі (далі - Договір-1), за умовами якого замовник передає, а інвестор приймає на себе обов'язки по повному фінансуванню будівництва та функції генерального підрядника по будівництву об'єкту (нежитлова будівля, загальною площею орієнтовно 6 500,00 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 10, з усіма необхідними для прийняття об'єкту в експлуатацію інженерними мережами). Замовник бере на себе обов'язки по підготовці та отриманню всіх необхідних дозволів, рішень, висновків та таке інше, які необхідні для початку будівництва об'єкту, в тому числі, передачі інвестору будівельного майданчика. (п. 1.1 Договору-1).

Розділами 2 - 7 Договору-1 сторони узгодили обсяг фінансування (інвестицій), вартість та порядок фінансування, порядок розподілу результатів, права та обов'язки сторін, порядок зміни, доповнень або розірвання Договору, тощо.

Згідно розділу 8 Договору-1 даний Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками замовника (відповідача) та інвестора (позивача 1) та скріплений печатками сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є інвестиційним договором, який підпадає під правове регулювання норм Закону України "Про інвестиційну діяльність", та яким визначені загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності в Україні, з елементами договору підряду, який регулюється нормами глави 33 Господарського кодексу України та § 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Місцевим господарським судом відзначено, що можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, згідно ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" в редакції, яка діяла на момент укладення вказаного договору, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Як визначено умовами Договору-1 об'єктом інвестицій є нежитлова будівля загальною проектованою площею 6500,00 кв.м, з всіма необхідними для прийняття об'єкту в експлуатацію інженерними мережами.

За змістом ст. 2 вказаного Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі, зокрема, інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.

Відповідно до ст. 4 Закону об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Частина 2 ст. 4 цього Закону забороняє інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

При цьому, суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності (ст. 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

Згідно з ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

За результати аналізу вищезазначених правових норм, які діяли на момент укладення вказаного договору, суд приходить до висновку, що інвестиційний договір є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Отже, інвестиційним договором є договір, укладений з метою реалізації будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

При цьому, судом першої інстанції встановлена відсутність заборони інвестування в визначений Договором-1 об'єкт - нерухоме майно, а суб'єктний склад сторін укладеного Договору-1 відповідає приписам чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 875 Цивільного кодексу України (ст. 318 Господарського кодексу України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За умовами п. 1.2 Договору-1 інвестор поєднує в собі функції інвестора, а саме виконання робіт з фінансування будівництва та функції генерального підрядника, виконання робіт з будівництва об'єкту відповідно до встановлених будівельно - технічних норм, використовуючи власні та/або залучені трудові і матеріальні ресурси, та введення його в експлуатацію.

Зокрема, згідно п. 1.3 Договору 1 орієнтовний термін будівництва: початок - травень 2006 р., закінчення - листопад 2008р. Уточнений термін будівництва об'єкту визначається проектно - кошторисною документацією, затвердженою у встановленому порядку.

В подальшому, відповідно до Постанови Бюро Президії НАН України № 49 від 26.04.13 "Про заміну інвестора та внесення змін до договору", копія якої наявна в матеріалах справи, за пропозицією Інституту хімії поверхні імені О.О.Чуйка НАН України була погоджена заміна інвестора (позивача-1) ТОВ "Агропереробка 1" в Договорі-1 на ТОВ "Смарт Інвест Холдинг" шляхом укладення Угоди та позивачу-2 доручено внести зміни до Договору-1 на умовах наданого Проекту.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. ст. 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст.ст. 520, 521 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції за матеріалами справи, на виконання Постанови Бюро Президії НАН України № 49 від 26.04.13 "Про заміну інвестора та внесення змін до договору", 14.05.2013 між Інститутом хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України (замовник за Договором, позивач-2 у справі), ТОВ "Агробудпереробка-1" (первісний інвестор за Договором, позивач-1 у справі) та ТОВ "Смарт Інвест Холдинг" (новий інвестор, відповідач у справі) укладена Тристороння угода про заміну сторони у договорі № 493 від 20.12.2004 р. про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі (далі - Угода-1).

За умовами п. 1 Угоди-1 за взаємною згодою сторін первісний інвестор передає, а новий інвестор приймає на себе всі права та обов'язки первісного інвестора за Договором № 493 від 20.12.2004 про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі з урахуванням всіх змін та доповнень до нього та набуває статусу правонаступника за вказаним договором. Будівництво нежитлової будівлі за вказаним договором буде відбуватись за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 10, на земельній ділянці за кадастровим номером: 8 000 000 000 82:013:0042 (далі - об'єкт).

Всі права та обов'язки первісного кредитора за Договором, що вказаний в п. 1 цієї Угоди, в тому числі прав вимагати від замовника належного виконання всіх зобов'язань за договором, що вказаний в п. 1 цієї Угоди, новий інвестор набуває з дати набрання чинності цієї Угоди (п. 2 Угоди-1).

Відповідно до п. 3 Угоди-1, підписуючи цю Угоду, замовник дає свою згоду на передачу первісним інвестором новому інвестору всіх своїх прав та обов'язків за Договором № 493 від 20.12.2004 з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, а також підтверджує, що не має жодних (майнових чи немайнових) претензій до первісного інвестора стосовно належної замовнику за Договором №493 від 20.12.2004 частки в розмірі 10 % від загальної (запроектовано) площі приміщень об'єкту, яку він передав інвестору на підставі Постанови бюро Президії НАН України від 02.11.2012 № 221, та згідно Додаткової угоди від 05.04.2013 до Договору № 493 від 20.12.2004 в рахунок оплати за виконані первісним інвестором підрядні роботи за Договором № 107 від 10.07.2006.

Як вбачається з п. 4 спірної Угоди-1 сторони погодили, що з дати набрання нею чинності новий інвестор набуває право власності на частку в розмірі 100% від загальної (запроектованої) площі приміщень об'єкту, який буде побудований згідно Договору № 493 від 20.12.2004 з урахуванням змін та доповнень до нього.

Згідно до п. 5 Угоди-1 за відступлення прав та обов'язків первісним інвестором новому інвестору за Договором №493 від 20.12.2004 з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, новий інвестор сплачує первісному інвестору суму у розмірі 200 000,00 грн. шляхом безготівкового розрахунку протягом 60 робочих днів з дати підписання сторонами цієї Угоди.

Пунктом 10 спірного правочину передбачено, що ця Угода-1 набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання її Сторонами.

Вказана Угода-1 підписана уповноваженими представниками замовника, первісного інвестора та нового інвестора та засвідчена печатками сторін.

Таким чином, місцевим господарським судом встановлено, що на підставі спірної Угоди від 14.05.2013 про заміну сторони у Договорі № 493 від 20.12.2004 ТОВ "Смарт Інвест Холдинг" набуто прав нового інвестора за Договором № 493 відповідно до умов вказаної Угоди від 14.05.2013 з передачею всіх прав та обов'язків від позивача-1 (первісного інвестора) до відповідача (нового інвестора).

При цьому, оскільки згідно пункту 1 Угоди-1 передача прав і обов'язків первісного інвестора новому інвестору була здійснена за згодою всіх сторін правочину, в т.ч. позивача-2 (замовника) - Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України, та за умови погодження зміни інвестора з позивача-1 на відповідача, яке відбулось за згодою Бюро президії НАН України, що підтверджується Постановою № 49 від 26.04.2013 "Про заміну інвестора та внесення змін до договору", за висновками суду першої інстанції заміна сторони у зобов'язанні була проведена за відсутності заперечень щодо вказаних дій з боку будь - якої зі сторін.

Також на виконання Постанови бюро Президії Національної академії наук України від 26.04.2013 року № 49 "Про заміну інвестора та внесення змін до договору" та у відповідності до Тристоронньої угоди від 14.05.2013 року, укладеної між замовником, новим інвестором та первісним інвестором про заміну сторони у Договорі від 20.12.2004 року № 493, 15.05.2013 року між Інститутом хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України (замовник за договором, позивач-2 у справі) та ТОВ "Смарт Інвест Холдинг" (інвестор за договором, відповідач у справі), було укладено Додаткову угоду до Договору від 20.12.2004 року № 493 про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі (далі - Додаткова угода).

Згідно розділу ІІІ Додаткової угоди, вона набирає чинності з моменту підписання її сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Вказаною Додатковою угодою сторонами внесено зміни до Договору № 493 в частині зміни первісного інвестора ТОВ "Агробудпереробка 1" на нового інвестора -ТОВ "Смарт Інвест Холдинг", а також викладено Договір № 493 у новій редакції.

Зокрема, об'єктом в цьому Договорі-1 є нежитлова будівля загальною проектованою площею 6179,0 кв.м, яка буде побудована за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 10 та буде складатися з: офісної частини виставково - інформаційної зали, кафе - бару на 24 місця, вбудованого паркінгу на 34 машиномісця, трансформаторної вбудованої підстанції, технічних приміщень та мати всі необхідні складові для прийняття її в експлуатацію (інженерні мережі, комунікації, обладнання, устаткування тощо) та укладення інвестиційних договорів щодо даного об'єкту.

Так, розділами 2 - 7 Договору-1 (в редакції Додаткової угоди) сторони узгодили обсяг фінансування (інвестицій), вартість та порядок фінансування, порядок розподілу результатів, права та обов'язки сторін, порядок зміни, доповнень або розірвання Договору тощо.

Положеннями Договору-1 (в редакції Додаткової угоди) термін "будівництво" визначений як здійснення всього комплексу високоякісних будівельних робіт з будівництва об'єкту за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Михайлівська, 10, з використанням і застосуванням високоякісних матеріалів обладнання та устаткування, а також повне знесення старої будівлі після її списання в установленому порядку.

Згідно п. 8.6 Договору 1 (в редакції Додаткової угоди) цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє протягом 5 (п'яти) років.

Крім того, як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Інвест Холдинг" та ТОВ "Агробудпереробка 1" була укладена Угода №01/04-14 ЗАР про зарахування однорідних зустрічних вимог від 01.04.2014 р. (далі Угода - 2).

Відповідно до п.п. 1, 2 Угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог № 01/04-14 ЗАР від 01.04.2014 року ТОВ "Смарт Інвест Холдинг" має заборгованість перед ТОВ "Агробудпереробка-1" у розмірі 200 000,00 грн. згідно Угоди від 14.05.2013 року про заміну сторони у Договорі № 493, а ТОВ "Агробудпереробка 1" має заборгованість перед ТОВ "Смарт Інвест Холдинг" згідно Договору суборенди нежилих приміщень № 0103/2104Агро від 01.03.2014 року на загальну суму 200 000,00 грн. (т. 2 а/с 109-115)

Згідно ч. "а" п. 3 вказаної Угоди-2 сторони дійшли згоди щодо взаємного погашення однорідних зустрічних грошових вимог в сумі 200 000,00 грн., а саме: за Угодою про заміну сторони у Договорі № 493 від 20.12.2004 р. про будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі від 14.05.2013 р. сторони зарахували 200 000,00 грн.; за Договором суборенди нежилих приміщень №0103/20014Агро від 01.03.2014 р. сторони зарахували 200 000,00 грн.

Відповідно до п. 4 Угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог № 01/04-14 ЗАР від 01.04.2014 року після проведення погашення (зарахування) зустрічних однорідних вимог на загальну суму 200 000,00 грн. заборгованість ТОВ "Смарт Інвест Холдинг" перед ТОВ "Агробудпереробка 1" за Угодою від 14.05.2013 року про заміну сторони у Договорі № 493 становить 0,00 грн.

При цьому, як зазначено в пп. "б" п. 3 Угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог № 01/04-14 ЗАР від 01.04.2014 року, підписання цієї Угоди свідчить про те, що сторони не мають майнових та інших претензій одна до одної згідно Угоди 14.05.2013 року про заміну сторони у Договорі № 493.

Як визначено місцевим господарським судом, предметом даного судового розгляду є вимоги замовника (позивача-2) та первісного інвестора (позивача-1) до нового інвестора (відповідача) про розірвання укладеної між ними Угоди про заміну сторони у договорі про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі, а також Додаткової угоди до Договору про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі, укладеної між замовником та новим інвестором, у зв'язку з невиконанням вимог законодавства та зобов'язань за цими Угодами, зокрема, щодо здійснення оплати за відступлення первісним інвестором новому інвестору згідно Угоди прав і обов'язків, а також порушення зобов'язань за Договором-1 (в редакції Додаткової угоди), що полягають в ненаданні звіту про хід будівництва об'єкту, непред'явленні проектно - кошторисної документації та неналежному утриманні будівельного майданчика, а також порушенні строків виконання будівельних робіт, що, на думку позивачів, є істотним порушенням умов Договору № 1 (в редакції Додаткової угоди), та є підставою для розірвання вказаних правочинів.

Окрім того, враховуючи викладені висновки в Постанові ВГСУ від 03.02.2016 у даній справі, якою зазначено про ненаведення позивачами-1 та -2 в поданому позові норм матеріального права, на підставі яких може бути розірвано спірні угоди, позивачі-1 та-2 у доповнених письмових поясненнях стверджують, зокрема, що відповідачем істотно порушувались умови Договору-1 (в редакції Додаткової угоди) на протязі його виконання, тобто, не було виготовлено проектну документацію стадії "РД" відповідно до погодженої, такої що пройшла державну експертизу та затвердженої позивачем-2 проектної документації стадії "П", не були підготовані необхідні документи для проходження держаної комплексної експертизи зміненої проектної документації стаді "П".

Оцінюючи додаткові зауваження позивачів, судом першої інстанції зазначено наступне.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись вищенаведеними нормами закону, місцевий господарський суд визначив, що будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Угод на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Докази визнання недійсними спірних Угоди від 14.05.2013 р. про заміну сторони у Договорі № 493 від 20.12.2004р. про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі, а також Додаткової угоди від 15.05.2013 р. до Договору № 493 від 20.12.2004р. про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі або їх окремих положень сторонами суду першої інстанції не були надані.

Щодо посилання позивача-1 в обґрунтування позовних вимог про розірвання Трьохсторонньої Угоди від 14.05.2013 про заміну сторони у Договорі №493 від 20.12.2004 про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі (Угода-1) на невиконання відповідачем умов п. 5 Угоди-1 в частині оплати переданих новому інвестору прав та обов'язків в сумі 200 000,00 грн., та неможливості прийняття в якості доказів належного виконання умов Угоди-1 зарахування однорідних зустрічних вимог Угодою № 01/04-13 ЗАР від 01.04.14 господарським судом зазначено, що статтею 203 ГК України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони.

Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Водночас, укладення між позивачем-1 та відповідачем Угоди № 01/04-13 ЗАР від 01.04.14 р. про зарахування однорідних зустрічних вимог, тобто двостороннього правочину, за вірною оцінкою суду першої інстанції, не змінює правової природи заліку взаємних грошових вимог як правочину, спрямованого на припинення зобов'язання (погашення прав та обов'язків сторін, що складають його зміст).

Отже, шляхом укладення вказаної Угоди ТОВ "Агробудпереробка-1" та ТОВ "Смарт Інвест Холдинг" провели зарахування зустрічних однорідних вимог з однієї сторони - за передані права та обов'язки за Угодою про заміну сторони від 14.05.2013 року у Договорі № 493, а з іншої - за передані в суборенду нежилі приміщення за Договором суборенди нежилих приміщень № 0103/2104Агро від 01.03.2014 року. Оскільки вказані вимоги є грошовими, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про однорідність вимог, що виникли на їх підставі. Однорідність цих вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог оформлене в даному випадку як двосторонній правочин (договір) та є волевиявленням суб'єктів правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Згідно зі статтею 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відтак, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачених статтею 602 ЦК України, за даних обставин відсутні.

Окрім того, встановлення у Договорі суборенди нежилих приміщень №0103/2014Агро від 01.03.2014 року строку виконання позивачем-1 грошового зобов'язання зі сплати орендної плати до визначеної дати (щомісяця до 20 числа наступного місяця за звітним), не виключає можливості виконання грошового зобов'язання достроково (до настання строку) та не виключає можливості проведення зарахування щодо такої вимоги.

Таким чином, господарський суд дійшов правомірного висновку про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог вищезазначеною Угодою № 01/04-13 ЗАР від 01.04.14 р. за наявності умов, встановлених статтею 601 ЦК України, та відсутності обставин, передбачених статтею 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 24.06.2015 у справі № 3-255гс15.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд першої інстанції звернув увагу, що на час розгляду даної справи Угода про зарахування однорідних зустрічних вимог №01/04-14 ЗАР від 01.04.2014 року в судовому порядку недійсною не визнавалась.

При цьому, посилання позивача-1 на наявність сумнівів щодо справжності підпису директора ТОВ "Агропереробка-1" ОСОБА_1 на примірнику Угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог №01/04-14 ЗАР від 01.04.2014 року з огляду на відсутність жодних клопотань про призначення відповідної судової почеркознавчої експертизи та/або доказів звернення до правоохоронних органів щодо можливих фактів підробки вказаного підпису на оскаржуваній Угоді-1, крадіжки печатки товариства, тощо, судом першої інстанції не було прийнято до уваги, як такі, що ґрунтуються виключно на власних припущеннях.

Отже, за висновком місцевого господарського суду, оскільки зобов'язання ТОВ "Смарт Інвест Холдинг" перед ТОВ "Агробудпереробка-1" щодо оплати переданих йому прав та обов'язків інвестора за Угодою від 14.05.2013 року про заміну сторони у Договорі № 493 припинилися зарахуванням зустрічних однорідних вимог, тобто, до порушення провадження у даній справі, твердження позивача-1 про порушення відповідачем передбаченого п. 5 Угоди від 14.05.2013 обов'язку сплатити 200 000,00 грн. за передачу всіх прав та обов'язків інвестора по Договору №493 є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наявними доказами, а отже не може бути підставою для розірвання правочину.

В свою чергу, судом першої інстанції звернуто увагу, що умовами п. 5.1 Угоди-1 передбачено право первісного інвестора - позивача-1 на звернення до суду із позовною заявою про стягнення коштів в разі невиконання новим інвестором (відповідачем) обов'язку по оплаті грошових коштів.

Щодо позовних вимог позивача-2 про розірвання Тристоронньої угоди від 14.05.2013 про заміну сторони у Договорі № 493 від 20.12.2004 про фінансування та будівництва (реконструкцію) нежитлової будівлі (Угоди-1) суд першої інстанції зазначив, що Інститут хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України у вказаній оскаржуваній Угоді-1 є замовником, який, підписуючи дану Угоду-1, надає свою згоду на передачу всіх прав та обов'язків від первісного інвестора - позивача-1 до нового інвестора - відповідача за Договором № 493 від 20.12.2004р. з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, що передбачено пунктом 3 цієї Угоди.

Тобто, в разі наявності факту порушення відповідачем умов Угоди-1 в частині передбачених її положеннями строків та порядку сплати первісному інвестору грошових кошів в сумі 200 000,00 грн. жодним чином не порушує прав та не змінює обов'язків саме позивача-2 за Договором-1, як замовника будівництва нежитлової будівлі за адресою м. Київ, вул. Михайлівська, 10, та стосується виключно первісного інвестора - позивача-1.

При цьому, зважаючи на той факт, що в обґрунтування своїх вимог позивач-2 не зазначив в позовній заяві жодної підстави для її розірвання, не вказав в чому саме полягає порушення його прав, та не навів жодної правової норми, яка б слугувала підставою для розірвання Угоди від 14.05.2013 р., за відсутності доказів порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача-2, за висновками суду першої інстанції вимоги позивача-2 про розірвання Угоди-1 є такими, що не ґрунтуються на об'єктивних обставинах справи та не підтверджені жодними доказами.

Окрім того, було зауважено місцевим господарським судом, позовною заявою та письмовими поясненнями заявлено позовні вимоги про розірвання Додаткової угоди від 15.05.2013 р. до Договору № 493 від 20.12.2004 р. про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі (Додаткова угода) на підставі ст.ст. 188, 193,ч. 2 ст. 320 ГК України, ст.ст. 525, 526, 610, 615, 651, 849, 890 ЦК України.

Вимоги обґрунтовані істотними порушеннями відповідачем умов Договору №493 від 20.12.2004р., який викладено в редакції Додаткової угоди від 15.05.2013 р., а саме: порушеннями приписів пунктів 2 та 3 ч. 1 ст. 890 ЦК України, оскільки відповідачем не здійснене погодження проектно-кошторисної документації, порушенням п. 4.3.4. Договору-1 (в редакції Додаткової угоди) - замовнику не надано звіту про хід будівництва на вимогу позивача-2, не забезпечене належне утримання будівельного майданчика та відповідачем проводяться на будівельному майданчику несанкціоновані роботи.

Так, в обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивачі-1 та -2 стверджують, що після отримання листів від Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, інститутом було проведено обстеження об'єкту (земельної ділянки, будівлі та прилеглої території), за результатами якого комісією у складі працівників Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України, а саме: головного інженера, провідного інженера, завідуючого господарським відділом, складено Акт від 05.08.2014 року обстеження земельної ділянки на вул. Михайлівській, 10, у м. Києві, яким встановлено:

" 1. Прибудинкова та дворова територія земельної ділянки знаходиться у незадовільному санітарному стані, відмічається накопичення побутового сміття, огорожа і пішохідний помост потребують капітального ремонту або заміни.

2. На території забудови виявлено та зафіксовано фотографіями проведені Інвестором - ТОВ "Смарт Інвест Холдинг", без погодження з Замовником проекту виконання робіт та дозвільної документації міських служб небезпечні роботи з буріння свердловин для випробувальних свай, що призвело до руйнації аварійної будівлі, процедура списання якої не завершена, що також могло привести до травматичних наслідків з виконавцями робіт.

Акт складений на предмет документального підтвердження невиконання інвестором договірних зобов'язань по Додатковій угоді від 15.05.2013 року до Договору № 493 та порушення діючих правил ДБН".

На підтвердження встановлених в Акті обставин, співробітниками позивача-2 зроблено два фотознімки, які є додатками до Акту та містяться разом з копією вказаного акту в матеріалах справи.

17.09.2014 року позивач-2, керуючись положеннями ст. 188 ГК України та п. 7.3 Додаткової угоди, звернувся до відповідача з повідомленням № 259/01-10-625 про розірвання Додаткової угоди від 15.05.2013 року до Договору № 493 з 17.09.14 р., яке було повернуто з поштовою відміткою "не розшукано, не зареєстровано".

У відповідності до ч. 2 ст. 890 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. З огляду на положення даної норми, відповідач повинен надати на погодження проектно-кошторисну документацію Інституту.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Як визначено п. 1.3 Договору-1 (в редакції Додаткової угоди) за цим Договором інвестор здійснює повне фінансування будівництва об'єкту (функцію інвестора), при цьому, інвестор наділяється правом здійснювати функції генерального підрядника як самостійно, так і шляхом залучення спеціалізованого підприємства, а також правом залучати субпідрядників та укладати відповідні договори, без додаткового погодження із замовником.

За умовами п. 1.4 цієї Договору-1 (в редакції Додаткової угоди) приблизний термін будівництва об'єкту: початок - 2013 рік, закінчення - 2016 рік.

Уточнений термін будівництва об'єкту визначається згідно проектно-кошторисної документації з будівництва об'єкту з урахуванням часу, необхідного для діяльності органів, які здійснюють повноваження щодо введення об'єкту в експлуатацію. За цим договором інвестор наділяється правом змінювати в разі необхідності термін проведення будівництва об'єкту.

Згідно з п. 2.1 Договору-1 (в редакції Додаткової угоди) інвестор зобов'язується забезпечити за власний рахунок (в т.ч. за рахунок третіх осіб) наступні заходи:

2.1.1. збір вихідних даних для проектування та підготовки документації;

2.1.2. проектування та виготовлення проектно-кошторисної документації;

2.1.3. підготовку будівельного майданчика (включаючи фінансування робіт по знесенню старої будівлі);

2.1.4. будівництво Об'єкту (придбання матеріалів, інженерного обладнання, оплата будівельно-монтажних робіт та інших витрат, пов'язаних з будівництвом Об'єкту);

2.1.5. введення Об'єкту в експлуатацію.

Також відповідно до п. 4.3.4 Додаткової угоди інвестор зобов'язаний інформувати замовника про хід будівництва об'єкта за його письмовими запитами та протягом 5 робочих днів з моменту надходження запиту надавати на них відповідь; при укладенні будь-яких договорів, в тому числі, щодо проектування та будівництва об'єкта, забезпечувати відсутність в таких договорах будь-яких фінансових (матеріальних) обов'язків замовника та відсутність будь-якої відповідальності замовника за невиконання таких договорів.

При укладенні будь - яких договорів, в тому числі, щодо проектування та будівництва об'єкту інвестор зобов'язаний забезпечувати відсутність в таких договорах будь - яких фінансових (матеріальних) обов'язків замовника та відсутність будь - якої відповідальності замовника за невиконання таких договорів; нести самостійну відповідальність перед контрагентами за договорами, укладеними інвестором від імені замовника на підставі наданих ним довіреностей (п. 4.3.5 Договору 1 (в редакції Додаткової угоди)).

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, є зобов'язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Щодо посилання позивача-2 на неповернення відповідачем проектно-кошторисної документації стадії "П", переданої йому позивачем-2 для ознайомлення та розробки робочої проектно-кошторисної документації (стадії "Р"); відсутності звіту про хід будівництва об'єкта та виконання умов договору; перебування прибудинкової території земельної ділянки у незадовільному стані, суд першої інстанції відзначив, що чинним законодавством України, зокрема п. 31 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (далі - Умови), та Договором-1 (в редакції Додаткової угоди), зокрема, в розділі 2 Договору-1, згідно якого, зокрема, п. 2.2 передбачено, що будівництво об'єкту буде здійснюватись, зокрема, але не виключно, на підставі проектно - кошторисної документації та робочих матеріалів з реалізації проектно - кошторисної документації, які розробляються приватним підприємством "Архітектурне бюро "Ю.Бородкін".

Проте, зазначеними умовами Договору-1 (в редакції Додаткової угоди) не встановлено строків виготовлення відповідачем проектно-кошторисної документації та строків подання її на затвердження позивачу-2 (замовнику).

Окрім цього, посилання позивачів на те, що проектно-кошторисна документації стадії "П" передана Інститутом Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт Інвест Холдинг", не підтверджуються жодними належними доказами зі сторони позивача-2, як і не підтверджується обов'язок та строк повернення такої документації Інституту. При цьому, ані Угода від 14.05.2013 року про заміну сторони у Договорі № 493, ані Додаткова угода від 15.05.2013 року до Договору № 493 не містить положень, які б підтверджували вищенаведені доводи позивача-2.

При цьому, позивачем-2 не надано суду доказів того, що ним виставлялася відповідачу вимога про надання готової проектно-кошторисної документації для її затвердження, отже встановити граничний строк її надання, як і порушення останнього, не виявляється можливим.

Судом першої інстанції також критично було оцінено доводи позивача-2 щодо неможливості останнього реалізувати своє право на технічний нагляд і контроль за виконанням робіт за відсутності звіту відповідача про хід будівництва об'єкта та виконання умов Договору з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 849 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 320 Господарського кодексу України замовник має право, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості і якості виконаних робіт проектам і кошторисам. Він має право перевіряти хід і якість будівельних і монтажних робіт, а також якість матеріалів, що використовуються.

Вказані правові норми кореспондуються з пунктом 28 Умов, яким також передбачено, що замовник має право, зокрема, здійснювати у будь - який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника (субпідрядника), технічний нагляд та контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт.

Згідно п. 4.2 Договору-1 (в редакції Додаткової угоди) замовник (позивач-2) має право ознайомлюватись з усіма документами щодо реалізації мети Договору.

Окрім того, позивач-2 зазначав, що у відповідності до п. 4.3.4 Договору-1 (в редакції Додаткової угоди) ним було направлено відповідачу Листа від 17.07.2014 року № 259/01-10-516 з вимогою надати проектну документацію.

Проте, разом з Листом від 28.07.2014 року № 2807/2014-1 позивачу-2 була надана відповідачем проектна документація, перелічена в ньому.

Судом першої інстанції було встановлено, що у Листах від 17.09.2014 року № 259/01-10-625 та від 30.10.2014 року № 259/01-10/730 позивач-2 зазначає про надання проектної документації в копіях та не в повному обсязі, проте не зазначає, які саме документи не було надано. При цьому, позивач-2 також посилається на те, що проводиться перевірка Головним слідчим управлінням МВС України, яка стосується укладення та виконання інвестиційного Договору № 493 щодо будівництва адміністративної будівлі за адресою: вул. Михайлівська, 10.

Листами відповідача від 16.10.2014 року № 1610/2014-1, від 10.11.2014 року № 1011/2014-2, від 23.12.2014 року № 2312/2014-2 позивач повідомлявся про хід робіт та необхідність списання аварійної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 10, здійснення якої погоджено з Фондом державного майна України згідно Листа від 15.07.2014 року № 10-24-9109. У даних листах відповідач зазначав, що вказана перевірка стосується не його діяльності, а діяльності позивача - ТОВ "Агробудпереробка 1".

Зокрема, Листом №1610/2014-1 від 16.10.2014 р. відповідач повідомив позивача 2 про виконання частини зобов'язань товариства, а саме: що ним отримані вихідні матеріали для проектування стадії "РД", виконано топографо - геодезичну зйомку М 1:500 та додаткові геологічні вишукування; проведено обстеження технічного стану існуючої забудови, отримано нові технічні умови на водопостачання та каналізування; виконане обстеження вибухонебезпечності земельної ділянки;розроблено проект на стадії "РД"; відповідні матеріали погоджено з ЮНЕСКО; укладено угоду з генпроектувальником ТОВ "БІП МП" щодо виготовлення проектної документації на будівництво, розроблена та отримана робоча документація на будівництво фундаменту будівлі, захисні заходи щодо стійкості існуючої забудови та винесення інженерних мереж з плями забудови; виконані підготовчі роботи щодо будівництва: розчищена територія ділянки від сміття та зелених насаджень, виконано випробування проектних кущів паль, встановлено огородження території з вулиці Михайлівська та Костьольна, винесені геодезичні відмітки, виконано тимчасове електропостачання та водопостачання буд майданчику, виконано тимчасове винесення теплотраси за межі будівництва, проводяться археологічні дослідження ділянки забудови; укладено угоди на винесення з плями забудови існуючого електрокабелю та виконання обстежень схилу для оцінки стійкості з боку вул. Костьольна.

Окрім того, вказаним листом відповідач проінформував позивача-2 не тільки про хід будівництва на об'єкті, але й про неможливість подальшого виконання своїх обов'язків підрядника з вини позивача-2, оскільки останній не здійснює списання аварійної будівлі та не надає дозвіл на знесення її залишків в той час, коли дозвіл на знесення аварійної будівлі отримано від Фонду державного майна України 15.07.2014 р. за №10-24-9109.

Про хід виконання робіт та затримку в списанні позивачем-2 аварійної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 10 відповідачем повідомлялася також Національна академія наук України листами від 10.11.2014 року № 1011/2014-1 та від 23.12.2014 року № 2312/2014-1.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем, окрім того, були надані письмові докази, які підтверджують виконання зобов'язань за Додатковою угодою від 15.05.2013 року, а саме, відповідні договори та первісна бухгалтерська та проектна документація щодо: виконання комплексу топографо-геодезичних робіт про елементи ситуації та рельєфу та їх властивості; проведення робіт з інженерно-геологічних вишукувань для будівництва адміністративної будівлі на вул. Михайлівській, 10 та реконструкції інженерних мереж по вул. Михайлівській, 10 у Шевченківському районі м. Києва; оцінки технічного стану будівель №№ 7а, 8, 8а, 9 по вул. Михайлівській, будинку № 9 по вул. Костьольна та ділянки схилу, що межує з ділянкою будівництва адміністративного будинку по вул. Михайлівській, 10 в м. Києві; проведення обстеження об'єкту на наявність вибухонебезпечних предметів; виконання робіт з розробки проектної документації (на стадії "Робочий проект") розділів: тимчасове електропостачання будівельних механізмів, винесення електричних мереж з плями забудови по об'єкту замовника "Будівництво адміністративної будівлі по вул. Михайлівській, 10 в м. Києві"; підготовки інформації для Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО про роботи, які заплановані в зоні, що охороняється Конвенцією про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини, на спірній ділянці; виконання проектних робіт в обсязі: Передпроектні пропозиції ("ПП"), коригування стадії "Проект" ("П"), та розроблення стадії "Робоча документація" ("РД") згідно завдання на проектування по об'єкту та стадії "Робоча документація" огородження котловану, розробка та узгодження з замовником архітектурно-планувальних рішень, тендерна документація; проведення науково-рятівних археологічних досліджень (розкопок) на земельній ділянці площею 0,1146 га по вул. Михайлівська, 10, на якій планується будівництво адміністративного будинку; проведення обстеження зелених насаджень, санітарно-епідеміологічної оцінки розміщення об'єкту; проведення оцінки технічного стану будинків № 7а, 8, 8а, 9 по вул. Михайлівській, буднику № 9 по вул. Костьольна та ділянки схилу, що межує з ділянкою будівництва; розробки історико-містобудівного обґрунтування для будівництва; робіт з відключення, спорожнення, наповнення та включення ділянки розподільчої мережі від ТК 242 ТМ-2 СТ-1 до ТК 242/8 ТМ-2 СТ-1 на вул. Михайлівська для виконання врізки тимчасової теплової мережі, яка змонтована на період будівництва адміністративної будівлі; здійснення авторського нагляду за будівництвом об'єкту; виготовлення топоплану М 1:2000 з підземними комунікаціями за адресою: вул. Михайлівська, 10; санітарно-епідеміологічної оцінки розміщення об'єкту будівництва та розробки історико-архітектурної довідки на спірну ділянку; розробки робочої документації "Тимчасові зовнішні теплові мережі на період будівництва адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 10"; розроблення ТОВ "Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент" проекту "Будівництво адміністративного будинку по вул. Михайлівській, 10 у Шевченківському районі м. Києва" (Том І. Загальні положення. Генеральний план. Архітектурні рішення. Будівельні конструкції. Технологічні рішення) тощо.

Також, у відповідь на Лист позивача-2 № 259/01-10-106 від 25.02.16 листом № 1002/2016-1 від 10.03.16 р. відповідач надав позивачу-2 запитувані документи, зокрема: графік будівництва об'єкту в трьох примірниках для погодження та направлення на адресу НАН України для прискорення списання аварійної будівлі; копію статуту відповідача; копію виписки з ЄДР; копію протоколу та наказу про призначення директора; копії іншої документації (звіти, креслення, висновки, офіційні висновки тощо); копії договорів з виконавцями послуг; первинні бухгалтерські документи (акти приймання - передачі послуг, докази оплати послуг).

Вищенаведеним спростовуються твердження позивача-2 про невиконання відповідачем умов Договору-1 (в редакції Додаткової угоди) як інвестора, зокрема, підтверджується забезпечення останнім виготовлення необхідної проектної документації та надання її позивачу-2.

Тобто, твердження позивача-2 про те, що останній не був належним чином проінформований про хід будівництва на об'єкті внаслідок не виконання відповідачем своїх обов'язків, які передбачені п. 4.3.4. Договору-1, чим порушене право позивача-2 на отримання інформації та контроль за ходом будівництва, спростовуються долученими до матеріалів справи доказами та фактичними обставинами справи. При цьому, як свідчать матеріали справи, зокрема, листування відповідача, останній продовжує інформувати позивача-2 про хід будівництва.

Суд першої інстанції звернув увагу на умови п. 4.1.4. Договору-1 (в редакції Додаткової угоди), згідно якої позивач-2 зобов'язався сприяти відповідачу у здійсненні ним своїх прав та обов'язків, а також той факт, що зацікавленими в досягнення результатів Договору-1, шляхом, зокрема, дотримання його умов, є як інвестор, так і замовник, який є балансоутримувачем спірної будівлі.

Так, як визначено положенням Договору-1 (в редакції Додаткової угоди) стара будівля - це будівля по вул. Михайлівська, 10, в Шевченківському районі м. Києва, яка перебуває на балансі замовника на підставі Рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 11.10.90 р. № 878 "Про передачу з балансу управління житлового господарства Печерського райвиконкому на балансі Інституту хімії поверхні Академії наук України нежилого будинку № 10-а та прибудови №№ 10-а (1), 10-а (2), 10-а(3) по вул. Паризької комуни"; станом на 19.09.03 р. процент зношення старої будівної встановлено в розмірі 89% відповідно до висновку НВІ "Проектреконструкція".

Проте, як свідчать матеріали справи, на час звернення до суду з даним позовом позивач-2 не здійснив списання аварійної старої будівлі за адресою м. Київ, вул. Михайлівська, 10, списання якої погоджено з Фондом державного майна України згідно Листа від 15.07.2014 року № 10-24-9109.

В той же час, як стверджував позивач-2, ним не вчинялися дії щодо списання аварійної будівлі, оскільки стосовно Договору № 493 Головне слідче управління МВС України проводило перевірку, що, що за оцінкою суду першої інстанції, не може бути розцінене, як обґрунтована підстава для відмови в списанні аварійної будівлі.

Окрім цього, як зазначено у Листах позивача-2, датованих січнем та лютим 2015 року, ним вчинено всі дії щодо списання аварійної будівлі, проте Національна академія наук України призупинила завершення процесу списання.

Пунктом 4.1.2 Договору 1 (в редакції Додаткової угоди) передбачено обов'язок позивача-2 (замовника) передати відповідачу всі належним чином оформлені, погоджені та завірені документи необхідні для знесення старої будівлі.

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу і на те, що вказаним положенням Додаткової угоди передбачено обов'язок погодження списання будівлі саме позивачем-2, призупинення даного процесу Національною академією наук України не є обставиною, яка припиняє чи виключає даний обов'язок замовника. Тобто, невиконання позивачем-2 своїх зобов'язань за Договором-1 (в редакції Додаткової угоди) щодо завершення списання будівлі в результаті дій/бездіяльності Національної академії наук України, як наслідок, призвело до неможливості подальшої реалізації прав та зобов'язань за Договором-1 (в редакції Додаткової угоди) відповідачем.

Щодо доводів позивача-2 про порушення відповідачем права позивача-2 на отримання затвердженого календарного графіку виконання проектних та будівельних робіт на час звернення до суду з даним позовом, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно пункту 17 Умов строки виконання робіт (будівництва об'єкта) встановлюються договором підряду і визначаються датою їх початку та закінчення. Невід'ємною частиною договору підряду є календарний графік виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором підряду.

Судом першої інстанціх також встановлено і те, що Договором-1 (в редакції Додаткової угоди) обов'язку відповідача (інвестора) надати позивачу-2 календарний графік виконання робіт не передбачено.

Місцевий господарський суд звернув увагу на той факт, що у відповідь на Лист позивача-2 № 259/01-10-106 від 25.02.16, яким останній запросив у відповідача документи, необхідні для виконання розпорядження НАН України від 12.01.15 р. № 2 щодо отримання позивачем-2 дозволу на списання будівлі, а саме графік робіт, відповідач Листом № 1002/2016-1 від 10.03.16 р. надав позивачу-2 необхідні документи.

23.03.16 р. Бюро Президії НАН України Постановою № 84 "Про списання державного нерухомого майна", копія якої наявна в матеріалах справи, надало Дозвіл позивачу-2 на списання зі свого балансу будівлі по вул. Михайлівській, 10 у м. Києві.

Також, за змістом вказаної п. 2.2 Постанови № 84 щодо залишення у користуванні позивача-2 земельної ділянки, що вивільняється після списання будівлі, спростовуються всі інші посилання позивача-2 на загрозу вилучення земельної ділянки внаслідок недотримання в належному стані прибудинкової території та відсутності дозвільної документації.

В свою чергу, зауважено судом першої інстанції, що термін будівництва об'єкту встановлений умовами Договору-1 тільки орієнтовно, а враховуючи положення 4.1.2 Договору-1 можливість виконання своїх зобов'язань за Договором-1, зокрема, в частині виконання умов договору щодо будівельних робіт по знесенню старої будівлі та будівництва нового об'єкту, певною мірою поставлена в залежність від виконання замовником - позивачем-2 своїх зобов'язань.

Окрім цього, за умовами п. 4.7 Договору-1 (в реакції Додаткової угоди) сторони зобов'язані у випадку неможливості завершення будівництва об'єкту в терміни, визначені згідно п. 1.4 договору, подовжити термін будівництва об'єкту на необхідний строк, про що укласти додаткову угоду до цього Договору.

При цьому, доказів укладення відповідної додаткової угоди та продовження терміну будівництва на необхідний з врахуванням обставин, що виникли, термін, сторонами суду не було надано, як і не надано доказів на підтвердження ініціативи з боку позивача-2 щодо вказаного продовження терміну будівництва за участі відповідача (інвестора) на умовах Договору 1 (в редакції Додаткової угоди).

В свою чергу, місцевий господарський суд звернув увагу сторін на те, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За умовами п. 7.3 Договору-1 (в редакції Додаткової угоди) розірвання цього договору може бути здійснене тільки за взаємною згодою сторін шляхом оформлення угоди про розірвання договору в письмовій формі або за рішенням суду.

Наявний перелік підстав розірвання договору є дійсним проявом свободи договору і дозволяє сторонам такого договору захистити свої права та інтереси в господарському суді виходячи з конкретних фактичних обставин розглядуваної справи, та позбавляє сторін можливості зловживати своїми процесуальними правами шляхом безпідставного припинення правовідносин.

За приписами частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов'язань, передбачених законом або Договором.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що заявляючи вимоги про розірвання Угоди та Додаткової угоди позивач-1 та позивач-2 повинні були довести обставини, які передбачені ст. 651 ЦК України та необхідні для розірвання правочину судом на вимогу однієї з його сторін. Зокрема, позивачам необхідно довести наявність істотних порушень умов цих правочинів з боку відповідача та завдану в наслідок цих порушень шкоду.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 18.03.2013 № 6-75цс13, оцінка порушення договору, як істотного, здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Натомість, як встановлено місцевим господарським судом, позивачем-2 належними та допустимими доказами не доведена наявність вини виключно відповідача в затримці проведення будівельних робіт за Договором-1, зокрема, зносі старої будівлі та безпосереднього початку будівельних робіт щодо зведення нової будівлі на спірному об'єкті, а також наявність завданої позивачу -2 діями/бездіяльністю відповідача шкоди.

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу, що мета інвестиційного договору - це той безпосередній господарсько-правовий результат, якого намагаються досягти сторони в процесі його укладання та виконання. Інвестиційний договір спрямований на досягнення кінцевої мети інвестування, яку визначено Законом України "Про інвестиційну діяльність" - досягнення внаслідок здійснення інвестицій певного результату, одержання прибутку чи досягнення певного соціального ефекту, тобто можливим є здійснення інвестицій з досягненням сукупної мети, а тому здійснення інвестицій по своїй природі включає виконання своїх зобов'язань як інвестором, так і замовником.

Враховуючи вищевикладене, за правомірним висновками суду першої інстанції, посилання позивача-2 на допущені відповідачем, як інвестором за Договором-1 (в редакції Додаткової угоди) порушення умов останнього, та на які позивач-2 посилається, як на підставу розірвання спірного правочину, не розцінюються судом в якості істотних порушень умов Договору-1 (в редакції Додаткової угоди) як такі, що не підтверджені обставинами справи, що, в свою чергу, мають включати в себе такі умови, як наявність завданої шкоди, що може бути виражена у вигляді реальних збитків або упущеної вигоди, яка не дозволяє стороні отримати очікуване за договором, та існування яких неминуче призводить до неможливості сторін, і замовника в тому числі, виконувати в подальшому свої зобов'язання за Договором-1 та в кінцевому результаті досягнути мети його укладення як інвестиційного договору.

Щодо вимоги позивача-1 про розірвання Додаткової угоди від 15.05.2013 до Договору № 493 від 20.12.2004 про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі суд першої інстанції зазначив, що згідно частини 2 статті 188 ГК України ініціювати зміну або розірвання договору має право лише сторона цього договору шляхом надсилання пропозиції про це другій стороні.

Як свідчать матеріали справи, оспорювана позивачами-1 та - 2 Додаткова угода від 15.05.2013 була укладена між позивачем-2 - Інститутом хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України та відповідачем - ТОВ "Смарт Інвест Холдинг".

При цьому, оскільки позивач-1 - ТОВ "Агробудпереробка-1", який заявив дану вимогу про її розірвання, не є стороною цієї Додаткової угоди та не має відношення до вказаного правочину, за відсутності належних та допустимих доказів порушень прав останнього, позовні вимоги позивача-1 в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, за правовою оцінкою суду першої інстанції, враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства та умови Договору-1 (в редакції Додаткової угоди), а також встановлені судом фактичні обставини справи, підстави для розірвання Угоди від 14.05.2013 про заміну сторони у Договорі №493 від 20.12.2004 про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі та Додаткової угоди від 15.05.2013, укладеної до Договору № 493 від 20.12.2004 про фінансування та будівництво (реконструкцію) нежитлової будівлі, відсутні.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про залишення без розгляду позовної заяви на підставі п.1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, суд першої інстанції відзначив, що за змістом Довіреності від 10.12.14 на ім'я ОСОБА_2, копія якої надана позивачем-1, вказаний представник від імені ТОВ "Агробудпереробка 1" уповноважений здійснювати, зокрема, дії щодо подачі та підпису від імені довірителя всіх документів, в тому числі позовних заяв, клопотань, пов'язаних з виконанням цієї довіреності під час представництва інтересів позивача 1, зокрема, в господарському суді.

Доказів скасування вказаної довіреності на ім'я ОСОБА_2 сторонами суду не було надано.

Отже, за вірною оцінкою суду першої інстанції, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, підстави для задоволення клопотання відповідача відсутні.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивачі 1 та 2 не довели в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову позивачам -1 та -2 у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

У доводах апеляційного оскарження позивачами наголошено ті заперечення, які були розглянуті судом першої інстанції і яким була надана належна правова оцінка.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу, апеляційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії", заява № 30544/96). Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги позивача-1 ТОВ "АГРОБУДПЕРЕРОБКА 1" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача-1 ТОВ "АГРОБУДПЕРЕРОБКА 1" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 № 910/3940/15-г залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 № 910/3940/15-г набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 № 910/3940/15-г може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/3940/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді С.Г. Рудченко

Ю.Л. Власов