Постанова

від 31.08.2016 по справі 826/10698/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2016 року 10:48 № 826/10698/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Гурської Н.П.,

представника відповідача - Кравчук В.О.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000002242203 від 19.03.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» співробітниками ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з 10.12.2013 року по 16.12.2013 року не проводилась взагалі, а сам акт перевірки складено в приміщенні податкового органу лише на підставі раніше одержаних за письмовими запитами копій документів, а відтак контролюючий орган порушив вимоги ст. 19 Конституції України, ст.ст. 78, 79 Податкового кодексу України, а висновки, які зазначені в акті перевірки є незаконними та не можуть бути підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи дану адміністративну справу на новий розгляд ВАС України зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару (послуг), не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Крім того, суди попередніх інстанцій висновки про нереальність господарських операцій зробили на підставі актів податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача, при цьому, судами не було досліджено господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Наведені обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

В ході нового судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував з підстав того, що господарські операції позивача з контрагентами є такими, що фактично не здійснювались, а надані позивачем до суду первинні документи такими, що складені з метою штучного формування податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з контрагентами - ТОВ «Бізнес Капітал», ТОВ «Укрфрут» та ТОВ «БігБен», отже не було підстав для податкового обліку операцій з контрагентами, оскільки реальне вчинення господарських операцій ними не підтверджено.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем згідно із пп.78.1.1 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес Капітал" (код за ЄДРПОУ 37175309), ТОВ "Укрфрут" (код за ЄДРПОУ 37413473) та ТОВ "Біг Бен" (код за ЄДРПОУ 38576599) за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року по взаємовідносинах ТОВ "Бізнес Капітал", ТОВ "Укрфрут" та ТОВ "Біг Бен" встановлено його завищення на загальну суму 2016451,00 грн., у тому числі, по періодам: вересень 2013 року - 2016451,00 грн. та, відповідно, встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість на зазначену суму.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 23.12.2013 року № 2467/26-56-22-03-09/37036907, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, зокрема: п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 2016451,00 грн., у тому числі, по періодам: вересень 2013 року - 2016451,00 грн.

Вищезазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наступним: взаємовідносини позивача (покупець) з ТОВ "Бізнес Капітал" (постачальник) ґрунтувалися на договорі поставки ПММ від 27.09.2013 року № 2709-У-Б, за умовами якого постачальник зобов'язувався на умовах та у порядку, визначених Договором, поставити покупцю нафтопродукти (дизельне паливо Л-К5) у кількості 544,00 тони (+/-5%), а покупець зобов'язувався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти товар та оплатити його за ціною 5 793 600,00 грн. з ПДВ. Транспортування товару до станції або пункту призначення організовується покупцем. Постачальник зобов'язується поставити товар не пізніше 30-ти днів з дати підписання Договору. Розрахунок за товар здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати.

На підтвердження реальності вчинення зазначених операцій поставки, виконання умов договору поставки ПММ від 27.09.2013 року № 2709-У-Б, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ТОВ "Бізнес Капітал" була виписана позивачу податкова накладна від 27.09.2013 року № 19 на паливо дизельне ДТ-Л-К5 у кількості 543,1921 тони на загальну суму 5 785 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 964 166,67 грн.).

В той же час, позивачем не надано до перевірки документи, що підтверджують факт взаєморозрахунків між товариствами; додаткові угоди, які за умовами договору поставки ПММ від 27.09.2013 року № 2709-У-Б є його невід'ємною частиною; видаткові накладні та/або акти прийому-передачі продукції, складання яких передбачені умовами договору поставки ПММ від 27.09.2013 року № 2709-У-Б, а також документів, які підтверджують факт транспортування та зберігання продукції.

Взаємовідносини позивача (покупець) з ТОВ "Укрфрут" (постачальник) ґрунтувалися на договорі поставки ПММ від 27.09.2013 року № 2709-У-У, за умовами якого постачальник зобов'язувався на умовах та у порядку, визначених Договором, поставити покупцю нафтопродукти (дизельне паливо Л-К5, сорт С) у кількості 500,00 тон (+/-5%), а покупець зобов'язувався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти товар та оплатити його за ціною 5 205 000,00 грн. з ПДВ. Транспортування товару до станції або пункту призначення організовується покупцем. Постачальник зобов'язується поставити товар не пізніше 30-ти днів з дати підписання Договору. Розрахунок за товар здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати.

На підтвердження реальності вчинення зазначених операцій поставки, виконання умов договору поставки ПММ від 27.09.2013 року № 2709-У-У, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ТОВ "Укрфрут" була виписана позивачу податкова накладна від 27.09.2013 року № 7 на паливо дизельне-Л-К5, сорт С у кількості 496,599 тони на загальну суму 5 169 600,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 861 600,00 грн.).

В той же час, позивачем не надано до перевірки додаткові угоди, які за умовами договору поставки ПММ від 27.09.2013 року № 2709-У-У є його невід'ємною частиною; видаткові накладні та/або акти прийому-передачі продукції, складання яких передбачені умовами договору поставки ПММ від 27.09.2013 року № 2709-У-У, а також документів, які підтверджують факт транспортування та зберігання продукції. Взаєморозрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 27.09.2013 року №1847 на загальну суму 5 169 600,00 грн., хоча в листі № 245/12 від 06.12.2013 року позивач зазначає, що станом на 06.12.2013 року заборгованість перед ТОВ "Укрфрут" складає 6 169 600,00 грн.

Взаємовідносини позивача (покупець) з ТОВ "Біг Бен" (постачальник) ґрунтувалися на договорі поставки ПММ від 27.09.2013 року № 2709/13УБ, за умовами якого постачальник зобов'язувався на умовах та у порядку, визначених Договором, поставити покупцю нафтопродукти (дизельне паливо Л-К5, сорт С) у кількості 138,00 тон (+/-5%), а покупець зобов'язувався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти товар та оплатити його за ціною 1 449 000,00 грн. з ПДВ. Транспортування товару до станції або пункту призначення організовується покупцем. Постачальник зобов'язується поставити товар не пізніше 30-ти днів з дати підписання Договору. Розрахунок за товар здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати.

На підтвердження реальності вчинення зазначених операцій поставки, виконання умов договору поставки ПММ від 27.09.2013 року № 2709/13УБ, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ТОВ "Біг Бен" була виписана позивачу податкова накладна від 27.09.2013 року № 5 на паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С у кількості 108,962 тон на загальну суму 1 144 102,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 190 683,67 грн.).

В той же час, позивачем не надано до перевірки додаткові угоди, які за умовами договору поставки ПММ від 27.09.2013 року № 2709/13УБ є його невід'ємною частиною; видаткові накладні та/або акти прийому-передачі продукції, складання яких передбачені умовами договору поставки ПММ від 27.09.2013 року № 2709/13УБ, а також документів, які підтверджують факт транспортування та зберігання продукції. Взаєморозрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 27.09.2013 року №1849 на загальну суму 5 169 600,00 грн., хоча в листі № 245/12 від 06.12.2013 року позивач зазначає, що станом на 06.12.2013 року заборгованість перед ТОВ "Біг Бен" складає 1 144 102,00 грн.

Крім того, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 24.12.2013 року № 840/26-56-22-01-03/37175309 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес Капітал" (код за ЄДРПОУ 37175309) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.11.2012 року по 31.10.2013 року, згідно якого встановлено, що від ОУ ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України, згідно якого місце знаходження платника податку не встановлено, за результатами опитування посадових осіб, засновників не встановлено ознак здійснення реальних фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами. Підприємство має стан " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. В ході перевірки встановлено порушення ТОВ "Бізнес Капітал" ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Бізнес Капітал" при придбанні та продажу товарів (послуг), а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначені доходів та витрати (послуг) за період з 01.11.2012 року по 31.10.2013 року, які підпадають під визначення ст.134, ст.138 Податкового кодексу України.

Також, в ході перевірки позивача, відповідач отримав від ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт від 26.11.2013 року № 449/26-53-22-01-15-38576599 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "БІГБЕН" (код за ЄДРПОУ 38576599) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період: за період липень 2013 року, вересень 2013 року, згідно якого встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що товариство не знаходяться за юридичною адресою. Крім того, від оперативного підрозділу ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано висновки №09/11-13/240 від 25.11.2013 року та №09/11-13/241 від 25.11.2013 року про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України за період - липень 2013 року, вересень 2013 року. За результатами відпрацювання встановлено, що ТОВ "БІГБЕН" за податковою адресою не здійснює свою реальну фінансово-господарську дальність, а використовує дану адресу як поштову, про що, працівниками оперативного управління складено відповідний акт про обстеження приміщення (адреси), щодо ведення господарської діяльності підприємства, на основі якого складено довідку форми № 2 та вправлено до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Неодноразово проведено телефонні дзвінки за номерами вказаними в базі даних та мобільним директора ОСОБА_3 для надання пояснень по взаємовідносинах з ТОВ "Укройлпродукт", однак останній так і не з'явився. Таким чином, правочини, укладені ТОВ "БІГБЕН" з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що взаємовідносини (господарські операції поставки) позивача з ТОВ "Бізнес Капітал", ТОВ "Укрфрут" та ТОВ "Біг Бен" не спричиняють реального настання правових наслідків, отже складені по таким операціям первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій та засвідчити право позивача на формування податкового кредиту по таким взаємовідносинам. Оскільки реальність вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бізнес Капітал", ТОВ "Укрфрут" та ТОВ "Біг Бен" відсутня, а наслідком для податкового обліку не є фактичний рух активів, а лише задекларований на папері, таким чином, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивача від 23.12.2013 року № 2467/26-56-22-03-09/37036907, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 13.01.2014 року № 0000322203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення дяка 19 Декларації та від'ємного значення рідка 24 декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 2 016 451,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача за правилами ст.56 Податкового кодексу України оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.03.2014 року № 2314-110/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 13.01.2014 року № 000032220 було скасовано та зобов'язано відповідача винести податкове повідомлення-рішення форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2016451,00 грн. передбачене Порядком № 1236.

На виконання зазначеного рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 19.03.2014 року № 000002242203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 2 016 451,00 грн.

Незгода позивача із даним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Судом встановлено, що позивач у перевіряємий період мав договірні взаємовідносини з контрагентами - ТОВ "Бізнес Капітал", ТОВ "Укрфрут" та ТОВ "БігБен", які ґрунтувалися на договорах поставки ПММ, на підтвердження виконання умов яких та сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані позивачем товари, зазначеними контрагентами були виписані позивачу податкові накладні.

На думку позивача, податкових накладних цілком достатньо для підтвердження права на формування податкового кредиту по його взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

При цьому, позивач зазначає, що квитанції про неприйняття накладної до платників податків не надходило, а навпаки надійшли квитанції №9062310959, 9062878761, №9062878761, а також був сформований витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №16121320, які свідчать, що податкові накладні №7 від 27.09.2014 року, №19 від 27.09.2013 року та №5 від 27.09.2013 року були сформовані в Єдиному реєстрі податкових накладних без порушень, і відповідно ТОВ «Укройлпродукт» набуло право на включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкового кредиту.

Водночас, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідно до укладених з контрагентами договорів поставки ПММ, постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених договорами, поставити покупцю нафтопродукти, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цими договорами, прийняти товар та оплатити його.

Згідно з п.1.3 даних договорів, умови поставки (ІНКОТЕРМС-2010) - станція Коростень, ПЗЗД з умовою завантаження товару до залізничних цистерн. При цьому, транспортування товару до станції або пункту призначення організовується покупцем.

Постачальник вважається таким, що виконав своє зобов'язання по поставці продукції з дати передачі продукції в розпорядження покупця по акту прийому-передачі продукції та/або видаткової накладної на продукцію, підписаної уповноваженими представниками сторін, при цьому, постачальник не несе відповідальність за недостачу продукції, що виникла після її передачі покупцю; датою передачі є дата, що вказана в акті прийому-передачі продукції та/або видатковій накладній на продукцію, що підписана уповноваженими представниками сторін. Право власності на продукцію переходить до покупця з дати поставки продукції. Датою поставки продукції є дата підписання акта прийому-передачі продукції та/або видаткової накладної на продукцію.

Наведене свідчить, що наявних в матеріалах справи договорів та податкових накладних недостатньо для підтвердження отримання товару, оскільки вони неповно відображують господарську операцію. З наданих документів, зокрема, неможливо встановити де товар був розвантажений і зберігався, а також який подальший рух цього товару.

Крім того, суд звертає увагу, що під час дослідження та надання оцінки поданим позивачем первинним документам (зокрема, договорам поставки) на підтвердження реальності його взаємовідносин з контрагентами, судом встановлено наступне.

Позивачем не подані суду для огляду та надання правової оцінки додаткові угоди до договорів поставки ПММ, видаткові накладні на продукцію та/або акти прийому-передачі продукції, що ставить під сумнів їх існування, а також ставить під сумнів реальність господарських операцій поставки позивача з ТОВ "Бізнес Капітал", ТОВ "Укрфрут" та ТОВ "БігБен", оскільки складання зазначених документів є обов'язковими умовами виконання договорів поставки (у тому числі, невід'ємними їх частинами) та підтверджують виконання зобов'язання по поставці продукції. Також позивачем не подані суду докази (банківські виписки) проведення розрахунків позивача з контрагентами.

Суд звертає увагу на те, що зазначені документи не були надані позивачем відповідачу і під час проведення перевірки.

Відповідно п.44.6. ст.44 до Кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Крім того, позивачем не надані суду докази, які б підтверджували наявність у його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст вищезазначених господарських операції, що додатково ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами - з ТОВ "Бізнес Капітал", ТОВ "Укрфрут" та ТОВ "БігБен".

Враховуючи наведені вище правові норми та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати господарські операції поставки ПММ позивача з зазначеними контрагентами реальними, а подані на їх підтвердження первинні документи, - первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем продукції від контрагентів, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на формування податкового кредиту.

Системно проаналізувавши викладене суд вважає зазначені господарські операції такими, що фактично не здійснювалися, а надані позивачем до суду первинні документи такими, що складені з метою штучного формування податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з контрагентами - ТОВ "Бізнес Капітал", ТОВ "Укрфрут" та ТОВ "БігБен", отже, у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з контрагентами, оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними не підтверджено.

Частиною першою ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Частиною другою цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум витрат, віднесених до складу податкового кредиту за перевіряємий період, та, як наслідок, про правомірність прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» відмовити.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов