Рішення

від 05.09.2016 по справі 910/13934/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016Справа №910/13934/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»

до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА

ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНА ГРУПА»

про стягнення заборгованості у розмірі 57 892,62 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Чеботарьова І.Г. (довіреність № 14-124 від 13.05.2014);

від відповідача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНА ГРУПА» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 57 892,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 1469/14-БО-20 від 15.01.2014 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу природний газ (далі - товар), а відповідач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Відповідач товар, переданий позивачем, прийняв, проте оплатив його не своєчасно, з порушенням строків, встановлених умовами договору.

Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 14 095,06 грн пені, три проценти річних у розмірі 2 453,21 грн та інфляційну складову боргу в сумі 41 344,34 грн.

Провадження у справі № 910/13934/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 та призначено її розгляд на 05.09.2016.

05.09.2016 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 03.08.2016 не виконав.

Ухвала у даній справі надсилалась, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та була повернута до суду підприємством поштового зв'язку, оскільки вказаний адресат не значиться за вказаною адресою, що підтверджується поштовим поверненням, долученим до матеріалів справи .

Однак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзиву на позов не подав, а тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

15.01.2014 між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНА ГРУПА» (далі - відповідач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 1469/14-БО-20 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України (далі - природний газ), а відповідач зобов'язувався вказаний природний газ прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Позивач протягом січня-березня 2014 передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 820 929,67 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, 28.02.2014 та 31.03.2014, оригінали яких були оглянуті судом у судовому засіданні, а копії долучені до матеріалів справи.

Відповідач природний газ, переданий позивачем протягом січня-березня 2014, оплатив у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 12.02.2014, 23.05.2014 та 04.06.2014, оригінали яких також були оглянуті судом у судовому засіданні, а копії долучені до матеріалів справи.

Проте, згідно з твердженнями позивача, відповідач оплатив природний газ не своєчасно, з порушенням строків, встановлених умовами договору.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 14 095,06 грн пені, три проценти річних у розмірі 2 453,21 грн та інфляційну складову боргу в сумі 41 344,34 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, строк виконання зобов'язання з оплати природного газу переданого позивачем:

- у січні 2014 настав 14.02.2014, а прострочення його виконання почалось з 15.02.2014;

- у лютому 2014 настав 14.03.2014, а прострочення його виконання почалось з 15.03.2014;

- у березні 2014 настав 14.04.2014, а прострочення його виконання почалось з 15.04.2014.

Судом встановлено, що відповідач природний газ переданий у січні 2014 оплатив 12.02.2014; природний газ переданий у лютому 2014 оплатив 23.05.2014; природний газ переданий у березні 2014 оплатив 04.06.2014. Отже, природний газ переданий у січні 2014 був оплачений відповідачем своєчасно, а природний газ поставлений у лютому та березні 2014 був оплачений відповідачем з порушенням строку, визначеного умовами договору.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 вказаної статті).

Згідно з п. 7.2 договору у разі не виконання відповідачем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 14) роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем суд дійшов висновку, що він виконаний не вірно, з порушенням вимог п. 1.9 постанови Пленуму ВГСУ № 14. У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок пені:

Період нарахуванняРозмір заборгованості (грн)Кількість днів простроченняОблікова ставка НБУРозмір пені (грн) акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 15.03.2014-14.04.2014 282 965,04 31 6,5% 3 124,24 15.04.2014-22.05.2014 282 965,04 38 9,5% 5 597,28 акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 15.04.2014-03.06.2014 196 860,49 50 9,5% 5 123,77 Всього 13 845,29 Таким чином, вимога позивача, щодо стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 13 845,29 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 2 453,21 грн та інфляційну складову боргу в сумі 41 344,34 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що він виконаний не вірно, з порушенням вимог п. 1.9 постанови Пленуму ВГСУ № 14. У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок трьох процентів річних:

Період нарахуванняРозмір заборгованості (грн)Кількість днів простроченняТри проценти річних (грн) акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 15.03.2014-22.05.2014 282 965,04 69 1 604,76 акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 15.04.2014-03.06.2014 196 860,49 50 809,02 Всього 2 413,78 Отже, вимога позивача, щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 2 413,78 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової боргу, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що він виконаний вірно, з дотриманням вимог законодавства та умов договору, а вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційної складової боргу (за період з березня 2014 по травень 2014 - по акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2014; з квітня 2014 по травень 2015 - по акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2014) є обґрунтованою та підлягає задоволенню в розмірі 41 344,34 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені судом частково, судовий збір у розмірі 1 371,12 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНА ГРУПА» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 41, приміщення 41; ідентифікаційний код 35641004) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 13 845,29 грн (тринадцять тисяч вісімсот сорок п'ять грн 29 коп. ) пені; три проценти річних у розмірі 2 413,78 грн (дві тисячі чотириста тринадцять грн 78 коп.); інфляційну складову боргу в сумі 41 344,34 грн (сорок одна тисяча триста сорок чотири грн 34 коп.); судовий збір у розмірі 1 371,12 грн (одна тисяча триста сімдесят одна грн 12 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 вересня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань