Ухвала

від 05.09.2016 по справі 804/3126/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 вересня 2016 рокусправа №804/3126/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

секретарі судового засідання:Федосєєвої Ю.В.,

за участі представника позивача Литвин Ю.С.,

представника відповідача Хлєбородової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільногірський завод залізобетоних виробів» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі №804/3126/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільногірський завод залізобетоних виробів» до Управління Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій, скасування витягів та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 30.05.2016 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, в якому просив:

-визнати неправомірними дії Управління Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області щодо застосування сукупного коефіцієнта Км3 у розмірі 1,1 при формуванні витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2015 року та від 21.01.2016 року, щодо земельної ділянки загальною площею 7,6807 га, розташованої в Дніпропетровській обл. м.Вільногірську, вул. Степова, 2, кадастровий номер 1210200000:01:003:0014, і скасувати ці Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2015 року та 21.01.2016 року;

-зобов'язати відповідача видати новий Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, загальною площею 7,6807 га, розташованої в Дніпропетровській обл. м.Вільногірську, вул.Степова, 2, кадастровий номер 1210200000:01:003:0014, із застосуванням сукупного коефіцієнту Км3 у розмірі 0,5.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільногірський завод залізобетонних виробів» має у приватній власності земельну ділянку загальною площею 7,6807 га, розташовану за адресою вул.Степова, 2 м.Вільногірськ, Дніпропетровська область, кадастровий номер 1210200000:01:003:0014, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №453339 від 29.12.2012 року (а.с.10 - зворіт).

Рішенням Вільногірської міської ради від 29.03.2012 року №689-31/VІ затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Вільногірськ (а.с.30).

17.07.2012 року відділом Держкомзему у м.Вільногірськ було видано витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку зазначеної земельної вище ділянки, що належить позивачу. Згідно витягу до земельної ділянки застосовувався сукупний коефіцієнт Км3 в розмірі 0,5 (а.с.11).

23.05.2014 року на вимогу Дніпродзержинської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері від 22.05.2014 року Управлінням Держземагентства у Верхньодніпровському районі було надано витяг з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Вільногірськ, відповідно до якої для обчислення сукупного коефіцієнта Км3 враховувались локальні фактори місцерозташування земельної ділянки.

Відповідності до «Схем прояву локальних факторів», земельна ділянка знаходиться в прирейковій зоні, відповідно до розділу 5 технічної документації, у зв'язку з чим, на запит позивача управлінням Держземагентства у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області було видано витяг з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки, від 27.01.2015 року із зазначенням локального коефіцієнту - 1,10 (а.с.12, 25).

21.01.2016 року також видано позивачу витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з сукупним коефіцієнтом Км3 - 1,1 (а.с.13).

Зазначені витяги відповідача від 27.01.2015 року та від 21.01.2016 року позивач оскаржив до суду, вважаючи правильним застосування сукупного коефіцієнту Км3 в розмірі 0,5.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач під час видачі витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2015 року та від 21.01.2016 року діяв в межах чинного законодавства та наданих повноважень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно статті 12 Закону України «Про оцінку земель» нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання. Нормативно-правові акти з проведення оцінки земель, які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213 затверджена Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, яка визначає мету, функції грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, інформаційну базу для грошової оцінки земель, порядок її проведення (далі Методика). Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.

Механізм визначення нормативної грошової оцінки земель врегульований Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 року №18/15/21/11 (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 3.1 цього Порядку визначено, що в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Згідно з пунктом 3.5 Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), враховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Пунктом 3.6 Порядку визначено, що коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної ділянки (Км), обумовлюється трьома групами рентоутворювальних факторів регіонального, зонального та локального характеру і обчислюється за формулою Км3 - локальний коефіцієнт, який враховує місцерозташування

земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони.

Вихідними даними для обчислення Км є генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, плани їх земельно-господарського устрою, матеріали економічної оцінки їх територій.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель», за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Разом з тим, частиною 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проведення (розрахунок) нормативної грошової оцінки земельної ділянки та видача витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є різними поняттями.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Вільногірськ Дніпропетровської області виготовлювалась Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» на замовлення виконкому Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на підставі договору №1138-07-2009 від 14.12.2009 року (а.с.112-161).

При виконанні грошової оцінки земель населеного пункту використовувалась інформація відділів комунальної власності та архітектури міськради, відділу Держкомзему в м.Вільногірську, окремих підприємств та установ міста, а також матеріали попередньої нормативної грошової оцінки земель міста, виконаної ПП «Лада» у 2006 році.

Згідно вказаної технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Вільногірськ та «Схеми прояву локальних факторів» (що є додатком до технічної документації), територія ТОВ «Вільногірський завод залізобетоних виробів» (на схемі позначений номером « 57») знаходиться в прирейковій зоні, оскільки, оскільки на території, прилеглої до ТОВ «Вільногірський завод залізобетоних виробів» та по території підприємства проходить під'їзна залізнична колія (а.с.162).

Відповідно до розділу 5 технічної документації територія земельної ділянки ТОВ «Вільногірський завод залізобетоних виробів» знаходиться в прирейковій зоні, у зв'язку з чим, на запит позивача управлінням Держземагентства у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області було видано витяг з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки, від 27.01.2015 року із зазначенням локального коефіцієнту - 1,10 (а.с.25).

Рішення про затвердження технічної документації в силу положень статей 59 та 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, а також підприємствами, установами і організаціями.

Згідно із законодавством Управління Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області не може розраховувати та не впливає на значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідач, видаючи витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, керувався саме технічною документацією з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, замовником якої був виконком Вільногірської міської ради, та яка затверджувалась рішенням виконкому.

Позивачем а ні сама технічна документація, а ні рішення виконкому про її затвердження не оскаржувались.

Як вбачається з матеріалів справи, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок у м.Вільногірську від 17.07.2012 року, виконувався відділом Держкомзему у м.Вільногірськ, однак при виготовленні цього витягу не було враховано, що земельна ділянка знаходиться в прирейковій території, що підтверджується «Схемою прояву локальних факторів оцінки».

У зв'язку із виявленою помилкою у 2014 році було видано витяг з технічної документації, в якому зазначено коефіцієнт Км3 - 1,1, який відповідає місцю розташування земельної ділянки.

В подальшому у 2015 та 2016 році також видавались витяги з технічної документації із зазначенням коефіцієнту Км3 - 1,1.

Посилання апелянта на ту обставину, що рішенням Вільногірської міської ради від 20.08.2015 року №2268-96/VІ затверджена нормативна грошова оцінка земель м.Вільногірська, згідно якої відповідно до схеми прояву локальних факторів оцінки територія земельної ділянки ТОВ «Вільногірський завод залізобетоних виробів» не знаходиться в прирейковій зоні, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки згідно вказаного рішення Вільногірської міської ради затверджені матеріали нормативної грошової оцінки земель міста вводяться в дію з 01.01.2017 року (а.с. 167-170).

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управлінням Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області доведено правомірність застосування сукупного коефіцієнта Км3 у розмірі 1,1 при формуванні витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2015 року та від 21.01.2016 року, щодо земельної ділянки загальною площею 7,6807 га, розташованої в Дніпропетровській обл. м. Вільногірську, вул. Степова, 2, кадастровий номер 1210200000:01:003:0014.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне до частині вимог по даній справі застосувати положення ст.99 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2015 року позивачем отримано на початку 2015 року, та з його урахуванням підприємством було сплачено земельний податок.

Колегія суддів вважає, що позивач дізнався про відомості, зазначені в спірному витягу від 27.01.2015 року з дня його отримання, тобто з початку 2015 року.

Проте, до суду позивач звернувся лише 30.05.2016 року, що підтверджується відповідним штампом суду першої інстанції (а.с.4), тобто з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Частиною першою статті 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частини другою статті 100 КАС України встановлено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Будь-яких поважних підстав для поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду з даним позовом судом апеляційної інстанції не встановлено та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Статтею 203 КАС України передбачені підстави для залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі судом апеляційної інстанції.

Згідно ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовними вимогами стосовно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2015 року, а тому постанова суду першої інстанції в цій частині належить скасуванню з прийняттям ухвали про залишення позову без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 155, 160, 167, 184, 195, 198, 200, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільногірський завод залізобетоних виробів» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі №804/3126/16 задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі №804/3126/16 в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача при формуванні витягу з технічної документації від 27.01.2015 року та його скасування і в цій частині позов залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі №804/3126/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 12 вересня 2016 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак