Рішення

від 07.09.2016 по справі 910/13390/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.09.2016Справа №910/13390/16 За позовомПублічного акціонерного товариства «Гонг» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Стальінтекс трейд» простягнення 33  363,55 грн. Суддя Босий В.П. Представники сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство «Гонг» (надалі – ПАТ «Гонг») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальінтекс трейд» (надалі – ТОВ «Стальінтекс трейд») про стягнення 33  363,55 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було оплачено вартість товару згідно договору поставки №154/03-к від 14.03.2016 р., а відповідачем належним чином зобов'язання по поставці товару не виконано, в зв'язку з чим позивач просить повернути на його користь суму попередньої оплати у розмірі 33  200,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5,28 грн. та 3% річних у розмірі 158,27 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язання з поставки товару. Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.09.2016 р. Представник позивача в судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвал суду направив витребувані документи та клопотання про проведення судового засіданні в режимі відеоконференції. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103038656710. Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами. Судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про проведення засідання в режимі відеоконференції з огляду на наступне. Згідно з   ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь. Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає. Таким чином, зі змісту наведеної норми вбачається, що необхідність проведення судового засідання у режимі відеоконференції визначається судом, що розглядає господарську справу. Крім того, випадки в яких суд може постановити ухвалу про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції нормами чинного законодавства не визначені. На думку суду, призначення судового засідання у режимі відеоконференції повинно здійснюватись у виключних випадках, коли з об'єктивних причин учасник процесу не може брати участь у засіданні, а його участь є необхідною для встановлення всіх обставин справи. Більш того, статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011   р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»). За таких обставин, незважаючи на те, що сторони у судове засідання 07.09.2016 р. не з'явилися, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши подані документи і матеріали, повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 14.03.2016 р. між ПАТ «Гонг» (покупець) та ТОВ «Стальінтекс трейд» (постачальник) був укладений договір поставки товару №154/03-к (надалі – «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця металопрокат (товар), а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити цей товар на умовах, викладений в даному договору. Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування, сортамент, кількість товару, що поставляється, а також ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами у рахунку-фактурі. Згідно з п. 3.3 Договору строк поставки товару – протягом 5 банківських днів після отримання 100% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами  специфікаціях до цього договору. Відповідно до п. 4.3 Договору умови оплати – 100% передоплата. У випадках, якщо вартість фактично поставленого товару перевищує суму, оплачену покупцем, то покупець зобов'язується оплатити різницю в сумі між оплаченим та фактично поставленим товаром протягом 3 банківських днів з дати поставки товару. На виконання умов Договору позивачем було перераховано суму попередньої оплати у розмірі 33  200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №114 від 16.05.2016 р. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 33  200,00 грн. Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача вартості передоплати за товар у розмірі 33  200,00 грн. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За змістом п. 3.3 Договору строк поставки товару – протягом 5 банківських днів після отримання 100% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами  специфікаціях до цього договору. Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів поставки товару на загальну суму Договору у визначений його п. 3.3 строк. Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 33  200,00 грн., а строк його виконання настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 33  200,00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Гонг» про стягнення з ТОВ «Стальінтекс трейд» заборгованості у розмірі 33  200,00 грн. є правомірними та обґрунтованими. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5,28 грн. та 3% річних у розмірі 158,27 грн. за період прострочення з 22.05.2016 р. по 18.07.2016 р. Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної поставки оплаченого товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від ціни недопоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 5,28 грн. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В той же час, згідно з п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України  «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 р. обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. Слід зазначити, що відносини з приводу стягнення з постачальника суми попередньої оплати регулюються, зокрема, ст. 693 Цивільного кодексу України, в частині третій якої встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати, а відтак, до правовідносин, що склались між сторонами, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягають. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №3-30гс13 від 15.10.2013 р. З огляду на викладене, відсутні підстави для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 158,27 грн. За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Стальінтекс трейд» на користь ПАТ «Гонг» заборгованості у розмірі 33  200,00 грн. та пені у розмірі 5,28 грн В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав. Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Гонг» задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальінтекс трейд» (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 4-Б; ідентифікаційний код 39874493) на користь Публічного акціонерного товариства «Гонг» (61064, м. Харків, Комсомольське шосе, 88; ідентифікаційний код 01549165) заборгованість у розмірі 33 200 (тридцять три тисячі двісті) грн. 00 коп., пеню у розмірі 5 (п'ять) грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 1 371 (одна тисяча триста сімдесят одна) грн. 46 коп. Видати наказ. 3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 12.09.2016 р. Суддя                                                                                                               В.П. Босий