Рішення

від 05.09.2016 по справі 910/12927/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016Справа №910/12927/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕСУРС ТРЕЙДІНГ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ АРМС»

про стягнення заборгованості у розмірі 252 210,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Рекун А.І. (договір №12/07/16 від 12.07.2016);

від відповідача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕСУРС ТРЕЙДІНГ» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ АРМС» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 252 210,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що між ним та відповідачем був укладений договір про надання поворотною фінансової допомоги № 16/04-16 від 04.04.2016 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов'язувався одержані грошові кошти повернути вчасно та в повному обсязі.

Проте, у порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання виконав частково, грошові кошти повернув позивачу не в повному обсязі.

Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 250 000,00 грн основного боргу, пеню в сумі 2 025,00 грн та три проценти річних у розмірі 185,00 грн.

Провадження у справі № 910/12927/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 та призначено її розгляд на 01.08.2016.

01.08.2016 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 19.07.2016 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 розгляд справи відкладено на 05.09.2016.

05.09.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимоги ухвал суду від 19.07.2016 та 01.08.2016 не виконав.

Судом було розглянуто клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, обґрунтоване необхідністю ознайомитись з матеріалами справи, оскільки відповідач не отримав копії позовної зави, а також необхідністю підготувати докази, що спростовують доводи позивача.

Суд зазначає, що до матеріалів позовної зави долучені опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек підприємства поштового зв'язку № 2577 від 12.07.2016, які підтверджують направлення позивачем копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, права відповідача позивачем порушені не були.

Крім того, з наявних у матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду від 19.07.2016, якою розгляд справи призначено на 01.08.2016, - 22.07.2016, а ухвалу суду від 01.08.2016, якою розгляд справи призначено на 05.09.2016, - 08.08.2016. Таким чином, відповідач був повідомлений про розгляд справи завчасно, та не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи, надати відзив на позовну заяву або документи, що спростовують доводи позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.201 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Суд зазначає, що справа № 910/12927/16 розглядається господарським судом з липня 2016, що вказує та не, що у відповідача було більш ніж достатньо часу для надання всіх документів, що обґрунтовували б його правову позицію по суті спору.

За висновками суду, у даному випадку відкладення розгляду справи фактично свідчитиме про протиправне затягування строків розгляду спору та може призвести до порушення прав і законних інтересів позивача.

Слід також зауважити, що судочинство в Україні ґрунтується на основних засадах, визначених ч. 3 ст. 129 Конституції України, зокрема рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпеченні апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Щодо господарського судочинства зазначені засади своє втілення і розвиток дістали у розділах I, XII та XII-1 Кодексу. Принципи рівності перед законом і судом та змагальності визначені у статтях 4-2, 4-3 розділу I «Загальні положення» Кодексу, є загальними і застосовуються у всіх інстанціях господарського судочинства. Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, закріплений у розділах XII, XII-1 Кодексу, якими врегульовано процедуру перегляду рішень господарських судів в апеляційному та касаційному порядку.

У рішенні № 11-рп/2012 від 22.04.2012 Конституційного Суду України у справі у справі № 1-12/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України зазначено, що засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 4-2 Кодексу); судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими господарський суд повинен створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні умови та можливості для реалізації їхніх прав (стаття 4-3 Кодексу).

Наразі, господарський суд зазначає, що під час розгляду спору сторонам було забезпечено рівні можливості доказування всіх обставин, на які вони посилаються, а задоволення у даному випадку клопотання відповідача про відкладення розгляду справи ніяким чином не свідчитиме про забезпечення засад здійснення господарського судочинства.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.09.2016, а клопотання відповідача про відкладення розгляду спору підлягає залишенню без задоволення.

Ухвали у даній справі надсилались, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та були отримані ним завчасно, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення, долученими до матеріалів справи.

Відтак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзиву на позов не подав, а тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

04.04.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕСУРС ТРЕЙДІНГ» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ АРМС» (далі -відповідач) був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № 16/04-16 (далі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 450 000,00 грн без ПДВ, а відповідач зобов'язувався одержані грошові кошти повернути вчасно та в повному обсязі.

05.04.2016 позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 450 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 241 від 05.04.2016, оригінал якого оглянутий судом у судовому засіданні, а копія долучена до матеріалів справи.

Проте, відповідач повернув позивачу надані ним грошові кошти лише частково, а саме в розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 603 від 12.04.2016 та банківською випискою по рахунку позивача від 13.04.2016, оригінали яких також оглянуті судом у судовому засіданні, а копії долучені до матеріалів справи.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 250 000,00 грн основного боргу, пеню в сумі 2 025,00 грн та три проценти річних у розмірі 185,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 2 цієї статті).

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 250 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2 025,00 грн та три проценти річних у розмірі 185,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 04.07.2016.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач грошові кошти, надані позивачем, повернув позивачу лише частково, отже допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 вказаної статті).

Згідно з п. 4.2 договору у разі порушення термінів повернення фінансової допомоги відповідач сплачує пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неповерненої фінансової допомоги. Оплата пені не звільняє відповідача від виконання узятих на себе зобов'язань за даним договором.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем суд дійшов висновку, що він виконаний не вірно, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок пені:

Період нарахуванняРозмір заборгованості (грн)Кількість днів простроченняОблікова ставка НБУРозмір пені (грн) 04.07.2016-12.07.2016 250 000,00 9 16,5% 2 034,25 Всього 2 028,69 Здійснивши власний розрахунок пені суд встановив, що її розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню судом у розмірі, заявленому позивачем, а саме 2 025,00 грн.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 185,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що він виконаний не вірно, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок трьох процентів річних:

Період нарахуванняРозмір заборгованості (грн)Кількість днів простроченняТри проценти річних (грн) 04.07.2016-12.07.2016 250 000,00 9 184,93 Всього 184,93 Отже, вимога позивача, щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 184,93 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За подання позову у даній справі позивачем був сплачений судовий збір у сумі 3 792,74 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 420 та № 421 від 12.07.2016.

Однак, положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову.

Оскільки ціна позову в даній справі становить 252 210,00 грн, розмір судового збору, який необхідно сплатити складає 3 783,15 грн, а позивачем сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж необхідно.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Таким чином, надмірно сплачений судовий збір може бути повернутий позивачу за його клопотанням, а розподілу між сторонами підлягає судовий збір в розмірі 3 783,15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом частково, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у сумі 3 783,15 грн (252 209,93*3 783,15/252 210,00=3 783,15).

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕСУРС ТРЕЙДІНГ» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ АРМС» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 35208630) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕСУРС ТРЕЙДІНГ» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 10, квартира 19; ідентифікаційний код 39681334) 250 000,00 грн (двісті п'ятдесят тисяч грн 00 коп.) основного боргу; пеню в сумі 2 025,00 грн (дві тисячі двадцять п'ять грн 00 коп.); три проценти річних у розмірі 184,93 грн (сто вісімдесят чотири грн 93 коп.); 3 783,15 грн (три тисячі сімсот вісімдесят три грн 15 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 вересня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань