Рішення

від 05.09.2016 по справі 910/12079/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016Справа №910/12079/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн Україна» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Національні інновації» простягнення 66 038,00 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Чернищук Я.А. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн Україна» (надалі - ТОВ «Фаст Лейн Україна») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національні інновації» (надалі - ТОВ «Національні інновації») про стягнення 66 038,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №ФЛУ-079 від 23.04.2014 р. позивач надав послуги, а відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 37 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 204,00 грн., інфляційних у розмірі 22 163,00 грн. та 3% річних у розмірі 1 671,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.07.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2016 р. розгляд справи відкладено на 05.09.2016 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103038655896.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Під час виготовлення ухвали про порушення провадження у справі від 05.07.2016 р. судом було допущено технічну описку в назві юридичної особи відповідача, а саме замість «Національні інновації» вказано «Національні інвестиції», що потягло за собою допущення аналогічної описки і в ухвалі суду від 27.07.2016 р.

Суд відзначає, що допущена в ухвалах господарського суду міста Києва від 05.07.2016 р. та 27.07.2016 р. технічна описка, яка не змінює змісту ухвал та не зачіпає її суті, підлягає виправленню.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2014 р. між ТОВ «Фаст Лейн Україна» (виконавець) та ТОВ «Національні інновації» (замовник) був укладений договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №ФЛУ-079 (надалі - «Договір»), за змістом п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надати, а замовник прийняти та оплатити на умовах даного договору інформаційно-консультаційні послуги з питань, пов'язаних з діяльністю замовника, перелік, строк надання та розмір плати за надання яких встановлюється цим договором та додатком (специфікацією), який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що загальна вартість послуг складає 57 840,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 Договору замовник здійснює розрахунок за надані послуги шляхом сплати 50% від суми, зазначеної в п. 2.1 цього договору, протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами договору, на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури на кожну послугу окремо.

Згідно з п. 2.3 Договору остаточний розрахунок за надані послуги у розмірі 50% від суми, зазначеної в п. 2.1 цього договору, замовник здійснює протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акту здачі-прийняття наданих послуг та виставленого виконавцем рахунку-фактури на кожну послугу окремо.

На виконання умов Договору позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 57 840,00 грн., а також додаткові інформаційно-консультаційні послуги на суму 8 040,00 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000199 від 15.08.2014 р. та №ОУ-0000200 від 15.08.2014 р.

Відповідач частково оплатив надані позивачем послуги на суму 28 920,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представник позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 37 000,00 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем були надані відповідачу послуги на суму 57 840,00 грн., а також додаткові інформаційно-консультаційні послуги на суму 8 040,00 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000199 від 15.08.2014 р. та №ОУ-0000200 від 15.08.2014 р.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.2 Договору замовник здійснює розрахунок за надані послуги шляхом сплати 50% від суми, зазначеної в п. 2.1 цього договору, протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами договору, на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури на кожну послугу окремо.

Відповідач частково оплатив надані позивачем послуги на суму 28 920,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представник позивача.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.3 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акту здачі-прийняття наданих послуг та виставленого виконавцем рахунку-фактури на кожну послугу окремо.

Таким чином, з урахуванням часткової оплати відповідачем вартості таких послуг, заборгованість відповідача становить 28 920,00 грн. за актом №ОУ-0000199 від 15.08.2014 р. та 8 040,00 грн. за актом №ОУ-0000200 від 15.08.2014 р., і строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 36 960,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Національні інновації» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Фаст Лейн Україна» про стягнення з ТОВ «Національні інновації» заборгованості у розмірі 36 960,00 грн. є правомірними та обґрунтованим, а тому задовольняються судом в цій часині.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40,00 грн. необхідно відмовити з огляду на недоведеність позивачем факту надання ним послуг та існування у відповідача боргу на вказану суму.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 204,00 грн., інфляційних у розмірі 22 163,00 грн. та 3% річних у розмірі 1 671,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 26.08.2014 р. пл. 26.02.2016 р.

Стосовно заявленої до стягнення з відповідача пені у розмірі 5 204,00 грн. суд відзначає наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що умовами Договору відповідальності відповідача у вигляді нарахування пені за порушення строків оплати вартості наданих послуг не встановлено, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за вказаними правовідносинами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 р. пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Більш того, відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання грошових зобов'язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2015 р. у справі №916/4205/14.

Таким чином, підстави для стягнення пені відсутні.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 22 163,00 грн. та 3% річних у розмірі 1 671,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Національні інновації» на користь ТОВ «Фаст Лейн Україна» заборгованості у розмірі 36 960,00 грн., інфляційних у розмірі 22 163,00 грн. та 3% річних у розмірі 1 671,00 грн.

В іншій частині (заборгованість у розмірі 40,00 грн. та пеня у розмірі 5 204,00 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Національні інновації» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 36593036) на Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн Україна» (03186, м. Київ, вул. Авіаконтруктора Антонова, 5-А, оф. 303; ідентифікаційний код 38954462) заборгованість у розмірі 36 960 (тридцять шість тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 671 (одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 22 163 (двадцять дві тисячі сто шістдесят три) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 268 (одна тисяча двісті шістдесят вісім) грн. 57 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.09.2016 р.

Суддя В.П. Босий